05 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/6255/25
Головуючий суддя І інстанції - Букіна Л.Є.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 в адміністративній справі №160/6255/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.06.2024 року №1305150-2413-0464-UA12020010000033698, №1305151-2413-0464-UA12020010000033698, №1305154-2413-0464-UA12020010000033698, №1305155-2413-0464-UA12020010000033698, №1305157-2413-0464-UA12020010000033698, №1305158-2413-0464-UA12020010000033698 та зобов'язання повернути надмірно сплачені кошти за цими рішеннями.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначила, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки були прийняті відповідачем поза межами строку, визначеного ст. 266 Податкового кодексу України.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження в порядку ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Як було встановлено судом першої інстанції, позивач, згідно із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, є власником:
- квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,3 кв. м., дата державної реєстрації права власності 12.11.2021, частка власності 1/1;
- квартири, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 103 кв. м., дата державної реєстрації права власності 23.02.2016, частка власності 1/1.
Предметом розгляду в цій справи є прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення, а саме:
- №1305150-2413-0464-UA12020010000033698 від 04.06.2024, яким визначено зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, (податковий період 2021 рік) в сумі 4 247,16 грн.;
- №1305151-2413-0464-UA12020010000033698 від 04.06.2024, яким визначено зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, (податковий період 2021 рік) в сумі 737,34 грн.;
- №1305154-2413-0464-UA12020010000033698 від 04.06.2024, яким визначено зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, (податковий період 2022 рік) в сумі 3 834,18 грн.;
- №1305155-2413-0464-UA12020010000033698 від 04.06.2024, яким визначено зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, (податковий період 2022 рік) в сумі 5 315,22 грн.;
- №1305157-2413-0464-UA12020010000033698 від 04.06.2024, яким визначено зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, (податковий період 2023 рік) в сумі 3 952,16 грн.;
- №1305158-2413-0464-UA12020010000033698 від 04.06.2024, яким визначено зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, (податковий період 2023 рік) в сумі 5 478,76 грн.. Отримавши вищенаведені податкові повідомлення-рішення, позивачем було сплачено всі нараховані відповідачем суми податку: · Платіжна інструкція №AHC1-8K9M-M827-2ET5 від 05.02.2025 за податкове повідомлення-рішення №1305150-2413-0464-UA12020010000033698 від 04.06.2024на суму 4 247.16 (чотири тисячі двісті сорок сім гривень 16 копійок.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем у відповідності з приписами податкового законодавства.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно п.п. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до п.п. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Відповідно до п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Згідно п.п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до п. п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Отже, фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової нерухомості податок нараховується виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 06.11.2018 року по справі № 817/2019/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як свідчать встановлені обставини справи, позивачу на праві приватної власності протягом звітного періоду належали - квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,3 кв. м., дата державної реєстрації права власності 12.11.2021, частка власності 1/1;
- квартири, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 103 кв. м., дата державної реєстрації права власності 23.02.2016, частка власності 1/1.
Отже, в силу вищенаведених правових приписів, позивач є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому нарахування такого податку за спірними податковими повідомленнями-рішенням є правомірним.
З матеріалів справи видно, що позивач оскаржує спірні податкові повідомлення-рішення з підстав їх прийняття та надсилання поза межами строку, визначеного п. п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України.
Однак, колегія суддів апеляційного суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції, що якщо податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом у межах компетенції та з його форми можна чітко встановити його зміст, згідно з яким визначено грошове зобов'язання платника податків, суму такого зобов'язання, таке рішення є правомірним, навіть у разі, коли порушено строки його надсилання (вручення), передбачені Податковим кодексом України.
Сам факт затримки контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов'язку щодо своєчасної сплати суми податку. Порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення, не впливає на його законність.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 13.02.2018 року по справі № 820/1975/17, які враховуються судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Також, колегія суддів вважає, що наведені висновки стосуються і строку прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень.
Посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 29.01.2019 року у справі 817/213/16 як на протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставним, оскільки останні є нерелевантними до спірних правовідносин.
Таким чином, з огляду на вказані обставини справ, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 в адміністративній справі №160/6255/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко