09 березня 2026 р.Справа № 948/1059/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Семененко М.О.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 13.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Косик С.М., вул. Незалежності, 116, сел. Машівка, Полтавська область, 39400 по справі № 948/1059/25
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі,
ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Машівського районного суду Полтавської області з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АВ №00008248 від 06.10.2025 винесену Державною службою України з безпеки на транспорті щодо ОСОБА_1 ;
- закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП;
- стягнути всі судові витрати понесені ним за рахунок відповідача.
В обґрунтування позову зазначив, що 06.11.2025 стосовно позивача головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Степаненком М.В. була винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АВ №00008248 від 06.10.2025, за якою на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500,00 грн.
За змістом постанови, 26.09.2025 о 17 год. 57 хв. належний позивачу транспортний засіб MAN TGX 18.480, днз НОМЕР_1 на автомобільній дорозі М-03, км 81+000 Київська область нібито допустив рух із перевищенням нормативних параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1094 від 31.12.1993 (далі - ПДР), а саме: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,638 % (2,255 т) при дозволеній максимально фактичній масі 40 т, відповідальність за що передбачена ч.2 ст.132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
З даною постановою позивач не погоджується та вважає її незаконною, необґрунтованою та винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що у свідоцтві про реєстрацію напівпричепа KRONE зазначений транспортний засіб має тип: «спеціалізований напівпричіп - платформа, універсальна (для перевезення контейнерів/сипучих вантажів (зернових культур). Офіційна технічна характеристика підтверджує, що напівпричіп є контейнеровозом за своїм конструктивним призначенням, призначений для перевезення контейнерів або змінних кузовів та конструктивно придатний для транспортування сипучих вантажів. Посилаючись на Митний кодекс України позивач зауважив, що змінні кузови прирівнюються до контейнерів, що додатково підтверджує належність напівпричепа саме до категорії контейнеровозів.
Стверджував, що у складі його автопоїзда використовується двовісний тягач у поєднанні з трьохвісним напівпричепом-контейнеровозом, для якого п.22.5 ПДР встановлює максимально допустиму масу 42 тонни, а не 40 тонн, як помилково визначено в оскаржуваній постанові. Зауважив, що транспортний засіб MAN TGX 18.480 д.н.з. НОМЕР_1 , у складі з напівпричепом KRONE, відповідно до його технічних характеристик може здійснювати рух із фактичною масою до 42 тонн, тоді як у постанові зазначено фактичну масу транспортного засобу 42 255 кг, що повністю вкладається у дозволені межі 42 840 кг., а тому вважає, що жодного перевищення вагових параметрів не відбулося.
Крім цього позивач зазначив, що фото та відео матеріали, які розміщені за посиланням, не містять жодних відомостей про марку та модель напівпричепа, його державний номерний знак, тип (контейнеровоз чи інший), наявність чи відсутність змінного кузова або контейнера, відсутні зображення задньої частини напівпричепа, а тому неможливо встановити, який саме тип вантажного обладнання був задіяний у перевезенні, що свідчить про те, що ця обставина відповідачем не встановлювалась. Разом з цим, надані бухгалтерські документи щодо перевезення вантажу підтверджують використання саме того транспортного засобу, що зазначений у свідоцтвах про реєстрацію.
При цьому відповідач не надав суду жодних доказів того, що інформація зазначена у свідоцтві про реєстрацію є недостовірною або не відповідає фактичним характеристикам напівпричепа.
Позивач вважає, що нормативне навантаження для транспортного засобу у цій справі повинно було визначатись як для контейнеровоза, так як матеріалами справи підтверджено, що дана модель є спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом. Однак, оскаржувана постанова не містить виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, встановлені саме для контейнеровозів. Так, згідно з позицією відповідача при обрахунку перевищення нормативів використано параметри, встановлені п.22.5 ПДР саме як для двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом максимальне значення 40 тонн.
Проте, зважаючи на те, що позивачу належить спеціалізований напівпричіп-спеціалізований н/пр-контейнеровоз, він вважає, що загальна допустима вага перевезення становить 42 тонни, а тому розрахунки спеціаліста, на його думку, є невірними через неправильне використання вихідних даних.
За вказаних обставин та зважаючи на те, що матеріали автоматичної фіксації не містять фотодоказів, що спростовують дані реєстраційних документів або підтверджують відсутність контейнера/змінного кузова, позивач вважає, що відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви тлумачаться на користь особи, яку притягують до відповідальності.
У відзиві на позов представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю, покликаючись на те, що правопорушення вказане в оскаржуваній постанові зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу та оскаржувана постанова містить всі передбачені законодавством відомості щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення, що підтверджується, зокрема фотографіями транспортного засобу, здійсненими в момент проїзду через автоматичний пункт; інформаційною карткою автоматичного пункту габаритно-вагового контролю, сформованого автоматичним пунктом при фіксації адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем; витягом з програми АРМ-аудиту щодо виявленого правопорушення. Зміст постанови відповідає усім істотним ознакам складу правопорушення, усі відомості, які містяться в оскаржуваній постанові відповідають вимогам чинного законодавства.
Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великоваговим транспортним засобом позивача підтверджується загальними результатами зважування, які у випадку, якщо вони не перевищують нормативні габаритно-вагові параметри, не підлягають зазначенню у постанові.
Представник відповідача також зазначила, що порушення стосується саме нормативних вагових параметрів загальної маси транспортного засобу в аспекті перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм. Вказані відомості місяться у інформаційній картці автоматичного пункту габаритно-вагового контролю, сформованій автоматичним пунктом при фіксації адміністративного правопорушення вчиненого позивачем, яка використовувалась відповідачем при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та відображені в роздруківці відомостей системи автоматизованого робочого місця інспектора (витяг з програми АРМ-аудиту).
У подальшому така інформація від автоматичних пунктів була передана до системи у вигляді метаданих, які містять відомості про подію, зафіксовану за допомогою автоматизованого пункту, характеристики зафіксованого транспортного засобу, необхідні для його ідентифікації, параметри функціонування технічних засобів автоматичного пункту, а також інші дані, необхідні для управління такими відомостями.
При цьому, звернула увагу на те, що метадані та зміст постанови за своєю суттю та призначенням є абсолютно різними поняттями, що в жодному разі не можуть бути ототожнені.
За вказаних обставин представник відповідача вважає, що оскаржувана постанова відповідає формі та критеріям, затвердженій додатком 1 до вищевказаної Інструкції №512, а також містить усю необхідну інформацію, передбачену нормами законодавства, а тому її зміст відображає ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП. Так, з результатів автоматичної фіксації вбачається, що засобами фіксації було зафіксовано комбінований транспортний засіб двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом: тягач MAN TGX 18.480 днз НОМЕР_1 , з напівпричепом, що підтверджується фотографіями транспортного засобу в момент проїзду через автоматичний пункт та відомостями системи АРМ-аудиту. Також було зафіксовано фактичні параметри вказаного комбінованого транспортного засобу, а саме: кількість осей, спарені колеса, відстань між осями, навантаження на кожну вісь, загальна маса та габаритні параметри транспортного засобу, що зафіксовано в оскаржуваній постанові.
Таким чином, автофіксацією було встановлено, що перевищення нормативних параметрів, встановлених п.22.5 ПДР допущено транспортним засобом, який складається з тягача та напівпричепу. Оскільки напівпричіп сам рухатися не міг, а лише з допомогою тягача, а тому у постанові і зазначено, що лише тягач MAN TGX 18.480 днз НОМЕР_1 допустив перевищення нормативних параметрів, зазначених у п.22.5 ПДР.
Щодо розрахунку відсоткового значення перевищення габаритних норм транспортного засобу з урахуванням допустимої похибки вагового комплексу, представник відповідача зауважила, що факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених п.22.5 ПДР зафіксований за допомогою даних WIM комплексу, для зважування дорожніх транспортних засобів у русі, що відповідають вимогам технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, на підтвердження чого надано копії сертифікати та свідоцтва про повірку техніки. Фактично зафіксована загальна маса транспортного засобу 46 950 кг (46,950 тон), загальна маса з урахуванням похибки вагового комплексу 42 255 кг (42,255 тонн). Перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу було встановлено із врахуванням допустимої похибки вагового комплексу, як передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010, яка складає 10 % щодо загальної маси та 16 % щодо навантаження на ось. Згідно відповідної формули було зроблено розрахунки та встановлено перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,638 % (2,255 тонн), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн.
Представник відповідача вважала за доцільне зазначити про те, що чинна редакція п.22.5 ПДР передбачає збільшені вагові норми щодо загальної маси транспортного засобу 42 (44) тонн для двовісного (трьохвісного) автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом) виключно у разі перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, а тому визначальною обставиною для застосування збільшених вагових нормативів 42 (44) тонн є саме сукупність факторів: здійснення перевезення контейнеровозом; одного або більше контейнерів або змінних кузовів; загальною максимальною довжиною 13,716 метра. При цьому, що за даними фіксації спеціалізований сідловий тягач з напівпричепом-контейнеровозом на платформі для контейнерів перевозив не контейнер та не змінний кузов.
Разом з цим зазначила, що в матеріалах фотофіксації, всупереч твердженням позивача в позові, відсутнє маркування, яке має бути нанесене на контейнер відповідно вимог чинного законодавства, а також відсутні кутові фітинги. Позивачем до справи не додано жодних належних доказів на підтвердження того, що під час проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який належить позивачу здійснювалися безпечні вантажні перевезення в контейнері згідно з призначенням та з відповідним маркуванням та відсутні будь-які відомості про те, що на платформі напівпричепа здійснювалося перевезення саме контейнера, у тому числі контейнера типу 1А, як зазначено у висновку експертизи.
Представник відповідача зауважила, що у доданій позивачем товарно-транспортній накладній вказано, що здійснювалося перевезення вантажу шрот соняшниковий гранульований, спосіб навантаження насипом, що свідчить про те, що позивач здійснював вантажні перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом в розумінні норм законодавства та не використовувався в момент зафіксованого порушення як контейнеровоз, а тому максимально допустиме навантаження для транспортного засобу позивача відповідно до п.22.5 ПДР є 40 тонн.
Крім того позивачем, в супереч вимогам п.17.9 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні №363 від 14.10.1997 (далі Правила №363 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до позову не додано доказів про приймання вантажів для перевезення в контейнерах за наявності договору на підставі заявки, а при відсутності договору разового договору, що вказує на відсутність належних доказів перевезення вантажів за допомогою контейнерів.
З урахування викладеного, представник відповідача вважала, що здійснене позивачем перевезення не є перевезенням змінного кузова, оскільки відповідно до положень Митного кодексу України змінні кузови прирівнюються до контейнерів. Позивач здійснював вантажні перевезення контейнеровозом з порушенням правил їх експлуатації в розумінні міжнародних та національних норм, тому в такому разі він мав право перевозити вантаж з дотриманням п.22.5 ПДР не більше 40 тонн, так як навантаження 42 (44) тонн допускається лише у разі експлуатації контейнеровоза за його прямою спеціалізацією при перевезенні контейнерів. Використання конструкції, візуально схожої на контейнер (змінний кузов) є намаганням штучно збільшити максимальне дозволене навантаження транспортного засобу всупереч нормам законодавства України.
Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 13.01.2026 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що підставою для застосування збільшених вагових нормативів 42 (44) тонн є наявність сукупності таких факторів: 1. здійснення перевезення контейнеровозом; 2. перевезення одного або більше контейнерів чи змінних кузовів; 3. загальна максимальна довжина транспортного засобу 13,716 метра. Відповідач не оспорює та фактично визнає, що перевезення здійснювалося контейнеровозом, а також що загальна максимальна довжина транспортного засобу становила 13,716 метра, тобто умови, передбачені пунктами 1 та 3, були дотримані, що, у свою чергу, не спростовується і висновками, викладеними в оскаржуваному судовому рішенні. В оскаржуваному рішенні, не визнається обставина, що перевезення вантажу здійснювалося саме в контейнері, що фактично слугувало підставою для відмови у задоволені позовної заяви.
Апелянт зауважив, що матеріалами справи беззаперечно підтверджено, що напівпричіп KRONE має тип «спеціалізований напівпричіп - контейнеровоз», що прямо зазначено у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу; сертифікаті відповідності; висновку науково-технічної експертизи № 577431; даних ТСЦ 8350 (реєстрація після переобладнання від 01.08.2022). Жоден із зазначених доказів відповідачем не спростований, їх достовірність не заперечена, у встановленому законом порядку вони не визнані недійсними.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що за відсутності маркування вантаж не може вважатися контейнером, оскільки: 1) пункт 22.5 ПДР України не містить жодних вимог щодо маркування контейнера; 2) правила перевезень вантажів автомобільним транспортом та Митний кодекс України прирівнюють змінні кузови до контейнерів; 3) можливі порушення правил маркування вантажу не змінюють конструктивного призначення напівпричепа.
Також, суд дійшов висновку про відсутність контейнера без встановлення альтернативного виду вантажного обладнання, що є неприпустимим, оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях або оціночних судженнях.
Щодо складу адміністративного правопорушення апелянт зазначив, що подія та склад адміністративного правопорушення відсутні, оскільки фактична маса транспортного засобу, зазначена у постанові, становить 42 255 кг, що не перевищує допустиму масу для контейнеровоза (42 000 кг), а також повністю вкладається у дозволену похибку 2 % - 42 840 кг.
З огляду на викладене, та зважаючи, що матеріали автоматичної фіксації не містять фотодоказів, що спростовують дані реєстраційних документів або підтверджують відсутність контейнера/змінного кузова, відповідно до ст.62 Конституції України, апелянт вважає, що усі сумніви повинні тлумачитися на користь особи, яку притягують до відповідальності.
Отже, на думку позивача, постанова серії АВ №00008248 від 06.10.2025 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Також відповідачем подано клопотання про врахування судової практики в аналогічних справах.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом розміщення на веб-порталі "Судова влада" повідомлення про виклик у судове засідання, про причини неявки не повідомили.
Відповідно до частини 3 статті 268 та частини 2 статті 313 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 06.10.2025 головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Степаненком М.В. винесено постанову серії АВ №00008248 про притягнення ОСОБА_1 - позивача по справі до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.132-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8 500, 00 грн /а.с. 14, 54/.
Згідно з цією постановою ОСОБА_1 26.09.2025 року о 17 год. 57 хв. за адресою: М-03, км 81+000, Київська область допустив рух транспортного засобу MAN TGX 18.480, днз НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України, зокрема перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,638 % (2,55 тонн), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн /а.с.14/.
Позивачем після отримання вищевказаної постанови було направлено скаргу на адресу Державної служби України з безпеки на транспорті, оскільки він вважав, що на нього безпідставно накладено стягнення, а тому, навівши аргументи, просив таку скасувати /а.с.14 на зв./.
У відповідь на вищевказану скаргу ОСОБА_1 , Державною службою України з безпеки на транспорті було направлено лист, у якому, зокрема, зазначено, що перевізник не використовував свій спеціалізований напівпричіп, як контейнеровоз і не перевозив вантаж у контейнері, а тому вважає, що застосуванню підлягають нормативні вагові параметри для двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом - максимальна фактична маса 40 тонн. З огляду на викладене зазначено, що під час розгляду справи враховано всі фактичні дані вчинення адміністративного правопорушення, а постанова відображає всі істотні ознаки складу правопорушення, а тому оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, а скарга без задоволення /а.с.15-17/.
Непогодившись з постановою про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АВ №00008248 від 06.10.2025 винесеною Державною службою України з безпеки на транспорті щодо ОСОБА_1 , позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , виходив з того, що спірна постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КАС України, а тому підстави для її скасування відсутні.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" №3353-XII від 30.06.1993 (далі Закон №3353-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено ПДР.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону №3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За приписами пункту 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з частиною 2 статті 29 Закону №3353-XII, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Згідно з пунктом 22.5 ПДР рух транспортних засобів та їх составів на дорогах державного значення допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси щодо вантажних автомобілів: двовісний автомобіль 18 тон; трьохвісний автомобіль 25 (26)* тон; чотирьохвісний автомобіль 32; чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами 38 тон; щодо комбінованих транспортних засобів: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 тон; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 тони; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 тони; щодо автопоїздів: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом 40 тон.
Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил №30.
Вимоги цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціального призначення, які виконують функції зимового утримання автомобільних доріг, та Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час слідування (повернення) до (з) місця виконання заходів із захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, гасіння пожеж.
Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами б та в цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.
На ділянках автомобільних доріг загального користування місцевого значення, на яких створені дорожні умови, що дають можливість рухатися з більшими фактичною масою та навантаженням на вісь, за погодженим з уповноваженим підрозділом Національної поліції рішенням власників доріг або органів, яким передано право на утримання таких доріг, можуть встановлюватися дорожні знаки 3.15 та 3.16 із параметрами, визначеними для автомобільних доріг загального користування державного значення.
З аналізу наведених норм слідує, що диспозиція пункту 22.5 ПДР України передбачає різні нормативи допустимої фактичної маси транспортних засобів для тягачів з напівпричепом та тягачів з напівпричепом (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. Також зазначені параметри є відмінними в залежності від кількості осей тягача та контейнеровоза.
Отже, визначальними ознаками комбінованого транспортного засобу для цілей визначення параметрів максимальної фактичної маси є: кількість осей у тягача та напівпричепа, наявність у напівпричепа ознак контейнеровозу, перевезення одного чи більше контейнера або ж змінного кузова при дозволеній максимальній довжині 13,716 метра.
Відповідно до частини 2 статті 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частин 1 статті 247 КУпАП).
Відповідно до статті 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів зазначає, що за змістом диспозиції норми частини 2 статті 132-1 КУпАП для визначення складу адміністративного правопорушення у розумінні вказаної норми з'ясуванню та перевірці підлягають факт перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величини, що обчислюються шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування.
Отже, дані вимірювання фактичної маси (ваги) транспортного засобу та фактичного навантаження на осі є визначальними для висновку про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2019 №1174 (далі - Порядок №1174 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктами 2, 16 Порядку №1174, посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1174, система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов'язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.
Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (пункт 7 Порядку № 1174).
Згідно з пунктами 12-15 Порядку №1174, автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
Під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.
Метадані повинні містити дані про:
засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки);
місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати);
найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;
дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 "Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку", повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі);
фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака;
відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).
Також, аналіз положень Порядку №1174 дозволяє дійти висновку, що система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства.
З вищевикладеного вбачається, що процес системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті здійснюється в автоматичному режимі, що включає формування структурованих даних, інформаційних файлів тощо, та має як наслідок - автоматизоване формування системою проекту постанови про адміністративні правопорушення, а, відтак, і габаритно-вагові розрахунки щодо транспортного засобу здійснюються в автоматичному режимі та в подальшому застосовуються відповідною посадовою особою при прийнятті постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Зі змісту оскаржуваної постанови колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 26.09.2025 о 17 год. 57 хв. за адресою: М-03, км 81+000, Київська обл. допустив рух транспортного засобу MAN TGX 18.480 державний номерний знак НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,638 % (2,255 тонн) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн, чим скоїв правопорушення, передбачене частиною 2 статті 132-1 КУпАП.
В свою чергу, позивач вважає, що нормативне навантаження для належного йому на праві власності транспортного засобу повинно визначатись саме як для контейнеровозу, враховуючи дозволену максимальну фактичну масу 42 тонни, як двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом), а не 40 тонн, як стверджує відповідач.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що виокремлення у пункті 22.5 Правил дорожнього руху законодавцем такого виду перевезень, як перевезення контейнеровозом, та встановлення іншого (вищого) вагового обмеження може бути застосовано до спірних правовідносин та аналогічних ним лише у випадку здійснення перевезення вантажу контейнеровозом з використанням, зокрема, одного або декількох контейнерів та дотриманням допустимо-встановленої максимальної довжини транспортного засобу - 13,716 метра.
Відповідно до пункту 16 статті 4 Митного кодексу України (далі МК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контейнер транспортне обладнання (клітка, знімна цистерна або подібний засіб), що:
а) являє собою повністю або частково закриту ємність, призначену для поміщення в неї вантажів;
б) має постійний характер і завдяки цьому є достатньо міцним, щоб слугувати для багаторазового використання;
в) спеціально сконструйоване для полегшення перевезення вантажів одним або кількома видами транспорту без проміжного перевантаження;
г) сконструйоване таким чином, щоб полегшити його перевантаження, зокрема з одного виду транспорту на інший;
ґ) сконструйоване таким чином, щоб його можна було легко завантажувати та розвантажувати;
д) що має внутрішній об'єм не менше одного метра кубічного.
Термін «контейнер» включає приладдя та обладнання, необхідні для цього типу контейнера, за умови, що вони перевозяться разом із контейнером. Знімні кузови прирівнюються до контейнерів.
За визначенням, наведеним Міжнародною організацією зі стандартизації (англ. International Organization for Standardization, ISO), метою якої є ратифікація стандартів, розроблених спільними зусиллями делегатів від різних країн ISO-Контейнер - стандартизована багатооборотна тара, призначена для перевезення вантажів автомобільним, залізничним, морським та повітряним транспортом та пристосована для механізованого навантаження з одного транспортного засобу на інший. Може бути виконаний із різних матеріалів та мати різноманітні форми. На транспорті найбільшого застосування отримали звані універсальні контейнери.
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Міжнародної конвенції про безпечні контейнери, "Контейнер" означає предмет транспортного обладнання:
a) що має постійний характер і, відповідно, є досить міцним, щоб бути придатним для багаторазового використання;
b) спеціально сконструйований для полегшення перевезення вантажів одним або кількома видами транспорту без проміжного перевантаження;
c) сконструйований з урахуванням необхідності закріплення та (або) легкої обробки й для цього обладнаний кутовими фітингами;
d) такого розміру, що площа, яка знаходиться між чотирма зовнішніми нижніми кутами, складає:
i) не менше 14м2 (150 кв. футів) або
ii) не менше 7 м2 (75 кв. футів), якщо його обладнано верхніми кутовими фітингами; термін "контейнер" не включає ні транспортних засобів, ні пакування; однак він поширюється на контейнери, коли вони перевозяться на шасі. "Кутові фітинги" означають сукупність отворів і граней у верхній та (або) нижній частинах контейнера, які використовуються для обробки, штабелювання та (або) закріплення.
"Кутові фітинги" означають сукупність отворів і граней у верхній та (або) нижній частинах контейнера, які використовуються для обробки, штабелювання та (або) закріплення.
Отже, невід'ємною частиною безпечних контейнерів є кутові фітинги, кутові кріплення для полегшення погрузки і складування та перевезення.
Згідно з абзацом 4 розділу І "Терміни та поняття" Правил № 363 вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об'єм дорівнює 1 куб. м і більше).
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу (двовісний спеціалізований вантажний - спеціалізований сідловий тягач - Е) MAN TGХ 18.480, д.н.з. НОМЕР_2 та спеціалізованого напівпричіпа н/пр - платформа універсальна для перевезення контейнерів/сипучих вантажів (зернових культур) д.н.з. НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 та НОМЕР_5 відповідно /а.с. 10-11/.
Відповідач не ставить під сумнів достовірність відомостей, зазначених у вказаних свідоцтвах про реєстрацію транспортного засобу і такі не визнані недійсними у встановленому законом порядку.
Відповідно до висновку науково-технічної експертизи №577431 від 19.07.2022 було погоджено можливість переобладнання напівпричепа KRONE SDP27, реєстраційний № НОМЕР_3 , шасі № НОМЕР_6 , власником якого є ОСОБА_1 . Зазначено, що переобладнання полягає в зміні конструкції напівпричепа для перевезення контейнерів типу 1А або доопрацьованого (обрізаного до висоти 2000 мм) контейнера типу 1А, як кузова власного виготовлення для перевезення насипних вантажів (зернових культур) /а.с. 11, 12/.
Згідно сертифікату відповідності серія ВА №094047 від 29.07.2022 щодо індивідуального затвердження завершеного колісного транспортного засобу, даний колісний транспортний засіб KRONE SDP27, ідентифікаційний номер КТЗ (VIN) НОМЕР_6 , відповідний вимогам щодо індивідуального затвердження, викладеним у Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 17.08.2012 №521, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.09.2012 №1586/21898 стосовно конструкції, технічного стану та технічним приписам, пов'язаним із змінами, унесеними в конструкцію КТЗ під час переобладнання /а.с. 13/.
Як зазначає позивач, саме після переобладнання (зміни конструкції) напівпричепа KRONE SDP27, реєстраційний № ВІ0004XF, шасі № НОМЕР_6 , 01.08.2022 органами ТСЦ 8350 було видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , в графі "Особливі відмітки" якого зазначено: спеціалізований напівпричіп н/пр - платформа універсальна для перевезення контейнерів/сипучих вантажів (зернових культур).
Отже, вказаний транспортний засіб відноситься до комбінованого транспортного засобу, та відповідно до пункту 22.5 ПДР, є двовісним автомобілем (тягачем) з трьохвісним спеціалізованим напівпричепом (контейнеровозом), з дозволеною максимальною вагою перевезення 42 тонни.
Колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржувана постанова не містить виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, встановлені саме для контейнеровозів. Так, згідно з позицією відповідача при обрахунку перевищення нормативних параметрів використано параметри, встановлені пунктом 22.5 ПДР, саме для транспортних засобів та їх составів максимальна фактична маса яких становить 40 тонн.
При цьому, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростували обставини перевезення вантажу напівпричепом-контейнеровозом та/або підтверджували б використання зазначеного напівпричепа не за призначенням (перевезення контейнерів), або свідчили б про перевищення довжини контейнера понад 13,716 метра.
Натомість із зображень, долучених самих відповідачем до оскаржуваної постанови вбачається, що напівпричеп до тягача за своїми зовнішніми ознаками відповідає ознакам контейнеровозу.
Доводи відповідача про відсутність у вантажі, що перевозився, ознак контейнеру з огляду на відсутність на ньому маркування та кутових фітингів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки можливе недотримання власником вантажу або ж перевізником вимог щодо маркування контейнеру, виду вантажу або ж способу його розміщення у контейнері не змінює призначення та технічних характеристик одиниці транспортного обладнання, яка розміщена на спеціалізованому напівпричепі-контейнеровозі, для цілей її ідентифікації як вантажного контейнера у розумінні абзацу 4 розділу І «Терміни та поняття» Правил №363 та для цілей застосування положень пункту 22.5 ПДР. До того ж вказані обставини не слугували підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Щодо доводів відповідача про те, що перевезення вантажу - шрот соняшниковий гранульований, спосіб навантаження "насипом", про що зазначено у наданій позивачем товарно-транспортній накладній, свідчить про те, що позивач здійснював вантажні перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом в розумінні норм законодавства та не використовувався в момент зафіксованого порушення як контейнеровоз, а тому максимально допустиме навантаження для транспортного засобу позивача відповідно до п.22.5 ПДР є 40 тонн, колегія суддів зазначає, що саме по собі посилання на спосіб навантаження "насипом" без встановлення конструктивних особливостей транспортного засобу не може бути достатньою підставою для висновку про застосування до спірних правовідносин граничної норми 40 тонн відповідно до пункту 22.5 ПДР. Вид вантажу та спосіб його розміщення не визначають правовий статус транспортного засобу та не змінюють його конструктивних характеристик.
Разом із тим, матеріалами справи не підтверджено, що напівпричеп позивача за своїми технічними характеристиками не є контейнеровозом або, що в момент фіксації він був переобладнаний чи використовувався в інший спосіб, ніж передбачено його конструктивним призначенням.
Вищенаведене спростовує доводи відповідача про те, що позивач здійснював вантажні перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом.
Оскільки фактична маса транспортного засобу, зазначена у спірній постанові, становить 42 255 кг, що не перевищує допустиму масу для контейнеровоза (42 000 кг), а також повністю вкладається у дозволену похибку 2 % - 42 840 кг, подія та склад адміністративного правопорушення в діях позивача відсутні.
З огляду на принцип презумпції правомірності дій особи та обов'язок суб'єкта владних повноважень довести правомірність прийнятого рішення, відсутність належних доказів порушення позивачем ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем обставин, покладених в основу спірної постанови.
У відповідності до норм КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (пункт 1 статті 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (пункт 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; пункт 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; пункт 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013).
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що Державною службою України з безпеки на транспорті, як суб'єктом владних повноважень, на якого частиною 2 статті 77 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих рішень, не доведено перевищення позивачем нормативних параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР, що, на думку колегії суддів, є достатньою підставою для задоволення позову та визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України, серії АВ №00008248 від 06.10.2025.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
З урахуванням відсутності належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів зазначає, що інші доводи сторін про правомірність чи неправомірність оскаржуваної постанови не впливають на вирішення справи по суті.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Машівського районного суду Полтавської області від 13.01.2026 по справі №948/1059/25 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а отже підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 13.01.2026 по справі № 948/1059/25 скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АВ №00008248 від 06.10.2025, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті щодо ОСОБА_1 .
Закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя М.О. Семененко
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий
Повний текст постанови складено 09.03.2026 року