09 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/3270/25 пров. № А/857/27224/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Приватного виробничого підприємства «Едгард» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Приватного виробничого підприємства «Едгард» про стягнення податкового боргу,
суддя у І інстанції Валюх В.М.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Луцьк,
дата складення повного тексту рішення 26 травня 2025 року,
У березні 2025 року Головне управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило стягнути з Приватного виробничого підприємства «Едгард» (далі - ПВП «Едгард») у дохід бюджету податковий борг в сумі 204 604,19 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 у справі №140/3270/25 позов ГУ ДПС було задоволено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що оскільки за ПВП «Едгард» обліковується податковий борг у загальному розмірі 204 604,19 грн, щодо наявності та розміру якого відповідачем не подано до суду відзиву, не надано доказів його сплати, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до його погашення, то позовні вимоги підлягають до задоволення.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржило ПВП «Едгард», яке просило таке скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову ГУ ДПС відмовити у повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не врахував наявність:
рішення від 26.07.2011 у справі № 2а/0370/1836/11, яким з рахунків ПВП «Едгард» у банках стягнено в дохід Державного бюджету України податковий борг у сумі 5727,75 грн;
рішення від 27.05.2015 у справі № 803/955/15-а, яким з рахунків ПВП "Едгард" у банка стягнено в дохід Державного бюджету України податковий борг в сумі 125 503,18 грн;
рішення від 28.10.2016 у справі № 803/1551/16, яким надано Луцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Волинській області дозвіл на погашення суми податкового боргу ПВП «Едгард» у розмірі 186 935,66 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі;
рішення від 17.03.2022 у справі № 140/33/22, яким з банківських рахунків ПВП «Едгард» стягнено у дохід Державного бюджету України податковий борг в сумі 105 104,61 грн.
Окрім того, оскільки предметом спору у цій справі є податок на додану вартість (далі - ПДВ), податковий орган не дотримався приписів абзацу четвертого пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України (далі - ПК), оскільки матеріали справи не містять доказів надіслання органу Державного казначейства відповідного реєстру.
Відтак, суд помилково дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки ГУ ДПС не довело наявності обставин, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ГУ ДПС підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПВП «Едгард» перебуває на обліку, як платник податків, у ГУ ДПС.
Відповідно до наявної у контролюючого органу інформації станом на 10.03.2025 за ПВП «Едгард» обліковується податковий борг з ПДВ в загальному розмірі 204 604,19 грн, що підтверджується довідкою про наявність заборгованості по платежах до бюджету, розрахунком новоствореного податкового боргу з 10.01.2022 по 10.03.2025, витягом з ІС «Податковий блок».
Вказаний податковий борг виник внаслідок несплати штрафних санкцій, застосованих згідно з податковими повідомленнями-рішеннями:
від 27.09.2022 №0033681808 в сумі 1700,00 грн з терміном сплати 08.12.2022;
від 28.11.2022 №0061510408 в сумі 1020,00 грн з терміном сплати 19.12.2022;
від 02.12.2022 №0066220408 в сумі 2040,00, №0066210408 в сумі 4595,60 грн з терміном сплати 03.01.2023;
від 22.12.2022 №0074510408 в сумі 1020,00 грн з терміном сплати 16.01.2023;
від 16.01.2023 №006750408 в сумі 1020,00 грн з терміном сплати 06.02.2023;
від 01.03.2023 №0025450408 в сумі 1020,00 грн з терміном сплати 27.03.2023;
від 28.03.2023 № 0032680408 в сумі 1020,00 грн з терміном сплати 25.04.2023;
від 10.05.2023 №0054840408 в сумі 1020,00 грн з терміном сплати 31.05.2023;
від 10.05.2023 №0054850408 в сумі 46697,87 грн з терміном сплати 31.05.2023;
від 02.06.2023 №0070570408 в сумі 1020,00 грн з терміном сплати 26.06.2023;
від 26.06.2023 №0082570408 в сумі 1020,00 грн з терміном сплати 18.07.2023;
від 06.11.2023 №00141710408 в сумі 13602,34 грн з терміном сплати 27.11.2023;
від 14.02.2024 №0026810408 в сумі 12244,25 грн з терміном сплати 11.03.2024;
від 11.03.2024 №0050560408 в сумі 672,20 грн з терміном сплати 03.04.2024;
від 08.04.2024 №0078400408 в сумі 4296,30 грн з терміном сплати 09.05.2024;
від 15.05.2024 №00122410408 в сумі 2264,49 грн з терміном сплати 03.06.2024;
від 03.06.2024 №00148160408 в сумі 1075,39 грн з терміном сплати 25.07.2024;
від 25.06.2024 №00175650408 в сумі 120,48 грн з терміном сплати 25.07.2024;
від 24.07.2024 №00201970408 в сумі 815,20 грн з терміном сплати 19.08.2024;
від 20.08.2024 №00228070408 в сумі 2349,50 грн з терміном сплати 16.09.2024;
від 17.09.2024 №00254930408 в сумі 15887,25 грн з терміном сплати 05.12.2024;
від 11.12.2024 №00338030404 в сумі 9584,95 грн з терміном сплати 06.01.2025;
від 18.02.2025 №0062240405 в сумі 15112,89 грн з терміном сплати 04.03.2025.
Окрім того, ПВП «Едгард» своєчасно не сплатило грошові зобов'язання, визначені самостійно в уточнюючих розрахунках:
від 23.02.2024 №9038920216 в сумі 31275,00 грн з терміном сплати 24.02.2024,
від 23.02.2024 №9038920380 в сумі 24146,00 грн з терміном сплати 24.02.2024,
від 23.02.2024 №9038945106 в сумі 5249,00 грн з терміном сплати 24.02.2024.
Попри те, контролюючий орган нарахував відповідачу пеню в сумі 2715,48 грн.
На виконання приписів статті 59 ПК позивач надсилав відповідачу податкову вимогу за формою «Ф» від 04.02.2016 № 64-17, яка була вручена 24.03.2016 (а. с. 5).
Оскільки ПВП «Едгард» не було сплачено у добровільному порядку вказані податкові зобов'язання, ГУ ДПС звернулося до адміністративного суду з позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки наявності у відповідача податкового боргу, що не погашений у добровільному порядку, що викликало необхідність звернення контролюючого органу із позовом, що розглядається.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.
Як передбачено підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Згідно із підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;
У відповідності до пункту 15.1 статті 15 ПК платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
За правилами пункту 15.2 статті 15 ПК кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно із пунктом 35.1 статті 35 ПК сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 ПК).
Відповідно до пункту 36.4 статті 36 ПК виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
Приписами пункту 36.5 статті 36 ПК передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
За приписами пункту 38.1 статті 38 ПК виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Як зазначено у пункті 54.1 статті 54 ПК, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПК).
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно із пунктом 59.4 статті 59 ПК податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За приписами пункту 59.5 статті 59 ПК у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Як передбачено пунктом 95.1 статті 95 ПК, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
У відповідності до 95.3 статті 95 ПК стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Таким чином, у справах про стягнення податкового боргу предметом доказування мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.
Відповідачем не наведено доказів про оскарження у судовому порядку податкових повідомлень-рішень, якими контролюючий орган обґрунтовує наявність у підприємства податкового боргу, що свідчить про узгодженість таких податкових зобов'язань.
Окрім того, апелянтом не заперечується надсилання на його податкову адресу податкової вимоги за формою «Ф» від 04.02.2016 № 64-17ТОВрекомендованим листом з повідомлення про вручення та її вручення.
Оцінюючи доводи апелянта щодо неврахування судом першої інстанції судових рішень від 26.07.2011 у справі № 2а/0370/1836/11, від 27.05.2015 у справі № 803/955/15-а, від 28.10.2016 у справі № 803/1551/16, від 17.03.2022 у справі № 140/33/22, апеляційний суд звертає увагу на те, що вони стосуються відмінних періодів виникнення у ПВП «Едгард» заборгованості перед бюджетом та не стосуються предмету розгляду у цій справі.
Щодо доводів апелянта про недотримання ГУ ДПС приписів абзацу четвертого пункту 87.1 статті 87 ПК з огляду на відсутність доказів надіслання органу Державного казначейства відповідного реєстру, апеляційний суд звертає увагу на те, що контролюючий орган у своїх позовних вимог не зазначав про стягнення коштів позивача, які обліковуються у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Відтак, на переконання апеляційного суду, доводи, на які посилається скаржник, є надуманими і свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи на свою користь, довільне, невиправдано спрощене і неправильне трактування вимог діючого законодавства.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Приватного виробничого підприємства «Едгард» залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі № 140/3270/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар