Справа № 560/3801/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
09 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ГУ ПФУ в Хмельницькій області) в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо не зарахування періодів роботи в органах податкової служби України з 23.06.1994 по 08.01.2025 до стажу державної служби;
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії як державному службовцю відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та Закону України №889-VІІ від 10.12.2015;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби позивача час роботи на посадах в органах державної податкової служби України з 23.06.1994 по 08.01.2025, розглянути повторно заяву позивача від 27.01.2025 про призначення пенсії державного службовця відповідно до пункту 12 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-ХІІ та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та прийняти рішення про призначення пенсії позивачу.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.01.2025 про переведення на пенсію згідно Закону України “Про державну службу».
Визнано протиправними висновки Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області викладені в листі від 10.02.2025 № 2141-1286/Г-03/8-2200/25 щодо відсутності у ОСОБА_1 стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії згідно Закону України “Про державну службу».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.01.2025 по суті, та прийняти рішення за результатами цього розгляду, з врахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ГУ ПФУ в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Хмельницькій області та з 17.07.2022 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
27.01.2025 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із заявою про переведення з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 згідно Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
Листом від 10.02.2025 № 2141-1286/Г-03/8-2200/25 ГУ ПФУ в Хмельницькій області повідомило, що подана заява від 27.01.2025 не відповідає Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1. Оскільки, подана заява від 27.01.2025 не відповідає додатку 1 до Порядку вона розглянута згідно Закону України «Про звернення громадян». Повідомлено, що згідно статті 3 Закону №889 його дія не поширюється, зокрема, на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом. Тому, до стажу державної служби для визначення права на пенсію відповідно до Закону №889 не зараховуються періоди роботи в податковій інспекції, оскільки під час роботи в податковій інспекції особам присвоювались спеціальні звання. Зарахувати до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, період роботи в Державній податковій інспекції Хмельницької області з 23.06.1994 по 01.06.2016 немає підстав. Оскільки, станом на 01.05.2016 відсутній як 10-ти річний так і 20-ти річний стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» немає.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не в межах та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Так, принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII).
Відповідно до п. 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.
Положеннями п.п. 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не враховує до стажу державного службовця позивача період роботи з 23.06.1994 по 01.06.2016 в органах податкової служби.
Згідно з п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом, обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Згідно п. 342.4 ст. 342 Податкового кодексу України (ПК України) визначено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Відповідно до ст. 344 ПК України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про державну службу».
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Згідно ст. 343 ПК України, посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової служби; державний радник податкової служби I рангу; державний радник податкової служби II рангу; державний радник податкової служби III рангу; радник податкової служби I рангу; радник податкової служби II рангу; радник податкової служби III рангу; інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу; інспектор податкової служби IV рангу; молодший інспектор податкової служби.
Таким чином, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що спірний період роботи позивача в податкових органах зараховується до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ.
Стосовно твердження відповідача, що заява позивача від 27.01.2025 не відповідає вимогам Порядку № 22-1, тому вона була розглянута відповідно до вимог Закону України “Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (Порядок №22-1) передбачено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1, рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що заява та документи про переведення на інший вид пенсії підлягає розгляду територіальним органом Пенсійного фонду, який не пізніше не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про переведення або про відмову в переведенні на інший вид пенсії.
Заява позивача від 27.01.2025 не відповідає встановленій формі додатком 1 до Порядку №22-1, що видно з її змісту, при цьому посилання відповідача на те, що позивач звернувся із заявою невстановленої форми є безпідставними, адже зміст зазначеної заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника щодо переведення його з пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію згідно Закону України “Про державну службу».
Відтак, у відповідача виник обов'язок розглянути заяву позивача від 27.01.2025 у порядку, визначеному Законом України №1058-IV та Порядком №22-1.
Однак, відповідачем розглянуто заяву позивача від 27.01.2025 про переведення на пенсію згідно Закону України “Про державну службу» та надано відповідь у формі листа від 10.02.2025 № 2141-1286/Г-03/8-2200/25, натомість, рішення про переведення або про відмову в переведенні на пенсію за результатами розгляду такої заяви не прийнято.
Зазначений лист не може оцінюватись як належна правова відмова у переведенні на пенсію, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.
Відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, без прийняття відповідного рішення, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача. Суд наголошує, що відповідач у разі недостатності або неналежного оформлення документів, доданих до заяви про призначення пенсії, наділений повноваженням письмово повідомити заявника про те, які документи необхідно подати додатково, або вимагати дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області не розглянуло заяву позивача про переведення на пенсію згідно Закону України “Про державну службу» у спосіб, що визначений законом, а тому суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом №1058-ІV та Порядком №22-1, що свідчить про допущення відповідачем як суб'єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданої позивачем заяви.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.