09 березня 2026 рокусправа № 380/1806/26
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаїівській області (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення від 18 грудня 2025 року про відмову в перерахунку пенсії - нарахуванні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно п.7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" у зв?язку з не зарахуванням до стажу, що дає право на виплату грошової допомоги періоду роботи з 03.04.1989 року по 01.08.1999 року на посаді музичного вихователя;
зобов?язати зарахувати до страхового стажу, що дає право на виплату грошової допомоги період роботи з 03.04.1989 року по 01.08.1999 року на посаді музичного вихователя та призначити і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
В обгрунтування позову зазначає, що за умови врахування періоду роботи з 03.04.1989 року по 01.08.1999 року на посаді музичного вихователя, який становить понад 10 років, у неї буде понад 36 років при необхідних 30 років, що є підставою для виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Стверджує, що посада музичного вихователя відносить до посади вихователя, тобто, до педагогічної посади, а тому дає право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу.
Ухвалою від 09.02.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Відповідно до довідки Комунального навчального закладу Львівської обласної ради «Навчально-реабілітаційний центр «Левеня» від 22.10.2025 року, відповідно до Наказу №121 від 18.06.1996 виданого Франківським райво м.Львова Д/У №82 було реорганізовано у спеціальний садок-школу для дітей з вадами зору. Відповідно до Наказу №145 від 26.05.1999 виданого Франківським райво м.Львова заклад було реорганізовано спеціальний садок-школу для дітей з вадами зору у навчально-реабілітаційний центр для дітей з вадами зору «Левеня». Відповідно до Наказу №71 від 03.12.2013 заклад було змінено назву на Комунальний заклад Львівської обласної ради «Навчально-реабілітаційний центр «Левеня».
Відповідно до розрахунку пенсії позивача від 30.10.2025 року її повний страховий стаж складає 36 років 5 місяців 29 днів.
Відповідно до довідки Комунального навчального закладу Львівської обласної ради «Навчально-реабілітаційний центр «Левеня» від 31.10.2025 року ОСОБА_1 з 03.04.1989 року працювала на посаді музичного вихователя д/у №82 м. Львова (з 18.06.1996 року спеціальний садок-школа -державна форма власності, з 26. 05.1999 року Навчально-реабілітаційний центр «Левеня» - комунальна форма власності, з 03.12.2013 і нині Комунальний заклад Львівської обласної ради « Навчально-реабілітаційний центр «Левеня» -комунальна форма власності). 3 02.08.1999 року була переведена на посаду музичного керівника НРЦ «Левеня» (нині Комунальний заклад Львівської обласної ради « Навчально-реабілітаційний центр «Левеня»). З 01.06.2005 року була переведена на посаду вчителя музики і ритміки НРЦ «Левеня» (Комунальний заклад Львівської обласної ради « Навчально-реабілітаційний центр «Левеня»). На даний час продовжує працювати на посаді вчителя музичного мистецтва Комунального закладу Львівської обласної ради « Навчально-реабілітаційний центр «Левеня» (комунальна форма власності).
Позивач звернулася до відповідача із заявою від 10.12.2025 року щодо нарахування та виплати їй грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаїівській області «про відмову в перерахунку» №35278/03-16 від 18.12.2025 року позивачу відмовлено в призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до заяви від 10.12.2025 року.
Мотивами відмови є те, що Розділом І «Освіта» Переліку №909 посада музичного вихователя не передбачена. Отже, підстави для зарахування до стажу, що дає право виплату грошової допомоги передбаченої пунктом 7.1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV періодів роботи з 01.04.1989 по 01.08.1999 на посаді музичного вихователя д/у №82 відсутні. Проаналізувавши матеріали електронної пенсійної справи та додатково надані документи встановлено, що страховий стаж, що визначає право на виплату грошової допомоги на дату досягнення пенсійного віку, складає 26 років 2 місяці 14 днів (враховано за період з 02.08.1999 по 14.10.2025). Отже, враховуючи вищевикладене, здійснити перерахунок пенсії немає можливості в зв?язку з тим що не виконані вищезазначені умови які визначають право на виплату грошової допомоги у розмірі їх 10 місячних пенсій станом на день її призначення.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
Зміст спірних правовідносин є відповідність рішення про відмову в перерахунку пенсії - нарахуванні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно п.7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).
Згідно ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються, серед іншого, Законом України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та Законом України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Згідно ст.4 Закон №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 1058-IV, даний Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею восьмою Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Статтею дванадцятою Закону №1788 передбачено, що право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно із абзацом першим п.7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Відповідно до абзацу другого вказаної норми, виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України (абзац третій п.7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV).
Такий Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно п.7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV затверджений постановою Кабінету Міністрів Україні 23.11.2011 року №1191 (далі - Порядок №1191).
Пунктом першим Порядку №1191 передбачено, що цей Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та механізм її виплати.
Пунктом п'ятим Порядку №1191 передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Відповідно до п.6 Порядку №1911, для визначення розміру грошової винагороди допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення.
Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати (п.7 Порядку №1191).
Із системного аналізу наведених вище норм вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується із наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і вихід на пенсію саме з цих посад у закладах та установах державної і комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій також висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №234/13835/17, в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 затверджено "Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Перелік №909), яким установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років.
Зокрема, Переліком №909, серед іншого, передбачено дошкільні навчальні заклади, (посади директора (завідуюча), вихователя-методиста, вихователя, асистента вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичних керівників, вчителів-дефектологів, вчителів-логопедів, практичних психологів).
Матеріалами справи, а саме копією трудової книжки позивача НОМЕР_1 , довідки Комунального навчального закладу Львівської обласної ради «Навчально-реабілітаційний центр «Левеня» від 31.10.2025 року підтверджується, що позивач у період з 03.04.1989 року по 01.08.1999 року працювала музичним вихователем у дошкільній дитячій установі Яслі-Сад №82 (в подальшому дошкільна дитяча установа Яслі-Сад №82 була реорганізована у спеціальну садок-школу для дітей з вадами зору, в подальшому спеціальна садок-школа для дітей з вадами зору була реорганізована у навчально-реабілітаційний центр для дітей з вадами зору «Левеня»); з 02.08.1999 року її переведено на посаду музичного керівника навчально-реабілітаційного центру для дітей з вадами зору «Левеня»; з 01.08.2002 року продовжено контракт на посаді музичного керівника; з 01.09.2004 року довантажено годинами вчителя музики; з 01.09.2004 року довантажено 0,5 ставки керівника гуртка; з 01.06.2005 року знято довантаження 0,5 ставки керівника гуртка; з 01.09.2005 року переведено на посаду вчителя музики і ритміки; з 01.09.2005 року довантажено 0,5 ставки музичного керівника та керівника гуртка; з 01.09.2010 року продовжено контракт на посаді вчителя музики і репліки, керівника гуртка; з 01.09.2013 року встановлено додаткове педагогічне навантаження керівника гуртка вокального ансамблю; 01.09.2013 року запис №12 (попередній) є недійсним.
Також матеріалами справи встановлено, що позивач до цього не отримувала будь-яку пенсію при призначенні пенсії за віком.
Судом встановлено, що єдиною причиною відмови позивачу у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій є те, що до стажу позивача не було зараховано періоди роботи з 01.04.1989 по 01.08.1999 на посаді музичного вихователя д/у №82, оскільки розділом І Переліку №909 посада музичного вчителя не передбачена.
Із даного приводу суд зазначає, що у згаданому переліку передбачена посада вихователя.
При цьому, посада музичного вихователя відноситься до категорії педагогічних працівників, відповідальних за музично-естетичний розвиток дітей.
Іншими словами, на переконання суду, посада вихователя є більш ширшим поняттям, яка включає у себе вихователів у різних сферах, зокрема, у сфері музики.
Відтак, суд вважає, що періоди роботи позивача з 01.04.1989 по 01.08.1999 повинні були бути зараховані відповідачем до її стажу.
Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що позивачем при поданні заяви до пенсійного органу було подано достатньо доказів у підтвердження її права на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, передбаченої п.7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
Інших аргументів на обгрунтування правомірності відмови у зарахуванні вказаного страхового стажу для призначення позивачу допомоги відповідачем не наведено.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Однак, на переконання суду, відповідачем, у відповідності до ч.2 ст.77 КАС України, не було надано належних у розумінні ст.73 КАС України доказів правомірності прийняття ним оскаржуваного у даній справі рішення щодо відмовим позивачу у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії у зв'язку із відсутністю у неї необхідного страхового стажу.
Зазначені обставини вказують на те, що відповідач у повній мірі не дослідив поданих позивачем разом із заявою документів для призначення їй згаданої допомоги у відповідності до чинних правових норм, що призвело до порушення прав останньої на належний соціальний захист, передбачений Основним законом України.
Відтак, суд дійшов висновку, що у даному випадку позивач правомірно звернувся до суду для захисту своїх порушених прав.
Підсумовуючи викладене, суд уважає, що під час розгляду справи встановлено невідповідність спірного рішення критеріям правомірності передбачених п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог.
Як наслідок, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 18 грудня 2025 року про відмову ОСОБА_1 в нарахуванні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно п.7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" у зв?язку з не зарахуванням до стажу, що дає право на виплату грошової допомоги періоду роботи з 03.04.1989 року по 01.08.1999 року на посаді музичного вихователя.
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (адреса: м.Миколаїв, вул.Морехідна, 1, код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до страхового стажу, що дає право на виплату грошової допомоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 03.04.1989 року по 01.08.1999 року на посаді музичного вихователя та призначити і виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (адреса: м.Миколаїв, вул.Морехідна, 1, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович