Справа № 565/3024/25
Провадження № 2-з/565/2/26
09 березня 2026 року м.Вараш
Вараський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Зейкана І.Ю.,
з участю секретаря судового засідання Ломази С.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вараського міського суду Рівненської області заяву про забезпечення позову у цивільній справі № 565/3024/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення стягнення аліментів, зменшення розміру аліментів, стягнення аліментів на неповнолітню дитину та стягнення безпідставно набутих коштів,-
05 грудня 2025 року до Вараського міського суду Рівненської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , у якому з урахуванням уточнень просить:
-визнати судовий наказ Вараського міського суду Рівненської області від 05 травня 2025 року у цивільній справі №565/974/25 (провадження №2- н/565/92/25) таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-зменшити раніше встановлений судовим наказом Вараського міського суду Рівненської області від 05 травня 2025 року в цивільній справі №565/974/25 (провадження №2-н/565/92/25) розмір аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/10 частки заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно;
-стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) ОСОБА_4 щомісячно починаючи з дати звернення з цією позовною заявою до суду та до досягнення ОСОБА_5 вісімнадцятирічного віку. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 191 831,62 безпідставно набутих коштів та понесені позивачем судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовуються доводами позивача про безпідставність стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_5 на користь відповідача ОСОБА_4 на підставі судового наказу Вараського міського суду Рівненської області від 05 травня 2025 року у цивільній справі №565/974/25.
09.03.2026 від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення позову, у якій просить вжити в цивільній справі № 565/3024/25 заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню в частині, зменшення розміру аліментів, стягнення аліментів на неповнолітню дитину та стягнення безпідставно набутих коштів, а саме: зупинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 , які стягуються на підставі судового наказу Вараського міського суду Рівненської області від 05 травня 2025 року в цивільній справі № 565/974/25 пропорційно в частині стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 на період до набрання законної сили рішення суду в цивільній справі № 565/3024/25.
Вимоги заяви обґрунтовує тим, що за час перебування цієї справи у провадженні суду виконання судового наказу Вараського міського суду Рівненської області від 05 травня 2025 року в цивільній справі № 565/974/25 не зупинялось і за період з 05.12.2025 року до 09.03.2026 року позивачем уже було збільшено позовні вимоги в частині стягнення безпідставно набутих коштів з 144140, 82 грн до 191831,62 грн.
Таким чином, за повних три місяці перебування справи у суді початкова сума - ціна позову, позовних вимог про стягнення безпідставно набутих коштів збільшилась більше ніж удвічі. Подальший тривалий судовий розгляд даної справи та одночасне стягнення аліментів на утримання сина сторін спору ОСОБА_5 на підставі судового наказу Вараського міського суду Рівненської області від 05 травня 2025 року в цивільній справі № 565/974/25, призведе до неможливості позивачем збільшити свої позовні вимоги та матиме наслідком необхідності повторного звернення ОСОБА_1 до суду з вимогами до відповідача про стягнення безпідставно набутих коштів уже за період розгляду цієї справи судом, що є неефективним по своїй суті способом судового поновлення порушених прав за захистом яких звернувся до суду позивач.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заяву про забезпечення позову підтримали, просили її задовольнили. Представник відповідача ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні заяви враховуючи те, що задоволення такої заяви буде по суті вирішенням спору в частині припинення стягнення аліментів. Крім того, посилаючи на п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, вказує, що заборонено вживати заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим документом, який оспорюється боржником.
Заслухавши пояснення учасника справи та представників, дослідивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову, суд встановив наступні обставини.
Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, в тому числі, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Вирішуючи питання про забезпечення позову , суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Так, між сторонами виник спір, предметом якого є зокрема стягнення аліментів.
Стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 проводиться на підставі судового наказу Вараського міського суду Рівненської області від 05 травня 2025 року в цивільній справі № 565/974/25, який набрав законної сили.
Відповідно до приписів пункту 9 статті 129 Конституції України обов'язковість судового рішення є однією з засад судочинства.
Згідно з частиною 1 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що: «Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.».
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та постанови Верховного Суду від 01.10.2020 року у справі №524/188/18 (провадження № 61-38051св18), встановлено про недопустимість забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Аналогічна позиція викладена і в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року по справі № 950/2492/19, провадження № 61-11673ск20.
В даному випадку позивач фактично просить зупинити виконання судового рішення про стягнення з нього аліментів на утримання дитини, яке набрало законної сили, що суперечить гарантованому Конституцією України принципу обов'язковості судових рішень.
Зупинення виплат аліментів на утримання дитини за виконавчим провадженням фактично зупинить виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що в свою чергу призведе до порушення гарантованого державою права інших учасників виконавчого провадження на своєчасне виконання рішення суду.
Як визначено статтею 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Аналізуючи вищенаведене, враховуючи інтереси дітей, які є першочерговими, а також здійснивши аналіз співмірності запропонованих позивачем заходів забезпечення позову з предметом спору, оцінивши доводи заяви про забезпечення позову на підтвердження наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної заяви, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав до задоволення поданої по справі заяви про забезпечення позову.
Крім того, відповідно до ч.10 ст.150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Із змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що обраний представником позивача спосіб забезпечення позову фактично наперед вирішує питання, які стосуються розгляду частини позовних вимог по суті, оскільки беззаперечно пов'язаний з предметом спору, що відповідно до вимог ч.10 ст.150 ЦПК України є недопустимим.
Отже обраний позивачем спосіб забезпечення позову є тотожним задоволенню частини заявлених вимог, що прямо заборонено процесуальним законом.
На підставі викладеного, керуючись ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд,-
Відмовити повністю у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі № 565/3024/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення стягнення аліментів, зменшення розміру аліментів, стягнення аліментів на неповнолітню дитину та стягнення безпідставно набутих коштів.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її ухвалення шляхом подання апеляційної скарги.
Головуючий суддя І.Ю.Зейкан