Справа № 227/3577/23
(1-кп/199/159/26)
іменем України
09 березня 2026 року м. Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:
Головуючий - суддя ОСОБА_1
судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
За участі секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22023050000002233, за обвинуваченням ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в Російській Федерації, громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
Обвинуваченому ОСОБА_6 ухвалою суду продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 12 березня 2026 року.
В судовому засіданні прокурором ОСОБА_5 заявлене клопотання, підписане прокурором ОСОБА_9 , про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою на 60 днів. Клопотання обґрунтовується тим, що обвинувачений може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Обвинувачений ОСОБА_6 і його захисник ОСОБА_7 заперечили проти задоволення клопотання прокурора та просять заміну обвинуваченому запобіжний захід на більш м'який - цілодобовий домашній арешт за місцем тимчасового проживання родини обвинуваченого в м. Павлоград. У разі неможливості обрання такого запобіжного заходу просять заставу в мінімальному розмірі. Наголошують на тому, що обвинувачений інкримінованого йому злочину не вчиняв і будь-які визначені законом ризик відсутні. ОСОБА_6 має дружину - особу з інвалідністю другої групи, яка потребує його допомоги. Обвинувачений також за станом здоров'я потребує постійного лікування, яке в умовах слідчого ізолятору йому не надається.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання про доцільність зміни запобіжного заходу - тримання під вартою обвинуваченому на будь-який інший, не пов'язаний з позбавленням волі, або його продовження, суд бере до уваги ті обставини, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні в умовах воєнного стану особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі.
Також, суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, за яким тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
На думку Суду, ризики переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу на потерпілого та свідків доведені стороною обвинувачення під час судового провадження.
Суд вважає, що такі ризики є реальними. Обвинувачений на даному етапі має можливість їх реалізації за умови незастосування відповідного запобіжного заходу.
Зокрема, ризик переховування від суду залишається реальним з огляду на тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , суворістю можливого покарання, пов'язаними із цим негативними для особи наслідками.
ОСОБА_6 обвинувачується у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: наданні представникам іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
З огляду на тяжкість злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_6 , а саме державну зраду, вчинену в умовах воєнного стану (ч. 2 ст. 111 КК України), імовірність переховування є високою.
Покарання за такий злочин передбачає тривале позбавлення волі, що створює мотив для обвинуваченого уникнути правосуддя. Загроза значних негативних наслідків, таких як тривале позбавлення волі, підвищує ймовірність ухилення від суду. Немає гарантії, що менш суворі заходи (наприклад, домашній арешт чи застава) зможуть запобігти ризику втечі, оскільки вони не забезпечують постійного контролю над особою.
Окрім цього, ОСОБА_6 мешкає в населеному пункті, розташованому на незначній відстані від лінії бойового зіткнення.
ОСОБА_6 обвинувачується у державній зраді, пов'язаній з підтримкою країни агресора рф, що дає підстави припускати достатню ймовірність наявності контактів, які можуть бути використані для продовження злочинної діяльності.
Суд погоджується з думкою прокурора, що зазначені ознаки дають підстави вважати можливим ухилення від суду, перешкоджання встановленню істини по даному провадженню та можливе продовження злочинної діяльності.
Суд також враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Проте, розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи вищезазначене, відповідно до приписів ст. 183 КПК України вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Хоча і тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання осіб під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі та продовження злочинної діяльності настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, а відтак доводи захисту і в цій частині не приймаються.
Застосування застави у справі ОСОБА_6 неможливе через законодавчу заборону, встановлену ч. 5 ст. 176 КПК України, яка виключає заставу для осіб, обвинувачених у тяжких або особливо тяжких злочинах проти національної безпеки, таких як державна зрада (ч. 2 ст. 111 КК України). У зв'язку з високою суспільною небезпекою злочину, загрозою для державної безпеки та національних інтересів, застосування застави не відповідало б принципу пропорційності й практиці ЄСПЛ, яка дозволяє обмеження прав обвинуваченого, якщо суспільний інтерес переважає.
Тривалий строк утримання обвинуваченого під вартою судом враховується, однак сам по собі не може бути підставою для відмови в задоволенні клопотання прокурора, оскільки усі докази сторони обвинувачення судом досліджені в межах розумного строку і саме зволікання сторони захисту із наданням суду своїх доказів та неможливість захисника прийняти участь в засіданнях, дати яких з останнім заздалегідь узгоджувалися, перешкоджає суду завершити судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 176-179, 182, 183, 193, 194, 333, 358 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_9 задовольнити.
Продовжити дію раніше застосованого у відношенні ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» на строк до 07 травня 2026 року.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 і його захисника ОСОБА_7 про заміну запобіжного заходу на більш м'який.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який утримуються під вартою - з моменту вручення копії ухвали.
_____________ _____________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
09.03.2026