09 березня 2026 р. Справа № 520/9932/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Семененко М.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМСНАБ" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Спірідонов М.О.) від 22.01.2026 по справі № 520/9932/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМСНАБ"
до Головного управління ДПС у Харківській області
третя особа Приватне підприємство "САНПРОМ"
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ТОВ "ФАРМСНАБ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:
визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю “Фармснаб» ЄДРПОУ 38495049 у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення» Податкового Кодексу України, оформленої листом від 13.02.2024 № 7006/6/20-40-07-11-10;
зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармснаб» встановлені пп. 69.28 п. 69 підрозд. 10 розділу XX “Перехідні положення» Податкового Кодексу України спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності за податкові (звітні) періоди з 01.01.2020 р. по лютий 2022 р., та винести відповідне рішення;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківський області (майдан Свободи 6, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 43143704 на користь ТОВ “Фармснаб» (майдан Фейєрбаха, 10-Б, м. Харків, код ЄДРПОУ 38495049) судовий збір у сумі 3028 гривень.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 року по справі № 520/9932/24 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМСНАБ" - задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 по справі № 520/9932/24 скасовано та прийнято постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" ЄДРПОУ 38495049 у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення» Податкового Кодексу України, оформленої листом від 13.02.2024 № 7006/6/20-40-07-11-10.
Зобов'язано Головне управління Державної податкової служби у Харківській області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" від 17.01.2024 про втрату первинних документів згідно пп. 69.28 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового Кодексу України та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 7570,00 грн.
14.01.2026 до суду від представника позивача надійшла заява в порядку ст. 382 КАС України, в якій просить суд зобов'язати відповідача надати суду звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі № 520/9932/24 протягом 10 днів з моменту набрання ухвалою суду законної сили.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 по справі № 520/9932/24 в задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовлено.
Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про встановлення судового контролю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що виконавче провадження відкрито лише 18.12.2025, а боржник (ГУ ДПС у Харківській області) вже пів року системно та грубо відмовляє у застосуванні пп. 69.28 ПК України, приклади (лист від 07.07.2025 № 39505/6/20- 40-07-10-10, лист від 23.12.2025 № 26283/5/20-40-07-10-08), не враховує висновків постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі № 520/9932/24, про визнання знищення документів внаслідок військових дій та право на звільнення від відповідальності. Вважає, що це свідчить про системне ігнорування обов'язкових висновків апеляційної інстанції, що є достатньою підставою для судового контролю відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 27.02.2020 у справі № 640/3719/18, де контроль застосовується за наявності сумнівів у виконанні та об'єктивних доказів бездіяльності боржника, цитована в оскаржуваній ухвалі, але не застосована). Також вказує, що суд першої інстанції не дослідив реальні дії боржника та перепони у виконанні виконавчого провадження, обмежившись формальним посиланням на відкриття ВП та невичерпаність заходів примусу (ст. 63 Закону «Про виконавче провадження». Також посилається на те, що системність невиконання підтверджується також тим, що позивач був змушений звернутися з новим позовом (справа № 520/25619/25), який Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 20.10.2025 закрив як дублюючий, посилаючись на преюдиціальність постанови апеляційного суду від 19.06.2025 (набрання законної сили 19.06.2025). При цьому зазначає, що суд у цій ухвалі прямо вказав, що для вирішення питань невиконання слід використовувати механізми судового контролю (статті 382-383 КАС України), а не новий позов.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності ухвали суду першої інстанції, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що в обґрунтування заяви про встановлення судового контролю позивач посилався на те, що відповідач формально провів повторний розгляд та повторно відмовив у застосуванні пп. 69.28 ПК України, про що повідомив Заявника листом від 07.07.2025 № 39505/6/20-40-07-10-10. Вказував, що ця відмова не враховує висновків апеляційного суду, зокрема щодо визнання знищення документів внаслідок військових дій та права на звільнення від відповідальності за втрату документів. З метою примусового виконання судового рішення Заявник звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. 18.12.2025 головним державним виконавцем Ждановою О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 79848406), якою зобов'язано Відповідача виконати судове рішення протягом 10 робочих днів, а також стягнуто виконавчий збір у розмірі 32000 грн. Однак Відповідач ігнорує постанову ДВС та не виконує судове рішення. У відповідь на постанову виконавця від 18.12.2025 № 24687 (зареєстровано у Відповідача 22.12.2025 № 89357/5), Відповідач надіслав лист від 23.12.2025 № 26283/5/20-40-07-10-08, в якому підтвердив повторну відмову, не надавши жодних доказів врахування висновків суду.
В свою чергу, відмовляючи в задоволенні поданої заяви, суд першої інстанції зазначив, що наразі відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчиняються виконавчі дії з виконання рішення по справі № 520/9932/24 в межах виконавчого провадження № 79848406 в порядку Закону України "Про виконавче провадження". Також суд зазначив, що повнота та правомірність виконання рішення суду в порядку Закону України "Про виконавче провадження" першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця, яким на час звернення представника позивача із заявою про встановлення судового контролю, виходячи з положень статей 18, 63 Закону України "Про виконавче провадження", не вичерпано всіх передбачених чинним законодавством засобів щодо належного та повного виконання рішення суду по справі № 520/9932/24, а відтак, звернення позивача із заявою в порядку статті 382 КАС України до суду є передчасним.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано ст. ст. 382 - 382-3 КАС України.
За приписами ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
За приписами ч.ч. 1-3, 10, 11 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.
Отже, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення.
Колегія суддів зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню рішення суду та відновленню порушених прав особи - позивача.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Тому, після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили, суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що невиконанням рішення суду, яке набрало законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому.
Рішення суду, яке набрало законної сили - має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення.
У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 539/3406/17, від 10.02.2022 у справі № 160/13013/19, що враховуються судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 року по справі № 520/9932/24 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМСНАБ" - задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 по справі № 520/9932/24 скасовано та прийнято постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" ЄДРПОУ 38495049 у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення» Податкового Кодексу України, оформленої листом від 13.02.2024 № 7006/6/20-40-07-11-10.
Зобов'язано Головне управління Державної податкової служби у Харківській області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" від 17.01.2024 про втрату первинних документів згідно пп. 69.28 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового Кодексу України та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 7570,00 грн.
У зв'язку з набранням рішенням у справі законної сили, 04.07.2025 Харківським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист.
З метою примусового виконання судового рішення Заявник звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - ДВС) та 18.12.2025 головним державним виконавцем Ждановою О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 79848406), якою зобов'язано Відповідача виконати судове рішення протягом 10 робочих днів, а також стягнуто виконавчий збір у розмірі 32000 грн.
Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю, позивач наполягав на те, що відповідач рішення суду у справі не виконав та не надав жодних доказів врахування висновків суду.
В свою чергу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду в порядку Закону України "Про виконавче провадження" першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця, яким на час звернення представника позивача із заявою про встановлення судового контролю, виходячи з положень статей 18, 63 Закону України "Про виконавче провадження", не вичерпано всіх передбачених чинним законодавством засобів щодо належного та повного виконання рішення суду по справі № 520/9932/24, а відтак, звернення позивача із заявою в порядку статті 382 КАС України до суду є передчасним.
З цього приводу суд зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що виходячи з положень статей 18, 63 Закону України "Про виконавче провадження", не вичерпано всіх передбачених чинним законодавством засобів щодо належного та повного виконання рішення суду по справі № 520/9932/24, є безпідставними, оскільки судовий контроль за виконанням рішення суду встановлюється без прив'язки до вчинення дій щодо примусового виконання рішення.
Аналіз норми статті 382 КАС України, у її системному взаємозв'язку з нормами статті 372 КАС України, дозволяє стверджувати, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися, за наявності для цього підстав, безвідносно до факту наявності виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення.
Оскільки виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється як добровільно (самим боржником), так і у примусовому порядку (органами державної виконавчої служби), то судовий контроль за виконанням судового рішення безпосередньо не залежить від тієї обставини, чи існує станом на час вжиття заходів такого контролю відкрите виконавче провадження.
Разом з тим, оскільки під час розгляду заяви про встановлення судового контролю судом першої інстанції не було надано правової оцінки доводам заявника (по суті) в частині невиконання суб'єктом владних повноважень постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025, що свідчить про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення заяви про встановлення судового контролю за виконання рішення суду, а тому висновки суду про наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про встановлення судового контролю є передчасними.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про відмову у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, дійшов передчасних висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМСНАБ" на задовольнити частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 по справі № 520/9932/24 скасувати.
Справу № 520/9932/24 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМСНАБ", поданої в порядку ст. 382 КАС України.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло М.О. Семененко