Головуючий І інстанції: Бадюков Ю.В.
09 березня 2026 р. Справа № 520/12804/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/12804/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з 20.03.2024 перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб які втратили працездатність з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 по справі № 520/12804/24 змінено в частині мотивів та підстав часткового задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 залишено без змін.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 по справі № 520/12804/24 в порядку ст. 382 КАС України - задоволено.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, протягом 90 днів з дня отримання даної ухвали, подати до Харківського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/12804/24 від 12.07.2024 року щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.05.2025 № 2000-0804-7/75030 про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 по справі № 520/12804/24.
Звільнено керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від сплати штрафу.
Змінено спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 по справі № 520/12804/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, встановивши новий спосіб виконання судового рішення в частині виплати заборгованості по перерахованій пенсії, а саме: "Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по перерахованій пенсії за період з 20.03.2024 по 31.03.2025 на загальну суму 93256, 30 грн. (дев'яносто три тисячі двісті п'ятдесят шість гривень 30 копійок).».
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишено без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 по справі № 520/12804/24 залишено без змін.
Від позивача надійшло клопотання про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень в порядку статті 382 КАС України т просив:
1. Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі № 520/12804/24 неналежним виконанням судового рішення.
2. Накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_2 (або особу, яка виконує її обов'язки) штраф за невиконання рішення суду у справі № 520/12804/24 у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133120,00 грн (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень 00 копійок.
3. Стягнути половину суми штрафу у розмірі 66560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок на користь ОСОБА_1 .
4. Стягнути другу половину суми штрафу у розмірі 66560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок до Державного бюджету України.
В обґрунтування поданої заяви вказує, що станом на дату подання цього клопотання (11 січня 2026 року) судове рішення у справі № 520/12804/24 залишається невиконаним, а дії відповідача свідчать про умисне ухилення від виконання та зловживання повноваженнями.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 заяву ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень в порядку статті 382 КАС України - залишено без задоволення.
Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 520/12804/24 про відмову у накладенні штрафу. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву позивача та визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі № 520/12804/24 неналежним виконанням судового рішення; накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_2 (або особу, яка виконує її обов'язки) штраф за невиконання рішення суду у справі № 520/12804/24 у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133120 гривень; стягнути половину суми штрафу у розмірі 66560 гривень на користь ОСОБА_1 ; стягнути другу половину суми штрафу у розмірі 66560 гривень до Державного бюджету України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що на момент ухвалення судового рішення пенсія позивача обчислювалася із застосуванням розпорядження про перерахунок пенсії від 27.02.2024 року, яке є в матеріалах судової та пенсійної справ. Єдиною перешкодою для виплати пенсії у повному обсязі було законодавче обмеження (10 мінімальних пенсій), яке суд визнав протиправним. Вказує, що імітуючи виконання судового рішення 05.03.2025 відповідач здійснив "перерахунок", під час якого в електронній пенсійній справі здійснив незаконну підміну розпорядження про перерахунок пенсії виданого 27.02.2024 року на інше, проведене під виглядом «макетної обробки» 05.03.2025 року з метою зменшення суми нарахувань за рішенням суду. При цьому «формально» зняв позначку про обмеження пенсії 10 мінімальними пенсіями. Дії по підміні розпоряджень були проведені під час встановленого з 19 лютого 2025 року судового контролю за виконанням рішення суду по справі № 520/12804/24, яке вступило в законну силу 02 грудня 2024 року. Вважає, що суд першої інстанції формально підійшов до судового контролю, не порівнявши розпорядження, яке було подане під час подачі позову з тим, яке було створене в результаті незаконного втручання в електронну пенсійну справу відповідачем 05 березня 2025 року, чим фактично звів нанівець судове рішення. Внаслідок цих дій відповідача сума пенсії "без обмеження" виявилася штучно заниженою, що є не виконанням судового рішення, а цілеспрямованими діями на ухилення від реального відновлення прав позивача.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а ухвалу від 21.01.2026 - без змін.
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень в порядку статті 382 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що в діях керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відсутня вина у формі умислу щодо невиконання судового рішення та виплати позивачу існуючої заборгованості по перерахованим пенсійним виплатам. Відтак, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин з боку відповідача. Крім того, суд першої інстанції врахував, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 року, серед іншого, вже було звільнено керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від сплати штрафу та вказана ухвала набрала законної сили.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
На виконання приписів статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п.3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382 - 382-3 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду).
За приписами ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За приписами ч.ч. 1-3, 10, 11 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.
Розглядаючи звіт суб'єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити, чи досягнуто мети, задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.
Таким чином, КАС України чітко визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено на суд, який може накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання такого рішення, штраф.
Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.
Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.
Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Аналіз викладених норм свідчить про те, що питання про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за не виконання рішення суду у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вирішується судом або за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень (у разі відмови у прийнятті звіту), або у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку. Додатково суд може за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту.
Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 у справі № 560/523/19 та в ухвалі від 04.10.2022 у справі № 200/3958/19-а вказав, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами статті 382-3 КАС України. А тому, вирішуючи питання щодо прийняття або відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення з подальшим застосуванням таких заходів судового контролю як встановлення нового строку для подання звіту й накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень (боржника), суд має встановити факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Зокрема суд повинен з'ясувати чи вживалися суб'єктом владних повноважень (зокрема в особі його керівника) всі необхідні та вичерпні заходи для своєчасного і повного виконання судового рішення, та які саме заходи; чи діяв зазначений керівник при вжитті тих чи інших заходів добросовісно, пропорційно, своєчасно та обгрунтовано; чи існували документально підтверджені поважні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення. Необхідність встановлення судом цих обставин під час розгляду звіту про виконання судового рішення, ухваленого у справі, яка стосується здійснення пенсійних (соціальних та ін.) виплат, випливає безпосередньо зі змісту частин другої і п'ятої статті 382-3 КАС України.
Судом першої інстанції встановлено, відповідно до поданого відповідачем звіту Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивача за період з 20.03.2024 по 31.03.2025 нарахована доплата до пенсії в сумі 93256,30 грн., яка включена до Реєстру судових рішень, що ведеться органами Пенсійного фонду України.
Щодо питання виплати позивачу цієї різниці між сумами фактично отриманої та нарахованої пенсії відповідач вказує, що така заборгованість буде виплачена після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України. Повідомлено, що черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили, згідно з абзацом 2 пункту 7 розділу II Порядку.
Колегія суддів наголошує, що питання про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за не виконання рішення суду вирішується судом або за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень (у разі відмови у прийнятті звіту), або у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку.
Водночас колегія суддів вказує, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2025, яка набрала законної сили замінено спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 по справі № 520/12804/24 та встановлено новий спосіб виконання судового рішення в частині виплати заборгованості по перерахованій пенсії, а саме: "Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по перерахованій пенсії за період з 20.03.2024 по 31.03.2025 на загальну суму 93256, 30 грн."
Також, вказаною ухвалою було звільнено керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від сплати штрафу.
Крім того, колегія суддів вказує, що з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026 у цій справі щодо поданої позивачем заяви в порядку ст. 383 КАС України, яка направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду, вирішення питання про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду на даний час відсутні.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень в порядку статті 382 КАС України.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 по справі № 520/12804/24 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.М. Ральченко З.Г. Подобайло