справа № 208/11602/25
провадження № 1-кп/208/811/26
09 березня 2026 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського в складі:
Головуючого судді: ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
за участі прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду №7 м. Кам'янське клопотання прокурора Камянської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України у кримінальному провадженні за № 120250411600001098 від 08.08.2025,-
Заводським районним судом міста Кам'янського здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст. 187 КК України.
У справі розпочато судовий розгляд, допитано потерпілу ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_7 , інші свідки та потерпіла ОСОБА_8 до зали суду не з'явились.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження щодо ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки саме такий запобіжний захід здатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків під час розгляду провадження, з метою запобігання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_9 щодо заявленого клопотання заперечили, просили змінити запобіжний захід на домашній арешт, оскільки одна із потерпілих та один свідок вже допитані.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, зазначає наступне.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 26 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення.
До них, згідно статті 131 КПК України, віднесено запобіжні заходи.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання передбаченим у статті 177 КПК України ризикам.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами статті 331КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні, які ще не надали покази, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні.
За змістом статті 199 КПК України, підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
З моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_4 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не встановлено.
Таким чином, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , його характеризуючи дані, ризики, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які продовжують існувати і не зменшилися, а також те, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Поряд з цим, судом не здобуто відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені статті 177 КПК України.
Ризики, що існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, що виправдовує тримання ОСОБА_4 під вартою.
Відповідно до ч. 4 та п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, вчиненого із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, суд приходить до висновку про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 без визначення розміру застави, оскільки саме такий запобіжний захід буде запобігати ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.
Що стосується клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, суд зазначає, що захисником не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження обставин при вирішенні зазначеного клопотання.
Згідно статті 197 КПК України, строк дії ухвали про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів до 07.05.2026 включно, без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити до ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для виконання.
Повний текст ухвали складено та проголошено 09.03.2026 о 16:30 год.
Суддя: ОСОБА_1