Справа № 165/4606/25
Провадження № 2/165/437/26
06 березня 2026 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого судді Рибас А.В.
за участю секретаря судового засідання Навроцької М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нововолинську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального некомерційного підприємства « Нововолинська центральна міська лікарня» до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, -
29 грудня 2025 року КНП «Нововолинська центральна міська лікарня» звернулася до Нововолинського міського суду Волинської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення гр. ОСОБА_2 в сумі 5676,16 грн.
06.11.2025 року вироком Нововолинського міського суду Волинської області у справі №165/422/25 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців. На підставі ст. 75, 76 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного іспитового строку тривалістю два роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Вироком суду від 06.11.2025 року встановлено, що 11 жовтня 2024 року приблизно о 22 год.30 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи на подвір'ї будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті неприязних відносин, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправність своїх дій, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень інший людині, потягнувши за одяг, умисно збив з ніг ОСОБА_2 , внаслідок чого останній впав на землю, після чого наніс йому декілька ударів кулаками обох рук по голові та декілька ударів ногами по тулубу. Продовжуючи свої протиправні дії, після того як ОСОБА_2 зайшов у перший під'їзд будинку АДРЕСА_1 , розташованого за вищевказаною адресою, ОСОБА_1 усвідомлюючи протиправність своїх дій, керуючись прямим умислом, з метою нанесення тілесних ушкоджень, перебуваючи на першому поверсі під'їзду, умисно наніс ще декілька ударів руками по голові ОСОБА_2 .. Своїми протиправними діями, які виразилися в умисному заподіянні тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, з забійною раною волосистої частини голови, з осадненням лоба, носа та лівої надбрівної дуги, з параорбітальними гематомами обох очей, з підконюктивальними крововиливами обох очей, з контузією легкого ступеня правого ока, закритої травми грудної клітини з переломами 11,12 ребер зліва, з забоями обох легень, які відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень по ознаці тривалості розладу здоров'я, терміном більше як 21 день (згідно п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»).
Суд визнав ОСОБА_3 винуватим в заподіянні умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисному ушкоджені спричиненому потерпілому ОСОБА_4 , які не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таких, що спричинили тривалий розлад здоров'я, та кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КК України.
Потерпілий від вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні КНП «Нововолинська центральна міська лікарня» з 14.10.2025 по 18.10.2025 року, тобто 4 ліжко-дні.
Позивачем понесені фактичні витрати на лікування потерпілого ОСОБА_2 , на загальну суму 5676,16 грн ( з розрахунку по 1419,04 грн. за кожен ліжко-день, проведеного відповідно до «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 року) грн.. Витрати на лікування потерпілого оплачені за рахунок коштів місцевого бюджету (Нововолинської міської територіальної громади) 240,32 грн, та за рахунок коштів державного бюджету відповідно до договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій - 5435,84 грн.
Посилаючись на приписи ст. 1206 ЦК України, п. 3 вищевказаного Порядку, а також на те, що у кримінальному провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 цивільний позов в порядку ст.ст. 127, 128 КПК України до останнього не був пред'явлений та питання про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину особи не вирішено, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 понесені позивачем витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_2 в сумі 5676,16 грн.
Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 05.01.2026 року відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача, не заперечив щодо проведення заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 правом подати відзив не скористався, в судове засідання не з'явився. Відповідно до вимог статті 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим, судовий виклик за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання не вручений через відсутність адресата.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 в справі № 911/3142/19 сформував правову позицію, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.
Враховуючи згоду позивача, керуючись статтею 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п'ята статті 268 ЦПК України) 06.03.2026 року.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі наявних у суду матеріалів, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Із статуту Комунального некомерційного підприємства «Нововолинська центральна міська лікарня», затвердженого рішенням Нововолинської міської рали №48/2 від 15.08.2025 року , вбачається, що КНП «Нововолинська центральна міська лікарня» є закладом охорони здоров'я-комунальним унітарним некомерційним підприємством, майно якого перебуває у власності територіальної громади міста Нововолинська в особі Нововолинської міської ради. Підприємство є особою публічного права. Відповідно до п. 4.8 статуту КНП «НЦМЛ», підприємство має право укладати угоди (договори), вчиняти інші правочини, набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути особою, яка бере участь у справі, що розглядається в судах України, міжнародних та третейських судах (а.с.13).
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вироку Нововолинського міського суду Волинської області від 06.11.2025 року у справі №165/422/25 відповідача ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, а саме у заподіянні тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості ОСОБА_2 , яке мало місце 11.10.2024 року приблизно 22 год. 30 хв. в місті Нововолинську. З вироку суду вбачається, що будь-який цивільний позов у кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_1 не пред'являвся (а.с.30-31).
З калькуляції витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 , вбачається, що останній знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні КНП «Нововолинська центральна міська лікарня» у період з 14.10.2024 року по 18.10.2024 року. Загальна сума витрат лікарні на лікування ОСОБА_2 становить 5676,16 грн., з яких за рахунок коштів місцевого бюджету (Нововолинської міської територіальної громади) оплачені витрати на лікування в сумі-240,32 грн., та за рахунок коштів державного бюджету відповідно до договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій - 5435,84 грн. (а.с. 27).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, з доказів наданих позивачем при зверненні до суду, вбачається і є доведеним поза розумним сумнівом факт заподіяння матеріальної шкоди в сумі 5676,16 грн. відповідачем ОСОБА_1 позивачу-КНП «Нововолинська центральна міська лікарня» у виді витрат, понесених на лікування ОСОБА_2 , потерпілого від злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, вчиненого відповідачем 11.10.2024 року у місті Нововолинську.
Нововолинський міський суд, при постановлені вироку за результатами розгляду кримінального провадження, питання щодо відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого внаслідок злочину, не вирішував.
Судом також встановлено, що позивач раніше не вживав заходів щодо відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування ОСОБА_2 , а відповідачем ОСОБА_1 в добровільному порядку не були відшкодовані такі витрати.
Згідно з ч.7 ст.128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти від відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 07 липня 1995 р. «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.
Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі.
Постановою КМУ № 545 від 16 липня 1993 року «Про затвердження Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день (п.2 Порядку).
Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення
про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття
кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.
Статтею 103-4 Бюджетного кодексу України визначено, що фінансування закладів охорони здоров'я місцевих бюджетів здійснюється за рахунок коштів медичної субвенції з державного бюджету.
Пунктом 4 вищевказаного порядку передбачено, що стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.
Оскільки фінансування закладів охорони здоров'я здійснюється за рахунок коштів медичної субвенції з державного бюджету, то витрачені кошти на лікування потерпілих від злочинів підлягають стягненню на користь закладів охорони здоров'я.
Відповідно до п.п."а" п.3 ч.1 ст.89 Бюджетного кодексу України, до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, пологові будинки, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки).
У зв'язку з цим, неповернення витрачених бюджетних коштів на лікування потерпілого від злочинів порушує інтереси держави та суспільний інтерес відповідної територіальної громади у вигляді забезпечення належного та якісного медичного обслуговування громадян. У разі стягнення коштів з відповідачів, вони будуть спрямовані на необхідні медичні послуги, забезпечення діяльності лікарні тощо.
Відповідачем також не було подано доказів того, що кошти, які витрачені на стаціонарне лікування потерпілого у кримінальному провадженні, були ним відшкодовані позивачу.
Відповідно до постанови Верховного суду від 13.12.2018 у справі № 344/15998/15-ц особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Законом на позивача не покладено обов'язку доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
Судом встановлено, що вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 06.11.2025 року у справі №165/422/25 відповідача ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України.
Також встановлено, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 потерпілий від кримінального правопорушення ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Нововолинська центральна міська лікарня» у період з 14.10.2024 року по 18.10.2024 року та позивачем КНП "Нововолинська центральна міська лікарня" понесені витрати на лікування потерпілого у кримінальному правопорушенні, а оскільки між діями ОСОБА_1 та цими витратами є прямий причинний зв'язок, то обов'язок по відшкодуванню витрат на лікування потерпілої особи, слід покласти саме на відповідача.
Дослідивши усі обставини справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності у їх взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги КНП "Нововолинська центральна міська лікарня" є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню судові витрати на користь держави.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 280-282 ЦПК України, на підставі ст.1166, ст.1206 ЦК України суд,-
Позов Комунального некомерційного підприємства « Нововолинська центральна міська лікарня» до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального некомерційного підприємства "Нововолинська центральна міська лікарня» (код ЄДРПОУ 01983016, адреса: проспект Перемоги, буд.7, м. Нововолинськ, Володимирський район, Волинська область) витрати понесені на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, в сумі 5676 (п'ять тисяч шістсот сімдесята шість) гривень 16 копійок, з яких : 240 (двісті сорок) гривень 32 копійки- зарахувати в бюджет Нововолинської міської територіальної громади; 5435 ( п'ять тисяч чотириста тридцять п'ять) гривень 84 копійки до Державного бюджету України.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) в дохід держави 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складений 06.03.2026 року.
Суддя Алла РИБАС