П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/23032/25
перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.,
повний текст судового рішення
складено 19.12.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-головуюча - Казанчук Г.П.
суддів - Градовського Ю.М., Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів від 26.09.2024 року №274 та від 08.02.2025 року №44, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати окреме положення індивідуального акту, а саме - пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.09.2024 року №274;
- визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт, а саме - наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 08.02.2025 року №44 «Про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних капітаном медичної служби ОСОБА_1 »;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошові кошти у розмірі 141492,92 грн. (сто сорок одна тисяча чотириста дев'яносто дві грн. 92 коп.).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що під час виконання службових обов'язків, в бойових діях 20.05.2023 року, 01.12.2023 року та 31.12.2023 року позивач зазнав вибухових травм, закритих черепно-мозкових травм, акубаротравм обох вух, струсів головного мозку, у зв'язку з травмами та пов'язаними з ними захворюваннями перебував на стаціонарному лікуванні: з 07.06.2023 року по 23.06.2023 року, з 12.12.2023 року по 27.12.2023 року, з 19.01.2024 року по 05.02.2024 року, з 23.02.2024 року по 17.09.2024 року. 17.09.2024 року за результатами висновку військово-лікарської комісії психіатричного профілю Військово-медичного клінічного центру Південного регіону позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується свідоцтвом про хворобу від 17.09.2024 року №172, затвердженим 18 Регіональною ВЛК. Військово-медичним клінічним центром Південного регіону зазначено свідоцтво про хворобу від 17.09.2024 року №172 було направлено на адресу відповідача відповідно до вимог ст. 262 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», у звя'зку з чим, позивача, визнаного непридатним до військової служби за станом здоров'я підлягав звільненню з військової служби за станом здоров'я. Однак, командиром Військової частини НОМЕР_2 було видано наказ (по стройовій частині) №274 п. 3, якого призупинено виплату грошового забезпечення з цієї ж дати та припинено всі види забезпечення позивача. Підставою зазначених дій в наказі вказано через неприбуття позивача до військової частини після завершення лікування. На підставі подальшого наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 05.12.2024 року №346, факт повернення позивача до тимчасового пункту дислокації був зафіксований, а виплату грошового забезпечення поновлено з 05.12.2024 року. Таким чином, період з 26.09.2024 року по 04.12.2024 року залишився не оплачений на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині від 26.09.2024 року №274.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 07.02.2025 року №38 (по стройовій частині), позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 08.02.2025 року №44 на підставі акта приймання-передачі посади від 17.01.2025 року між капітаном служби ОСОБА_1 та майором медичної служби ОСОБА_2 , прийнято рішення про внесення відомостей до книги обліку нестач та книги грошових стягнень і нарахувань щодо завданої позивачем шкоди в розмірі 141492,92 грн. та утримання цієї суми з грошового забезпечення, однак притягнення позивача до матеріальної відповідальності відбулось без проведення службового розслідування, що потягло за собою незаконно відрахування вказаної суми із грошового забезпечення, нарахованого позивачу при звільненні.
Військової частиною НОМЕР_5 Національної гвардії України (надалі - Відповідач) подано відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки відсутні підстави для визначення складових грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасоване окреме положення індивідуального акту, а саме - пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.09.2024 року №274.
Визнано протиправним та скасовано індивідуальний акт, а саме - наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 08.02.2025 року №44 «Про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних капітаном медичної служби ОСОБА_1 ».
В решті позовних вимог - відмовити.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, у частині відмови у задоволенні позову, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково зазначив, що матеріали судової справи не містять інформацію щодо утримання грошових коштів з позивача у розмірі 141492,92 грн. або її частини, оскільки при звільненні з військової служби, Військової частини НОМЕР_2 було нараховано 182850,61 гривень, згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 08.02.2025 № 44, занесено до книги обліку нестач та книги грошових стягнень та нарахувань суму завданої позивачем шкоди в розмірі 141492,92 гривні та здійснити її утримання з грошового забезпечення позивача. При виплаті грошового забезпечення сума до виплати була зменшена на 141492,92 гривень.
Рух справи в апеляційній інстанції:
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2026 відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2026 призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026 витребувані додаткові докази.
Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що під час виконання службових обов'язків, в бойових діях 20.05.2023 року, 01.12.2023 року та 31.12.2023 року позивач зазнав вибухових травм, закритих черепно-мозкових травм, акубаротравм обох вух, струсів головного мозку. У зв'язку з травмами та пов'язаними з ними захворюваннями перебував на стаціонарному лікуванні: з 07.06.2023 року по 23.06.2023 року, з 12.12.2023 року по 27.12.2023 року, з 19.01.2024 року по 05.02.2024 року, з 23.02.2024 року по 17.09.2024 року.
17.09.2024 року за результатами висновку військово-лікарської комісії психіатричного профілю Військово-медичного клінічного центру Південного регіону позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується свідоцтвом про хворобу від 17.09.2024 року №172, затвердженим 18 Регіональною ВЛК. Військово-медичним клінічним центром Південного регіону зазначено свідоцтво про хворобу від 17.09.2024 року №172 було направлено на адресу відповідача відповідно до вимог ст. 262 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», у зв'язку з чим, позивача, визнаного непридатним до військової служби за станом здоров'я підлягав звільненню з військової служби за станом здоров'я.
Командиром Військової частини НОМЕР_2 було видано наказ (по стройовій частині) №274, п. 3, якого призупинено виплату грошового забезпечення з цієї ж дати та припинено всі види забезпечення позивача. Підставою зазначених дій в наказі вказано через неприбуття позивача до військової частини після завершення лікування (надалі - спірний наказ 1).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 05.12.2024 року №346 зафіксований факт повернення позивача до тимчасового пункту дислокації.
Проте виплату грошового забезпечення поновлено з 05.12.2024 року. Таким чином, період з 26.09.2024 року по 04.12.2024 року залишився не оплачений на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 07.02.2025 року №38 (по стройовій частині) позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 08.02.2025 року №44 на підставі акта приймання-передачі посади від 17.01.2025 року між капітаном служби ОСОБА_1 та майором медичної служби ОСОБА_2 , прийнято рішення про внесення відомостей до книги обліку нестач та книги грошових стягнень і нарахувань щодо завданої позивачем шкоди в розмірі 141492,92 грн. та утримання цієї суми з грошового забезпечення, однак притягнення позивача до матеріальної відповідальності відбулось без проведення службового розслідування (надалі - спірний наказ 2).
Реалізуючи вказаний наказ, позивачу не було виплаченого грошове забезпечення в сумі 141492,92 грн.
Отже, правомірність та законність спірних наказів є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
Колегія суддів зазначає, що апеляційний розгляд проводиться у межах доводів апеляційної скарги, якою оскаржується рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з військової частини НОМЕР_1 , незаконно утриманих з позивача, 141492,92 грн.
Згідно пункту 2.2 наказу від 08.02.2025 №44 командир військової частини НОМЕР_2 зобов'язав начальника фінансово-економічної служби військової частини занести до книги обліку грошових стягнень та нарахувань фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 суму завданої колишнім начальником медичної служби - начальником медичного пункту військової частини НОМЕР_2 , який перебуває у розпорядженні командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України капітаном медичної служби ОСОБА_1 , шкоди в розмірі 141492,92 гривень та здійснити утримання на підставі рапорту тимчасово виконуючого обов'язки начальника медичної служби - начальника медичного пункту сержанта ОСОБА_3 та на підставі акту прийому-передачі посади начальника медичної служби - начальника медичного пункту від 17 січня 2025 року між капітаном медичної служби ОСОБА_1 та майором медичної служби ОСОБА_2 (а.с.15-16).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдані державі» особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
З системного аналізу наведених вище норм Закону випливає, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки у зв'язку з неналежним виконанням ним обов'язків військової служби або службових обов'язків, та наявності взаємозв'язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдані державі» відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення 141 492,92 гривні, суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність позовної вимоги, з огляду на те, що судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому. Підставою такого висновку слугувало те, що матеріали судової справи не містять інформацію щодо утримання грошових коштів з позивача у розмірі 141492,92 грн. або її частини та судом за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень не встановлено її стягнення з позивача в судовому порядку.
Такі висновку суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковим, з огляду на таке.
Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 р. за № 638/15329 (надалі - Інструкція №260) визначений порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Пунктом 37.1 розділу XXXVII. Правила виплати військовослужбовцям грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби Інструкції №260 визначено, що у разі звільнення з військової служби посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення виплачуються:
37.1.1. Особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які до дня отримання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби займають посади, на які були призначені, - до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж за один місяць з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення (з урахуванням пункту 37.2 цієї Інструкції).
У межах установлених цим підпунктом строків, зазначеним військовослужбовцям, які не здали справи і не склали обов'язки за посадою до дня одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення, грошове забезпечення виплачується за період здавання справ і обов'язків за посадою.
37.1.2. Військовослужбовцям строкової військової служби, курсантам військових навчальних закладів (крім курсантів із числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом) - за весь місяць, у якому вони звільнені, а курсантська посадова надбавка і морське грошове забезпечення - не більше ніж до дня виключення зі списків особового складу включно.
37.1.3. Особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які до дня одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення перебувають у розпорядженні, звільнені від посад, - до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж за 5 днів із дня одержання військовою частиною наказу або письмового повідомлення про звільнення (з урахуванням пункту 9.1 та пункту 37.2 цієї Інструкції). При цьому особам офіцерського складу, які перед звільненням тимчасово виконують обов'язки за вакантними посадами, грошове забезпечення виплачується також за час здавання справ за посадою в межах установлених строків.
37.1.4. Особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, позбавленим військового звання:
за вироком суду - до дня, зазначеного у вироку суду про початок строку відбування покарання, включно;
у порядку дисциплінарного стягнення - до дня підписання відповідного наказу про позбавлення військового звання, а якщо законодавством установлено строки здавання посади - до дня виключення зі списків особового складу включно, але не пізніше дня затвердження акта про здавання і прийняття посади включно. При цьому з дня підписання наказу про позбавлення військового звання здійснюється виплата тільки мінімального посадового окладу за посадою та надбавки за вислугу років, але не більше встановленого законодавством терміну здавання посади.
37.1.5. Особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту, - до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня закінчення строку контракту, а в разі продовження його дії - до дня закінчення такого продовження за підставами, визначеними законодавством.
У позовній заяві вказано, що наказом командир військової частини НОМЕР_2 від 07.02.2025 року №38, яким ОСОБА_1 звільнено з військової служби зазначено наступне:
1) відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби» виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за 31 (тридцять один) повних календарних місяців служби, що складає 39411 гривень 6б копійок;
2) виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік у сумі 31783 гривні 60 копійок;
3) виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2023 -2025 роки за 85 діб;
4) відповідно до абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 42 доби додаткової відпустки за 2023, 2024 та 2025 роки, як учаснику бойових дій, у сумі 44497 гривень 04 копійки.
На виконання зазначеного наказу Військової частини НОМЕР_2 було нараховано: 39411,66 + 31783,60 + 111242,60 = 182437,86 гривень. Також було нараховано за 7 календарних днів лютого: оклад за військовим званням 317,50 грн. (1270/28*7) та надбавку за вислугу років 95,25 грн. (381/28*7). Загалом було нараховано: 182437,86 + 317,50 + 95,25 = 182850,61 гривню.
26.04.2025 Позивач одержав грошовий атестат, у якому зазначено, що йому виплачено:
1) грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік;
2) грошову допомогу в разі звільнення з військової служби у сумі 39411 гривень 66 копійок;
3) грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток за 2022, 2023, 2024, 2025 роки у розмірі 66745 гривень 56 копійок;
4) грошову компенсацію за 42 доби додаткової відпустки за 2023, 2024 та 2025 роки, як учаснику бойових дій, у сумі 44497 гривень 04 копійки.
Згідно із виписки по надходженням по картці/рахунку Позивача НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ) за період 01.01.2025 - 05.05.2025 військова частина НОМЕР_1 провела виплату Позивачу:
- 12.02.2025 - 1623 гривень 23 копійки;
- 12.03.2025 - 2032 гривні 79 копійок;
- 21.03.2025 - 38208 гривень 37 копійок.
Отже, після утримання з нарахованої суми податку з доходів фізичних осіб, військового збору, суми завданої шкоди та компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, позивачу було перераховано на картковий рахунок 38614,93 гривні (із розрахунку: 182850,61 - 32913,12 - 2742,76 - 141492,92 + 32913,12 = 38614,93).
На виконання вимог ухвали апеляційного суду від 24 лютого 2026 року військова частини надала інформацію про те, що згідно з карткою особового рахунку ОСОБА_1 за 2025 рік стовпець 20, рядок «разом»: 186060,37 - загальна сума, яку було нараховано; стовпець 24, рядок «разом»: 141492,92 - сума, яку утримано; стовпець 28, рядок «разом»: 41776,54 - сума до виплати, після податкових відрахувань.
Вказане також підтверджується карткою особового рахунку військовослужбовця за 2025 рік, у графі 24 «утримання» на ліки зазначено 141492,92 грн.
Згідно статті 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдані державі» відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.
Відшкодування шкоди, завданої військовозобов'язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов'язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування.
Відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування.
Відшкодування такої шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу, командир (начальник) якої (якого) старший за службовим становищем, у разі відмови особи від її добровільного відшкодування.
У разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред'явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що відшкодування шкоди можливе або за рішенням суду, або у добровільному порядку самим військовослужбовцем.
Матеріали справи не містять заяви позивача про визнання суми збитків із погодженням їх відшкодувати за рахунок його грошового забезпечення. Водночас, висновки суду першої інстанції про передчасність позовних вимог, з огляду на відсутність судового рішення про відшкодування збитків, є помилковими.
Отже, аналізуючи зібрані докази по даній справі, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем при виплаті грошового забезпечення позивача, яке належало йому при звільненні з військової служби, було незаконно утримано 141492,92 грн.
Право особи на справедливий судовий розгляд забезпечується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно грунтується. Вирішуючи спір у даній частині, суд першої інстанції не вжив усих заходів для дотримання принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, що призвело до прийняття невірного рішення, а тому колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що внаслідок неповного з'ясування обставин та порушення норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення про відмову в задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 141492,92 грн припустився помилки, а тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду у згаданій частині - скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову в цій частині.
Враховуючи, що позивач є звільненим від сплати судового збору, перерозподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з військової частини НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 141492,92 гривень, у цій частині прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у цій частині.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошове забезпечення у розмірі 141492,92 гривень.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею328 КАС України.
Головуюча суддя Г.П. Казанчук
Судді Ю.М. Градовський
О.В. Єщенко