Справа № 932/18718/25
Провадження № 1-кп/932/1797/25
09 березня 2026 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
Головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Дніпра клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 -
У провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, підтримавши обґрунтування, правові підстави та ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник просила суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора або визначити розмір застави у виді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням обвинуваченого, віровчення якого не допускає користування зброєю. Вказала, що обвинувачений не має наміру впливати на свідків. Обвинувачений підтримав позицію свого захисника.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підлягає задоволенню, з таких підстав.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина друга статті 177 КПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, крім іншого, статтею 407 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
На даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме, питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинною у вчиненні злочину.
Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Під час розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України продовжують існувати.
Кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_4 , згідно зі ст. 12 КК України, віднесено до тяжких злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), що загрожує обвинуваченому, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років позбавлення волі, без обрання іншої, альтернативної міри покарання.
Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення кримінального правопорушення, як вони викладені в обвинувальному акті, дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений з метою уникнення покарання, враховуючи його тяжкість, спроможний переховуватись від суду.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року).
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні суд враховує встановлений КПК порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом. Тому, існує ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки на сьогоднішній день вони не допитані судом.
Окрім того, обвинувачений спроможний вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи те, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, а тому існує ймовірність вчинення останнім кримінальних правопорушень, передбачених ст.407, 408 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених ч. 3, 4 ст. 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого обов'язки.
На підставі викладеного, керуючись ст. 314, 315, 316, 369-372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 07 травня 2026 року включно з утриманням його у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Установити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання ОСОБА_4 під вартою є 07 травня 2026 року включно.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн.
Установити, що у разі внесення обвинуваченим ОСОБА_4 або іншою фізичною чи юридичною особою, застави у розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн, ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави на обвинуваченого будуть покладені такі обов'язки:
- за першою вимогою прибувати на виклик до суду;
- не відлучатися з місця дислокації військової частини, в якій ОСОБА_4 проходить військову службу, без дозволу суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну місця проходження служби та свого місця перебування;
- утримуватися від спілкування зі свідками у зазначеному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі нез'явлення його за викликом до суду без поважних причин чи неповідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов'язків, покладених на нього, застава звертається у дохід держави.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а обвинувачений який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1