Справа № 203/1923/26
Провадження № 1-кп/0203/1636/2026
09.03.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170030013079 від 08 липня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, -
встановив:
Під час підготовчого судового засідання з'ясовано, що відсутні перешкоди призначення судового розгляду, оскільки угоди у кримінальному провадженні на досудовому розслідуванні не укладались.
Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.4-8 ч.1 або ч.2 ст.284 КПК України, немає.
Обвинувальний акт затверджений прокурором і відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Підстави для повернення обвинувального акту відсутні.
В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
Обвинувачений та його захисник не заперечували проти призначення судового розгляду справи.
Кримінальне провадження підсудне Центральному районному суду міста Дніпра згідно правил підсудності, передбачених ст. 32 та 33 КПК України.
За таких обставин суд, вислухавши думку учасників підготовчого провадження щодо можливості призначення судового розгляду, враховуючи, що відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 ст. 314 КПК України, вважає за необхідне призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, що надійшов до суду.
Підстав для здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні немає.
Визначено склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.
Під час підготовчого судового засідання прокурор звернувся із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без можливості внесення застави, посилаючись на те, що на теперішній час не зникли ризики, зазначені п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час обрання останньому міри запобіжного заходу, а саме: передбачаючи тяжкість майбутнього покарання за вчинене ним кримінального правопорушення, адже останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкцією за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до десяти років, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов'язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання; крім того існує ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні та ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Прокурор вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає не лише особі обвинуваченого ОСОБА_5 , а й характеру та тяжкості злочину, який йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, є співмірним з існуючими ризиками, у зв'язку з чим є встановленим факт недостатності застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 при висловленні думки щодо клопотання прокурора покладалися на розсуд суду.
Заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід продовжити обрану міру запобіжного заходу з наступних підстав.
Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 06.01.2026 року обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який спливає 12.03.2026 року.
Обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання на строк від п'яти до десяти років позбавлення волі, судове дослідження доказів по справі не проведене, а отже перебуваючи на волі та передбачаючи можливе покарання, обвинувачений ОСОБА_5 , може переховуватися від суду із метою уникнення відповідальності, окрім того у разі застосовування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, існує ризик вчинення ним інших кримінальних правопорушень, ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні й ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Суд також приймає до уваги, що відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Отже на теперішній час не зникли ризики, передбачені ст.177 КПК України, які існували на час обрання обвинуваченому ОСОБА_5 міри запобіжного заходу.
Судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, також зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
При цьому, у конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
Отже, суд при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та щодо можливості обрання розміру застави як альтернативного запобіжного заходу відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України, враховує обставини кримінального правопорушення, а також встановлені ризики перешкоджання кримінальному провадженню, з огляду на що, вважає недоцільним визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу.
З таким підстав, суд вважає недоцільним застосування більш м'якого запобіжного заходу та вважає за необхідне продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 строком на 60 днів, без можливості внесення застави.
Всі питання, пов'язані з підготовкою до судового розгляду, передбачені ст. 315 КПК України, вирішені.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 183, 314, 315 КПК України, суд, -
ухвалив:
Підготовче провадження закінчити.
Призначити судовий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170030013079 від 08 липня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України суддею одноособово у відкритому судовому засіданні Центрального районного суду міста Дніпра у залі судових засідань на 19 березня 2026 на 10 годину 00 хвилин.
Викликати в судове засідання: прокурора, уповноваженого на участь у справі, обвинуваченого та захисника.
Клопотання прокурора щодо продовження ОСОБА_5 міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити в повному обсязі.
Продовжити ОСОБА_5 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 07 травня 2026 року без можливості внесення застави, з утриманням у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом п'яти днів з дня її оголошення, в інший частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1