Справа № 529/1143/25
Провадження № 2/529/223/26
03 березня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Чуб К.В.,
за участю секретаря с/з - Єфременко В.І,,
представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Гирі А.В.,
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Майєр В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
встановив:
Позивачка ОСОБА_1 09.12.2025 звернулася до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на її утримання у розмірі 1/4 заробітку до досягнення малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шестирічного віку.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що від спільного проживання сторін у шлюбі у них народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею та яка має вади психічного розвитку, у зв'язку з чим потребує постійного догляду та активної участі законного представника в її щоденному житті, лікуванні та розвитку. Тому позивачка на підставі ст. 84 СК України просить стягнути з відповідача на її утримання аліменти у розмірі 1/4 заробітку (доходу) до досягнення малолітньою донькою шестирічного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду.
02.01.2026 ухвалою судді відкрито провадження по справі та визначено порядок розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник відповідача - адвокат Майєр В.І. подала відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позову. Заперечення проти позову обґрунтовує тим, що можливість отримання аліментів на утримання дружини виникає за умови, що чоловік має спроможність надавати таку матеріальну допомогу, водночас відповідач станом на час розгляду справи заробітну плату не отримує, сплачує аліменти на двох спільних з позивачкою дітей у розмірі 1/3 частки від усіх видів його доходу, крім того на його повному утриманні перебуває непрацездатний батько ОСОБА_5 , який є інвалідом ІІ групи.
Представник позивачки - адвокат Гиря А.В. надала відповідь на відзив, в якій, зокрема зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували фактичне утримання ним батька. Крім того, відповідач замовчує наявність у нього значного майна та стабільних джерел доходу, зокрема нежитлового приміщення, земельних ділянок, автомобіля. Разом з тим, утримання матері з якою проживає його дитина, що має вади психічного розвитку, є складовою належного забезпечення інтересів дитини, оскільки мати здійснює щоденний догляд, супровід та корекційну роботу, необхідну для розвитку, лікування та адаптації дитини.
Представник відповідача надала заперечення на відповідь вказавши, що доказами перебування на утриманні відповідача його непрацездатного, тяжко хворого батька ОСОБА_5 , який потребує постійного стороннього догляду, та проживає з відповідачем, є довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 103751. Позивачка ж вказуючи, що відповідач має у власності майно, не надала доказів на підтвердження отримання ОСОБА_2 доходу від його використання.
Заслухавши позивачку, яка допитана в судовому засіданні в порядку ст. 92 ЦПК України в якості свідка, пояснення представників позивачки, відповідача, та дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Судом встановлено, що сторони є батьками малолітньої дитини - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11).
Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 29.06.2023 шлюб між сторонами, укладений 06.12.2016, - розірвано; змінено прізвище позивачки з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 »; визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_3 разом із матір'ю ОСОБА_9 . Також вказаним рішенням ухвалено стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 на утримання малолітніх дітей сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 12-15).
Згідно довідки № 26 про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді, виданої КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» 21.11.2025, ОСОБА_3 має захворювання з кодом G99.8 та потребує домашнього догляду (а.с. 16).
Відповідно до національного класифікатора НК 025:2021 "Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я", затвердженого наказом Міністерства економіки України від 04.08.2021 № 360, кодом G99.8 позначається «Інші уточнені ураження нервової системи при хворобах, класифікованих в інших рубриках».
З медичної документації вбачається, що ОСОБА_3 встановлено, зокрема, діагноз розлад аутистичного спектру (а.с. 20).
Допитана в судовому засіданні в якості свідка позивачка ОСОБА_1 показала, що її спільна з відповідачем донька ОСОБА_11 через наявні у неї вади не може обходитися без сторонньої допомоги, крім того, з метою забезпечення необхідного розвитку, правильного догляду за дитиною, позивачка проходить відповідне навчання, на що витрачає час та кошти. Повноцінно працювати позивачка не може, оскільки більшість свого часу приділяє дітям, зокрема, ОСОБА_11 , так як контроль за дитиною має бути постійний.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року (далі- Конвенція), Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 84 СК України, якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання дружина має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Позивачка проживає разом з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка має вади психічного розвитку, що відповідачем не оспорюється. На час розгляду справи дитині виповнилося 5 років.
Оцінивши подані сторонами докази кожен окремо та в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач є працездатною особою з постійним доходом, а отже, має об'єктивну можливість надавати допомогу на утримання позивачки. Відтак, наявні підстави для стягнення з відповідача на утримання ОСОБА_1 аліментів до досягнення дитиною шестирічного віку.
Згідно зі ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
Суд враховує те, що право того з подружжя, з ким проживає дитина з вадами психічного розвитку, на утримання, пов'язане з виникненням досить складних життєвих обставин, у яких останній з об'єктивних причин значно більшою мірою виконує обов'язки по догляду і розвитку дитини, зазнає більших фізичних та психологічних навантажень і у зв'язку з цим потребує додаткової підтримки.
Визначаючи розмір аліментів на утримання позивачки, виходячи з принципу справедливості та розумності, з урахуванням того, що відповідач може надавати матеріальну допомогу, так як отримує регулярний дохід, враховуючи майновий стан відповідача, який має у власності нерухоме та рухоме майно, а також те, що з останнього стягуються аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки доходів, відповідач має непрацездатного батька, якому встановлено ІІ групу інвалідності, суд визначає розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання позивачки у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця.
Такий розмір аліментів, на думку суду, не є завищеним та не поставить відповідача у скрутне матеріальне становище і буде достатнім для забезпечення потреб позивачки.
У відповідності до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню - у межах суми платежу за один місяць.
Враховуючи, що при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів позивач звільняється від сплати судового збору в дохід держави, вказані витрати підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 79, 80, 84 Сімейного кодексу України, ст.ст. 76, 80, 89, 141, 263 - 265, 430 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 09 грудня 2025 року до досягнення донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шестирічного віку.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.
Рішення набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
Головуючий: К.В. Чуб