09 березня 2026 р.Справа № 440/7937/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П'янової Я.В. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Подобайло З.Г. у справі 440/7937/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2023, яке набрало законної сили згідно постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 без урахування довідки ТОВ "ВАДО" №35 від 09.07.2012 про заробітну плату та довідки Архівного відділу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 22.09.2020 № 02-04/2/1782-С від 22.09.2020 про заробітну плату за період з 20.09.1993 по 05.05.2003 у МПП "Ліберті".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати з 06.01.2021 до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 08.01.2009 по 29.06.2012 у ТОВ "ВАДО" відповідно до довідки №35 від 09.07.2012 та період роботи з 20.09.1993 по 05.05.2003 у МПП "Ліберті", відповідно до довідки Архівного відділу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №02-04/2/1782-С від 22.09.2020.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 23.11.2021.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 за віком з дати припинення - 23.11.2021.
ОСОБА_1 зверталася до Полтавського окружного адміністративного суду із заявами в порядку ст.ст. 254, 382, 383, 387 КАС України, за наслідками розгляду яких Полтавським окружним адміністративним судом у справі №440/7937/22 постановлено ухвали:
від 17.12.2025 про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення,
від 17.12.2025 про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення,
від 18.12.2025 про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення,
від 01.01.2026 про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст.383 КАС України,
від 01.01.2026 про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст.383 КАС України,
від 01.01.2026 про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення в порядку 387 КАС України
від 09.01.2026 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали суду від 01.01.2026.
від 20.02.2026 про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2023.
Не погодившись з вищевказаними ухвалами суду, ОСОБА_1 подала вісім апеляційних скарг в межах справи №440/7937/22.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи №440/7937/22 визначено склад колегії суддів: Русанова В.Б. - головуючий суддя; судді: П'янова Я.В., Бегунц А.О.
У зв'язку з перебуванням судді Бегунца А.О. у відрядженні, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи №440/7937/22 визначено склад колегії суддів: Русанова В.Б. - головуючий суддя; судді: П'янова Я.В., Подобайло З.Г.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2026, а також ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 відкрито апеляційне провадження за поданими апеляційними скаргами ОСОБА_1 на вищевказані ухвали суду першої інстанції.
04.03.2026 ОСОБА_1 направлено заяву про відвід судді Подобайло З.Г. (зареєстрована заява 05.03.2026).
В обґрунтування заяви посилається на наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді Подобайло З.Г., яка вже брала участь у розгляді справи №440/7937/22, як головуючий суддя при винесенні постанови суду від 24.11.2025, допустивши спотворення та викривлення фактичних обставин справи.
Зазначає, що ухвалою суду про виправлення описки від 02.12.2025 суддя Подобайло З.Г. визнала, що при прийнятті основного судового рішення вона помилково вказала зовсім інший текст вимог позивача.
Посилається на те, що виправлення описки вищевказаною ухвалою суду не змінило незаконного результату рішення суду, що підтверджує наявність сформованої упередженої позиції у судді.
Вказує, що повторна участь судді Подобайло З.Г. при розгляді 8 апеляційних скарг унеможливлює об'єктивний розгляд, оскільки остання вже публічно висловила свою позицію.
Також висловлює сумнів у неупередженості судді, оскільки участь судді Подобайло З.Г. у справі утворює склад колегії суддів, що має на меті не розгляд справи по суті, а легалізацію бездіяльності відповідача.
Вважає, що ухвала суду від 02.12.2025 про виправлення описки є беззаперечним доказом того, що суддя Подобайло З.Г. не є об'єктивною у цій справі.
Відповідно до ч.3 ст.40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до наказу Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 №2.2-07/13 відряджено суддю П'янову Я.В. для участі у тренінгу на 5 днів: з 04 березня 2026 року (з 14:00) до 08 березня 2026 року.
Також відповідно до наказу Другого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2026 №2.2-06/47 суддя Подобайло З.Г. перебувала у щорічній додатковій відпустці з 05 до 06 березня 2026 року.
Колегія суддів, перевіривши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Подобайло З.Г., вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст.36 КАС України передбачений перелік підстав, за яких суддя не може брати участь в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Водночас, варто зазначити, що суд, який розглядає справу має бути "безстороннім" і "незалежним" (ст.6 ч.1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ) існування безсторонності суду для цілей п.1 ст.6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Практика цього суду свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому.
При вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді ( п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних ( п. 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; п. 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; п. 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").
ЄСПЛ в п. 49 рішення у справі "Білуха проти України" вказав, що наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об'єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Так, поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою.
З суб'єктивної точки зору, суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання.
Об'єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
Отже, метою запровадження інституту відводу судді від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді під час розгляду справи.
Відповідно до ч.4 ст.36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Колегія суддів зазначає, що доводи заявника стосовно незгоди з процесуальним рішенням судді та наведеним у ньому мотивуванням й висновками самі собою не можуть бути самостійною підставою для відводу судді, якщо вони не пов'язані з існуванням об'єктивних обставин, які можуть свідчити про упередженість судді, її необ'єктивності, зацікавленості у результатах розгляду справи, викликати недовіру, сумніви щодо безсторонності в очах стороннього спостерігача.
Такий підхід до визначення категорії «упередженості» Верховний Суд продемонстрував в ухвалі від 18.11.2022 у справі №0440/6728/18.
На тому, що аргументи стосовно незгоди з судовим рішенням чи процесуальними діями судді самі собою не є беззаперечним доказом виникнення сумнів у неупередженості та об'єктивності суддів, наголошено й в ухвалах Верховного Суду від 27.10.2020 року у справі № 826/8426/14, від 06.10.2022 року у справі №640/17351/19, від 24.01.2023 року у справі № 826/9693/13-а та від 11.07.2023 року у справі №200/5179/22.
Доводи, на які посилається ОСОБА_1 у заяві про відвід судді Подобайло З.Г. не є підставами для висновку, що суддя, визначена для розгляду цієї справи, може проявити упередженість при її розгляді.
Натомість, заява позивача фактично зводиться до її незгоди з постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2025 у справі №440/7937/22, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 без змін, а також з ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025 у справі №440/7937/22, якою частково задоволено заяву ОСОБА_1 про виправлення описки у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2025, прийняті за участі судді Подобайло З.Г.
Згідно ч.4 ст.36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Інших обґрунтованих підстав, які б свідчили про особисту упередженість судді Подобайло З.Г. або необ'єктивність під час розгляду справи №440/7937/22 заявником не наведено.
На підставі викладеного, обставини, якими заявник обґрунтовує свою заяву, не викликають обґрунтованих сумнівів у неупередженості або необ'єктивності судді, оскільки відсутні будь-які докази, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цією колегією суддів як з погляду "суб'єктивного критерію", так і з погляду "об'єктивного критерію", яким керується ЄСПЛ.
Практика Європейського суду з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ) свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність.
У рішенні від 09 листопада 2006 року в справі "Білуха проти України", заява N33949/02 ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед іншого, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Стосовно об'єктивного критерію ЄСПЛ указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52).
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Разом з тим, викладені заявником обставини не свідчать про наявність обґрунтованих підстав для відводу судді Подобайло З.Г. та не підтверджують її пряму чи опосередковану заінтересованість в результаті розгляду даної справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає заявлений відвід судді Подобайло З.Г. є необґрунтованим.
Керуючись ст.36, 40, ч.2 ст.321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Подобайло З.Г. у адміністративній справі №440/7937/22 - визнати необґрунтованою.
Відповідно до ст.40 КАС України передати заяву про відвід для вирішення іншим складом суду у порядку, встановленому ч.1 ст.31 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Русанова В.Б.
Судді П'янова Я.В. Подобайло З.Г.