Справа № 420/38646/25
09 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
18.11.2025 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить про наступне:
1. Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо передачі до розгляду центральній Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції скарги Одеської міської ради від 22.10.2025, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.10.2025 за № СК-4345-25.
2. Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо передачі до розгляду центральній Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції скарги Київської окружної прокуратури міста Одеси від 27.10.2025 № 7311ВИХ-25, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2025 за № СК-4322-25.
3. Зобов'язати Міністерство юстиції України та центральну Колегію Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції утриматись від розгляду та прийняття рішення по суті щодо скарг Одеської міської ради від 22.10.2025, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.10.2025 за № СК-4345-25 та щодо скарги Київської окружної прокуратури міста Одеси від 27.10.2025 № 7311ВИХ-25, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2025 за № СК-4322-25.
18.11.2025 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.
19.11.2025 року позивач повторно направив заяву про забезпечення позову.
19.11.2025 року ухвалою суду заяву про забезпечення позову повернуто без розгляду.
21.11.2025 року від позивача надійшла заява про відвід судді.
24.11.2025 року ухвалою суду в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Попова В.Ф. відмовлено.
25 листопада 2025 року провадження у справі відкрито та визначено про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Міністерство юстиції України подало заяву про розгляд справи в порядку загального провадження яка не підлягає задоволенню, оскільки справа є незначної складності, сторони надали суду письмові заяви по суті у яких виклали свої правові позиції, справа не є такою, що становить значний суспільний інтерес.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що розгляд справи в письмовому провадженні порушує його права, оскільки наведені ними аргументи, щодо можливості виступити в судовому засіданні, не є такими, що дають підстави слухати справу в судовому засіданні. Розгляд справи у письмовому провадженні є однією із форм здійснення судочинства і не позбавляє сторони заявляти клопотання по справі у письмовому вигляді, не зменшує обсяг дослідження доказів та не впливає на їх оцінку судом, а тому її розгляд у письмовому провадженні не впливає на доступ до правосуддя та не обмежує права сторін.
Відповідачами заявлено клопотання про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача Київську окружну прокуратуру міста Одеси та Одеську міську раду.
Клопотання не підлягає задоволенню, оскільки подання скарги на позивача до відповідача є правом заявника і результати її розгляду не впливають на їх права та обов'язки.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що працює на посаді державного реєстратора Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району. Одеська міська рада та Київська окружна прокуратура міста Одеси, після спливу двомісячного строку, встановленого ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», подали до Міністерства юстиції України скарги на рішення державного реєстратора, що стосувалися реєстрації певних змін щодо нерухомого майна, належного суб'єкту господарювання - ПП "ЛЮКС-КВ". Мінюст всупереч вимогам аб.5 ч. 4 ст. 37 Закону №1952-IV не повернув скаргу скаржникам через те, що вони не вказали дати коли вони дізналися про порушення своїх прав, а прийняв рішення про призначення скарг до розгляду. Мінюст повинен був залишити скарги без розгляду по суті, а не призначати їх до розгляду, так як не зазначені дати коли скаржники дізналися про оскаржувані рішення, не вказані які права порушені рішеннями, не підтверджені повноваження скаржника - Одеської міської ради. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнали та зазначили, що Міністерством юстиції України вчинено ряд організаційних дій, що спрямовані на виконання імперативного обов'язку Мін'юсту щодо здійснення колегіального розгляду скарги у сфері державної реєстрації у випадку, коли підстави для пересилання скарги за належністю, повернення скарги або відмови у задоволенні скарги відсутні. Таким чином, Міністерство юстиції України діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Жодні вчинені Міністерством юстиції України дії наразі не породжують для Позивача правових наслідків, оскільки відсутнє рішення за результатами розгляду по суті скарг. У Позивача відсутнє порушене право Міністерством, жодних доказів на підтвердження порушеного права, ОСОБА_1 до позовної заяви не було надано. Відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позову.
Судом встановлені такі обставини по справі.
ОСОБА_1 працює на посаді державного реєстратора Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі «Держаний реєстратор») з 01.07.2024 року, згідно з розпорядженням про призначення від 27.06.2024р. №32-к.
У жовтні 2025 року Одеська міська рада та Київська окружна прокуратура міста Одеси подали до Міністерства юстиції України скарги на рішення державного реєстратора Довженка О.Ю. від 03.07.2025р. №№79748823, 79748628, які, за їх твердженням, стосувалися реєстрації певних змін щодо нерухомого майна, належного суб'єкту господарювання - ПП "ЛЮКС-КВ",
29.10.2025 в Міністерстві юстиції України за вх. № СК-4345-25 зареєстровано скаргу Одеської міської ради від 22.10.2025.
27.10.2025 в Міністерстві юстиції України за вх. № СК-4322-25 зареєстровано скаргу Київської окружної прокуратури міста Одеси від 27.10.2025 № 7311BИХ-25.
07.11.2025 Міністерством юстиції України складено лист на ім'я Одеської міської ради (вихідний номер 161229/СК-4345-25/33.2.1) та лист на ім'я державного реєстратора Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Довженко Олексія Юрійовича (вихідний номер 161230/СК-4345- 25/33.2.1), якими повідомлялося, що 26 листопада 2025 року відбудеться засідання Колегії, на якому буде розглянута скарга Одеської міської ради від 22.10.2025, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.10.2025 за № СК-4345-25. У вказаному листі також було роз'яснено право державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які приймаються до розгляду Колегією.
03.11.2025 Міністерством юстиції України складено лист на ім'я Київської окружної прокуратури міста Одеси (вихідний номер 158167/СК-4322-25/33.2.1) та лист на ім'я державного реєстратора Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Довженко Олексія Юрійовича (вихідний номер 158168/ СК-4322-25/33.2.1), якими повідомлялося, що 20 листопада 2025 року відбудеться засідання Колегії, на якому буде розглянута скарга Київської окружної прокуратури міста Одеси від 27.10.2025 № 7311ВИХ-25 50-1670-25, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.10.2025 за № СК-4322-25. У вказаному листі також було роз'яснено право державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які приймаються до розгляду Колегією.
05.11.2025, за вихідним номером 159846/СК-4475-25/33.2.1 та 26.11.2025 за вихідним номером 170595/СК-4840-25/33.2.1 Мін'юстом складено листи на ім'я державного реєстратора Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Довженко Олексія Юрійовича, яким надано копію вищевказаних скарг у сфері державної реєстрації, а також копії доданих матеріалів.
06.11.2025, головним спеціалістом відділу інформаційно-технічного забезпечення діяльності Колегії Катюк В.В. було складено акт про неможливість здійснення повідомлення телефонограмою щодо засідання Колегії 20 листопада 2025 року відносно Приватного підприємства «ЛЮКС-КВ».
Таким чином, Міністерством юстиції України вчинено ряд організаційних дій, що спрямовані на виконання імперативного обов'язку Мін'юсту щодо здійснення колегіального розгляду скарги у сфері державної реєстрації у випадку, коли підстави для пересилання скарги за належністю, повернення скарги або відмови у задоволенні скарги відсутні.
Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки на його думку подані скарги підлягають залишенню без розгляду у зв'язку пропуском строку їх подання.
Дослідивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
За частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захистити у передбачений процесуальним законом спосіб.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття порушене право, за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес. Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.02.2024 року по справі №990/150/23 зазначила, що, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Своєю чергою, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Спеціальним законом, що врегульовує спірні правовідносини є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі «Закон №1952-IV»).
Частиною шостою статті 37 Закону № 1952 - IV передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:
- про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);
- про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);
- про залишення скарги без розгляду по суті.
Суд зазначає, що вирішення вказаних питань є виключною компетенцією Міністерства юстиції України, а тому суд не можу підміняти цей орган чи зобов'язувати його прийняти рішення зазначене позивачем у позовних вимогах.
Вчинені Міністерством юстиції України дії, що наведені вище не породжують для позивача жодних правових наслідків, оскільки відповідачем вчиняються процедурні дії передбачені законом по розгляду скарг. Саме рішення за результатами розгляду по суті скарг відсутнє.
Суд повністю погоджується з позицією відповідача, що єдиним можливим рішенням Міністерства юстиції України, яке впливатиме на права Позивача, є рішення про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав). Саме це рішення є юридично значущим для Позивача, однак жодного можливого рішення, з переліку передбаченого частиною шостою статті 37 Закону № 1952-IV, станом на день подання позову, Міністерством не приймалось.
Суд зазначає, що факт звернення осіб із скаргами, заявами до Міністерства юстиції України, та сам факт вчинення організаційних, процедурних дій щодо розгляду таких скарг (заяв) не створюють наслідків для державного реєстратора, оскільки скарга у сфері державної реєстрації підлягає задоволенню лише у випадку якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора приватного нотаріуса не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації. Передача Міністерством на розгляд Колегії скарг ніяким чином не порушує жодні права Позивача, також не встановлено, яким чином скасування рішень ВККН про перенесення розгляду подання вплине на його права.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення його прав чи інтересів, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні
Керуючись вимогами ст.ст. 241-246 КАС України, суд,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.Ф. Попов
.