Справа № 120/628/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк Алла Юріївна
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
09 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофрокомбінат "Торгтехніка" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
позивач, ТОВ "Гофрокомбінат "Торгтехніка", звернувся в суд із позовом до Вінницької митниці (відповідача), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 13.11.2024 №UA№401000/2024/000335/1.
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 09.07.2025 позов задовольнив.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом першої інстанції розгляд справи проведено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно досліджено наявні у справі докази та надано їм належну оцінку, а зроблені висновки у справі є правильними і законними.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.03.2023 року між Компанією FORTEX International AB Гетеборг, Швеція (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гофрокомбінат Торгтехніка (Покупець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №03/27-2027 (далі - по тексту Контракт) предметом якого є поставка паперу та картону.
Відповідно до контракту продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця картон для плоских шарів та папір для гофрування, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах: FCA (завод на завантаженні) або DAP Вінниця (Україна), відповідно до "Інкотермс-2020".
Згідно п. 4.1 Контракту, ціна товару встановлюється в Євро за метричну тону нетто відповідно до умов, вказаних в статті 6 даного Контракту, і вказується в інвойсах. Ціна Товару включає в себе вартість упаковки, маркування, тари, а також витрати на транспортування Товару.
Пунктами 5.1, 5.2 контракту визначено, що валютою оплати являється євро; оплата за товар, що поставляється по цьому контракту, відбувається шляхом банківського переказу грошових коштів на суму вказану в інвойсі на рахунок продавця вказаний в даному контракті.
Поставка товару здійснюється на умовах FCA (завод на завантаженні) або DAP Вінниця (Україна), INCOTERMS 2020 (п. 6.2 Контракту).
29.10.2024 сторони погодили Специфікацію №28 та визначили поставку товару на умовах DAP Вінниця (Україна та оплата не пізніше календарних10 днів з дати постачання.
З метою митного оформлення ввезеного в межах контракту №03/27-2023 товару, позивач 11.11.2024 подав митну декларацію №24UA401020055884U0 та документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) №03/27-2023 від 27.03.2023 року, Специфікація №28 від 29.10.2024 року, рахунок-фактура (інвойс) №152452 від 07.11.2024 року.
Як зазначає позивач, 12.11.2024 року декларант - ТОВ «Броккас» отримав від відповідача електронний запит №1 про надання документів відповідно до ч.2 ст.53 МК України, які підтверджують заявлену митну вартість товару.
В подальшому від відповідача надійшло повідомлення, за результатами виконання митних формальностей за МД встановлено, що надані документи, що відповідно до ч.2 ст.53 МКУ підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що стосуються даної партії товару.
Листом №02 від 12.11.2024 року ТОВ «Броккас» повідомив відповідача, що відповідно до ч.2 ст.53 МКУ для визначення заявленої митної вартості товарів з митною декларацією за №24UA401020055884U0 всі запитувані митницею документи були надані до вказаної електронної декларації і в яких зазначена вартість товару 378,00 євро за тонну метричну.
Крім того, ТОВ «Броккас» повідомив відповідача, що відповідно до ч.3 ст.53 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості товарів разом з митною декларацією за №24UA401020055884U0 від 11.11.2024р. було надано додаткові документи, а саме:
- Договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається не надавався, оскільки такі договори не супроводжували купівлю даного товару;
- Рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця не надавалися - дані платежі не здійснювалися, так як вони не передбачені Контрактом;
- Рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) не надавалися, оскільки вони не передбачені Контрактом;
- Виписка з бухгалтерської документації б/н від 12.11.2024 року за зовнішньоекономічним договором (контракт) №03/27-2023 від 27.03.2023 року;
- Ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів не надається, оскільки товар придбаний за умовами зовнішньоекономічного договору №03/27-2023 від 27.03.2023 року;
- прайс-лист б/н від 29.10.2024 року;
- копія митної декларації країни відправлення №11029С1202427423 від 07.11.2024 року;
- експертний висновок про вартісні характеристики товарів №0083 від 12.11.2024 року підготовлений Вінницькою торгово-промисловою палатою;
- сертифікат якості б/н від 29.10.2024 року.
За результатом опрацьованої митної декларації та поданих документів Вінницькою митницею прийнято рішення від 13.11.2024 №UA№401000/2024/000335/1 про коригування митної вартості товарів.
Зазначеним рішенням про коригування митної вартості від 13.11.2024 року митну вартість товару, що надійшов на адресу суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - ТОВ «Гофрокомбінат «Торгтехніка», згідно Контракту №03/27-2023 від 27.03.2023 року, було визначено митним органом більше, ніж задекларовано позивачем. Сума перевищення митних платежів за митне оформлення товару склала 28 136 грн 02 коп.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Так, згідно ч.2 ст.1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
За приписами частин 1 та 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частини п'ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Отже, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14 та від 17.06.2022 у справі № 826/11710/17.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції стосовно першої розбіжності, а саме, що в наданому декларантом прайс -листі вказано виробником товару Smurfit Kappa DOO, а прайс-лист виданий Fortex International AB (Швеція) та не містить всіх відомостей , що підтверджують числові значення складових митної вартості, колегія суддів враховує наступне.
Прайс-лист не значиться в переліку документів, які підтверджують митну вартість товару.
Більш того, зазначення виробником товару Smurfit Kappa DOO, ніяким чином не впливає на числове значення складових митної вартості.
Навпаки, в інвойсі №152452 від 07.11.2024 рjre чітко зазначено ціну товару та він є достатнім підтвердженням належності виконання постачальником своїх зобов'язань щодо поставки товару, повністю відповідає умовам даного контракту та є підтвердженням відсутності розбіжностей щодо відправника товару та країною його відправки.
Також, декларація країни відправлення не входить до переліку документів, подання яких в обов'язковому порядку передбачено ст. 53 МК України. А тому, за відсутності обґрунтування з боку митного органу, що вказана розбіжність спричинила неправильність визначення митної вартості, - не може бути й обґрунтованим сумнівом у заявленій митній вартості.
Стосовно аргументів відповідача відносно експертного висновку №0083 від 12.11.2024 року, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями статті 53 МК України висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями є додатковими документами, які подаються митному органу у випадку, якщо документи, зазначені в частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.
Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Тобто, митним органом безпідставно проігноровано інформацію щодо цін на продукцію, зазначену в експертному висновку торгово-промислові палати.
Крім того, Верховним Судом з аналогічних правовідносин викладено наступний правовий висновок у постанові від 06.11.2018 у справі №810/2593/15: Стосовно експертного висновку Київської обласної торгово-промислової палати, враховано, що за правилами статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України. Крім того, у разі сумніву у відповідному експертному висновку, митниця мала право звернутися до іншого суб'єкта оціночної діяльності із письмовим запитом на рецензування (згідно із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України"), однак таке своє право не реалізувала. Отже, виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.
Таким чином, відповідач маючи сумнів щодо змісту наданого позивачем експертного висновку, мав право звернутися до іншого суб'єкту оціночної діяльності із письмовим запитом рецензувати такі висновки.
Крім того, відповідно до положень статті 327 МК України відповідач мав право самостійно залучити для участі у здійсненні митного контролю митної вартості товарів спеціалістів та експертів, якщо висновок експерта, зроблений на замовлення декларанта, останній вважав сумнівним.
При цьому, відсутність додатків до такого висновку не може свідчити про його недійсність.
Доводи відповідача щодо застосування резервного методу, згідно ст.64 МК України для обчислення митної вартості товару заявленого позивачем за ЕМД №24UA401020055884U0 від 11.11.2024 року з урахуванням наявної у митного органу інформації у відповідності до ЕМД від 20.09.2024 №UA209260/2024/002459, ЕМД від 04.11.24 року №209260/2024/004080, в даному випадку є помиковими, оскільки параметри товару задекларовані за вказаними ЕМД суттєво відрізняються за своїми характеристиками від товару, який позивач задекларував за №24UA401020055884U0 від 11.11.2024 року
Митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку, а вищезазначені декларації не розкривають умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 07.02.2023 року у справі №815/6775/17, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що подані декларантом документи не давали підстав для сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів. Водночас підстави для коригування митної вартості, на які посилався відповідач в оскаржуваному рішенні, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Як наслідок, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.