про залишення касаційної скарги без руху
09 березня 2026 року
м. Київ
справа №200/2034/25
адміністративне провадження №К/990/8893/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Бевзенка В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року (суддя Кравченко Т.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року (колегія у складі суддів Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., Сіваченка І.В.)
у справі № 200/2034/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФ України в Хмельницькій області, відповідач, скаржник), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України в Хмельницькій області від 04.02.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: з 01.03.1993 по 02.10.1995 у малому будівельному підприємстві «Прогрес», а також з 02.10.1995 по 28.05.1997 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ВТФ «Променергоремонт»;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 06.06.1997 по 16.01.2017;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 28.01.2025.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.07.2025, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025, позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення ГУ ПФ України в Хмельницькій області від 04.02.2025 № 104650020993 «Про відмову у призначенні пенсії». Зобов'язано ГУ ПФ України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди: з 01.03.1993 по 01.10.1995; з 02.10.1995 по 28.05.1997; з 06.06.1997 по 31.12.1998. Зобов'язано ГУ ПФ України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні. Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.
26.02.2026 від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій позивач просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.07.2025 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025, а натомість ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Щодо дотримання скаржником строку касаційного оскарження судових рішень.
Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга подається у письмовій формі.
У касаційній скарзі серед іншого зазначаються у разі необхідності - клопотання особи, що подає касаційну скаргу.
Положеннями ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Водночас поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом (постанова Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 473/2236/17).
ОСОБА_1 звернувшись 26.02.2026 до Верховного Суду з цією касаційною скаргою, пропустив строк на касаційне оскарження, передбачений ч. 1 ст. 329 КАС України, оскільки повний текст оскаржуваної постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025 складений 18.12.2025, а отже строк на подання касаційної скарги закінчився 19.01.2026.
Однак клопотання про поновлення йому пропущеного строку на касаційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.07.2025 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025 з посиланням на поважність причин пропуску такого строку ОСОБА_1 не заявив.
Щодо дотримання вимог до змісту касаційної скарги.
Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає п. 1 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також покликається на пп. «а» п. 2 ч. 5 цієї ж статті Кодексу.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною 1 ст. 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
За правилами норм п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) можуть бути оскарженні в касаційному порядку виключно у наступних випадках:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Одночасно нормами ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Зокрема у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов'язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб'єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору); об'єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.
Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не навів обов'язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судового рішення в касаційному порядку за п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України. Так, позивач, вказуючи на неправильне застосування судами під час розгляду справи № 200/2034/25 норм права та покликаючись на висновки Верховного Суду з постанов від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 19.12.2019 у справі № 307/541/17, від 31.03.2020 у справі № 678/65/17, від 31.03.2020 у справі № 398/2728/16-а, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, від 14.08.2018 у справі № 820/5134/17, від 16.11.2020 у справі № 640/5615/19, від 04.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19, від 22.07.2025 у справі № 420/34524/23, від 20.03.2018 у справі № 819/1249/17, від 30.01.2018 у справі № 819/1498/17, від 31.01.2018 у справі № 819/1667/17, від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а не наводить при цьому належним чином умотивованих аргументів щодо подібності правовідносин.
Проте скаржник не обґрунтував наявність у цьому випадку обставин, з якими пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України пов'язують виникнення підстав для розгляду в порядку касаційного провадження рішень судів, ухвалених у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 КАС України касаційна скарга залишається також без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Разом з тим, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
У разі ж неподання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані Судом неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено (п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України).
За таких обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для подання нормативно та документальної обгрунтованої заяви про поновлення строків на касаційне оскарження судових рішень у справі № 200/2034/25, а також уточненої редакції касаційної скарги із наведеним у ній обгрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1 ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 330, 332 КАС України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі № 200/2034/25 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
3. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з дією воєнного стану в Україні.
4. Роз'яснити, що в разі неподання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
5. Роз'яснити, що у разі невиконання інших вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя О.П. Стародуб