Справа № 240/22312/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Д.М.
Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.
09 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Слободонюка М.В.
суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Беррі" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Беррі" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною відповіді,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм Беррі" (далі також ТОВ «Прайм Беррі», позивач) звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також Укртрансбезпека, відповідач) за вимогами якого просило визнати протиправною відповідь № 6832/3.3/15-25 від 06.08.2025 Державної служби України з безпеки на транспорті та зобов'язати останнього розглянути скаргу № 2191-04/С від 29.07.2025 ТОВ "Прайм Беррі" та винести рішення на скаргу № 2191-04/С від 29.07.2025 щодо Постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу № 014853-014895 від 08.07.2025.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 17.07.2025 товариство отримало на електронну пошту лист № 61637/26/24-25 з доданими копіями 44 постанов від 08.07.2025 № 014852-014895 про накладення адміністративно-господарських штрафів по 340 грн за порушення режимів праці та відпочинку водіїв. Не погоджуючись із прийнятими постановами позивач в порядку адміністративного оскарження 29.07.2025 подав скаргу № 2191-04/С, зареєстровану в Укртрансбезпеці 31.07.2025 за № 9615/0/7-25.
Проте листом від 06.08.2025 № 6832/3.3/15-25 Укртрансбезпека відмовила в розгляді скарги через пропуск 10-ти денного строку оскарження.
Вважаючи, що при обчисленні строків оскарження постанов відповідач безпідставно не застосував визначений у статті 33 Закону України «Про адміністративну процедуру» механізм обчислення таких строків у робочих днях, тим самим порушив принципи адміністративної процедури, позивач з метою захисту порушених, на його думку, прав та інтересів звернувся до суду із цим позовом.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у задоволенні заявлених позовних вимог було відмовлено.
Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах, саме стаття 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" є спеціальною нормою у сфері регулювання відносин на транспорті, згідно якою повноваження щодо визначення порядку оскарження делеговано Кабінету Міністрів України. А оскільки порядок оскарження, який затверджений Кабінетом Міністрів України на виконання вимог спеціальної норми Закону України "Про автомобільний транспорт, встановлює обчислення строку саме в календарних днях, то ця норма є тією "особливістю", яка має застосовуватися переважно перед загальними правилами.
За таких обставин суд дійшов висновку, що оскільки позивач звернувся до відповідача зі скаргою 29.07.2025, тобто поза межами встановленого десятиденного строку та не заявляючи при цьому питання про поновлення пропущеного строку, відповідачем правомірно не прийнято її до розгляду.
ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погодившись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати таке рішення та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.
Свої доводи апелянт мотивує тим, що Закон України «Про адміністративну процедуру» має вищу юридичну силу ніж підзаконний нормативно-правовий акт, що визначає Порядок №1567, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме Закон України «Про адміністративну процедуру» та визначений у ньому порядок обрахування строків згідно статті 33 вказаного Закону, у відповідності до якого строк, що становить десять календарних днів і менше має обчислюватися саме робочими днями. Тому, застосовуючи такий підхід до обрахунку строків, у відповідача не було жодних підстав не приймати до розгляду його скаргу № 2191-04/С від 29.07.2025.
ІV. ДОВОДИ ІНШИХ ОСІБ
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу з доводами апелянта не погоджується, вказуючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування не має.
V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 08.07.2025 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті за результатами розгляду матеріалів рейдових перевірок винесено сорок чотири постанови №№ 014852- 014895 про накладення на ТОВ "Прайм Беррі" адміністративно-господарських штрафів у розмірі по 340 гривень за кожне порушення, передбачене абзацом восьмим частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме порушення режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів.
11.07.2025 зазначені постанови разом із супровідним листом за вих. № 61637/26/24-25 були надіслані Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області на офіційну електронну адресу позивача "primeberryfruit@gmail.com", про що в матеріалах справи міститься відповідне підтвердження відправлення.
Як вказує представник позивача, ТОВ "Прайм Беррі" фактично отримало згаданий вище лист із доданими постановами 17.07.2025.
Далі, 29.07.2025 ТОВ «Прайм Беррі» подало до центрального офісу Державної служби України з безпеки на транспорті скаргу за вих. № 2191-04/С на всі сорок чотири постанови від 08.07.2025, яку 31.07.2025 зареєстровано вхідним номером № 9615/0/7-25.
За результатами розгляду вказаної скарги Державною службою України з безпеки на транспорті було сформовано та направлено на адресу позивача відповідь № 6832/3.3/15-25 від 06.08.2025, якою повідомлено про залишення скарги без розгляду. Підставою для такого рішення слугував висновок суб'єкта владних повноважень про пропуск скаржником строку на оскарження постанов, встановленого законодавством, та відсутність документального підтвердження поважності причин такого пропуску.
22.08.2025 ТОВ «Прайм Беррі» направило повторний лист за вих. № 2223-04/В із доданим скріншотом отримання постанов 17.07.2025 та проханням розглянути скаргу № 2191-04/С по суті, який 25.08.2025 зареєстровано за № 10524/0/7-25.
Проте, 29.08.2025 Державна служба України з безпеки на транспорті листом за вих. № 7583/3.2.1/15-25 залишила без розгляду і цей повторний лист, посилаючись на ті самі підстави, що й у листі від 06.08.2025.
Вважаючи відповідь Державної служби України з безпеки на транспорті за вих. № 6832/3.3/15-25 від 06.08.2025 протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
VІ. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
Згідно зі статтею 6 Закону № 2344-III Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері автомобільного транспорту, законодавчі основи її реалізації.
Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.
Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, прийняті в межах його компетенції, обов'язкові до виконання на території України.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог Закону № 2344-III постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (Назва Постанови в редакції Постанови КМ № 79 від 02.02.2022) (далі - Порядок № 1567).
Як зазначено у абзаці другому пункту 2 Порядку № 1567 відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, припинення дії, виконання адміністративних актів, передбачені цим Порядком, регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, установлених Законом України "Про автомобільний транспорт".
Порядок та строк оскарження постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів та приписів врегульовано пунктом 25 Порядку № 1567.
Зокрема, згідно положень цієї норми скарга на постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу та на припис подається до Укртрансбезпеки (у паперовій чи електронній формі на електронну пошту чи засобами інформаційно-комунікаційних систем, особисто чи на поштову адресу) протягом 10 календарних днів з дня набрання ними чинності.
У разі неподання скарги у зазначений строк з поважних причин за заявою автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи строк може бути поновлений керівником Укртрансбезпеки за умови подання скаржником документів, що підтверджують наявність поважної причини несвоєчасного подання скарги (тимчасова непрацездатність, засвідчена в установленому порядку, або перебування у відрядженні).
Як правильно зазначено судом першої інстанції спір у цій справі стосується правомірності застосування строків доведення постанов до відома позивача та строків оскарження, визначених Порядком № 1567, з урахуванням положень Закону України "Про адміністративну процедуру" від 17.02.2022 № 2073-IX (далі - Закон про адміністративну процедуру).
Зокрема, позивач вважає, що Закон про адміністративну процедуру як загальний закон має пріоритет над підзаконним актом, тож доведення постанов вважається на п'ятий робочий день після надсилання на електронну пошту, а строк оскарження становить 10 робочих днів, що робить скаргу своєчасною. У свою чергу відповідач наполягає на застосуванні спеціальних норм Порядку № 1567, де доведення відбувається на п'ятий календарний день, а оскарження - протягом 10 календарних днів, тож скарга подана з пропуском строку.
Аналізуючи ієрархію норм права, а також принципи застосування загальних і спеціальних норм суд звертає увагу, що Законом України "Про автомобільний транспорт" визначено засади організації та діяльності автомобільного транспорту. Статтею 60 цього Закону передбачено відповідальність автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт. При цьому, законодавець у частині восьмій статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" імперативно встановив, що порядок розгляду справи про порушення, накладення стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження постанови у справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Тобто, ця норма закону є бланкетною та відсилає до відповідного підзаконного нормативно-правового акта, яким у даному випадку є Порядок № 1567.
Отже, саме Порядок № 1567 є спеціальним нормативним актом, який деталізує процедуру оскарження постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів у сфері безпеки на автомобільному транспорті, і його норми підлягають пріоритетному застосуванню при вирішенні питань, пов'язаних із строками та порядком подання скарг у цій специфічній сфері правовідносин.
Як уже наголошувалося вище, пункт 25 Порядку № 1567 встановлює, що скарга на постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу подається до Укртрансбезпеки протягом десяти календарних днів з дня набрання нею чинності. Цей пункт також передбачає механізм поновлення строку: у разі неподання скарги у зазначений строк з поважних причин за заявою автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи строк може бути поновлений керівником Укртрансбезпеки за умови подання скаржником документів, що підтверджують наявність поважної причини несвоєчасного подання скарги.
З матеріалів справи судом встановлено, що постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу були надіслані на офіційну електронну адресу позивача 11.07.2025. Відповідно до пункту 22 Порядку № 1567, копія постанови вважається доведеною до відома автомобільного перевізника (і такими, що набрали чинності) на п'ятий календарний день з дня її надсилання.
Отже, постанови вважаються доведеними до відома позивача 16.07.2025. Навіть виходячи з дати фактичного ознайомлення, на яку посилається позивач (17.07.2025), десятиденний строк оскарження, встановлений Порядком № 1567, спливав 27.07.2025, а з урахуванням того, що цей день припадав на неділю, - 28.07.2025. Натомість скаргу подано відповідачу 29.07.2025, тобто з пропуском встановленого строку.
Таким чином встановивши, що скарга ТОВ «Прайм Беррі» подана 29.07.2025, тобто після спливу десятиденного строку, визначеного Порядком № 1567, колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку ключовому доводу апелянта, яким обґрунтовується відсутність пропуску строку.
Так, апелянт не заперечує ані дати надсилання постанов, ані дати подання скарги, однак стверджує, що строк оскарження підлягав обчисленню відповідно до статті 33 Закону України «Про адміністративну процедуру», тобто у робочих днях. На його думку, застосування такого порядку обчислення строку свідчить про своєчасність звернення зі скаргою.
Отже, для правильного вирішення спору необхідно визначити, які норми підлягали застосуванню при обчисленні строку адміністративного оскарження у спірних правовідносинах - загальні положення Закону України «Про адміністративну процедуру» чи спеціальні приписи Закону України «Про автомобільний транспорт» та прийнятого на його виконання Порядку № 1567.
Оцінюючи в цьому аспекті доводи апелянта про необхідність застосування статті 33 Закону України «Про адміністративну процедуру» щодо обчислення строків у робочих днях, колегія суддів вважає, що вони не враховують існуючого припису про застосування цього Закону з урахуванням особливостей, визначених спеціальним законодавством.
Закон України «Про адміністративну процедуру» є рамковим (загальним) законом, який встановлює універсальні стандарти адміністративного провадження, що застосовуються до всіх суб'єктів владних повноважень під час прийняття адміністративних актів та їх адміністративного оскарження.
Водночас сам по собі рамковий характер закону означає, що він підлягає застосуванню за відсутності спеціального регулювання або з урахуванням прямо встановлених законом винятків.
Частиною першою статті 33 Закону України «Про адміністративну процедуру» дійсно передбачено, що строки в адміністративному провадженні обчислюються годинами, днями та місяцями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, що повинна неминуче настати.
Строк, що становить десять днів і менше, обчислюється робочими днями, а більше десяти днів - календарними днями, якщо інше не встановлено законом.
Тобто, в наведеній норм міститься пряме застереження щодо можливості обчислення відповідних строків в іншому порядку, ніж визначений цим законом.
Таким чином, законодавець в цьому випадку не надав Закону України «Про адміністративну процедуру» абсолютного пріоритету, а прямо передбачив можливість існування спеціальних правил, які мають пріоритет перед загальними положеннями Закону України «Про адміністративну процедуру».
У даному випадку Законом України "Про автомобільний транспорт", який є спеціальним законом у сфері регулювання відносин на транспорті, повноваження щодо визначення порядку оскарження делеговано Кабінету Міністрів України. Реалізуючи ці повноваження, Кабінет Міністрів України у Порядку № 1567 встановив спеціальний строк оскарження - десять календарних днів. Таке регулювання не суперечить загальним принципам права, оскільки спрямоване на забезпечення оперативності адміністративного процесу у сфері безпеки на транспорті та визначеності правового статусу суб'єктів господарювання. Вживання терміну "календарних днів" у тексті Порядку № 1567 є чітким та не допускає розширювального тлумачення, на відміну від загальних норм, на які посилається позивач.
Отже, оскільки порядок оскарження, затверджений Кабінетом Міністрів України на виконання вимог статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", встановлює обчислення строку саме в календарних днях, тому відповідна норма і є тією "особливістю", яка має застосовуватися переважно перед загальними правилами, визначеними статтею 33 Закону України «Про адміністративну процедуру».
Про те, що саме Порядок № 1567 регулює адміністративне оскарження постанов Укртрансбезпеки, а його норми не впливають на судові строки за КАС України, наголошує і Верховний Суд у постанові від 19.05.2025 у справі № 400/7411/24.
За наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та прийнятого на її виконання Порядку № 1567 як спеціального нормативного регулювання.
Таким чином оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивач, подаючи скаргу 29.07.2025, не заявляв клопотання про поновлення строку та не надав доказів поважності причин його пропуску, тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття скарги до розгляду по суті.
Посилання апелянта на порушення принципів адміністративної процедури, зокрема принципу належного урядування, не спростовують встановленого факту пропуску строку та не можуть бути підставою для ігнорування спеціального нормативного регулювання.
Також є безпідставним посилання апелянта у своїй апеляційній скарзі на положення Закону України «Про правотворчу діяльність» оскільки такий наразі не введений в дію.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та не містять нових обставин, які б спростовували його висновки.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення не встановлено.
VІІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Беррі" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Слободонюк М.В.
Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.