09 березня 2026 р. Справа № 520/1395/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., повний текст складено 09.12.25 по справі № 520/1395/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління національної поліції в Харківській області (далі - ГУ НПУ в Харківській області), у якій просить:
визнати протиправною бездіяльність ГУ НПУ в Харківській області, яка полягає в незарахуванні позивачу до стажу служби в поліції наявну в ОСОБА_1 на момент переходу на службу в ГУ НП в Харківській області, вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі з 17.06.2011 по 13.02.2023;
зобов'язати ГУ НПУ в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну в нього на момент переходу на службу в ГУ НП в Харківській області вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі з 17.06.2011 по 13.02.2023.
В обґрунтування позову зазначено, що дії ГУ НПУ в Харківській області щодо не зарахування позивачеві до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки, терміну перебування у Державній кримінально-виконавчій службі з 17.06.2011 по 13.02.2023, не відповідають нормам чинного законодавства.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено позовну заяву ОСОБА_1 .
Визнано протиправною бездіяльність ГУ НПУ в Харківській області, яка полягає в незарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну в ОСОБА_1 на момент переходу на службу в ГУ НПУ в Харківській області, вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі з 17.06.2011 по 13.02.2023.
Зобов'язано ГУ НПУ в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну в ОСОБА_1 на момент переходу на службу в ГУ НПУ в Харківській області, вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі з 17.06.2011 по 13.02.2023.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НПУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211.20 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що в статті 60 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон України № 580-VIII) в редакції до 15.03.2022 визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно правовими актами. Однак, 15.03.2022 набув чинності Закон України від 15.03.2022 № 2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України». Вказаний Закон прийнято з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану. Закон України № 2123-IX набрав чинності з 01.05.2022. Так, Законом України № 2123-IX внесені зміни до Закону України № 580-VIII, зокрема і до статті 60 Закону України № 580-VIII, а саме визначено частину 1 в наступній редакції «Відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції». Відтак, Законом України № 2123-IX статтю 60 Закону України № 580-VIII викладено в новій редакції, тобто у зв'язку з воєнним станом визначено, що питання вступу, проходження та припинення служби врегульовано тільки нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції. З наведеного беззаперечно вбачається, що зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01.05.2022, виключають можливість субсидіарного застосування загальних норм трудового законодавства та інших загальних законів до регулювання порядку проходження та припинення служби поліцейськими, отже повинні застосовуватися тільки норми, що встановлені Законом № 580-VIII. Посилався на висновки Верховного Суду сформульовані у постанові від 25.05.2023 у справі № 620/3663/19. Спеціальним законом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України - є Закон України № 580-VIII. Положеннями статті 78 Закону України № 580-VIII визначено перелік служ які зараховуються до стажу служби в поліції. Так, служба у Державній кримінально-виконавчій службі України відсутня у переліку ст. 78 Закону України № 580-VIII, а тому не може бути зарахована при проведенні перерахунку стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. Відповідач зазнаяає, що ч. 2 ст. 78 Закону України № 580-VIII закріплено вичерпний перелік видів служби та періодів роботи в тих органах, які надають право зараховувати поліцейським до стажу роботи в поліції, проте служба у Державній кримінально-виконавчій службі України у цьому переліку відсутня, тому дії ГУ НПУ в Харківській області щодо неврахування стажу роботи позивача в вищезазначеному органі відповідають вимогам Закону. Тобто, служба в ДКВС має специфічні умови, завдання та порядок проходження, і не ототожнюється зі службою в поліції. У чинному законодавстві відсутні положення, які б прямо прирівнювали службу в ДКВС до служби в поліції для цілей обчислення стажу. Тобто можна стверджувати, що його діяльність не була пов'язана із виконанням обов'язків, подібних обов'язкам поліцейського. Оскільки діяльність поліцейського в першу чергу пов'язана із забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, а також протидії злочинності. Враховуючи наведене, зазначає, що обчислення стажу служби в поліції передбачено ст. 78 Закону України № 580-VIII, а тому служба в органах Державної кримінально - виконавчої служби не підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами фактично аналогічними наведеним у позовній заяві.
Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з'ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 у період з 17.06.2011 по 13.02.2023 працював в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.
Відповідно до наказу Державної кримінально-виконавчої служби України, що підтверджується наказом державної установи «Центр пробації» в Харківській області від 27.01.2023 № 87/К майора внутрішньої служби ОСОБА_1 13.02.2023 звільнено зі служби за пунктом 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально - виконавчу службу України» та пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку зі скороченням штатів або проведення організаційних заходів). Вислуга років позивача станом на день звільнення складає - 18 років 10 місяць 00 днів; у пільговому обчисленні - 22 років 08 місяців 18 днів.
З 15.03.2023 ОСОБА_1 проходить службу в органах Національної поліції України на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області.
Позивач звернувся до начальника ГУНП в Харківській області з рапортом, в якому просив зарахувати до стажу служби в Національній поліції України для виплати відсоткової надбавки за вислугу років та визначення тривалості чергової відпустки, стаж служби в підрозділах Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України з 17.06.2011 по 13.02.2023.
Листом від 07.01.2025 відповідач повідомив позивача про відсутність законних підстав для зарахування служби з 17.06.2011 по 13.02.2023 в підрозділах Державної кримінально-виконавчої служби до стажу служби в поліції.
Не погодившись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в установі виконання покарань, діяльність позивача, функції, які ним виконувались на момент проходження служби, статус позивача, стаж служби позивача в Державній кримінально-виконавчій службі України підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції. Відтак, враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до стажу служби в поліції наявну в нього на момент переходу на службу в ГУ НПУ в Харківській області вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі з 17.06.2011 по 13.02.2023.
Погоджуючись з висновками викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон України № 580-VIII).
Відповідно до норм ч. 1 ст. 59 Закону України № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 78 Закону України № 580-VIIIстаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Так, частиною 2 статті 78 Закону України № 580-VIII, передбачено, що до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
При цьому, відповідно до приписів ч. 3 ст. 78 Закону України № 580-VIII під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 № 1129-IV до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
При цьому, ч. 5 ст. 23 Закону України від 23.06.2005 № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон України № 2713-IV) передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV.
Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Крім того, ч. 1 ст. 6 Закону України № 2713-IV закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Тобто, всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 у справі № 826/16143/18, у якій склалися подібні правовідносини, дійшов висновку про те, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
При цьому, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Положеннями п.п. 3-6 ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 580-VIII зобов'язано Кабінет Міністрів України в місячний строк, крім іншого, прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, ужити заходів щодо фінансового та матеріально-технічного забезпечення поліції України.
Законом України від 23.12.2015 № 900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей», який набрав чинності 29.12.2015, п. 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 580-VIII доповнено абзацами другим та третім, згідно з якими за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Аналізуючи вказані вище норми законодавства, а саме ч. 2 ст. 78 Закону України № 580-VIII, п. 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України, ч. 5 ст. 23 Закону України № 2713-IV Верховний Суд зазначив, що на позивача, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби, під час проходження ними служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону України "Про Національну поліцію", Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України. Тобто, всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
Таким чином, служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України, оскільки здійснювалась вона в порядку, установленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а відтак, на переконання колегії суддів, має такий же правовий статус і повинна в силу п. 3 ч. 2 ст. 78 Закону України № 580-VIII зараховуватись до стажу служби в поліції.
Аналогічний правовий висновок, викладено в постановах Верховного Суду від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20, та від 01.08.2023 у справі № 240/30024/21, від 06.02.2025 у справі №140/856/24.
Посилання апелянта на те, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України відсутня у переліку, визначеному статтею 78 Закону України № 580-VІІІ, а тому не може бути зарахована при проведенні перерахунку стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, є безпідставним, оскільки чинним на час проходження позивачем служби в органах поліції та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах кримінально-виконавчої служби, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 78 Закону України № 580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Колегія суддів зазначає про помилковість твердження відповідача про те, що правові позиції Верховного Суду у справах № 620/3663/19, № 520/903/19 та у справі № 520/2067/19 є релевантними до спірних правовідносин у цій справі, оскільки у справі № 620/3663/19 досліджувалось питання правомірності переміщення особи в порядку пункту 2 частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» з посади начальника Срібнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області на посаду заступника начальника Ічнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області; у справах № 520/903/19 та № 520/2067/19 - питання правомірності незарахування особі до стажу роботи служби в поліції навчання у цивільному навчальному закладі.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про бездіяльність ГУ НПУ в Харківській області, яка полягає в незарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну в ОСОБА_1 на момент переходу на службу в ГУ НПУ в Харківській області, вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі з 17.06.2011 по 13.02.2023.
Водночас, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обираючи спосіб захисту порушеного права слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менш, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Враховуючи, що відповідачем протиправно не зараховано позивачу до стажу служби в поліції період служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання ГУ НПУ в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну в ОСОБА_1 на момент переходу на службу в ГУ НПУ в Харківській області, вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі з 17.06.2011 по 13.02.2023.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 по справі № 520/1395/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко