Справа № 366/3225/25
Провадження № 2-а/366/4/26
20 січня 2026 року с-ще Іванків
Іванківський районний суд Київської області в складі головуючого судді Корчкова А.А., за участю секретаря судового засідання Іванової Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , поданий представником, адвокатом Кульбачем Сергієм Олександровичем до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 237/1 від 10.03.2025,
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Кульбача С.О., звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 у якому просить суд:
поновити строк на оскарження постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 за №237/1 від 10.03.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу;
скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 за №237/1 від 10.03.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП;
провадження у справі - закрити.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.09.2025 помічник командира з правової роботи військової частини, де проходить службу позивач, повідомив ОСОБА_1 , що дані відносно нього, як про боржника за виконавчим провадженням, внесені до Єдиного реєстру боржників, після чого, 26.09.2025, дружина позивача звернулась до Іванківського ВДВС та з'ясувала, що виконавче провадження відносно ОСОБА_1 відкрито на підставі примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 №237/1 від 10.03.2025. Таким чином, про існування оскаржуваної постанови позивач дізнався лише 26.09.2025.
Представник позивача зазначає, що про винесення вказаної постанови позивач не знав, про день час та місце розгляду справи відносно нього у ІНФОРМАЦІЯ_3 не повідомлявся, копію постанови №237/1 від 10.03.2025 він не отримував. Зауважує, що на підставі зазначеної постанови Позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. за вчинення адміністративного порушення передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП. Зі змісту оскаржуваної постанови, вбачається, що позивач не з'явився 24.02.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_5 за викликом по повістці «про уточнення даних» від 07.02.2025. При цьому, як видно з витягу з додатку «Резерв+», дані позивачем уточнені вчасно, дата останнього уточнення 07.02.2025.
Звертає увагу суду на те, що 07.02.2025 позивач проходив ВЛК, що підтверджується відповідними виписками, після чого був направлений для проходження стаціонарного лікування з 11.02.2025 по 27.02.2025, тому твердження, що позивач безпідставно не з'явився за викликом по повістці 24.02.2025 до ТЦК та СП не відповідають дійсності. Повістку про виклик до ТЦК та СП на 24.02.2025 Позивач не міг отримати оскільки знаходився на стаціонарному лікуванні. Постанову про накладення штрафу не отримував.
Зауважує, що позивач наразі є військовослужбовцем ЗСУ та виконує завдання по захисту Батьківщини, жодних повідомлень про виклик до ТЦК та СП, повідомлень про дату та час розгляду справи уповноваженою особою, постанови про притягнення до відповідальності він не отримував, як і постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки у нього відсутня фізична та технічна можливість.
Враховуючи вищевикладене, вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, яка підлягає скасуванню.
Рух справи.
07.10.2025 зазначений адміністративний позов надійшов до суду.
Ухвалою судді від 13.10.2025 вказаний адміністративний позов залишено без руху з підстав ненадання належних доказів, які б підтверджували поважність пропуску на звернення до адміністративного суду з позовом, позивачеві надано семиденний термін на усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду.
29.10.2025 до суду засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» надійшла заява про усунення недоліків, подана представником позивача
Ухвалою суду від 04.11.2025 позивачеві поновлено строк на звернення до суду з даним адміністративним позовом, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Судовий розгляд справи призначено провести 17.11.2025. Відповідачу встановлено строк для подачі відзиву та зобов'язано надати суду додаткові докази у справі, а саме: належним чином завірену копію матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 за ч.3 ст.210 КУпАП, на підставі яких було винесено постанову № 237/1 від 10.03.2025.
17.11.2025 до суду від представника відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) старшого лейтенанта юстиції Ярослава Коваленка, який діє на підставі довіреності від 26.08.2025, надійшли письмові пояснення, які по своїй суті є відзивом на позовну заяву, оскільки у вказаних поясненнях представником відповідача зазначено, що відповідач позов не визнає, вважає його надуманим та направленим на уникнення відповідальності за порушення законодавства про оборону та мобілізаційну підготовку.
Проте судом встановлено, що вказаний відзив надійшов до суду з порушенням строків для подання відзиву, визначених в ухвалі суду від 04.11.2025. Зокрема, у резолютивній частині ухвали суду про відкриття провадження у справі від 04.11.2025, відповідачеві, враховуючи особливості розгляду справ даної категорії, було запропоновано подати до суду відзив у п'ятиденний термін з дня вручення копії цієї ухвали, копію якого слід було надіслати позивачеві про що надати підтвердження до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, копію вказаної ухвали суду було доставлено до Електронного кабінету відповідача 08.11.2025, при цьому, відзив надійшов до суду 17.11.2025, тобто з порушенням п'ятиденного терміну, визначеного в ухвалі суду. Крім того, до суду не було надано доказів підтвердження надіслання вказаного відзиву позивачеві (його представнику).
Враховуючи викладене, суд не приймає його і вирішує справу за наявними матеріалами.
Окрім того, представником відповідача надано до суду витребувані ухвалою суду від 04.11.2025 копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , на підставі яких було винесено постанову № 237/1 від 10.03.2025.
17.11.2025 до суду надійшли клопотання представника позивача адвоката Луценка О.С., який вступив у справу на підставі договору про надання правничої допомоги ОСОБА_1 від 15.11.2025 та ордеру на надання правничої допомоги від 17.11.2025 серія АІ №1988434, про ознайомлення з матеріалами справи, надання доступу до матеріалів справи у підсистемі «Електронний суд» та відкладення розгляду справи з метою вивчення наданих до суду представником відповідача документів.
Враховуючи клопотання адвоката Луценка О.С. розгляд справи відкладено на 20.01.2026.
01.12.2025 до суду від представника позивача надійшла відповідь на письмові пояснення відповідача (відповідь на відзив), у якій наголошено на пропущення відповідачем строку на подання відзиву та додаткових пояснень. Крім того, представник позивача звертає увагу суду на безпідставність наведених представником відповідача заперечень, оскільки позивач не отримував повістки №750 від 07.02.2025. З наданої до суду копії матеріалів справи відносно ОСОБА_1 , вбачається, що копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу, не містить підпису ОСОБА_1 , оскільки останній перебував на стаціонарному лікуванні з 11.02.2025 по 27.02.2025, відповідно отримати вказане відправлення 11.02.2025 не міг. Також наголошує на тому, що повістка №750 від 07.02.2025 позивачеві взагалі не направлялась, оскільки матеріали справи відносно ОСОБА_1 не містять копії цієї повістки, а з опису вкладення, копія якого надана на підтвердження направлення повістки №750, не можливо встановити, що він відповідає повідомленню про вручення поштового відправлення № 0601109920030. Крім того, оскаржувана постанова не містить інформації, які саме дані мав уточнити позивач.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано.
Враховуючи, що учасники справи будучи належним чином повідомленні про розгляд справи, із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на адресу суду не зверталися, тому суд вважає за можливе провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Встановлені судом обставини та застосовані норми права.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа може в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси.
У відповідності до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 КАС України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 №237/1 від 10.03.2025 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі 17 000 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 10 березня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_7 у строк, а саме 24 лютого 2025 року, зазначений в направленій через АТ «Укрпошта» повістці № 750 від 07 лютого 2025 року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які затверджені Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Разом з тим, позивач із вказаною постановою не погоджується, зазначаючи, що вказану повістку він не отримував, відповідно, про необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_7 24.02.2025 не знав, про розгляд справи за ч.3 ст.210 КУпАП відносно нього ІНФОРМАЦІЯ_8 не повідомлявся та постанову за результатами такого розгляду - не отримував.
Для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови суду необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки про необхідність з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.
Так, у відповідності до частини 1 статті 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (ч.1 ст.283 КУпАП).
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Відповідно до частини 1 статті 210 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Згідно з абз. 13 ч.1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-XII від 06.12.1991, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період почав діяти в Україні з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №303/214 від 17.03.2014.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 днів, який, в подальшому, неодноразово продовжувався та продовжує діяти до цього часу.
Враховуючи те, що починаючи з 24.02.2022 та станом на день розгляду справи відносно ОСОБА_1 тривав введений та продовжений відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні та згідно з Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX триває оголошене проведення загальної мобілізації, тому суд констатує, що спірні правовідносини відбулись під час дії особливого періоду.
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з абз. 2 п. 10 ст. 1 цього Закону громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Частиною 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зокрема передбачено, що громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до ч. 3 вказаної статті, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Згідно із п.п. 1 п. 2 розд. ІІ Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку від 11.04.2024 № 3633-IX, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.
Згідно з пунктом 79 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (в редакції від 30.12.2022) (далі - Порядок №1487) районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, у тому числі організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Відповідно до пп.2 п.1 Додатку 2 до Порядку № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 року №560 (далі - Порядок № 560) передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
Відповідно до п.41 Порядку № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Абзацом 2 пункту 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ №270 від 05.0.2009 (далі - Правила) передбачено, що Рекомендовані листи з позначкою “Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК».
Згідно з п. 85 Правил рекомендовані листи з позначками “Повістка ТЦК», “Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.
У відповідності до абз 1, 2 п. 91 Правил під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення з повідомленням про вручення працівник об'єкта поштового зв'язку на підставі пред'явленого адресатом (одержувачем) документа, що посвідчує особу згідно із законодавством, робить відповідну відмітку про вручення у порядку, визначеному оператором поштового зв'язку.
Під час вручення поштового відправлення з позначкою “Вручити особисто», внутрішнього рекомендованого листа з позначками “Судова повістка», “Повістка ТЦК» адресат (одержувач) підтверджує такий факт своїм підписом та зазначає своє прізвище та ініціали або ім'я та прізвище у спосіб та відповідно до порядку, що встановлені оператором поштового зв'язку.
Абзацом 4 вказаних Правил визначено, що інформація про вручення рекомендованого листа з позначками “Судова повістка», “Повістка ТЦК» не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертається відправнику.
Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що призовник, військовозобов'язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у встановлені дату та час не прибув.
Звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, представник позивача зазначає про те, що позивач не міг знати про необхідність його явки 24.02.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_5 за повісткою №750 від 07.02.2025, оскільки 07.02.2025 проходив ВЛК (військово-лікарську комісію) та отримав направлення на стаціонарне лікування, де перебував з 11.02.2025 по 27.02.2025, відповідно і отримати вказану повістку не міг, на підтвердження чого надав до суду копії результатів медичного обстеження, амбулаторної картки хворого та виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 570/158, які досліджені судом та з яких встановлено, що ОСОБА_1 дійсно проходив огляд лікарів 07.02.2025, зокрема у копії амбулаторної картки присутній запис хірурга від 07.02.2025 з рекомендаціями щодо оперативного лікування в плановому порядку, з виписки із медичної карти стаціонарного хворого вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП ІСР «Іванківська ЦРЛ» з 11.02.2025 по 27.02.2025 у зв'язку з оперативним лікуванням (13.02.2025) - висічення пілонідальної кісти /а.с.13,14,17/.
Також судом досліджено надану до суду представником відповідача копію матеріалів справи № 237/1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 та встановлено, що 07.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 на ім'я ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , було сформовано поштове відправлення з рекомендованим повідомленням про вручення за №0601109920030, яке, як вбачається з копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, повернулось відправнику з відміткою про його отримання 11.02.2025 та на якому міститься підпис «Шаменок» /а.с.65/.
З опису вкладення до поштового відправлення (без зазначення номеру), який міститься у вказаній справі відносно ОСОБА_1 , вбачається, що поштове відправлення сформоване на ім'я ОСОБА_1 та містить у собі дві позиції, а саме: повістку №750 та повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП у разі неприбуття за повісткою /а.с.63/.
При цьому, суд зауважує, що повістка №750 відсутня у матеріалах адміністративної справи, що перешкоджає суду дійти висновку, що на адресу позивача було направлено повістку з викликом до ІНФОРМАЦІЯ_7 на 24 лютого 2025 року саме для уточнення військово-облікових даних., як про це зазначено у оскаржуваній постанові.
Також суд зазначає, що наданою до суду представником позивача копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 570/158 підтверджується, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_9 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП ІСР «Іванківська ЦРЛ» з 11.02.2025 по 27.02.2025, відповідно, отримати 11.02.2025 вказане поштове відправлення не міг.
Матеріалами адміністративної справи відносно ОСОБА_3 не підтверджено, що вищевказане поштове відправлення містило позначку « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та було вручено особисто саме ОСОБА_1 , оскільки, в порушення вищевказаних вимог, визначених Правилами надання послуг поштового зв'язку, особою, яка отримала дане відправлення, зазначено лише прізвище « ОСОБА_4 » без зазначення ініціалів чи ім'я отримувача. Крім того, матеріалами справи не підтверджено, що під час вручення даного поштового відправлення, працівнику поштового зв'язку було пред'явлено документ, що посвідчує особу згідно із законодавством та що поштове відправлення із повісткою №750 було вручено саме ОСОБА_1 , оскільки факт його отримання ОСОБА_1 заперечується.
Таким чином, доводи представника позивача щодо неможливості отримання 11.02.2025 ОСОБА_1 повістки №750 від 07.02.2025 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 24.02.2025, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед іншого, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно зі ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Статтею 277-2 КУпАП визначено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №676/752/17, від 21.03.2019 у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 у справі №308/12552/16-а, у справі №482/9/17 та від 06.02.2020 у справі №205/7145/16-а.
Зі змісту адміністративного позову вбачається, що про дату, час та місце розгляду справи відносно себе, ОСОБА_1 не повідомлявся, розгляд справи проведено за його відсутності.
У постанові начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 №237/1 від 10.03.2025 зазначено, що 07.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 , позивачу через АТ «Укрпошта» з повідомленням про вручення та описом вкладення було надіслано повідомлення про дату, час та місце розгляду справи відносно ОСОБА_1 у разі його не прибуття за повісткою № 750 від 07.02.2025.
Копія даного повідомлення міститься у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , яка досліджена судом та з якої вбачається, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомляє ОСОБА_1 про те, що у разі неприбуття 24 лютого 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 , у строки, визначені у повістці № 750 від 7 лютого 2025 року для поточнення військово-облікових даних, відносно нього 10 березня 2025 року о 10 год. 00 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 буде розглянуто справу про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП /а.с.64/.
Під час судового розгляду судом встановлено, що з опису вкладення до поштового відправлення (без зазначення номеру), який міститься у справі №237/1, вбачається, що поштове відправлення сформоване на ім'я ОСОБА_1 та містить у собі дві позиції, а саме: повістку №750 та повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП у разі неприбуття за повісткою /а.с.63/.
Таким чином, вищевикладене свідчить про те, що повідомлення про дату, час та місце розгляду справи відносно ОСОБА_1 у разі його не прибуття за повісткою № 750 від 07.02.2025 надсилалось позивачеві з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення разом з повісткою № 750 від 07.02.2025.
Проте, як уже встановлено судом та зазначено вище, матеріалами справи не підтверджено, що вказане поштове відправлення було вручено 11.02.2025 особисто саме ОСОБА_1 , оскільки позивач заперечує факт отримання вказаного поштового відправлення та наголошує на неможливості його отримання у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні у КНП ІСР «Іванківська ЦРЛ» з 11.02.2025 по 27.02.2025.
Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі за №522/20755/16-а, від 30.09.2019 року у справі за №591/2794/17, від 06.02.2020 року у справі за №05/7145/16-а, від 21.05.2020 року у справі за №286/4145/15-а, від 31.03.2021 року у справі за №676/752/17 та від 25.05.2022 року у справі за №465/5145/16-а.
Таким чином, вказане свідчить про те, що позивач був обмежений в праві брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно нього, що відповідно до процитованих вище висновків Верховного Суду є безумовною підставою для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки при такому розгляді без доказів належного повідомлення особи порушуються положення 268, 278 КУпАП та ч.2 ст. 2 КАС України.
Факт неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про день, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що в оскаржуваній постанові вказано, що ОСОБА_1 повинен був з'явитись 24.02.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_7 «для уточнення військово-облікових даних».
Проте, з долученої представником позивача копії витягу із застосунку «Резерв+», який сформовано 28.09.2025 та який є електронним військово-обліковим документом, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 не військовозобов'язаний, знятий з обліку у ІНФОРМАЦІЯ_11 (Іванків), військовослужбовець, звання молодший лейтенант, ВОС 02100, номер в реєстрі Оберіг 260820211362605800008, постановою ВЛК визнаний придатним, дата ВЛК 07.02.2025, дані уточнені вчасно, дата уточнення даних 07.02.2025, також зазначена адреса проживання: АДРЕСА_2 , та номер телефону /а.с.12/.
Відповідно до п. 5. Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 військово-обліковим документом призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.
З наведеного вбачається, що позивач уточнив свої військово-облікові дані вчасно та пройшов ВЛК 07.02.2025, тобто того ж дня, коли на його ім'я було сформовано повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 на 24.02.2025 для уточнення військово-облікових даних.
Судовим розглядом встановлено, що позивач має дійсний військово-обліковий документ в електронній формі, в якому міститься вся необхідна інформація, відповідачем в постанові про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме дані позивач не уточнив, тому й виникла необхідність у його виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 24.02.2025.
Окрім того, як вбачається з долученого до позовної заяви копії витягу з наказу начальника міжнародного центру Національної гвардії України (по стройовій частині) №151 від 10.06.2025, на момент судового розгляду даної справи, молодшого лейтенанта запасу ОСОБА_5 , який був направлений ІНФОРМАЦІЯ_3 зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду офіцера резерву групи підготовки (перепідготовки) НОМЕР_1 навчального батальйону (ВОС-0210003), 10 червня 2025 року /а.с.9/.
Суд зазначає, приміткою до ст. 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII), Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України
Основним завданням Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України (п. 1 ч. 1ст. 2 Закону № 1951-VIII).
Відповідно до ч. 8 ст. 5 вказаного Закону, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Згідно з ч.1 ст. 6 Закону № 1951-VIII, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема: місце проживання та місце перебування; відомості про сімейний стан особи та членів її сім'ї (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), а також дітей); відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи) (ст. 7 Закону № 1951-VIII).
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону № 1951-VIII, для формування бази даних Реєстру Центральна виборча комісія, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подають шляхом електронної взаємодії Держателю Реєстру відомості, передбачені статтею 7 цього Закону, стосовно усіх громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік (приписці до призовних дільниць) відповідно до статті 14 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», віком до 60 років.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 цього Закону, актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Представник відповідача не надав до суду належних доказів, які б підтверджували неможливість отримання відповідачем відомостей щодо персональних даних позивача у спосіб, установлений у примітці до ст. 210 КУпАП.
Суд наголошує, що відповідно до матеріалів справи, позивач уточнив свої дані вчасно, інформації щодо переліку військово-облікових даних, які позивачеві слід було уточнити з'явившись до ІНФОРМАЦІЯ_3 24.02.2025 відповідачем до суду не надано, тому, з урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що, оскільки відповідач не надав доказів не можливості отримання з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних ОСОБА_1 , то відповідно до Примітки ст. 210 КУпАП, відсутні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Аналогічна позиція викладена колегією суддів Другого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі № 541/1070/25.
Таким чином, начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 під час розгляду справи відносно ОСОБА_1 не було з'ясовано у відповідності до ст.280 КУпАП чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, зокрема не встановлено, чи був ОСОБА_1 належним чином повідомлений про необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_5 24.02.2025 за повісткою № 750 від 07.02.2025.
Окрім того, частиною 1 статті 285 КУпАП передбачено, що постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Відповідно до Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення затвердженої Наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024 (далі по тексту Інструкція) визначено процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
У відповідності до п.10 Розділу ІІ Інструкції розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення (додаток 4) (далі - постанова).
Абзацом 2 пункту 14 Інструкції передбачено, що копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої цю постанову винесено. Копія постанови вручається особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, особисто під підпис. У постанові зазначається дата її вручення і ставиться підпис правопорушника. У разі якщо копія постанови надсилається поштою, про це робиться відповідна відмітка у справі, до якої долучається повідомлення про вручення поштового відправлення.
Позивач, у своєму позові зазначив, що копія постанови №237/1 від 10.03.2025, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, відповідачем йому не направлялась, з її текстом позивач ознайомився лише після звернення його дружини до Іванківського відділу ДВС26.09.2025.
З копії матеріалів справи №237/1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, яку представник відповідача надав на виконання ухвали суду від 04.11.2025, вбачається, що оскаржувана постанова надсилалась позивачеві ІНФОРМАЦІЯ_12 28.03.2025 з рекомендованим повідомленням про вручення та описом вкладення, яке повернулось відправнику 05.04.2025 з довідкою про причину повернення ф.20 «адресат відсутній за вказаною адресою» /а.с.65, 67/.
Відтак, судом встановлено, що копія оскаржуваної постанови направлена позивачу з порушенням вимог абз. 2 п. 14 Інструкції №3, оскільки постанова винесена 10.03.2025, а відправлена 28.03.2025.
Таким чином, за результатами розгляду справи, судом встановлено, що доказів належного виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 24.02.2025 за повісткою № 750 за місцем його проживання, що слугувало б підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, до суду не надано, як і не надано доказів того, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи відносно нього за ч.3 ст.210 КУпАП 10.03.2025 у ІНФОРМАЦІЯ_13 . Копію постанови за результатами розгляду справи було направлено позивачу з порушенням строків, вказаних у абз. 2 п. 14 Інструкції №3, а тому, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивача неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.
Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення, сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
За таких обставин, сам лише факт винесення постанови про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП не може слугувати доказом вини останнього.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).
Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Тож згідно з принципом презумпції невинуватості, який діє в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене та те, що на виконання вимог законодавства відповідачем не було вжито заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для вирішення справи належним чином, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Пунктом 1 статті 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Європейський суд справ людини у своєму рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статтею 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню, рішення суб'єкта владних повноважень відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 286 КАС України суд,
Адміністративний позов - задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 237/1 від 10 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
З урахуванням положень частини четвертої статті 286 КАС України, рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 09.03.2026.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 (зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 );
Представник позивача - адвокат Кульбач Сергій Олександрович (вул. Артеківська, 27, м. Дніпро, 49083);
Представник позивача - адвокат Луценко Олександр Сергійович, РНОКПП НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 );
Відповідачі: ІНФОРМАЦІЯ_14 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , юридична адреса: АДРЕСА_4 ;
ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_5 ).
Суддя Анатолій КОРЧКОВ