Справа № 529/41/26
Провадження № 2/529/293/26
05 березня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді - Кириченко О.С., розглянувши в приміщенні суду в селищі Диканька Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що з 30.06.2007 вона проживала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 11.07.2017. Від цього шлюбу у них є нині повнолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наразі Заливадна ОСОБА_4 навчається на денній формі навчання, на контрактній основі, на першому курсі в Навчально-науковому інституті іноземних мов Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. Навчання закінчується 29.06.2029. У зв'язку із тим, що Заливадна ОСОБА_4 навчається на денній формі навчання на контрактній основі, не має самостійного доходу, їй необхідні кошти на оплату навчання, на проїзд до місця навчання, проживання, одяг, харчування, підручники тощо, вона потребує матеріальної допомоги. Позивачка вказує, що відповідач у добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на утримання дочки, яка продовжує навчання, хоча має таку можливість, оскільки є працездатним, інших аліментних зобов'язань не має. Посилаючись на вказані обставини, позивачка просить стягувати щомісячно з відповідача на її користь на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, до досягнення дочкою 23 років, за умови, що вона буде продовжувати навчання.
Ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області від 21.01.2026 вказаний позов прийнято до провадження і справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
У наданий в ухвалі час, від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідач ОСОБА_2 надав суду заяву, в якій вказав, що він визнає позов у повному обсязі та не заперечує проти його задоволення /а.с. 28/.
Враховуючи те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та без проведення судового засідання, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у справі у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 червня 2007 року, який розірвано рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 11.07.2017 у справі № 529/565/17, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією цього рішення суду /а.с. 4-6/.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 являються батьками третьої особи у справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на теперішній час досягла повноліття /а.с. 4-6, 8/.
З копії довідки від 07.01.2026 за № 127-03 вбачається, що ОСОБА_3 є студенткою першого курсу, денної, комерційної форми навчання у Навчально-науковому інституті іноземних мов Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. Спеціальність В11.041 Філологія (Германські мови та літератури (переклад включно), перша - англійська). Дата зарахування - 01.09.2025, дата закінчення навчання - 29.06.2029 /а.с. 7/.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 навчається за денною формою навчання, а тому не має можливості працювати та самостійно заробляти собі на життя. Сторонами у справі також не заперечується те, що їхня повнолітня дочка ОСОБА_4 , яка продовжує навчання на денній формі, самостійних доходів не має. При цьому, Заливадна Каміла має потребу в оплаті навчання, адже навчається на комерційній основі, у придбанні навчальної літератури, канцелярського приладдя, одягу, продуктів харчування, оплати проїзду та проживання тощо.
З копії довідки про доходи від 09.01.2026 вбачається, що позивач ОСОБА_1 працює на посаді керуючого магазином у ФОП ОСОБА_5 та за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 отримала заробітну плату в розмірі 136 071,84 грн, тобто середньомісячна її заробітна плата складає близько 11 000,00 грн, однак позивач не в змозі самостійно в повному обсязі утримувати повнолітню дочку, яка навчається.
Відповідно до статті 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, є одним із способів захисту їх інтересів, забезпечення одержання ними освіти, оскільки у період навчання вони не мають самостійного заробітку та коштів для забезпечення достатнього життєвого рівня, у зв'язку з цим обов'язок по їх утриманню на період навчання, але не більше ніж до досягнення ними двадцяти трьох років, покладається на їх батьків за умови, що батьки спроможні надавати таку допомогу.
Згідно із ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При встановленні потреби в утриманні повнолітніх дочки, сина суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють їх дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Аліменти, спрямовані на утримання повнолітніх дочки, сина повинні бути достатніми та співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є працездатною особою, не має інших аліментних зобов'язань, але добровільно матеріальної допомоги на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка навчається, не надає.
Відповідачем не було надано суду доказів, які б спростовували позовні вимоги та документів про надання ним повнолітній дочці ОСОБА_4 , яка навчається, матеріальної допомоги, чи доказів щодо неспроможності сплати ним аліментів у розмірі, визначеному позивачем у справі, а саме - у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходу щомісячно. Натомість, відповідач надав суду заяву, в якій вказав, що він визнає позов у повному обсязі та не заперечує проти його задоволення.
Вирішуючи питання стосовно визначення розміру аліментів, суд враховує обставини, передбачені ч. 1 ст. 182 СК України, а також те, що як відповідач, так і позивач, як мати, зобов'язані утримувати свою повнолітню дочку до досягнення нею віку 23 років за умови, що вона буде навчатися, вони обоє мають можливість надавати матеріальну допомогу дочці.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 не надає матеріальної допомоги на утримання своєї повнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, хоча має таку можливість, на спростування чого відповідачем не було надано суду жодних доказів, відповідач відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України зобов'язаний утримувати свою повнолітню дочку до досягнення нею 23 років, за умови, що та буде навчатися, враховуючи передбачені ч. 1 ст. 182 СК України обставини стосовно визначення розміру аліментів, беручи до уваги, що відповідачем не було надано суду заперечень проти заявленого позивачем розміру аліментів, суд вважає за необхідне призначити щомісячне стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи з дня подання позову до суду, а саме з 20.01.2026, і до закінчення дочкою навчання 29.06.2029, але не довше, ніж до досягнення останньою двадцяти трьох років.
Суд вважає, що такий розмір аліментів, що буде стягуватися з відповідача на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, буде сприяти створенню необхідних матеріальних умов для забезпечення її нормального навчання та проживання.
Враховуючи, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів позивач звільняється від сплати судового збору в дохід держави, то судовий збір у розмірі 1 331,20 грн підлягає згідно з ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 17, 81, 89, 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 263-265, 273, п. 1 ч. 4 ст. 274, ст. ст. 279, 354, 355, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, - задовольнити.
Стягувати щомісячно із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого по АДРЕСА_1 , відомості про працевлаштування невідомі, РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої по АДРЕСА_2 , працюючої на посаді керуючого магазином у ФОП ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу).
Стягнення аліментів розпочати з 20 січня 2026 року і продовжувати до закінчення ОСОБА_3 29 червня 2029 року навчання у Навчально-науковому інституті іноземних мов Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, або до припинення нею навчання у навчальному закладі, але не довше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
Рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.
Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Головуючий О.С. Кириченко