про залишення позовної заяви без руху
09 березня 2026 рокусправа № 380/3522/26
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А. Г.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та рішень, зобов'язання вчинити дії
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , у якій просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинені його структурним підрозділом - ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 23.05.2025, повторного взяття його на військовий облік, оформлення військово-облікового документа серії НОМЕР_5 та організації проходження військово-лікарської комісії;
- визнати протиправним та скасувати мобілізаційне розпорядження від 23.05.2025, видане ІНФОРМАЦІЯ_4 , вчинені його структурним підрозділом - ІНФОРМАЦІЯ_2 , у частині, що стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- визнати протиправним та скасувати Витяг із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 25.05.2025 № 186 «Про призов та відправку у військові частини військовозобов'язаних (резервістів), призваних під час загальної мобілізації» у частині, що стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким передбачено його призов 25.05.2025 та направлення до військової частини НОМЕР_6 , на підставі поіменного списку від 25.05.2025 (вих. № 10741/1);
- визнати протиправним та скасувати Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.09.2025 № 258 у частині, що стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо його зарахування на військову службу та включення до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 привести облікові дані щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відповідність до рішення суду, у тому числі скасувати записи про повторне взяття його на військовий облік від 23.05.2025 року та анулювати військово-обліковий документ серії НОМЕР_5 , а також внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі списків особового складу та припинити проходження ним військової служби з дня набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до вимог статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви у тому числі з'ясовує, чи:
- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 вказаного Кодексу;
- позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених вказаним Кодексом.
Суддя встановив, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам, визначеними статтями 161 КАС України.
Предметом позову у справі є протиправність повторного взяття позивача на військовий облік, його призову за мобілізацією для проходження військової служби та його зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
У контексті своєчасності звернення позивача до суду, суддя зазначає таке.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого згаданим Кодексом або іншими законами. Частина друга статті 122 КАС України визначає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи згаданим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Частина п'ята статті 122 КАС України визначає, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суддя вказує на те, що призов за мобілізацією за своєю суттю є прийняттям громадян на публічну службу. Отже, до спірних відносин необхідно застосовувати місячний строк звернення до суду, визначений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Як зазначає позивач, його було повторно поставлено на військовий облік 23.05.2025, мобілізовано 23.05.2025, а 14.09.2025 його зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Очевидно, що про постановлення на військовий обік, призов за мобілізацією та про зарахування до списків особового складу позивач повинен був дізнатись 23.05.2025 та 14.09.2025 відповідно.
Проте, позивач звернувся до суду лише 02.03.2026, тобто з пропуском визначеного законом строку.
У позовній заяві позивач заявив клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду, у якому позивач зазначив, що первинні документи мобілізації, законність яких є предметом судової перевірки (у тому числі довідка ВЛК №205-0256-1507 від 22.05.2025, мобілізаційне розпорядження та інші матеріали, що слугували підставою для призову й оформлення мобілізаційних процедур), позивачу не вручалися та не надавалися, а у травні 2025року Військова НОМЕР_7 фактично відмовила у наданні їх копій. Позивач звертався із вимогами про надання таких документів в усній формі у день фактичного затримання та залучення до мобілізаційних дій, однак його прохання були проігноровані, а запитувані документи - не надані. За відсутності доступу до первинних документів позивач був позбавлений реальної можливості належно ідентифікувати склад та зміст доказів, встановити повний обсяг порушень процедури, а також сформувати обґрунтовані позовні вимоги та належну доказову базу. Окрім цього, відповідно до форми 5 від 24.06.2025 №4306 встановлено, що позивач перебував у навчальному центрі військової частини НОМЕР_6 ( АДРЕСА_4 ), де проходив військову підготовку та навчання. Період перебування у навчальному центрі характеризувався режимом підпорядкування, польовими умовами, обмеженням комунікації, відсутністю стабільного доступу до засобів мобільного зв'язку та мережі Інтернет, що об'єктивно унеможливлювало своєчасне отримання, надсилання документів та організацію юридичної допомоги. Надалі згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.09.2025 №258 позивача зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, із визначенням, що з 14.09.2025 він приступив до виконання службових обов'язків. Також відповідно до довідки за Формою 12, виданої Відповідачем-2, підтверджується безпосередня участь позивача у заходах оборони України у ключові періоди: з 26.09.2025 по 08.11.2025 та з 20.11.2025 по 06.02.2026, що додатково об'єктивно обмежувало можливість вільного доступу до зв'язку, документів, правничої допомоги та звернення до суду, оскільки постійно знаходиться на прямій лінії зіткнення бойових дії. Лише 12.02.2026 позивачу фактично надано документи, необхідні для судового захисту, і саме з цієї дати він отримав реальну можливість повноцінно підготувати позов та сформувати доказову базу.
За результатом розгляду згаданого клопотання, суд висновує таке.
Суддя відхиляє твердження позивача про те, що позивач звертався із вимогами про надання таких документів в усній формі у день фактичного затримання та залучення до мобілізаційних дій, однак його прохання були проігноровані, а запитувані документи не надані, оскільки такі не підтверджуються жодними доказам.
Суддя відхиляє твердження позивача про те, що первинні документи мобілізації, законність яких є предметом судової перевірки, позивачу не вручалися та ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично відмовив у наданні їх копій, оскільки такі обставини також не підтверджуються жодними доказами.
Окрім цього, суддя вказує на те, що довідка форми 5 від 24.06.2025 №4306 підтведжує, що позивач перебував у навчальному центрі військової частини НОМЕР_6 ( АДРЕСА_4 ), де проходив військову підготовку та навчання.
Водночас, вказана довідка не підтверджує того, що період перебування у навчальному центрі характеризувався режимом підпорядкування, польовими умовами, обмеженням комунікації, відсутністю стабільного доступу до засобів мобільного зв'язку та мережі Інтернет, що об'єктивно унеможливлювало своєчасне отримання, надсилання документів та організацію юридичної допомоги, оскільки вказане не відповідає змісту довідки та не підтверджується іншими доказами.
Представник позивача стверджує, що позивач фактично отримав докази лише 12.02.2026. До цієї дати позивач не мав у своєму розпорядженні усіх доказів, необхідних для формування позовних вимог відповідно до статей 160- 161 КАС України.
Водночас, суд вказує на те, що представник позивача не наводить причин для отримання усіх доказів лише 12.02.2026.
Представник позивача не надав доказів звернення із заявами (рапортами) у межах визначеного строку на звернення до суду, що вказувало б на те, що отримання вказаних доказів лише 12.02.2026 було спричинене протиправними діями відповідачів.
Відтак суд висновує про те, що отримання доказів позивачем лише 12.02.2026 спричинене пасивним характером поведінки позивача, що вказує на відсутність підстав для поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду у зв'язку з вказаними твердженнями.
Суд звертає увагу на те, що представник позивача посилаючись на реалії доступу до правосуддя, які визначені оціночними твердженнями представника позивача та не підтверджені жодними доказами, не зазначає жодних конкретних обставин, які давали б можливість суду надати відповідну оцінку.
З поданих представником позивача документів до позовної заяви, суд не має змоги визначити, що виконання позивачем обов'язків військової служби, перешкоджало йому своєчасному зверненню до суду з позовом.
Суд наголошує на тому, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.
Суд погоджується із твердженнями представника позивача про те, що відповідно до довідки за Формою 12, виданою Військової частиною НОМЕР_1 , підтверджується безпосередня участь Позивача у заходах оборони України у періоди: з 26.09.2025 по 08.11.2025 та з 20.11.2025 по 06.02.2026, що додатково об'єктивно обмежувало можливість вільного доступу до зв'язку, документів, правничої допомоги та звернення до суду, оскільки постійно знаходиться на прямій лінії зіткнення бойових дії.
Водночас, суд вказує на те, що місячний строк на звернення до суду у частині позовних вимог про визнання протиправними постановки позивача на військовий облік та його мобілізації сплинув до 26.09.2025, а тому вказане не може бути поважною причиною для поновлення вказаного строку.
Оцінюючи викладене в сукупності, суд висновує, що представник позивача не зазначив конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали звернутися позивачу до суду із позовом у встановлений строк.
Суд також враховує те, що відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, така допомога надається безоплатно, кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У зв'язку з викладеним, суд відхиляє доводи позивача про те, що перебування на військовій службі обмежило доступ позивача до правової допомоги, оскільки такі обставини не перешкоджали представнику позивача своєчасно звернутись до суду.
Суд вказує на те, що перебуваючи на військовій службі позивач отримав правничу допомогу, оскільки позов подано його представником, що вказує на безпідставність тверджень щодо необхідності поновлення пропущеного строку на звернення до суду.
Суд також акцентує увагу на тому, що обставини, наведені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду існували впродовж строку, встановленого для звернення до суду, та не відпали на момент подання позивачем позову до суду.
При цьому, причини та обставини, які б дійсно перешкоджали позивачу звернутись до суду з позовом саме в цей період, не зазначені.
Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ останній, оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду враховує:
1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4)перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи Бочан проти України, Смірнова проти України, Федіна проти України, Матіка проти Румунії та інші).
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
ЄСПЛ зауважує, що, застосовуючи процедурні правила, варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи Волчлі проти Франції, ТОВ Фріда проти України).
Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного:
1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;
2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;
3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;
4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;
5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Отже, суд, враховуючи пасивний характер поведінки позивача, його юридичну обізнаність, відсутність будь-яких об'єктивних перешкод у своєчасному зверненні до суду з відповідним позовом, тривалість пропущеного строку та недоведеність добросовісності дій позивача, спрямованих на звернення до суду у встановлені законом строки, дійшов висновку, що останній не навів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
З таких підстав, суд вважає, що у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку необхідно відмовити повністю, причини пропуску строку звернення до суду визнати неповажними.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Отже, позивачу необхідно надати клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом з обґрунтуванням причин пропуску строку звернення та доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку.
Згідно з вимогами частин першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 вказаного Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 161, 169, 248, 256 КАС України, суддя
залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та рішень, зобов'язання вчинити дії.
Визначити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку.
Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу суду може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Суддя Гулик Андрій Григорович