про залишення позовної заяви без руху
09 березня 2026 рокусправа № 380/3778/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Костецький Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області ЄДРПОУ 13814885 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області ЄДРПОУ 13814885 додатково до існуючого розміру пенсії нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 01.07.2021 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн. згідно Постанови КМУ №713 від 14 липня 2021 р. «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали суддя встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Із змісту позовних вимог встановлено, що предметом даного спору є незгода позивача з діями Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не нарахування та невиплати з 01.07.2021 щомісячної доплати у сумі 2000,00 грн., встановленої положеннями постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 №713.
Із даним позовом позивач звернувся до суду 04.03.2026, тобто поза межами шестимісячного строку звернення, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.
Згідно ч. 6 ст. 161 КАС України в разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Суд встановив, що до позовної заяви долучено клопотання про поновлення строку, у якому представник позивача просить визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом та поновити такий строк.
В обґрунтування поважності пропуску позивачем строку звернення із позовом до суду представник позивача, зокрема, зазначає, що з урахуванням об'єктивних обставин, пов'язаних із дією особливого правового режиму воєнного стану, постійною загрозою життю та здоров'ю через активні бойові дії, масовані обстріли, а також обмеженням доступу до органів державної влади та правової допомоги, позивач не мав реальної можливості звернутися до суду раніше. Вищезазначені фактори суттєво ускладнили як особисте пересування, так і комунікацію з уповноваженими органами.
Також представник позивача вказує, що позивач дізнався про порушення свого права лише після отримання відповіді від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладеної у листі від 02.03.2026 року, наданому у відповідь на звернення представника позивача від 24.02.2026 року. У цьому листі Відповідач офіційно повідомив про відмову у здійсненні перерахунку пенсії та нарахуванні доплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 року. Вважає, що 02.03.2026 року, день отримання вищезазначеного листа є моментом, з якого позивачу стало відомо про порушення його прав, а отже, перебіг строку звернення до суду, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, слід обчислювати саме з цієї дати. Тому, позивач вжив усіх заходів для належного захисту своїх прав у встановлений законом строк.
Розглядаючи по суті клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків зумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд зазначає, що загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з'ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв, визначено, зокрема, положеннями статей 44, 45 Закону №1058-IV та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Згідно зі статтями 42, 44, 45 Закону №1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом Пенсійного фонду України за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, які виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).
Суд наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Звернення представника позивача до пенсійного органу в 24.02.2026 року та лист ГУ ПФУ у Львівській області від 02.03.2026 року не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про можливе порушення своїх прав. Такий лист лише фіксує дату початку активних дій щодо з'ясування порядку нарахувань, тоді, як вже зазначено вище, порушення що призвело до невірного нарахування пенсії позивачу мало місце на його думку з 01.07.2021 року, що є свідченням об'єктивної можливості позивача знати про розмір виплат та їх склад.
Суд також звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а зробила висновок, що положення статті 87 Закону №1788-ХІ та статті 46 Закону №1058-ІV (щодо неможливості обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Згідно позовної заяви, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» позивачу з 01.07.2021 року було встановлено щомісячну доплату до пенсії в сумі 2000 грн.
Суд встановив, що, в порушення вимог ч. 4 ст. 160 КАС України, до позовної заяви не долучено доказів призначення позивачу з 01.07.2021 року щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000 грн., доказів нарахування позивачу з 01.07.2021 року такої суми пенсійним органом та доказів не виплати нарахованої щомісячної доплати в сумі 2000 грн. з 01.07.2021 року по дат звернення із позовом до суду саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Таким чином, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена відсутністю активних дій з боку позивача.
За вказаних обставин суд відхиляє посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 02.03.2021 року у справі №758/7700/17 як очевидно безпідставне.
Щодо посилання представника позивача як на причину поважності пропуску позивачем строку звернення до суду введення в Україні воєнного стану, суд зазначає наступне.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася та діє і дотепер.
Суд наголошує, що після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків звернення із позовом до суду, та їх обчислення до Кодексу адміністративного судочинства України не вносилося.
Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема у постанові від 18.02.2026 у справі №200/3137/24, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення позивача до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на позивача, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення.
Неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу задля визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку має бути реальною. Вказані представником позивача у клопотанні доводи є необґрунтованими, адже не містять жодного підтвердження доказами. Більше того, саме по собі покликання на воєнний стан не може свідчити про неможливість виконувати процесуальні права та обов'язки вчасно. Представник позивача не навів належних обґрунтувань того, яким чином введення на території України воєнного стану вплинуло на неможливість своєчасного звернення позивача до суду з позовом, а також не надав належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин.
Враховуючи викладене, суд робить висновок, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви докази призначення йому з 01.07.2021 року щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та докази не нарахування та не виплати такої доплати у період з 01.07.2021 року по дату звернення до суду.
Частиною 1 статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, наявні підстави залишити позовну заяву без руху та зобов'язати позивача надати нову обґрунтовану заяву щодо поновлення пропущеного строку на звернення до суду, із наведенням поважних причин його пропуску та надати докази щодо фактів і обставин, які об'єктивно перешкодили йому своєчасно звернутися до суду із позовом, а також надати докази призначення йому з 01.07.2021 року щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн. та докази не нарахування та не виплати такої доплати у період з 01.07.2021 року по дату звернення до суду.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Встановити позивачу строк, протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду:
- нової обґрунтованої заяви щодо поновлення пропущеного строку на звернення до суду, із наведенням поважних причин його пропуску та надати докази щодо фактів і обставин, які об'єктивно перешкодили йому своєчасно звернутися до суду із позовом;
- доказів призначення позивачу з 01.07.2021 року щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн.;
- доказів не нарахування та не виплати позивачу щомісячної доплати до пенсії у період з 01.07.2021 року по дату звернення до суду.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде залишена без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 09.03.2026 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович