06 березня 2026 року м.Чернігів Справа № 620/282/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Клопота С.Л.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області та просить наступне.
1. Визнати протиправною бездіяльність 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області щодо не застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, при визначенні розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років для обчислення місячного грошового забезпечення, з якого обраховувався розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, виплаченої ОСОБА_1 .
2. Зобов'язати 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області перерахувати та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, визначивши розміри посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років для обчислення розміру місячного грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб», з виплатою компенсації суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до вимог Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року.
Ухвалою судді від 19.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
Відповідачем подано відзив на позов, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.
Позивач ОСОБА_1 проходив службу в ДСНС на посаді командира відділення 10 державного пожежно-рятувального поста (смт. Сосниця) 2 державного пожежно-рятувального загону Управління ДСНС України у Чернігівській області (правонаступником якого відповідно до листа ГУ ДСНС України у Чернігівській області № 70 2-6996/70 08 від 05.12.2025 є 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України у Чернігівській області) та відповідно до наказу від 31 грудня 2020 року № 410 був звільнений зі служби з 31.12.2020.
Відповідно до «Інформації щодо вихідної допомоги ОСОБА_1 », доданої до листа відповідача № 70 46 2-944/70 46 01/1 від 18.08.2025, в лютому 2021 року позивачу була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту, яка передбачена ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
При цьому, відповідно до листа № 70 46 2-853/70 46 01/1 від 27.06.2025, обчислення розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та, відповідно, надбавки за вислуги років здійснювалось відповідачем шляхом множення прожиткового мінімуму встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 грн.) на відповідні тарифні коефіцієнти.
Не погодившись з цим, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.
21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 Постанови № 103).
Постанова № 103 набула чинності 24.02.2018.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.
Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Таким чином, з 29.01.2020, з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 у зв'язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням позивача повинен був визначатись шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови 704. Оскільки, відповідно до додатку 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704, розмір надбавки за вислугу років визначається у відсотках посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням, розмір надбавки також був визначений відповідачем неправильно.
Тому протиправною є бездіяльність відповідача, яка полягає в не нарахуванні та не виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, розрахованої із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року.
Крім того, відповідач, при виплаті позивачу вказаної грошової допомоги, зобов'язаний утримати суму військового збору та суму податку з доходів фізичних осіб з одночасною компенсацією суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до вимог Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року.
Відповідно до п. 2 вказаного Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктами 4, 5 Порядку визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Таким чином при виплаті грошового забезпечення (окремих складових грошового забезпечення) позивач має право на виплату компенсації податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 22 червня 2018 року по справі № 812/1048/17 та в постанові від 27 липня 2023 року № 380/813/22.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, зі встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Підстави для повернення судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (вул. Дембицька, 2, м. Ніжин, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 16600) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області щодо незастосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, при визначенні розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років для обчислення місячного грошового забезпечення, з якого обраховувався розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, виплаченої ОСОБА_1 .
Зобов'язати 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області перерахувати та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, визначивши розміри посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років для обчислення розміру місячного грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб», з виплатою компенсації суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до вимог Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 06 березня 2026 року.
Суддя Сергій КЛОПОТ