справа №380/1184/24
з питань визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду
09 березня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень-відповідача щодо нездійснення встановленим законом порядком перерахунку пенсії позивачу на виконання рішення суду за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії -
встановив:
На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі №380/1184/24 визнано протиправним рішення 134650025073 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.06.2023 (Дата-час розрахунку: 19.06.2023) про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 26.10.2021 перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком як непрацюючому пенсіонеру не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із встановленням підвищення до пенсії у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з компенсацією втрати частини доходів на визначений ним банківський рахунок.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №380/1184/24 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі №380/1184/24 залишено без змін.
Ухвалою суду від 10.04.2025 у справі №380/1184/24 відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 24.04.2025 у справі №380/1184/24 відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 08.05.2025 у справі №380/1184/24 відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №380/1184/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 з питань встановлення судового контролю у справі №380/1184/24 - без змін.
Ухвалою суду від 09.12.2025 у справі №380/1184/24 у задоволенні заяви представника позивача про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень-відповідача щодо нездійснення встановленим законом порядком перерахунку пенсії позивачу на виконання рішення суду відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2026 у справі №380/1184/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі №380/1184/24 - без змін.
Ухвалою суду від 27 лютого 2026 року у справі №380/1184/24 у задоволенні заяви представника позивача про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень-відповідача щодо нездійснення встановленим законом порядком перерахунку пенсії позивачу на виконання рішення суду відмовлено.
27.02.2026 до суду надійшла заява представника позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо виконання рішення суду, в якій позивач просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії позивача, відповідно до Закону України" Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " від 09.07.2003 № 1058-IV, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 380/1184/24;
- вжити заходів, що забезпечують проведення відповідачем перерахунку пенсії позивача відповідно до Закону України" Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " від 09.07.2003 № 1058-IV, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 380/1184/24, з компенсацією втрати частини доходів за затримку строків виплати пенсії, з урахуванням її перерахунку;
- рішення звернути до негайного виконання.
В обґрунтування зазначеної заяви вказує про те, що відповідач допустив протиправні дії при виконанні судового рішення, що підтверджується встановленими обставинами. Зазначає про те, що правові засади та механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зокрема призначення, перерахунку та виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003. Відповідно до статей 27, 28, 40, 42 та 43 цього Закону, розмір пенсії за віком обчислюється з урахуванням страхового стажу та заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Згідно з статтею 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000, а за бажанням особи - також за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до цієї дати за умови підтвердження відповідних даних первинними документами. Водночас, як вбачається з протоколу перерахунку пенсії та рішення ГУ ПФУ від 14.04.2025 №134650025073, відповідачем застосовано не передбачений законом підхід до визначення розміру пенсії, зокрема зазначено її призначення «у твердому розмірі» за рішенням суду, що не передбачено законодавством про пенсійне забезпечення. При цьому під час перерахунку не враховано показники заробітної плати та інші документи, подані позивачем, унаслідок чого основний розмір пенсії визначено як 0,00 грн, а також не застосовано передбачені законом підвищення та компенсаційні виплати. Відтак, матеріали справи свідчать про відсутність належного виконання відповідачем вимог Закону №1058-IV та судового рішення щодо правильного перерахунку пенсії позивача.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало до суду заперечення на заяву про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень-відповідача щодо нездійснення встановленим законом порядком перерахунку пенсії. В обґрунтування заперечень зазначає про те, що представником заявниці не надано жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про невиконання, ухилення від виконання або створення перешкод у виконанні рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №380/1184/24. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 06.05.2019 у справі №826/9960/15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 у справі №800/320/17. Вказує про те, що на виконання рішення суду Головне управління здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 26.10.2021 як непрацюючому пенсіонеру не менше мінімального розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із встановленням підвищення у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію та з компенсацією втрати частини доходів. За результатами виконання рішення позивачці нараховано та виплачено доплату за період з 26.10.2021 по 30.04.2025 у сумі 78 226,84 грн та компенсацію втрати частини доходів у сумі 14 889,45 грн, які у квітні 2025 року перераховано на її банківський рахунок. Отже, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі №380/1184/24 виконано в повному обсязі.
Розглянувши подану заяву та матеріали справи, суд зазначає про таке.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За правилами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20.07.2004) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до частини першої, другої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Приписами частини четвертої статті 383 КАС України встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Частиною шостою статті 383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Отже, під час розгляду заяви, поданої у порядку статті 383 КАС України, суд повинен з'ясувати, чи були оскаржувані рішення, дії відповідача, пов'язані з виконанням судового рішення, та чи не утримує в собі звернення позивача до суду самостійні підстави та предмет спору.
Стаття 383 КАС України передбачає спеціальний механізм судового контролю, надаючи позивачу, на користь якого ухвалено рішення суду, право подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням. Цей механізм спрямований на забезпечення ефективного виконання судових рішень і є оперативним способом захисту прав, вже підтверджених судом.
З системного аналізу вищезазначених норм права випливає, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Крім того, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.
Водночас, судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Вказана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.05.2016 у справі №К/800/40668/15.
Представник позивача у своїй заяві зазначає, що сам по собі факт здійснення відповідачем виплати певних пенсійних сум без надання належних доказів проведення повного та правильного розрахунку пенсії відповідно до вимог Закону №1058-IV не може свідчити про належне виконання судового рішення. На думку заявника, орган Пенсійного фонду не звільняється від обов'язку забезпечити повне виконання рішення суду, а позивач, у разі недобросовісної поведінки відповідача або зволікання з виконанням рішення, не позбавлений права повторно звертатися до суду із заявою про встановлення судового контролю.
Заявник також зазначає, що станом на теперішній час відповідач не подав доказів проведення належного перерахунку пенсії позивача як непрацюючого пенсіонера у розмірі не меншому за прожитковий мінімум, а також не підтвердив встановлення підвищення у розмірі 25 відсотків за пізніший вихід на пенсію.
Разом із тим подання нового позову у справі №380/14348/25 також не призвело до захисту порушеного права, оскільки провадження у справі було закрито. При цьому Верховний Суд в ухвалі від 01.12.2025 у зазначеній справі зауважив, що спір фактично стосується виконання судового рішення у справі №380/1184/24, а відтак має вирішуватися виключно в порядку, передбаченому статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд встановив, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області на виконання рішення суду від 11.11.2024 у справі №380/1184/24 здійснило перерахунок пенсії позивачки, встановило відповідне підвищення, а також провело нарахування та виплату доплати за період з 26.10.2021 по 30.04.2025 разом із компенсацією втрати частини доходів. Загальна сума нарахованих та виплачених коштів становить 93 116,29 грн, які перерахувало на банківський рахунок заявниці, що підтверджується відповідними документами.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що рішення суду виконано у повному обсязі та у спосіб, визначений законодавством, а підстави для встановлення судового контролю відсутні.
Як уже зазначалося судом раніше, відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено судове рішення, має право звернутися до суду першої інстанції із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача, вчинених на виконання такого рішення суду, або про порушення прав позивача, підтверджених відповідним судовим рішенням.
Отже, фактично Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вчинило дії по виконанню рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 у цій справі.
Суд зауважує, що незгода позивача з нарахуванням та виплатою пенсії на виконання рішення суду свідчить про виникнення нових спірних правовідносин, відмінних від спору, який вирішений судом в межах цієї справи, що не позбавляє заявника права на звернення до суду із позовною заявою в загальному порядку.
Суд зазначає, що наведені у заяві обставини вже були предметом розгляду в межах цієї ж адміністративної справи.
Так, ухвалою суду від 09.12.2025 у справі №380/1184/24 у задоволенні заяви представника позивача про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень-відповідача щодо нездійснення встановленим законом порядком перерахунку пенсії позивачу на виконання рішення суду відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2026 у справі №380/1184/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі №380/1184/24 - без змін.
Також ухвалою суду від 27 лютого 2026 року у справі №380/1184/24 у задоволенні заяви представника позивача про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень-відповідача щодо нездійснення встановленим законом порядком перерахунку пенсії позивачу на виконання рішення суду відмовлено.
Водночас будь-яких нових обставин чи належних і допустимих доказів, які б свідчили про невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 380/1184/24 або про наявність протиправних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, позивачем до суду не надано.
За таких обставин підстави для повторного вирішення вже дослідженого та остаточно вирішеного судом питання відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави задоволення заяви представника позивача.
Керуючись ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст. 297, ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви представника позивача - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Брильовський Р.М.