П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/41863/25
Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.
дата складання повного тексту
рішення суду 28.01.2026 року;
м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючої судді Казанчук Г.П.
суддів: Єщенка О.В., Градовського Ю.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 р. у справі № 420/41863/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 18 грудня 2025 року звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про:
- визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку військовозобов'язаних ОСОБА_1 , відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 23.03.2023 року довідці ВЛК від за №48 від 23.03.2023 року;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості про виключення з військового обліку військовозобов'язаних ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 23.03.2023 року довідці ВЛК від за №48 від 23.03.2023 року;
- стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 25.11.2025 року на території Приморського району м.Одеси його зупинила група оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , поліцейський після перевірки посвідчення особи та військово-облікового документу повідомив, що військово облікові дані вказані у довідці ВЛК від за №48 від 23.03.2023 року та тимчасового посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 23.03.2023 року не збігаються з відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно того, що позивач, виключений з військового обліку військовозобов'язаних. Вказує, що він перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 (надалі ІНФОРМАЦІЯ_5 ) з 23.03.2023 року та на підставі гр. II ст.13а наказу Міністерства оборони України №402-2008 визнаний не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку, на підставі ст.37 п.6 пп.3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (за станом здоров'я) однак вказана інформація відсутня у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
25.11.2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою, в якій просив виключити його з військового обліку на підставі довідки ВЛК, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_5 від за №48 від 23.03.2023 року та тимчасового посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 23.03.2023 року шляхом внесення вказаних відомостей до Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно того, що я, виключений з військового обліку військовозобов'язаних. Вказана заява отримана ІНФОРМАЦІЯ_5 - 04.12.2025 року. 05 грудня 2025 року в усній формі шляхом телефонного зв'язку на номер позивача було повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_5 про відмову у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про те, що він виключений з військового обліку військовозобов'язаних. 12.12.2025 року було встановлене програмне забезпечення Резерв + за допомогою якого вдалося сформувати електронну версію військово-облікового документу позивача. Відповідно до електронної версії військово-облікового документу позивача від 12.12.2025 року вбачається, що дійсно позивача і досі не виключено з військового обліку.
ІНФОРМАЦІЯ_7 (надалі - відповідач) подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що з метою усунення зазначених невідповідностей та внесення інформації до Єдиного реєстру, позивач має вчинити активні дії, а саме: особисто подати відповідну заяву разом з документами про виключення з військового обліку та довідку ВЛК до органу уповноваженого на ведення реєстру та внесення до нього відповідної інформації. Відповідач також звертає увагу суду на формулюванні «особисто». Тобто сам, персонально, безпосередньо, не через когось - не через рідних, не через адвокатів, не через пошту. Це не звернення, яке відповідно до Закону «Про звернення громадян» може бути усним чи письмовим. До того ж письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином особисто чи через уповноважену ним особу. А також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку. Заява на внесення відомостей про виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, подається лише особисто. Відповідач зазначає, що звернення направлене поштовою кореспонденцією не є заявою особи у розумінні ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» № 1951-VІІІ, ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів № 1487 та Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а є лише зверненням передбаченим Законом України «Про звернення громадян». Таким чином, позивач особисто не звертався до уповноважених органів адміністрування володільця Реєстру яким є: оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_8 , що полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 25.11.2025 року про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» відомостей про виключення з військового обліку військовозобов'язаних ОСОБА_1 .
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_9 розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 25.11.2025 року про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» відомості про виключення його з військового обліку військовозобов'язаних відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 від 23.03.2023 року та у довідці ВЛК від за №48 від 23.03.2023 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_8 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Скіндера В.Б. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що право позивача бути виключеним з військового обліку виникле 23.03.2023 року на підставі відповідного рішення ВЛК та підтверджено печаткою відповідача, а також підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 позивача і таке право було порушено відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, то захист і відновлення такого права необхідно здійснювати без покладення на позивача обов'язку дотримуватися тих норм права, яких не існувало на час порушення такого права. Зазначає, що суд першої інстанції повинен був під час розгляду справи оцінити надані докази та перевірити доводи сторін, з'ясувати чи виконав позивач усі умови за для виключення
його з обліку у зв'язку із хворобою, а зобов'язання відповідача за достатньої його наявності внесення відомостей про виключення з військового обліку військовозобов'язаних ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 23.03.2023 року довідці ВЛК від за №48 від 23.03.2023 року не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, та виключало б можливість повторного порушення прав позивача з тих самих підстав відповідачем.
Рух справи в апеляційній інстанції:
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено розгляд справи за правилами письмового провадження.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд, -
Судом першої інстанції з'ясовано та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 (надалі ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
23.03.2023 року висновком військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_10 на підставі гр. II ст.13а наказу Міністерства оборони України №402-2008 позивач визнаний не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку, на підставі ст.37 п.6 пп.3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (за станом здоров'я), що підтверджуються штампом на зворотній стороні тимчасового посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 .
Однак вказана інформація відсутня у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
25.11.2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою, в якій просив виключити його з військового обліку на підставі довідки ВЛК, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_5 за №48 від 23.03.2023 року та тимчасового посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 від 23.03.2023 року шляхом внесення вказаних відомостей до Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно того, що він виключений з військового обліку військовозобов'язаних.
Вказана заява отримана ІНФОРМАЦІЯ_5 - 04.12.2025 року, про що свідчить експрес-накладна №6501230258881, роздруківка з офіційного сайту АТ «Укрпошта» трекінгу статусу відстеження експрес-накладної №6501230258881.
До вказаної заяви було додано копії: довідки яка видана ІНФОРМАЦІЯ_5 від за №48 від 23.03.2023 року та тимчасового посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 23.03.2023 року.
Як вказує позивач, 05 грудня 2025 року в усній формі шляхом телефонного зв'язку на його номер було повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_5 про відмову у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
12.12.2025 року позивачем встановлене програмне забезпечення Резерв + за допомогою якого вдалося сформувати електронну версію військово-облікового документу позивача. Відповідно до електронної версії військово-облікового документу позивача від 12.12.2025 року вбачається, що позивача станом на теперішній час не виключено з військового обліку.
У подальшому жодного рішення за зверненням позивача, відповідачем надіслано не було ані на електронну адресу, ані поштову адресу.
Отже, саме наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо невнесення даних до військово-облікових даних за заявою позивача є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини 7 статті 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Пунктом 2 вказаного Указу військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015р. №389-VIII (далі - Закон №389-VIII).
Згідно із статтею 1 Закону №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022р. №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ст.1 Закону №2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно ст. 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо внесення актуальних персональних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивач звернувся з позовом до суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 1 Закону №2262-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Згідно п.3 ч. 6 ст.38 Закону №2232-XII (у редакції, яка діяла станом на 23.03.2023 року), Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 37 Закону №2262-ХІІ ( у редакції чинній станом на день звернення позивача із заявою від 25.11.2025 року) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.
Аналізуючи вищезазначене, колегія суддів звертає увагу на зміну підстав для виключення з військового обліку. Отже, станом на дату звернення позивача із заявою від 25.11.2025 року, частина 6 статті 37 Закону 2232-XII вже не містила такої підстави для виключення з військового обліку, як визнання ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, оскільки через зміну законодавства підставою для виключення з військового обліку стало визнання непридатним до військової служби.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У силу пункту 16 Порядку №1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.
За змістом пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пунктом 81 Порядку №1487 визначено, що взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.
Особиста присутність призовників, військовозобов'язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов'язкова.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначені в Законі України від 16.03.2017 року №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" (далі - Закон №1951-VIII).
Статтею 1 Закону №1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Положеннями ч. 1 с. 9 Закону №1951-VIII визначено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Згідно з пунктом 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів № 559 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
У справі, що розглядається, спір стосується бездіяльності ТЦК та СП щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про визнання позивача непридатним до військової служби та виключення з військового обліку.
Колегія суддів зазначає, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру, до обов'язку яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов'язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов'язаними.
Як слідує із матеріалів справи, позивач 25.11.2025 звернувся із заявою про внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Вказану заяву відповідач отримав 04.12.2025, що підтверджується трекером відстеження, долученого до позовної заяви.
Разом з тим, відповідач не надав доказів того, що заява від 25.11.2025 розглянута та за наслідком розгляду ним прийняте рішення про внесення даних до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг" або відмову у такому внесенні.
Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача протягом більш як двох років із заявами щодо актуалізації персональних даних. Водночас, як і не містять матеріали справи інформації про те, що після 2023 року позивача знову взято на військовий обліку та на якій підставі, а тому усю цю інформацію має надати відповідач за результатом розгляду заяви позивача від 25.11.2025 року.
У той же час, відсутність належним чином оформленого рішення щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку або мотивованої відмову по суті заяви свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
У постанові від 17.04.2019 у справі №342/158/17 Верховний Суд зазначив, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Відповідачем не надані докази щодо розгляду заяви позивача від 25.11.2025 про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про виключення його з військового обліку.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, предметом даного спору є бездіяльність відповідача щодо не розгляду його заяви від 25.11.2025 року. При цьому, помилковим є посилання позивача на те, що предметом спору є бездіяльність щодо невнесення змін до реєстру на підставі довідки ВЛК від 23.03.2023 року, з огляду на те, що позивач протягом більш як двох років не звертався до відповідача із заявою щодо актуалізації даних. А спір пов'язаний саме з ненаданням відповіді на його заяву від 25.11.2025 року.
Відповідно до п. 15-1 Порядку № 1487 до запровадження електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» призовники, військовозобов'язані та резервісти (за наявності у них дійсних військово-облікових документів) можуть надавати інформацію про зміну своїх облікових даних шляхом подання заяв та відповідних підтвердних документів через центри надання адміністративних послуг, на підставі яких районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, орган СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів вносять зміни до відповідних облікових документів та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
З огляду на вказану норму, позивач звернувся із заявою від 25.11.2025 року, яка не була розглянута відповідачем у порядок та строки, визначені законодавством.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується, що належним способом захисту слід зобов'язати відповідача розглянути заяву від 25.11.2025 року.
При цьому, колегія суддів зауважує, що вирішення питання щодо постановки на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку віднесено до дискреційних повноважень відповідача, і лише по факту заперечення відповідача щодо можливості вжиття дій (наявності спору щодо виключення з військового обліку через заперечення відповідача), суд може вирішити спірне питання, оминаючи зміст дискреційних повноважень.
Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" про виключення з військового обліку, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вони є передчасними, оскільки саме відповідач наділений відповідними повноваженнями щодо розгляду заяви позивача та прийняття відповідного рішення щодо перевірки відомостей та внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У зв'язку із внесенням змін до Закону №2232-XII змінено коло підстав для виключення осіб з військового обліку. Впроваджуючи такі зміни, законодавець мав на меті розширення мобілізаційного ресурсу задля забезпечення обороноздатності держави в умовах дії правового режиму воєнного стану внаслідок збройної агресії російської федерації, що обґрунтовано державним інтересом.
Наведені законодавчі зміни не мають ретроактивного характеру, а є нормами прямої дії, що застосовуються до правовідносин, які виникають після набрання ними чинності. Їх метою не є погіршення становища конкретної особи, а забезпечення публічного інтересу - національної безпеки.
З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII, положення закону поширюються на всіх військовозобов'язаних осіб, які не досягли граничного віку перебування в запасі, незалежно від того, чи були вони раніше зняті з військового обліку і чи було реалізоване таке зняття.
Під час розгляду справи сторонами не надано суду доказів розгляду заяви позивача від 25.11.2025. Тому, посилання апелянта на позбавлення судом першої інстанції його можливості реалізувати захист свого порушеного права у спосіб найбільш ефективний у спірних правовідносинах колегія суддів вважає такими, що не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції оскільки відповідачем не було належним чином розглянуто заяву позивача від 25.11.2025 з обґрунтуванням підстав відмови чи задоволення вимог зазначеної заяви.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя Г.П. Казанчук
Судді Ю.М. Градовський
О.В. Єщенко