Справа № 560/14639/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
09 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністрества освіти і науки України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного підприємства «Інфоресурс» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. Описова частина.
1. Короткий зміст позовних вимог.
1.1 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - МОН) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного підприємства «Інфоресурс» (далі - ДП «Інфоресурс»). Позивач просить визнати протиправним і скасувати рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язати відповідачів вчинити певні дії.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю МОН та ДП «Інфоресурс» (як технічного адміністратора ЄДЕБО) щодо коригування відомостей про Позивача, що містяться в інформаційній системі.
1.3 Позивач стверджує, що внесена до ЄДЕБО інформація про порушення ним послідовності здобуття освіти, згідно зі ст. 10 Закону України «Про освіту», є недостовірною та протиправною.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
2.1 Позивач через електронний кабінет військовозобов'язаного (застосунок «Резерв+») подав заяву на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
2.2 За результатами автоматизованої перевірки підстав для відстрочки системою було відмовлено у її наданні. Позивачу рекомендовано звернутися до закладу освіти для уточнення персональних даних.
2.3 Відокремленим структурним підрозділом «Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного» сформовано довідку про здобувача освіти від 18.08.2025 № 691791. Згідно з даними ЄДЕБО, у довідці зазначено, що поточне здобуття освіти Позивачем порушує послідовність, визначену ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту».
2.4 Вважаючи відомості у довідці такими, що не відповідають вимогам закону та істотно порушують його права, ОСОБА_1 звернувся до суду. Позивач просить визнати недостовірними дані, відображені у сформованій за допомогою ЄДЕБО довідці від 18.08.2025 № 691791, щодо порушення ним послідовності здобуття освіти.
3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
3.1 Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року позов задоволено повністю:
- визнано протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО) відомостей про те, що поточне здобуття освіти Позивачем порушує послідовність, визначену ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту»;
- зобов'язано Міністерство освіти і науки України вжити заходів для коригування даних у ЄДЕБО стосовно ОСОБА_1 , а саме: у графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»» змінити запис на «Так, не порушує»;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6211 (шість тисяч двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України.
4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
4.1 Відповідач просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт обґрунтовує скаргу порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
4.2 Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
ІІ. Мотивувальна частина.
1. Позиція апеляційного суду
Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.
1.1 Відповідно до статті 53 Конституції України, кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
1.2 За змістом статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
1.3 Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
1.4 Згідно з частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
1.5 Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про освіту», вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
1.6 За приписами статті 40 Закону України «Про освіту», після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.
1.7 Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 5 Закону України «Про вищу освіту», підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
1.8 Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об'єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).
1.9 Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.
1.10 Статтею 7 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію. Видами таких документів є: диплом молодшого бакалавра, диплом бакалавра, диплом магістра, диплом доктора філософії / доктора мистецтва.
1.11 Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії / доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС.
1.12 Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти (крім вищих військових навчальних закладів) до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО).
1.13 Проаналізувавши наведені норми права, колегія суддів зазначає, що фізична особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула відповідних знань і навичок, виключно у разі повного завершення нею навчання за освітньо-професійною чи освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання необхідного обсягу освітньої програми та успішного проходження атестації.
1.14 Таким чином, ключовим критерієм «здобуття рівня освіти» у розумінні законодавства є завершеність попереднього етапу навчання, що обов'язково має підтверджуватися відповідним документом про освіту (дипломом).
1.15 Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 на момент виникнення спірних правовідносин навчається за денною формою здобуття освіти у Відокремленому структурному підрозділі «Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного», де здобуває ступінь фахового молодшого бакалавра за спеціальністю D6 «Секретарська та офісна справа».
1.16 Судом встановлено, що згідно з відомостями, наданими Відповідачем, Позивач у різні періоди був зарахований для здобуття таких рівнів освіти:
- у період із 01.09.2013 по 01.02.2014 був зарахований до Національного авіаційного університету для здобуття освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр, проте був відрахований із закладу освіти;
- у період із 01.09.2013 по 22.07.2014 був зарахований до Закладу вищої освіти «Подільський державний університет» для здобуття освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр, проте також був відрахований.
1.17 Таким чином, у вищезазначених випадках навчання за відповідними освітніми рівнями (ступенями) не було завершене, а рівні освіти - не здобуті.
1.18 Натомість встановлено, що 24.06.2011 Позивач успішно завершив навчання у Хмельницькому професійному ліцеї електроніки та отримав диплом кваліфікованого робітника серії НОМЕР_1 від 24.06.2011. Отже, станом на 01.09.2025 (дата початку здобуття освіти за ступенем фаховий молодший бакалавр) єдиним завершеним та здобутим рівнем освіти Позивача є професійна (професійно-технічна) освіта за рівнем «кваліфікований робітник».
1.19 Колегія суддів критично оцінює аргументи Міністерства освіти і науки України щодо того, що сам факт попереднього перебування Позивача у статусі студента за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра свідчить про порушення ним послідовності здобуття освіти. Суд наголошує, що згідно з нормами чинного законодавства, належним та єдиним підтвердженням здобуття особою певного рівня вищої освіти є відповідний диплом, виданий після успішного виконання освітньої програми та проходження атестації.
1.20 Оскільки ОСОБА_1 раніше не отримував диплома фахового молодшого бакалавра, його поточне навчання є першою спробою здобуття початкового (короткого циклу) вищої освіти. Це повністю відповідає принципу черговості, оскільки цей рівень є вищим за наявний рівень «кваліфікованого робітника».
1.21 За таких обставин, відображення у довідці з ЄДЕБО від 18.08.2025 № 691791 інформації про те, що поточне здобуття освіти Позивачем «порушує послідовність», не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. З огляду на це, дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення таких відомостей до бази даних та їх подальше відображення у довідці є протиправними.
1.22 Вирішуючи питання щодо правомірності внесення інформації про здобувача освіти до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО), суд виходить із приписів Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 620, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за № 1132/32584. Зазначена база є автоматизованою системою, власником якої є держава, розпорядником - МОН України, а технічним адміністратором - ДП «Інфоресурс».
1.23 Відповідно до розділу IV Положення № 620, саме МОН України як розпорядник: вживає організаційних заходів для функціонування бази; встановлює вимоги до її апаратного та програмного забезпечення; використовує інформацію ЄДЕБО для прийняття управлінських рішень та виконання повноважень.
1.24 Суд зазначає, що формування довідки про здобувача освіти здійснюється автоматизовано за алгоритмами, встановленими МОН України. Заклади освіти (суб'єкти освітньої діяльності) уповноважені лише вносити та підтримувати актуальність первинних даних, проте вони не мають технічної можливості змінювати програмні параметри, за якими система автоматично визначає «порушення послідовності» здобуття освіти.
1.25 Таким чином, оскільки автоматичний розрахунок послідовності навчання базується на вимогах до програмного забезпечення, які визначає безпосередньо Міністерство, саме дії МОН та технічного адміністратора щодо налаштування цих алгоритмів призвели до відображення у довідці Позивача недостовірних відомостей.
1.26 Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Міністерством освіти і науки України допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у невнесенні змін (некоректному налаштуванні обліку даних) до відомостей ЄДЕБО щодо факту послідовного навчання Позивача. Зазначення інформації «Ні, порушує» у довідці про здобувача освіти є результатом неналежного виконання Відповідачами своїх функцій як володільця та адміністратора інформаційної системи.
1.27 На підставі аналізу вищевказаного нормативного регулювання суд вважає, що саме МОН України та технічний адміністратор ДП «Інфоресурс» мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про наявність чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», натомість навчальний заклад, в якому навчається Позивач, виконує лише технічну функцію, оскільки довідка формується автоматично на підставі даних ЄДЕБО, а тому позовні вимоги в цій частині також є підставними та обґрунтованими.
Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 29.10.2025 у справі № 200/5372/24, від 12.11.2025 у справі №620/16629/24.
1.28 Щодо вимоги Відповідача зменшити судові витрати в частині стягнення 5000 грн на правничу допомогу до 2000 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
1.29 Суд першої інстанції з урахуванням ч. 5 ст. 134 КАС України визначив співмірним розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 5000 грн. При цьому враховано, що на підтвердження сум понесених витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн позивачем надано суду: попередній розрахунок суми судових витрат; платіжну інструкцію № @2PL066113 від 21.08.2025. Колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача в цій частині, оскільки такі витрати понесені позивачем та підтверджені відповідними доказами. Апеляційний суд не надає оцінку в частині відмови щодо стягнення всієї суми витрат на правничу допомогу, оскільки в цій частині рішення суду не оскаржується.
1.30 Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на довільному трактуванні норм матеріального права і не спростовують висновків суду першої інстанції. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Серявін проти України», §58), суд не зобов'язаний надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони, якщо основні підстави рішення є чіткими та обґрунтованими.
1.31 Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
2.1 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
2.2 Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.