09 березня 2026 року
м. Київ
справа №520/35043/24
адміністративне провадження №К/990/7417/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Коломойцевим Миколою Миколайовичем, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2026 року у справі №520/35043/24, за позовом ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні;
- зобов'язати Аварійно - рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби у розмірі 417433,33 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 02 березня 2021 року до 20 листопада 2024 року у сумі 515419,54 грн;
- зобов'язано Аварійно - рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 02 березня 2021 року до 20 листопада 2024 року у сумі 515419,94 грн;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2026 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 01 березня 2021 року до 21 листопада 2024 року;
- зобов'язано Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 01 березня 2021 року до 21 листопада 2024 року у сумі 37 241,74 грн;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
18 лютого 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Коломойцевим Миколою Миколайовичем, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2026 року у справі №520/35043/24.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються з ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. При цьому, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
У цій справі суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Необхідність відкриття касаційного провадження у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження є те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Судом установлено, що зазначені скаржником у касаційній скарзі доводи вказують на наявність обставин, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, у зв'язку з чим рішення суду апеляційної інстанції у цій справі підлягає касаційному оскарженню.
У касаційній скарзі скаржник посилається на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не урахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22 щодо розмежування періодів затримки позрахунку при звільненні і їх визначення виключно від редакційності статті 117 Кодексу законів про працю України при тому, що відступ від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2024 року у справі №440/6856/22, який відбувся постановою Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі №489/6074/23 стосувався виключно нового правового регулювання - поширення принципу співмірності за весь період затримки у незалежності від правового регулювання редакційності статті 117 Кодексу законів про працю України до та після 18 липня 2022 року, а саме розмежування застосування редакційності статті 117 Кодексу законів про працю України залишилось без змін та не було піддано відступу.
Проаналізувавши зміст та доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга містить достатні підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 329, 330, 334 КАС України, Суд
1. Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Коломойцевим Миколою Миколайовичем, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2026 року у справі №520/35043/24.
2. Витребувати з Харківського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №520/35043/24.
3. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
4. Іншим учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів надіслати через підсистему «Електронний суд» у вигляді електронних документів до їхніх електронних кабінетів, якщо ці учасники внесені до цієї автоматизованої системи. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
5. Установити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
6. Роз'яснити, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська В.Е. Мацедонська М.І. Смокович