09 березня 2026 року
м. Київ
справа №260/412/25
адміністративне провадження №К/990/7660/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з персоналу ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_2 " НОМЕР_1 прикордонного загону, капітана ОСОБА_2 , військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з персоналу ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_2 " НОМЕР_1 прикордонного загону капітана ОСОБА_2 , військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України), в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення про відмову у перетині державного кордону України від 24.12.2024 прийняте уповноваженою службовою особою 94-прикордонного загону, капітаном ОСОБА_3
-визнати протиправними дії посадових/службових осіб НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо перешкоджання в здійсненнІ батьківських прав у вигляді перетинання державного кордону з метою відвідування неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , 2008 р.н. та ОСОБА_5 , 2009 р.н.
-зобов'язати вказаних посадових осіб утриматися від здійснення дій направлених на перешкоджання здійсненню батьківських прав у вигляді перетинання державного кордону з метою відвідування неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , 2008 р.н. та ОСОБА_5 , 2009 р.н. за умови надання документів на підтвердження обґрунтування перетинання кордону саме з такою метою.
-стягнути з службових/посадових осіб 94-прикордонного загону ДПСУ матеріальну шкоду в розмірі: 2145 грн. 54 коп. та 53 євро 20 євроцентів.
-стягнути з службових/посадових осіб 94-прикордонного загону ДПСУ моральну шкоду на користь: ОСОБА_1 . - 3000 грн. 00 коп. ; ОСОБА_4 , - 3000 грн. 00 коп.; ОСОБА_5 , - 3000 грн. 00 коп.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скарг залишено без руху з підстав несплати судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2025 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
Не погодившись із ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2025 року, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху з установленням скаржнику десятиденного строку для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до касаційного суду документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.
Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у цій справі.
Постановою Верховного Суду від 20 листопада 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2025 року залишено без змін.
ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу залишено без руху з підстави пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2026 року клопотання ОСОБА_1 про продовження процесуального строку задоволено. Продовжено строк для усунення ОСОБА_1 недоліків апеляційної скарги на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі № 260/412/25 на 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2026 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження ОСОБА_1 . Відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження ОСОБА_1 . Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у цій справі.
19 лютого 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у цій справі.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, Суд дійшов висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху.
Положенням частини четвертої статті 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору, проте позивачем до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору.
В касаційній скарзі позивачем викладено доводи про те, що він звільнений від сплати судового збору.
Так, позивач зазначає, що він діє в інтересах його неповнолітніх дітей, і тому судовий збір в цьому випадку не справляється на підставі пункту 12 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір». Також скаржник посилається і на пункт 16 вищевказаної норми.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання, зокрема, заяви, апеляційної та касаційної скарг про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб (пункт 12); позовної заяви, апеляційної скарги у справах про тимчасове обмеження права громадян України на виїзд за межі території України (пункт 16).
Щодо посилання на пункт 12 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» Верховний Суд звертає увагу скаржника, що предметом спору в цій справі є правомірність прийняття рішення посадової особи Державної прикордонної служби України від 24.12.2024, яким громадянину України ОСОБА_1 було тимчасово обмежено у праві виїзду з України. З огляду на викладене Верховний Суд не вбачає підстав вважати, що цей позов спрямований на захист конкретних суб'єктивних прав або інтересів дітей позивача, оскільки сутність спору полягає саме у захисті права позивача на виїзд за межі України.
Також Верховний Суд уважає безпідставним покликання позивача на пункт 16 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», оскільки звільнення від справляння судового збору, передбачене цим пунктом, стосується справ за адміністративними позовами щодо тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі держави у зв'язку з невиконанням юридичною особою або постійним представництвом нерезидента обов'язку зі сплати податкових зобов'язань, передбачених Податковим кодексом України, розгляд яких визначено статтею 289-2 КАС України. Ураховуючи, що предмет спору в цій справі не підпадає під категорію спорів, передбачених статтею 289-2 КАС України, Верховний Суд не вбачає підстав для застосування пункту 16 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», що спростовує доводи позивача в цій частині.
Верховний Суд також звертає увагу скаржника, що пункт 16 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», не містить підстав для звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги і, як зазначає скаржник, більш широке застосування, чим у випадках передбачених статтею 289-2 КАС, не можу бути застосовано (звільнення від сплати судового збору) при поданні саме касаційної скарги.
Насамкінець скаржник посилається на пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Так, відповідно до пункту 13 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, учасники бойових дій, - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Верховний Суд звертає увагу, що зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей установлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону, а у статті 22 передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти: чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №9901/311/19 та від 12.02.2020 у справі №545/1149/17.
З урахуванням правової позиції, сформованої Великою Палатою Верховного Суду щодо умов звільнення учасників бойових дій від сплати судового збору, а також з огляду на те, що положення статей 12 та 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не передбачають права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, які заявлені у цій справі, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Отже, доводи позивача про те, що він звільнений від сплати судового збору, Верховний Суд вважає безпідставними та відхиляє їх.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 3 пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на ухвалу сплачується судовий збір - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, яка була прийнята за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі, є процесуальним судовим рішенням, у зв'язку з чим судовий збір підлягає сплати відповідно до підпункту 3 пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір»
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що з 01 січня 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 3328,00 грн.
Однак відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2 662,40? грн (3328,00 грн *0,8).
Реквізити для сплати судового збору: ГУК у м. Києві/Печерський район/22030102; код ЄДРПОУ: 37993783; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: «*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)».
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, відповідно до положень статей 169 та 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до касаційного суду документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.
Керуючись статтями 169, 248, 332 КАС України, Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з персоналу ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_2 " НОМЕР_1 прикордонного загону, капітана ОСОБА_2 , військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без руху.
2. Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до касаційного суду документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.
3. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку.
4. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк касаційна скарга буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: О.Р. Радишевська
О.В. Кашпур