Справа № 240/10186/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна
Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
09 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
І. Описова частина.
1. Короткий зміст позовних вимог.
1.1 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовано тим, що йому не була виплачена у повному обсязі додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядовою і начальницькою склад), поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за період лікування з 09.08.2022 по 17.01.2023 з розрахунку 100000,00 грн.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
2.1 ОСОБА_1 призваний по мобілізації та з 05.04.2022 проходить військову службу в Збройних Силах України у складі Військової частини НОМЕР_1 .
2.2 Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №1/580 від 14.02.2023, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2022 №263, 09 серпня 2022 року ОСОБА_1 за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме виконуючи бойове завдання, отримав: мінно-вибухову травму, вогнепальне осколкове поранення області лівого плечового суглоба, осадження голови, забій правої гомілки, акубаротравму обох вух. Поранення, так, пов'язане із захистом Батьківщини.
2.3 Відповідно до виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №5073 позивач в період з 10.08.2022 по 04.09.2022 перебував на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я з діагнозом: мінно-вибухова травма (09.08.2022), вогнепальне осколкове поранення області лівого плечового суглоба, осадження голови, забій правої гомілки, акубаротравма обох вух.
2.3 03 жовтня 2022 року Військова частина НОМЕР_1 направила ОСОБА_1 на обстеження та лікування у відновлювальне відділення.
2.4 Згідно з довідками НВМКЦ "ГВКГ" позивач в період з 04.10.2022 по 27.10.2022, з 03.11.2022 по 25.11.2022, з 16.12.2022 по 17.01.2023 проходив курс реабілітації у відділенні відновлювального лікування НВМКЦ "ГВКГ" з діагнозом: комбінована контрактура лівого плечового суглоба.
2.5 Відповідно до довідки позаштатної військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" від 06 лютого 2023 року №2360, позивачу 06.02.2023 проведено медичний огляд, за результатами якого встановлено, що причинний зв'язок захворювання: наслідки мінно-вибухової травми (09.08.2022) з вогнепально-осколковим пораненням лівого плеча з масивним дефектом дельтоподібного м'язу, лікованого етапними хірургічними обробками у вигляді стійкої змішаної комбінованої контрактури при помірному порушенні функцій, поранення, так, пов'язане з проходженням військової служби, травма тяжка. Також вказано, що наслідки МВТ (09.08.2022) у вигляді цефалгічного, астено-вегетивного синдромів, хронічна двобічна комбінована приглухуватість, захворювання, так, пов'язані з проходженням військової служби
2.6 Згідно з витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв'язку захворювання, поранення, контузій, травми, каліцтва від 20.03.2023 №625, встановлено, що мінно-вибухова травма (09.08.2022), вогнепальне осколкове поранення області лівого плечового суглоба, осадження голови, забій правої гомілки, акубаротравма обох вух, солдата ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою про обставини отримання травми від 14.02.2023 №1/580, яка призвела до розвитку: наслідків мінно-вибухової травми (09.08.2022) з вогнепальним осколковим пораненням (09.08.2022) лівого плеча з масивним дефектом дельтоподібного м'язу, лікованого етапними хірургічними обробками у вигляді стійкої змішаної комбінованої контрактури при помірному порушенні функцій, цефалгічного, астено-вегетивного синдромів, хронічна двобічна комбінована приглухуватість, поранення, так, пов'язане із захистом Батьківщини.
2.7 Також зазначено про відміну постанови ВЛК про причинний зв'язок зазначеного поранення та його наслідків за довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії від 06 лютого 2023 №2360.
2.8 На звернення позивача щодо не нарахування додаткової винагороди за період лікування, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, Військова частина НОМЕР_1 листом від 23.11.2023 №21620 повідомила, що позивачу в повному обсязі виплачено додаткову винагороду в розмірі 100000 грн, за місяць, в якому було отримано поранення та за весь час стаціонарного лікування після поранення.
2.9 Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
3.1 Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди з розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування на лікуванні у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 04.10.2022 по 27.10.2022, з 03.11.2022 по 25.11.2022 та з 16.12.2022 по 17.01.2023;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168, збільшену до 100000 гривень на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а саме: за період з 04.10.2022 по 27.10.2022; з 03.11.2022 по 25.11.2022; з 16.12.2022 по 17.01.2023;
- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3.2 Суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням встановлених у справі обставин, відповідачем протиправно не виплачено додаткову винагороду за період перебування у відділенні відновлювального лікування НВМКЦ "ГВКГ" з 04.10.2022 по 27.10.2022, з 03.11.2022 по 25.11.2022, з 16.12.2022 по 17.01.2023, а тому достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168, збільшену до 100000 гривень, за період перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а саме - за період з 04.10.2022 по 27.10.2022, з 03.11.2022 по 25.11.2022, з 16.12.2022 по 17.01.2023.
4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
4.1 Відповідач просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що суд першої інстанції не з'ясував обставин, що мають значення для справи, та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
4.2 Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
ІІ. Мотивувальна частина.
1. Позиція апеляційного суду.
Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.
1.1. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
1.2. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Батьківщини, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
1.3. Пунктами 2 - 4 статті 9 Закону України №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
1.4. Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам. В силу пункту 17 цього Порядку, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
1.5. Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 №64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжено Указами Президента України та який діє станом на сьогодні.
1.6. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022; № 350 від 22.03.2022; № 754 від 01.07.2022; № 793 від 07.07.2022; № 1146 від 08.10.2022 - застосовується з 1 вересня 2022 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
1.7. Пунктом 5 постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.
1.8. Постановою КМУ № 793 від 07.07.2022 доповнено Пункт 1 Постанови №168 абзацом, яким визначено, що у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
1.9. Отже, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. виплачується військовослужбовцям у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
1.10. Для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування на стаціонарному лікуванні. Таким чином, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.
1.11. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що спірним питанням в межах розгляду даної справи є наявність у позивача права на нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за час перебування на стаціонарному лікуванні, у зв'язку з отриманим 09.08.2022 пораненням.
Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №1/580 від 14.02.2023, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2022 №263, встановлено, що 09 серпня 2022 року ОСОБА_1 за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме виконуючи бойове завдання, отримав: мінно-вибухову травму, вогнепальне осколкове поранення області лівого плечового суглоба, осадження голови, забій правої гомілки, акубаротравму обох вух. Поранення, так, пов'язане із захистом Батьківщини.
Позивач, у зв'язку з отриманим 09.08.2022 пораненням, перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, в період з 10.08.2022 по 04.09.2022 та перебував на реабілітації в закладі охорони здоров'я - НВМКЦ "ГВКГ" в період з 04.10.2022 по 27.10.2022, з 03.11.2022 по 25.11.2022, з 16.12.2022 по 17.01.2023 з діагнозом пов'язаним з отриманим (09.08.2022) пораненням.
1.12 Щодо доводів апелянта про невірне визначення судом першої інстанції періоду для здійснення перерахунку та виплати додаткової винагороди, а саме: безпідставно прирівняно реабілітацію до стаціонарного лікування, колегія суддів зазначає наступне.
1.13 Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.1992 року № 2801-ХII (далі - Закон №2801-ХII):
- послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) - послуга (у тому числі оцінювання повсякденного функціонування особи, реабілітаційна послуга), що надається пацієнту в закладі охорони здоров'я, реабілітаційному закладі або фізичною особою - підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт;
- реабілітаційна допомога у сфері охорони здоров'я (далі - реабілітаційна допомога) - діяльність фахівців з реабілітації у сфері охорони здоров'я, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію функціонування осіб, які зазнають або можуть зазнати обмеження повсякденного функціонування у їхньому середовищі;
- реабілітаційна послуга - послуга, що надається пацієнту реабілітаційним закладом, реабілітаційною установою, закладом охорони здоров'я, соціального захисту або іншим суб'єктом господарювання, які мають право надавати реабілітаційну допомогу згідно із законодавством, та оплачується її замовником. Замовником реабілітаційної послуги можуть бути держава, орган місцевого самоврядування, юридична або фізична особа, у тому числі пацієнт;
- реабілітація - комплекс заходів, яких потребує особа, яка зазнає або може зазнавати обмеження повсякденного функціонування внаслідок стану здоров'я у взаємодії з її середовищем;
- загальний заклад охорони здоров'я - багатопрофільний лікарняний заклад, що надає медичну та реабілітаційну допомогу населенню територіальної громади або декількох громад та забезпечує базові напрями стаціонарної медичної допомоги відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України, стабілізацію стану пацієнта та його маршрутизацію до кластерних та надкластерних закладів охорони здоров'я.
1.14 Згідно з частиною 8 статті 33 Закону №2801-ХII за медичними показаннями одночасно з наданням медичної допомоги пацієнту надається реабілітаційна допомога у встановленому законодавством порядку.
Тобто, реабілітація є одним із процесів під час лікування хворого у досягненні ним, в тому числі, фізичної повноцінності.
1.15 Щодо доводів апелянта відносно пропущення позивачем строку звернення до суду з вказаним позовом колегія суддів зазначає наступне.
1.16 Згідно з ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
1.17 Водночас, відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
1.18 Відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
1.19 Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.
1.20 Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
1.21 Частини перша та друга ст.233 Кодексу законів про працю України викладені у наступній редакції: працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1).
1.22 При цьому, з огляду на правову позицію Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Аналогічна правова позиція міститься в рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22.
1.23 На момент невиплати позивачу грошового забезпечення, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
1.24 Крім того, рішенням Конституційного Суду України №1-р/2025 від 11.12.2025 частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат - визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
1.25 Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимога та застосував належний спосіб захисту прав та інтересів позивача щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 за вказані періоди.
1.26 Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, та усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
2.1 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.
2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.