Справа № 240/5725/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева М.С.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
09 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не проведення нарахування та виплати в період з 29.01.2020 року по 24.12.2024 року посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток та грошової допомоги при звільненні за період з 29.01.2020 року по 24.12.2024 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням уже виплачених сум.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 (далі - позивачка) проходила військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (В/ч НОМЕР_1 ).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (В/ч НОМЕР_1 ) від 24.12.2024 за №1321-ОС «Про особовий склад» капітана ОСОБА_1 , звільнену з військової служби у запас наказом начальника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (В/ч НОМЕР_1 ) від 14.12.2024 за №1272-ОС за підпунктом «б» (за станом здоров'я: за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 24.12.2024.
У січні 2025 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та доплати належного грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
На звернення позивача відповідач перерахунок грошового забезпечення не здійснив, повідомив, що відсутні підстави для проведення перерахунку грошового забезпечення.
Відповідно до довідки (особистої картки грошового забезпечення) про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та додаткової винагороди за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 по 24.12.2024 встановлено посадовий оклад в розмірі 4790,00 грн.
Відповідно до довідки (особистої картки грошового забезпечення) про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та додаткової винагороди за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 по 24.12.2024 встановлено оклад за військовим званням за січень 2020 - квітень 2020 в розмірі 1130, 00 грн, за травень 2020 року - березень 2023 року в розмірі 1200,00 грн, з квітня 2023 року по грудень 2024 року в розмірі 1270,00 грн.
Відповідно до довідки (особистої картки грошового забезпечення) про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та додаткової винагороди за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 по 24.12.2024 виплачено грошову допомогу для оздоровлення за 2020,2021,2022, 2023,2024 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023, 2024 роки, грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, одноразову грошову допомогу при звільненні.
Не погодившись із обчисленням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, здійсненим відповідачем, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ст.308 КАС України, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 Постанови № 704 ця постанова набирає чинності з 01.03.2018.
Первинною редакцією пункту 4 Постанови № 704 передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з приміткою 1 Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідно до примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Варто зазначити, що за загальним правилом примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в даному випадку з пунктом 4 Постанови № 704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Отже, застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови № 704, пункт 4 якої має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", згідно з пунктом 6 якої внесено зміни до ряду постанов Кабінету Міністрів України. Так, до Постанови № 704 були внесені зміни, внаслідок яких її пункт 4 викладено у новій редакції, а саме:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018".
У той же час, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Вказаною постановою суду були скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Із наведеного вбачається, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Таким чином, з 29.01.2020 (з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18) виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ.
Натомість як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, останнім в період з 29.01.2020 застосовувався розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, а не встановлений законом на 1 січня календарного року.
Окрім цього, з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням упродовж служби позивачу здійснювалося нарахування та виплата у відповідному відсотковому відношенні як постійних, так і одноразових видів грошового забезпечення із застосуванням для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Відповідно до довідки (особистої картки грошового забезпечення) про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та додаткової винагороди за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 по 24.12.2024 виплачено грошову допомогу для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023, 2024 роки, грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, одноразову грошову допомогу при звільненні.
Так, Додатком 16 до Постанови № 704 встановлено розмір надбавки за вислугу років військовослужбовцям у відсотках від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням.
Постановою № 704 також встановлено для військовослужбовців виплату надбавок, доплат, винагород та премії, а також інших додаткових видів грошового забезпечення та разових виплат, розрахунковою величиною яких є посадовий оклад та оклад за військовим званням.
Зокрема, вказаною постановою встановлено виплату надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцям в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, преміювання військовослужбовців відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення, надбавка за кваліфікацію у відсотках посадового окладу, а також разові виплати, допомога на оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні, передбачені відповідно статтею 10-1 та статтею 15 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», розрахунковою величиною яких є розмір місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту І Розділу 7 Глави IV “Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення» Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 № 558 (далі -Інструкція № 558) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 Розділу 6 Глави IV “Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення» Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 та 4 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення.
Відповідно до пункту 1 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45 (далі - Порядок № 45), у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв'язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім'ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 45 виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.
Отже, виплата грошового забезпечення та одноразових виплат грошового забезпечення безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідачем протиправно з 29.01.2020 по 19.05.2023 не здійснено нарахування грошового забезпечення позивача та отриманих ним виплат, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року.
Враховуючи викладені обставини справи та з урахуванням положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів погоджується з позицію суду першої інстанції, що порушене право позивача належним чином відновлене у спосіб зобов'язання відповідача перерахувати грошове забезпечення позивача відповідно до пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції за період 29.01.2020 по 19.05.2023.
У відповідності до частини 2 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премію); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Отже, відповідачем має бути здійснений перерахунок усіх видів грошового забезпечення позивача, що охоплюються частиною 2 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", за спірний період.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.