Справа № 199/2757/26
(1-кс/199/214/26)
09.03.2026 року місто Дніпро
Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , захисника - ОСОБА_4 , перекладача - ОСОБА_5 , підозрюваного - ОСОБА_6 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сосуновка Атяшевського району республіки Мордовія російської федерації, громадянина російської федерації, має посвідку на постійне місце проживання в Україні з 2004 року, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, на утриманні малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних осіб не маючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12026042220000284 від 07.03.2026 року за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 07 березня 2026 року, в нічний час доби, приблизно о 05 годині 00 хвилин, ОСОБА_6 перебував в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем спільного мешкання з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, у ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, які сформувались з приводу побутових суперечностей, виник прямий умисел, спрямований на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .
Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , діючи умисно, цілковито усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння у вигляді шкоди здоров'ю та бажаючи їх настання, ОСОБА_6 наблизився до ОСОБА_8 , який в цей час перебував в лежачому положенні на ліжку спальної кімнати у вказаній квартирі та наніс один удар ножем в область грудної клітини ОСОБА_8 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва, лівостороннього пневмотораксу.
Умисні дії ОСОБА_6 , які виразилися в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто в умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, кваліфікуються за ч. 1 ст. 121 КК України.
07 березня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_6 обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які підтверджується таким.
1. Переховуватися від органів досудового розслідування або суду. Даний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_6 усвідомлює, що він вчинив тяжкий злочин, який має незворотній характер, тому з метою уникнення покарання за його вчинення, знаходячись на волі, може в будь-який момент залишити або змінити місце мешкання та переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Крім того, підозрюваний протягом останнього часу проживав в квартирі потерпілого, якому заподіяв тілесні ушкодження, міцні соціальні звязку в нього відсутні, він є громадянам іншої країни та має реальну можливість виїзду за межі України з метою уникнення кримінальної відповідальності.
2. Про наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що підозрюваний безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення почав змивати кров потерпілого зі знаряддя вчинення злочину, що свідчить про його намагання приховати сліди кримінального правопорушення та спотворити речові докази, у зв'язку з чим існує реальний ризик того, що підозрюваний може знищити одяг, у якому було вчинено злочин з метою унеможливлення його ідентифікації, змінити обстановку в домоволодінні, здійснити дії щодо знищення цифрових слідів у вигляді відеозаписів з камер спостереження на прилеглій ділянці.
3. Про наявність ризику, передбаченого п.п. 3, 4, ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_6 , будучи обізнаний про докази, які на теперішній час наявні в матеріалах кримінального провадження, може шляхом умовлянь, погроз та підкупу незаконно впливати на свідків та потерпілого у вказаному кримінальному провадженні, з якими на даний час слідчі дії проведено не в повному обсязі.
За таких обставин, слідчий вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти наявним в матеріалах кримінального провадження ризикам та не забезпечить належної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 в ході досудового розслідування і в процесі розгляду кримінального провадження в суді.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини.
Захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечувала, посилаючись на вік та стан здоров'я підозрюваного. Ані наміру, ані можливості переховуватися від органу досудового розслідування чи суду ОСОБА_6 не має, тому його належна процесуальна поведінка може бути забезпечена іншим більш м'яким запобіжним заходом, зокрема домашнім арештом за місцем його теперішнього проживання, враховуючи, що потерпілий, з яким він проживав, перебуває в лікарні.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, підтримав доводи захисника. Пояснив, що суть підозри йому зрозуміла, вину він визнає, має намір домовитися з потерпілим та продовжити проживати в орендованій останнім квартирі, оскільки іншого житла чи родичів на території України він не має. В минулому році в результаті ворожого обстрілу було пошкоджено його житло в зоні бойових дій, а він отримав опікову травму.
Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши думку сторін кримінального провадження, слідчий суддя приходить до такого висновку.
В силу ст. ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
Тримання під вартою за нормами ч.1 ст.183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1, 2, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ) вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватись суворістю можливого покарання у сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Тримання під вартою у відповідності до пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Взяття заявника під варту має бути необхідним для забезпечення його присутності в суді, але водночас інші, менш суворі заходи можуть бути достатніми для досягнення цієї мети (рішення ЄСПЛ «Хайредінов протиУкраїни»).
В судовому засіданні встановлено, що 26.01.2026 року ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026042220000284 від 07.03.2026, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
- протоколом огляду місця події від 07.03.2026;
- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 07.03.2026;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 07.03.2026;
- довідкою КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР від 07.03.2026, згідно з якою ОСОБА_8 отримав колото-різане поранення грудної клітини зліва, лівосторонній пневматоракс;
- протоколом допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 від 07.03.2026;
- протоколом затримання ОСОБА_6 від 07.03.2026;
- іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
При цьому, до завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінка повноти зібраних органом досудового розслідування доказів. Досліджуючи вказані докази, слідчий суддя приходить до висновку про достатність підстав для звернення до суду з клопотанням про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні стороною обвинувачення було доведено наявність ризиків передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, сталих соціальних зв'язків не має, є громадянином іншої держави, до затримання проживав у потерпілого в орендованій ним квартирі, іншого житла на території України не має. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що усвідомлюючи тяжкість та неминучість покарання підозрюваний може безперешкодно покинути місце мешкання, а отже наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Про наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває дві доби, місцем вчинення кримінального правпорушення є місце проживання підозрюваного, тому в разі обрання йому запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, існує реальний ризик знищення чи зміни речей, які мають істотне значення для кримінального провадження.
Крім того, на теперішній час досудовим розслідуванням ще не встановлено всіх обставин вчинення даного кримінального правопорушення, тому є підстави вважати, що ОСОБА_6 в разі обрання йому запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, може незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні з метою зміни змісту їх показань. Отже, наявний ризик, передбачений п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Однак, суд вважає, що передбачений п.4 ч.1 ст. 177 КПК України ризик, а саме: іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, прокурором не доведений, оскільки на зазначено, в чому саме полягає вказаний ризик.
Таким чином, на підставі ст.ст.177, 178, 194 КПК України, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, наявність реальних та дійсних ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким на теперішній час не зможе будь-який інший запобіжний захід, суд вважає можливим застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд відповідно до приписів ст. 183 КПК України враховує відомості про вік підозрюваного, що заслуговує на увагу, проте вважає вказану обставину такою, що не здатна забезпечити його належну процесуальну поведінку, оскільки вона суттєво не зменшує ризики у кримінальному провадженні. Відомостей про те, що за станом здоров'я до підозрюваного не може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою матеріали справи не містять.
Таким чином, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі підозрюваного, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, є обґрунтованим та виправданим з точки зору суспільного запиту, що полягає в забезпеченні швидкого, повного і неупередженого судового розгляду, належної процесуальної поведінки підозрюваного, виконанні ним процесуальних рішень у справі.
Також, відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Керуючись ст. ст. 182, 183, 193, 194, 197, 372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, -
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 05.05.2026 року включно, без визначення застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1