Справа № 640/16931/21
09 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Чуприни О.В., суддів Попової О.Г., Говоруна О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Чуприни О.В. у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про скасування рішення від 20.02.2021 за №ІІ-009/2021, -
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, апелянт, скаржник, ОСОБА_1 ) подав апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати його та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями по справі №640/1693/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про скасування рішення, призначено колегію суддів у складі головуючого судді Вівдиченко Т.Р., суддів: Кузьмишину О.М., Ключковича В.Ю.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026 у справі №640/1693/21 заяви головуючого судді Вівдиченко Т.Р., суддів Кузьмишиної О.М. та Ключковича В.Ю. про самовідвід задоволено.
13.01.2026 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №640/16931/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про скасування рішення, за яким призначено колегію суддів у складі головуючого судді Чуприни О.В., суддів Попову О.Г., Говоруна О.В.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2026 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки апеляційна скарга не відповідає вимогам пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вимог ухвали суду від 19.01.2026 апелянтом скеровано заяву від 21.01.2026, зареєстровану канцелярією суду 21.01.2026, разом із долученням квитанції про сплату судового збору за №3113-6400-0130-7244 від 21.01.2026 у розмірі 1 362,00 гривень. Разом із тим, у графі "Призначення платежу" містилися відомості про сплату судового збору за подання апеляційної скарги "на рішення від 02.01.2026 по справі 640/16931/21", в той час як оскаржуване рішення ухвалено 04.12.2025.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 продовжено ОСОБА_1 процесуальний строк до 02.02.2026, встановлений ухвалою суду від 19.01.2026, на усунення недоліків апеляційної скарги. Апелянтом усунуто недоліки апеляційної скарги в строк, встановлений вищезазначеною ухвалою, шляхом подання заяви, що надійшла на адресу суду 30.01.2026.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 відкрито апеляційне провадження апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про скасування рішення від 20.02.2021 за №ІІ-009/2021.
Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 17.02.2026 призначено справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про скасування рішення від 20.02.2021 за №ІІ-009/2021 до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на "04" березня 2026 р. о 14:00 год.
Судом 04.03.2026 проведено судове засідання у адміністративній справі №640/16931/21; оголошено перерву в судовому засіданні для надання ОСОБА_1 можливості ознайомитися з матеріалами даної адміністративної справи; визначено продовжити судове засідання 11.03.2026 о 14 год. 30 хв.
ОСОБА_1 через канцелярію Шостого апеляційного адміністративного суду подано заяву від 09.03.2026 про відвід судді Чуприни О.В. в адміністративній справі №640/16931/21, котра мотивована відсутністю довіри до судді "у зв'язку з неспроможністю забезпечити достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу своєї безсторонності" та "діями судді позами межами повноважень".
Так, в обґрунтування коментованої заяви скаржник вказує про наступне: головуючий суддя Чуприна О.В., звертаючись у судовому засіданні 04.03.2026 до представника відповідача (Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури) із запитанням про наявність у ОСОБА_1 статусу адвоката, за обставин долучення останнім у цьому ж судовому засіданні письмових доказів (рішення Атестаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Кіровоградської області за №13 від 15.10.2001; Присяги адвоката від 15.10.2001), свідчить про безпідставність та незаконність коментованого звернення, "через що [суддя Чуприна О.В.] діяв поза межами наданих повноважень, тобто учинив упередженість, а тому не заслуговує на довіру".
Відповідно до частин 3, 4 та 11 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс) питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Вивчивши подану позивачем заяву, дослідивши наведені у заяві про відвід доводи та підстави відводу, колегія суддів вважає такі необґрунтованими з врахуванням наступного.
Суд виходить з того, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до частини 1 статті 36 КАС України суддя не може брати участь в розгляді адміністративної справи та підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 39 КАС України передбачено, що встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Стаття 6 Конвенція вимагає, аби кожен суд, до якого вона застосовується, був "безстороннім".
Отже, за усталеною практикою ЄСПЛ безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності.
Зазвичай безсторонність визначається як відсутність упередження або наперед складеної думки і може оцінюватись у різний спосіб ( рішення ЄСПЛ "Кіпріану проти Кіпру" (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ, § 118; "Мікаллеф проти Мальти" (Micallef v. Malta) [ВП], § 93).
ЄСПЛ у своїй практиці визначив критерії оцінки безсторонності та розрізняє:
i) суб'єктивний, тобто спробу встановити переконання або особистий інтерес певного судді у даній справі;
ii) об'єктивний, тобто встановити, чи суддя надав достатні гарантії, які виключали б будь-які правомірні сумніви з цього приводу ("Кіпріану проти Кіпру" (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ, § 118; "Пірсак проти Бельгії" (Piersack v. Belgium), § 30; "Грівз проти Сполученого Королівства" (Grieves v. the United Kingdom) [ВП], § 69; "Моріс проти Франції" (Morice v. France) [ВП], § 73).
Відтак, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
У рамках суб'єктивного критерію ЄСПЛ завжди вважав, що особиста неупередженість судді є презумпцією, доки не буде доведено протилежне (рішення ЄСПЛ у справі "Кіпріану проти Кіпру" (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ, рішення ЄСПЛ § 119; "Хаушільдт проти Данії" (Hauschildt v. Denmark), § 47).
Межа між цими двома критеріями не є герметичною, оскільки не лише сама поведінка судді може, з точки зору зовнішнього спостерігача, породити об'єктивно виправдні сумніви у його неупередженості (об'єктивний підхід), але й може свідчити про його особисте переконання (суб'єктивний підхід). Тому застосування одного з цих критеріїв, або ж обох, залежатиме від конкретних обставин, пов'язаних із спірною поведінкою (рішення ЄСПЛ "Кіпріану проти Кіпру" (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], §§ 119 і 121 заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ).
Щодо виду необхідних доказів, то, наприклад, ЄСПЛ намагався перевірити обґрунтованість тверджень про те, що суддя виявляв будь-яку ворожість або, керуючись особистими мотивами, добився того, що справа була призначена саме йому (рішення ЄСПЛ у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), § 25).
Хоча іноді важко навести докази на спростування презумпції особистої безсторонності судді, проте вимога об'єктивної безсторонності надає додаткову важливу гарантію. Суд визнає складність встановлення порушення статті 6, спричинене особистою упередженістю, і тому у переважній більшості випадків застосовує об'єктивний підхід (рішення ЄСПЛ у справі "Кіпріану проти Кіпру" (Kyprianou v. Cyprus) [ВП] заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ, § 119; "Моріс проти Франції" (Morice v. France) [ВП], § 75).
Суд зважує на те, що у цьому аспекті навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішенняу справі "Де Куббер проти Бельгії", від 26.10.1984, Series А, N 86).
З аналізу пункту 4 частини 1 статті 36 КАС України та статті 6 Конвенції суд висновує, що не встановлюється вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність та упередженість судді, однак зазначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді за пунктом 4 частини 1 статті 36 КАС України.
Колегія суддів наголошує, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини 4 статті 39 КАС України, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Відтак, не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Втім, подана позивачем заява про відвід судді не містить посилання на обставини, які за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями виключають участь судді Чуприни О.В. у розгляді цієї справи відповідно до статті 36 КАС України.
Як на підставу для відводу судді позивач посилається на приписи статті 36 КАС України, нормативна конструкція яких, з-поміж іншого, містить узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді.
Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд апеляційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 17.02.2026 призначено справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про скасування рішення від 20.02.2021 за №ІІ-009/2021 до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на "04" березня 2026 р. о 14:00 год.
Судом 04.03.2026 проведено судове засідання у адміністративній справі №640/16931/21; оголошено перерву в судовому засіданні для надання ОСОБА_1 можливості ознайомитися з матеріалами даної адміністративної справи; визначено продовжити судове засідання 11.03.2026 о 14 год. 30 хв.
За частиною 1 статті 310 Кодексу апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.
Після відкриття судового засідання і вирішення клопотань учасників справи суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги та відзиву на неї. Для надання пояснень, а також для виступу у судових дебатах першій надається слово особі, що подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони, першим дає пояснення позивач. За ними дають пояснення і виступають у дебатах особи, які приєдналися до апеляційної скарги, а потім - інші учасники справи. Після закінчення перевірки підстав для апеляційного перегляду колегія суддів переходить до стадії ухвалення судового рішення за результатами апеляційного провадження (частини 2-4 статті 310 КАС України).
За приписами частин 6-7 статті 209 КАС України головуючий з власної ініціативи або за усним клопотанням учасника справи може зняти питання, що не стосуються предмета спору, поставити питання учаснику судового процесу. Якщо сторони та інші учасники судового процесу, висловлюються нечітко або з їхніх слів не можна дійти висновку про те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може зажадати від цих осіб конкретної відповіді - "так" чи "ні".
Оцінюючи наведені у заяві доводи, колегія суддів зазначає, що поставлення головуючим суддею запитань учасникам справи під час судового засідання є складовою процесуального керівництва розглядом справи та спрямоване на з'ясування обставин, що мають значення для розгляду справи.
Виходячи із вищенаведених положень Кодексу адміністративного судочинства України головуючий суддя має право з власної ініціативи або за клопотанням учасників процесу ставити їм запитання, а також вимагати надання чітких та конкретних відповідей щодо обставин справи. Отже, звернення головуючого судді до представника відповідача із запитанням щодо наявності у позивача статусу адвоката саме по собі не виходить за межі наданих суду процесуальних повноважень та спрямоване на з'ясування обставин, які мають значення для розгляду справи.
Окрім того суд зазначає, що у межах даної справи апеляційний перегляд здійснюється щодо рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про скасування рішення від 20.02.2021 за №ІІ-009/2021.
За матеріалами справи, рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області у складі дисциплінарної палати №286/2020 від 11.11.2020 порушено дисциплінарну справу стосовно адвоката ОСОБА_1 . Не погоджуючись з рішенням КДКА Київської області №286/2020 від 11.11.2020, позивач звернувся до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури зі скаргою на вказане рішення.
Рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 20.02.2021 за №ІІ-009/2021 скаргу адвоката ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області №286/2020 від 11.11.2020 про порушення відносно адвоката ОСОБА_1 дисциплінарної справи - без змін.
Відтак помилковими є твердження позивача стосовно викладеного у розглядуваній заяві: "предметом судового розгляду є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №222 від 15.10.2001, видане Київською обласною КДКА, нібито ОСОБА_1 ", оскільки предметом апеляційного перегляду у даній справі є правомірність рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 20.02.2021 за №ІІ-009/2021, яким залишено без змін рішення дисциплінарної палати КДКА Київської області про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 .
Отже, з'ясування окремих обставин, пов'язаних із наявністю у позивача статусу адвоката, зокрема шляхом постановлення відповідних запитань учасникам справи, не свідчить про вихід суду за межі предмета розгляду спору та не може розцінюватися як прояв упередженості судді або як обставина, що виключає його участь у розгляді справи.
При цьому незгода учасника справи з процесуальними діями судді, а також суб'єктивне сприйняття таких дій як упереджених не можуть розцінюватися як обставини, що свідчать про наявність підстав для відводу судді у розумінні статті 36 КАС України.
Зважаючи на те, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного, а заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували, що суддя Чуприна О.В. прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, або/та/чи існують переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо його безсторонності або/та/чи існування наявності фактів, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судді, наведені у цьому контексті доводи та обставини не можуть бути підставою для відводу судді відповідно до пункту 4 частини 1 статті 36 КАС України.
Інших обставин, які викликають у скаржника сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Чуприни О.В., ним не зазначено.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що заявником не наведено аргументовано обґрунтованих підстав вважати суддю Шостого апеляційного адміністративного суду Чуприну О.В. упередженим чи необ'єктивним, оскільки всі доводи, що викладені у заяві ОСОБА_1 , є припущеннями заявника та зводяться до незгоди з межами та обсягом процесуальних дій, наданих та реалізованих під час розгляду справи.
Резюмуючи, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість заяви ОСОБА_1 від 09.03.2026 про відвід судді Чуприни О.В. в адміністративній справі №640/16931/21, а тому така задоволенню не підлягає.
Відтак, у відповідності до частини 4 статті 40 КАС України, вирішення питання про відвід слід здійснювати суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 243, 248, 256, 321, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Заявлений ОСОБА_1 відвід судді Чуприні О.В. у справі №640/16931/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про скасування рішення від 20.02.2021 за №ІІ-009/2021, викладений у заяві від 09.03.2026, - визнати необґрунтованим.
2. Передати адміністративну справу №640/16931/21 для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Чуприна О.В.
Суддя Попова О.Г.
Суддя Говорун О.В.