06 березня 2026 року м. Дніпросправа № 340/503/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 в адміністративній справі № 340/503/25 (головуючий суддя першої інстанції Кравчук О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.,-
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо відмови у звільненні з військової служби військовослужбовцю ОСОБА_1 на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та поверненні матеріалів про звільнення цього військовослужбовця на доопрацювання;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України прийняти рішення про звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» із врахуванням підстав на звільнення цього військовослужбовця, що були наявні на дату розгляду цього питання відповідачем.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби згідно з підпунктом "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за станом здоров'я за наявності інвалідності у зв'язку з небажанням продовжувати військову службу.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт позивача від 21 травня 2024 року про звільнення з військової служби згідно з підпунктом "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за станом здоров'я за наявності інвалідності у зв'язку з небажанням продовжувати військову службу з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Позивач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
24.02.2022 позивач був призваний на військову службу за мобілізацією та з 12.04.2023 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
10.07.2023 року, відповідно до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААГ №005749, позивачу з 26.06.2023 встановлено другу групу інвалідності, пов'язану із захистом Батьківщини.
Інвалідність встановлено на строк до 01.07.2024, дату чергового переогляду призначено на 01.06.2024 року.
21.05.2024 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про його звільнення на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та направлення цих матеріалів до вищого командування для прийняття відповідного рішення.
До рапорту позивач долучив:
-нотаріально завірену копію довідки МСЕК Серії 12ААГ №005749 від 10.07.2023;
-нотаріально завірену копію посвідчення інваліда від 04.03.2024;
-нотаріально завірену копію паспорта;
-нотаріально завірену копію РНОКПП.
Не отримавши відповіді щодо розгляду рапорту, представник позивача звернувся із адвокатським запитом до військової частини.
06.01.2025 за вихідним №20 військовою частиною НОМЕР_1 , на адвокатський запит від 27.12.2024, надано відповідь, у якій зазначено, що документи щодо звільнення з військової служби старшого сержанта призваного за мобілізацією ОСОБА_1 були повернуті військовою частиною НОМЕР_1 ( вих. №4990 від 25.06.2024 року) на доопрацювання у зв'язку з тим, що відповідно Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №005749, встановлено пройдений строк чергового переогляду на встановлення ІІ групи інвалідності (01.06.2024).
Викладені обставини передували зверненню позивача до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України Про військовий обов'язок і військову службу від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин).
За змістом частини першої та третьої статті 1 цього Закону Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом (пункт 1 частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ).
Частиною шостою статті 2 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу визначені такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу.
Відповідно до підпункту б пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану за станом здоров'я: за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008 в редакції на час спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Згідно з пунктом 260 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу, та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
Положеннями підпункту 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) здійснюється на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу: підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них
Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 №1153/2008 (далі Положення 1153/2008).
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція №170 в редакції на час спірних відносин).
Відповідно до пункту 12.11 розділу XIІ Інструкції №170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Згідно Додатку 19 до Інструкції, при поданні до звільнення з військової служби за станом здоров'я подаються:
висновок (постанова) військово-лікарської комісії або копія акта огляду медико- соціальною експертною комісією за формою первинної облікової документації № 157/о, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я від 30 липня 2012 року №577, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2012 року за №1509/21821, або копія посвідчення особи з інвалідністю, або копія пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або копію довідки для отримання пільг інвалідами, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 21 вересня 2015 року № 946, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2015 року за № 1198/27643 (у разі звільнення з військової служби за підставами, передбаченими абзацом третім підпункту «б» пункту 2 частини четвертої або абзацом третім підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - за наявності інвалідності).
Як вже встановлено колегією суддів, 21.05.2024 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про його звільнення на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та направлення цих матеріалів до вищого командування для прийняття відповідного рішення.
До рапорту позивач долучив:
-нотаріально завірену копію довідки МСЕК Серії 12ААГ №005749 від 10.07.2023;
-нотаріально завірену копію посвідчення інваліда від 04.03.2024;
-нотаріально завірену копію паспорта;
-нотаріально завірену копію РНОКПП.
Однак, відповідачем надано відповідь, в якій зазначено, що документи щодо звільнення з військової служби старшого сержанта призваного за мобілізацією ОСОБА_1 були повернуті військовою частиною НОМЕР_1 ( вих. №4990 від 25.06.2024 року) на доопрацювання у зв'язку з тим, що відповідно Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №005749, встановлено пройдений строк чергового переогляду на встановлення ІІ групи інвалідності (01.06.2024).
З цього приводу апеляційній суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що станом на день звернення позивача із рапортом від 21.05.2024 та розгляду вказаного рапорту він мав статус інваліда ІІ групи, оскільки інвалідність була встановлена до 01 липня 2024 року.
Водночас суд наголошує, що відповідно до положень Постанови КМУ від 30.03.2022 року №390 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану», постановлено:
3. Постанову Кабінету Міністрів України від 8 березня 2022 р. № 225 Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України доповнити пунктом 3 такого змісту:
3. Повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення:
осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317;
дітей з інвалідністю лікарем до лікарсько-консультативної комісії відповідно до Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 100, ст. 3666).
При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.
Таким чином, позивач залишається у статусі особи з інвалідністю відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 8 березня 2022 р. № 225 "Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України", яким інвалідність продовжена до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану.
Натомість, відповідачем за результатом розгляду рапорту позивача від 21 травня 2024 року прийнято рішення про повернення військовій частині НОМЕР_1 на доопрацювання, у зв'язку з тим, що у Довідці до акту огляду медико-соціальної експертизи комісією серії 12 ААГ № 005749, встановлено пройдений строк чергового переогляду на встановлення ІІ групи інвалідності (01 червня 2024 року).
Суд зазначає, що рішення суб'єкта владних повноважень має відповідати критеріям, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в іншому випадку таке рішення не може вважатися правомірним.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що приймаючи рішення про повернення документів на доопрацювання, відповідач не надав належну правову оцінку підставам звільнення позивача з військової служби згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ № 005749.
Отже, військовою частиною НОМЕР_1 належним чином не розглянутий рапорт позивача про звільнення з військової служби згідно з підпунктом "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за станом здоров'я за наявності інвалідності у зв'язку з небажанням продовжувати військову службу.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 в адміністративній справі № 340/503/25 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 в адміністративній справі № 340/503/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко