10 лютого 2026 року м.Дніпросправа № 160/21450/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 160/21450/25 (суддя Кальник В.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач) з невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 13.09.2018 року він був виключений з військового обліку за станом здоров'я. Проте, у червні 2024 року при встановленні додатку “Резерв+» позивач з'ясував, що за даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (надалі - Реєстр), він має статус “військовозобов'язаний» та відмітку “на обліку» у ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, в Реєстрі була відсутня інформація про проходження позивачем медичного огляду та про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Позивач стверджує, що після виключення його з військового обліку 13.09.2018, вподальшому на військовий облік не ставав, медичні огляди для визначення придатності до військової служби не проходив.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено у повному обсязі.
Із рішенням суду не погодився позивач, ним через адвоката була подана апеляційна скарга. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач зазначає, що судом не застосовані норми спеціального законодавства. Так, згідно ст.106 Кодексу цивільного захисту України та п.173 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту здійснюється: у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) - якщо звільнені особи не досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу», і за станом здоров'я придатні до військової служби; у відставку - якщо звільнені особи досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу», або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби із зняттям з військового обліку. Тобто, звільнена у відставку за станом здоров'я особа не зараховується у запас Збройних Сил, оскільки така особа є непридатною до військової служби, а тому не підлягає постановці на військовий облік з метою подальшого перебування в запасі Збройних сил України.
При звільненні осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів МНС України в запас та відставку з подальшою постановою їх на облік до військового комісаріату органи військово-лікарської експертизи керуються також нормативно-правовими актами з військово-лікарської експертизи, що діють у Збройних Силах України. Саме тому при вирішенні питання про звільнення позивача зі служби у відставку за станом здоров'я з подальшою постановкою на облік до військового комісаріату ЛЕК ГУ ДСНС як військово-лікарська комісія при прийнятті рішення керувалось наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України». А за приписами даного наказу військово-лікарська комісія має право приймати постанову «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
Відповідач своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача не скористався.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги позивача, матеріали справи, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З липня 1995 року по 11.09.2018 року позивач проходив службу в органах МВС/МНС/ДСНС України, перебуваючи на спеціальному обліку та будучи знятим з військового обліку в РВК.
30.08.2018 року, Лікарсько-експертною комісією (ЛЕК) ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, з огляду на травму позивача, отриману під час служби, прийнято постанову: “НЕПРИДАТНИЙ ДО ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ З ВИКЛЮЧЕННЯМ З ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ» на підставі ст. 61А, 76А графи ІІІ Розкладу хвороб та Таблиці додаткових вимог (додаток №1 до Положення, введеного в дію наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008).
Даний висновок оформлений свідоцтвом про хворобу №567/28 від 30.08.2018 року і затверджений Центральною ЛЕК ДСНС України 04.09.2018 року.
11.09.2018 року позивач звільнився зі служби в органах ДСНС.
13.09.2018 року позивача було взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 після звільнення зі спеціального обліку ДСНС, і того ж дня, на підставі рішення ЛЕК ДСНС від 30.08.2018, виключено з військового обліку за станом здоров'я, про що зроблено відповідні відмітки у військовому квитку.
Як зазначив позивач, у червні 2024 року при встановленні додатку “Резерв+» він з'ясував, що за даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, він має статус “військовозобов'язаний» та відмітку “на обліку» у ІНФОРМАЦІЯ_1 . В Реєстрі відсутня інформація про проходження ним медичного огляду та про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
15.06.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про приведення відомостей у Реєстрі у відповідність, проте, у встановлений строк зміни внесені не були.
У подальшому, 28.06.2025 року представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом з проханням повідомити про результати розгляду заяви ОСОБА_1 про приведення у відповідність інформації в Реєстрі. Відповідь надана не була. Зміни до Реєстру, а саме, запис про виключення позивача з військового обліку внесено не було.
Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виключення позивача з військового обліку 13.09.2018 року було здійснено на підставі свідоцтва про хворобу №567/28 від 30.08.2018 року, виданого відомчою Лікарсько-експертною комісією ГУ ДСНС України. Цей висновок визначав придатність особи до подальшої служби в ДСНС (спеціальний облік), а не придатність до військової служби у Збройних Силах України чи інших військових формуваннях. Позивач не надав відповідачу підтверджуючих документів щодо своєї непридатності до служби, а тому відсутні правові підстави для внесення відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку військовозобов'язаних у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, враховуючи наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини 7 статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Пунктом 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).
Згідно із статтею 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Отже, обов'язки щодо обліку військовозобов'язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Згідно із частиною 1 статті 27 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі.
Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487).
Відповідно до пункту 22 Порядку №1487, взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Частиною 6 статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» визначено підстави виключення з військового обліку. Так, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Виключення з військового обліку військовозобов'язаного має чітко визначений алгоритм дій, для здійснення якого Порядком №1487 (до 05.01.2023 Порядком №921) передбачена обов'язкова особиста присутність військовозобов'язаного у РТЦК та СП, та не обмежена лише проставленням відповідної відмітки у військово-обліковому документі (військовому квитку або тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного).
Колегія суддів акцентує увагу, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.
У зв'язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було звужено коло підстав для виключення з військового обліку. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
З положень ст.2 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», одним з основних завдань Реєстру є ведення військового обліку громадян України.
Пунктами 75, 77-79 Постанови Кабінету міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 “Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі Порядок №560) визначено, що придатність резервістів та військовозобов'язаних до військової служби за станом здоров'я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність резервістів та військовозобов'язаних до військової служби, подані ними скарги та об'єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також установлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду відповідно до вимог, визначених Міноборони. Рішення (постанову) військово-лікарської комісії щодо придатності резервіста або військовозобов'язаного до проходження військової служби під час мобілізації вноситься до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не пізніше ніж протягом наступного дня з дня надходження відповідного рішення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Судом першої інстанції встановлено, що тривалий час, а саме, з 2018 року позивач не проходив військово-лікарську комісію та не з'являвся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх персональних даних.
Факт неявки позивача до відповідача для уточнення даних позивачем не заперечується.
Доказів проходження ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, військовослужбовців до військової служби, позивачем до суду не надано.
Як вірно зауважив суд, виключення позивача з військового обліку 13.09.2018 року було здійснено на підставі свідоцтва про хворобу №567/28 від 30.08.2018 року, виданого відомчою Лікарсько-експертною комісією ГУ ДСНС України. Цей висновок визначав придатність особи до подальшої служби в ДСНС (спеціальний облік), а не придатність до військової служби у Збройних Силах України чи інших військових формуваннях. Хоча постанова ЛЕК містила фразу “НЕПРИДАТНИЙ ДО ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ З ВИКЛЮЧЕННЯМ З ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ», вона мала силу лише для цілей звільнення позивача зі спеціального обліку ДСНС.
Для підтвердження статусу “виключений з військового обліку» за станом здоров'я у Реєстрі, позивач має пройти актуальний медичний огляд ВЛК ТЦК та СП згідно з чинним Положенням, оскільки статус військовозобов'язаного є обов'язковим для громадян, які не виключені з обліку в законному порядку.
Позивач не надав відповідачу підтверджуючих документів щодо своєї непридатності до служби, а тому відсутні правові підстави для внесення відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку військовозобов'язаних у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на положення ст.106 Кодексу цивільного захисту України та п.173 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту колегія суддів відхиляє, оскільки спірні правовідносини стосуються виключення з військового обліку та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що регулюються іншими нормативними актами, зокрема: Законом України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» та Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Є безпідставними доводи скаржника щодо неповного дослідження судом доказів у справі. Так, суд першої інстанції дослідив докази, що подавалися позивачем, та ухвалив рішення на їх підставі з урахуванням предмету позову. Колегія суддів звертає увагу, що вимоги позивача стосуються саме внесення відомостей про його непридатність до військової служби до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а їх внесення відбувається за умови надання ТЦК та СП визначених законом та нормативними актами документів згідно переліку. Доказів подання відповідачу таких документів позивач суду не надав.
Таким чином, суд обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 160/21450/25 залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак