09 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/29324/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року (суддя Сліпець Н.Є.) у справі № 160/29324/25 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути податковий борг з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету у сумі 144 373,40 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в інтегрованих картках платника податків фізичної особи ОСОБА_1 обліковується податковий борг у розмірі 144 373,40 грн, який виник у зв'язку з несплатою у встановлений термін сум грошових зобов'язань. Відповідачем сума податкового боргу у добровільному порядку не сплачена, що стало підставою для звернення податкового органу до суду із позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Судом першої інстанції зазначено, що згідно із розрахунком суми позову та інтегрованої картки платника, відповідач має податковий борг у загальній сумі 144 373,40 грн.
Суд з'ясував, що грошові зобов'язання, визначені контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях, які подано до матеріалів справи, не сплачені по строку, набули статусу податкового боргу.
Суд дослідив, що з метою погашення податкового боргу контролюючим органом було сформовано відповідачу податкову вимогу «Ф» №0015538-1305-0436 від 21.08.2023.
В матеріалах справи наявні докази надіслання відповідачу податкової вимоги на податкову адресу відповідачу та відсутні докази її оскарження.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність у відповідача податкового боргу в розмірі 144 373,40 грн та здійснення всіх передбачених чинним законодавством заходів щодо стягнення такого податкового боргу.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що йому подані позивачем до матеріалів справи податкові-повідомлення рішення не вручено, про їх наявність скаржник дізнався із рішення суду. Зауважує, що суд першої інстанції помилково не витребував докази вручення скаржнику податкових-повідомлень рішень. Вважає, що заявлений до стягнення податковий борг є необґрунтованим, а отже підстав для задоволення позову немає.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому рішення суду першої інстанції просить залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває фізична особа ОСОБА_1 .
Згідно із розрахунком за відповідачем обліковується податковий борг: заборгованість по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 144 373,40 грн, згідно:
Податкового повідомлення-рішення № 0069958-2404-0467 від 08.06.2022 на суму 28 689,82 грн, терм.спл. 05.03.2023;
- Податкового повідомлення-рішення № 0179275-2411-0467 від 18.04.2023 на суму 41 430,68 грн, терм.спл. 05.11.2023;
- Податкового повідомлення-рішення № 0179275-2411-0467 від 18.04.2023 на суму 32 532,50 грн, терм.спл. 05.11.2023;
- Податкового повідомлення-рішення № 1553590-2411-0467-UA12040150000015189 від 27.06.2024 на суму 41 720,40 грн, терм.спл. 16.03.2025.
З урахуванням вимог ст.56, 57 Податкового кодексу України, у зв'язку з несплатою позивачем у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу.
Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України, у зв'язку із несплатою до бюджету сум податкового боргу Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано та направлено на адресу боржника податкову вимогу форми «Ф» №0015538-1305-0436 від 21.08.2023, яка надіслана засобами поштового зв'язку на адресу: АДРЕСА_1 , однак поштове відправлення не вручено адресату та повернуто поштовим відділенням із відміткою про не вручення (закінчення терміну зберігання).
На час вирішення спору в суді доказів сплати суми заборгованості надано не було.
Оскільки у добровільному порядку заборгованість відповідачем сплачена не була, позивач звернувся до суду з позовом.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі ПК України), платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з п.95.2 ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПК України.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:
невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;
завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;
заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Згідно з п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Пунктом 58.3 ст. 58 ПК України в редакції Закону № 466-IX від 16.01.2020 встановлено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Положеннями ст. 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Колегія суддів з'ясувала, що в інтегрованих картках платника податків відповідача обліковується податковий борг у розмірі 144 373,40 грн., а саме заборгованість по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань згідно податкових повідомлень-рішень:
№ 0069958-2404-0467 від 08.06.2022 на суму 28 689,82 грн, терм.спл. 05.03.2023;
№ 0179275-2411-0467 від 18.04.2023 на суму 41 430,68 грн, терм.спл. 05.11.2023;
№ 0179277-2411-0467 від 18.04.2023 на суму 32 532,50 грн, терм.спл. 05.11.2023;
№ 1553590-2411-0467-UA12040150000015189 від 27.06.2024 на суму 41 720,40 грн, терм.спл. 16.03.2025.
Апеляційний суд зазначає, що оскільки вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.
При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні зобов'язання визначено, не є предметом дослідження у справі.
Аналогічний висновок вказано Верховним Судом у постанові від 22.06.2023 року у справі №380/783/21.
Таким чином, питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань у наявних в матеріалах справи податкових повідомленнях-рішеннях не охоплюється предметом даного позову.
Матеріалами справи підтверджено, що контролюючий орган надіслав відповідачу на його податкову адресу АДРЕСА_2 :
- податкові повідомлення-рішення від 18.04.2023 року №0179277-2411-0467 та № 0179275-2411-0467 у поштовому відправленні (листі) з повідомленням про вручення 4904702343322, яке повернуто контролюючому органу за закінченням терміну зберігання. Дата вручення цих податкових повідомлень-рішень відповідно до ст. 42 ПК України - 30.08.2023 (день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення);
- податкове повідомлення-рішення від 27.06.2024 року №1553590-2411-0467-UA12040150000015189 у поштовому відправленні (листі) з повідомленням про вручення 0600945100750, яке повернуто контролюючому органу за закінченням терміну зберігання. Дата вручення цього податкового повідомлення-рішеня відповідно до ст. 42 ПК України - 13.08.2024 (день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення).
Отже, ці податкові повідомлення-рішення згідно приписів ПК України вважаються врученими, доказів оскарження таких податкових повідомлень-рішень суду надано не було, а тому несплачена сума визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання 115683,58 грн. є узгодженою та набула статусу податкового боргу.
Колегія суддів з'ясувала, що у матеріалах справи відсутнє податкове повідомлення рішення № 0069958-2404-0467 від 08.06.2022, а також докази його вручення відповідачу згідно ст. 42 ПК України. Таким чином, відсутні докази того, що сума визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання 28689,82 грн. у рішенні № 0069958-2404-0467 від 08.06.2022 є узгодженою та набула статусу податкового боргу.
Також, апеляційний суд дослідив, що податкову вимогу №0015538-1305-0436 від 21.08.2023 надіслано відповідачу на його податкову адресу АДРЕСА_2 у поштовому відправленні (листі) з повідомленням про вручення 0600070238583, яке повернуто контролюючому органу за закінченням терміну зберігання. Дата вручення цієї вимоги - 18.01.2024 (день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення). Таким чином, ця податкова вимога згідно положень ПК України вважається врученою, докази на спростовування її чинності в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Колегія суддів зі змісту інтегрованої картки платника податків відповідача з'ясувала, що станом на час складання позивачем вимоги №0015538-1305-0436 від 21.08.2023, у відповідача обліковувався податкових борг, який у подальшому змінювався, але не був погашений в повному обсязі.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що обов'язку для додаткового надіслання податкової вимоги у контролюючого органу не було в силу положень ст. 59 ПК України.
Апеляційний суд відхиляє аргументи скаржника про підробку поштових відправлень з повідомленням про вручення 0600945100750, 4904702343322 та 0600070238583, адже докази цього суду не подано.
Щодо аргументів відповідача про неповідомлення його судом про розгляд справи.
Так, зі змісту матеріалів справи вбачається, що ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі №160/29324/25 направлена судом відповідачу на його зареєстроване місце проживання у поштовому відправленні (листі) з повідомленням про вручення R067018535286, яке містить відмітку про відсутність особи за адресою місця проживання. Отже, ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі №160/29324/25 вважаться врученою відповідачу відповідно до положень ч.6 ст.251 КАС України.
Підсумовуючи, колегія суддів дійшла висновку про дотримання контролюючим органом процедури, що передує стягненню податкового боргу за рішенням суду лише на суму 115683,58 грн.
Відтак, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині стягнення податкового боргу на суму 28689,82 грн. (144 373,40 грн. - 115683,58 грн.) скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Відповідно до приписів ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.6 ст.139 КАС України).
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив судовий збір у розмірі 4542,00 грн. за подання апеляційної скарги.
Відтак, керуючись ч.3 ст.139 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявні підстави стягнути на користь відповідача за рахунок бюджетних асигнувань позивача пропорційно судовий збір у розмірі 902,95 грн. (4542,00*19,88%).
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі № 160/29324/25, в частині задоволення позовних вимог про стягнення податкового боргу з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету в розмірі 28689,82грн. - скасувати та в цій частині заявлених вимог ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі № 160/29324/25 - залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 902,95 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 09.03.2026
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров