Іменем України
09 березня 2026 рокум. ДніпроСправа № 640/14818/22
Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свергун І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕТ ТАЄРС» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖЕТ ТАЄРС» звернулося до Окружного адміністративного суд міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач № 1), Державної податкової служби України (далі - відповідач № 2), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії регіонального рівня від 21.07.2022 № 7092619/40967952 про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов'язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 20.04.2022 № 11.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем 23.02.2017 укладено договір купівлі-продажу № 14/1 з ТОВ «ТАЄРС ЛІЗИНГ» на продаж автомобільних шин, виставлено рахунок на оплату № DT-0000102 від 20.04.2022 та відвантажено товар, що підтверджується видатковою накладною № DТ-0000094 від 20.04.2022.
Покупцем сплачено рахунок в повному обсязі.
При реєстрації податкової накладної № 11 від 20.04.2022 ТОВ «ДЖЕТ ТАЄРС» 07.06.2022 отримано квитанцію про прийняття документу та зупинення його реєстрації у зв'язку з тим, що позивач відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, рекомендовано останньому надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній.
14.07.2022 позивачем до Комісії регіонального рівня направлено повідомлення № 4 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, з поясненнями та додаванням копій документів, що підтверджують реальність господарської операції.
ТОВ «ДЖЕТ ТАЄРС» отримано прийняте комісією регіонального рівня рішення від 21.07.2022 № 7092619/40967952 про відмову в реєстрації податкової накладної № 11 від 20.04.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі того, що платником податку не надано первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити). Всупереч вимогам форми Рішення, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 12.12.2019 Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 520 (далі «Порядок»), жоден документ у відміченому пункті не підкреслено).
Позивач стверджує, що ним було надано письмові пояснення в підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній № 11 від 20.04.2022, а також всі необхідні документи.
На підставі викладеного позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2022 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справу № 640/15803/22 передано на розгляд Луганському окружному адміністративному суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 адміністративну справу № 640/14818/22 прийнято до провадження, визначено продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
05.10.2022 та 07.04.2025 від відповідача № 1 до суду надійшли відзиви на позовну заяву, згідно яких останній повідомляє суд, що Комісією ГУ ДПС в м. Києві було прийнято вмотивоване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв'язку із ненаданням платником податку копій документів постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, тому вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
21.10.2022 від відповідача № 2 до суду надійшли відзиви на позовну заяву, згідно яких останній повідомляє суд, що відповідач 1 прийняв рішення за одних обставин та документів, а позивач просить скасувати вказане рішення обґрунтовуючи іншими (додатковими) обставинами та документами, а також, що зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначені податкові накладні є передчасним, в той час, як належним способом захисту порушеного права є зобов'язання ГУ ДПС у м. Києві повторно розглянути питання щодо реєстрації податкових накладних.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖЕТ ТАЄРС» зареєстровано як юридична особа 18.11.2016, про що до реєстру внесено відповідний реєстраційний запис. Основним видом господарської діяльності товариства зазначено: код КВЕД 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.
23.02.2017 між ТОВ «ДЖЕТ ТАЄРС» (Продавець) та ТОВ «ТАЄРС ЛІЗИНГ» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 14/1, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти автомобільні шини (далі по тексту «Товар») і сплатити за них на умовах даного Договору (пункт 1.1 договору).
Кількість, асортимент та ціна Товару визначається товарними накладними (пункт 1.2 договору).
На виконання умов договору позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАЄРС ЛІЗИНГ» виставлено рахунок-фактуру № DТ-0000102 від 20.04.2022 на загальну суму 374901,36 грн та відвантажено товар, що підтверджується видатковою накладною № DТ-0000094 від 20.04.2022.
Покупцем сплачено рахунок в повному обсязі (підтверджується бухгалтерською довідкою, випискою АТ КБ «Приватбанк» від 06.08.2022, 26.08.2022 та «Укрсиббанк» від 05.09.2022):
- 1600000,00 грн, з яких 214736,83 грн віднесено на оплату за видатковою накладною № DТ-0000094 від 20.04.2022 (банківська виписка від 14.06.2022);
- 150000,00 грн (банківська виписка від 20.06.2022);
- 2400000,00 грн, з яких 10164,53 грн віднесено на оплату за видатковою накладною № DТ-0000094 від 20.04.2022 (банківська виписка від 27.06.2022).
Товар, що продано Позивачем Покупцю, придбано у постачальників:
1. Тіgar Тугеs d.o.o, на підставі угоди про резервування поставок № 400/2018 від 26.12.2018 та ВМД:
1.1. № UA100230/2022/600584 від 15.01.2022;
1.2. № UA100230/2022/600900 від 18.01.2022;
1.3. № UA100230/2022/602743 від 18.01.2022
1.4. № UA 100230/2022/603394 від 14.02.2022;
1.5. № UA 100230/2022/605178 від 18.04.2022;
2. MISHELIN UKRAINE LLC, на підставі договору поставки № UA-0732 від 14.12.2016 та накладних:
2.1. № 219908.1 від 11.01.2022;
2.2. № 219908.2 від 12.01.2022;
2.3. № 220203 від 26.01.2022;
2.4. № 220474 від 09.02.2022;
2.5. № 219842 від 29.12.2021;
3. ФОП ОСОБА_1 на підставі видаткової накладної:
3.1. № 1702 від 17.02.2021;
4. GOODYEAR DUNLOP TIRES UKRAINE на підставі договору про неексклюзивне дистриб'юторство № 107/2020 від 03.03.2020 та накладних:
4.1. № 5126008133 від 07.02.2022;
4.2. № 5126008146 від 08.02.2022;
4.3. № 51260081550 від 11.02.2022;
4.4. № 5126007762 від 29.10.2021;
5. MISHELIN ROMANІА S.А, на підставі комерційної угоди № 92/2021 від 21.05.2021 та ВМД:
5.1. № UА100230/2022/602650 від 04.02.2022.
За результатом здійсненої господарської операції позивачем складено та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну № 11 від 20.04.2022.
За наслідками обробки податкової накладної № 11 від 20.04.2022 контролюючий орган надіслав позивачу квитанцію від 07.06.2022 (реєстраційний номер 9066590710) про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до якої вказана вище податкова накладна прийнята, однак її реєстрацію зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку, яким подано для реєстрації ПН/ПК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
14.07.2022 позивач направив до комісії регіонального рівня Повідомлення № 4 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких було зупинено, з поясненнями та доданими копіями документів, що підтверджують реальність господарської операції (квитанція № 2, реєстраційний № 9125469871).
21.07.2022 Комісія Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла рішення № 7092619/40967952 про відмову у реєстрації вказаної вище податкової накладної, у зв'язку із ненаданням платником податку копій документів, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
Вважаючи рішення про відмову в реєстрації податкової накладної протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (далі - Порядок № 1246), Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі - Порядок № 1165), та Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за № 1245/34216 (далі - Порядок № 520).
Наведені нормативно-правові акти застосовуються в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно із пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).
У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (пункт 201.16 статті 201 ПК України).
Пунктом 2 Порядку № 1246 визначено, що податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування (пункт 5 Порядку № 1246).
Відповідно до пункту 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:
відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);
чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;
реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;
дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;
наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;
наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);
наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;
факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;
наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування;
дотримання вимог Законів України «Про електронні довірчі послуги», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція) (пункт 13 Порядку № 1246).
У разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку (пункт 17 Порядку № 1246).
Порядок № 1165 визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1165 податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, складеної на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості хоча б одного з товарів / послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку, за винятком розрахунку коригування, визначеного підпунктом 7 цього пункту), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, визначеним у цьому пункті.
Ознаки безумовної реєстрації, зазначені у цьому підпункті, застосовуються протягом періоду дії воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».
У разі коли за результатами перевірки податкової накладної / розрахунку коригування визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі (пункт 4 Порядку № 1165).
Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3) (пункт 5 Порядку № 1165).
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (абзац перший пункту 6 Порядку № 1165).
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку № 1165).
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації (пункт 10 Порядку № 1165).
Відповідно до пункту 11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Судом установлено, що підставою для зупинення реєстрації податкових накладних слугувало те, що «Податкова накладна складена платником податку, який відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, що передбачено пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України». Було запропоновано надати пояснення та копії документів для прийняття рішення про реєстрацію.
Ризиковість платника податку на додану вартість визначається за критеріями, вичерпний перелік яких наведено в Додатку 1 до Порядку № 1165.
Згідно з пунктом 8 цього Додатку, платник податку може бути визнаний ризиковим, якщо у контролюючих органах є податкова інформація, яка стала відома в процесі здійснення поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій. Це визначення ризиковості здійснення господарської операції базується на інформації, зазначеній у поданій для реєстрації податковій накладній чи розрахунку коригування.
Довідник кодів податкової інформації, що стала підставою для розгляду питання щодо відповідності платника податку критеріям ризиковості, визначається Державною податковою службою та затверджується відповідним наказом, який публікується на офіційному веб-сайті ДПС.
Порядок № 520 визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня) (пункт 2 Порядку № 520).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 520 Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі (пункт 4 Порядку № 520).
Пунктом 5 Порядку № 520 визначено, що Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Згідно із пунктом 6 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Пунктом 9 Порядку № 520 визначено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.
Згідно із пунктом 10 Порядку № 520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що рішення Комісії Державної податкової служби України повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.
Судом установлено, що для підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем було надані пояснення та документи.
Суд зазначає, що як підтверджується змістом пункту 5 Порядку № 520, передбачений цим пунктом перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, не є вичерпним.
В залежності від виду господарської операції, за наслідками якої подається податкова накладна для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також відповідних договірних зобов'язань між суб'єктами господарювання, обсяг документів може бути відмінним, залежати, зокрема від змісту операції з постачання, суб'єктного складу її учасників, їх податкової поведінки.
Наведена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18.12.2019 у справі № 560/435/19, від 01.12.2021 у справі № 600/1878/20-а.
У постанові від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку № 520 зазначив, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної до реєстрації в ЄРПН прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.
Аналогічна позиція також висловлена у постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 380/5383/21.
Суд враховує, що у постанові від 20.04.2023 у справі № 380/4746/22 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку № 520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.
При цьому Верховний Суд у постанові від 05.01.2021 у справі № 640/11321/20 зазначив, що незважаючи на те, що затверджена Порядком № 1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 критеріїв ризиковості платника податку, не скасовує обов'язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
На переконання суду, недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкової накладної призвело до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен був надати контролюючому органу, внаслідок чого у відповідача виникла можливість прояву нічим не обмеженої дискреції.
Відповідно до п. 5 Порядку № 520, перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Суд враховує, що вжите у цій нормі словосполучення «може включати» переконує, що у кожному окремому випадку перелік таких документів є індивідуальним.
Саме тому форма рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачена у додатку до Порядку № 520, чітко встановлює, що «документи, які не надано» необхідно підкреслити. А, отже, контролюючий орган повинен визначити конкретно ті документи, яких не надано платником податків.
Пунктом 9 Порядку № 520 визначено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.
Згідно із пунктом 10 Порядку № 520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Судом установлено, що за результатами розгляду пояснень та підтверджуючих документів відповідачем 1 було прийняте рішення 21.07.2022 № 7092619/40967952 про відмову в реєстрації податкової накладної № 11 від 20.04.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі того, що платник податку не надав первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), а також рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням типової форми та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити).
В той же час судом установлено, що відповідач 1 не зазначив, яких саме документів не вистачає для реєстрації податкової накладної. Зокрема, в порушення вимог форми Рішення, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 «Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», жоден документ у зазначеному пункті не був підкреслений.
Таким чином, контролюючий орган надав лише загальні підстави для відмови у реєстрації податкової накладної, не надаючи детальної інформації про причини та підстави прийняття такого рішення. При цьому відсутні пояснення щодо складання первинних документів щодо господарських операцій з контрагентом з порушенням законодавства, а також конкретні вимоги щодо подання вичерпного переліку документів, необхідних для підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної, а також не вказано, які саме документи не були надані для ухвалення позитивного рішення про реєстрацію.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню відповідача про відмову у реєстрації спірної податкової накладної, суд зазначає про те, що контролюючий орган визначив лише загальні підстави прийняття такого рішення, не зазначивши конкретної інформації щодо причин та підстав його прийняття. Адже контролюючий орган не сформував конкретних вимог щодо необхідності подання вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної. Крім того, контролюючий орган жодним чином не вказав, чому саме надані позивачем пояснення та документи не враховані ним при прийнятті оскаржуваного рішення.
Суд ураховує, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Беручи до уваги те, що оскаржене рішення контролюючого органу є правовим актом індивідуальної дії, суд констатує невідповідність таких рішень критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує їх неоднозначне трактування, які, у свою чергу, перешкоджають платнику податків своєчасно і повністю виконати власні обов'язки та скористатися своїми правами, передбаченими податковим законодавством, що регулює порядок реєстрації податкових накладних.
У контексті викладеного суд також звертає увагу на те, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 28.06.2022 у справі № 380/9411/21 та від 07.12.2022 у справі № 500/2237/20 та ряді інших наголошував на тому, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу. Приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарської операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. У свою чергу, при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями, тобто здійснюється аналіз первинних документів у взаємозв'язку з відомостями податкової накладної та іншими джерелами (державними реєстрами, електронними документами).
Суд враховує, що предметом розгляду в цій справі є виключно правильність та правомірність зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних, а саме: податкової накладної № 11 від 20.04.2022, а не реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Досліджуючи у спірному випадку господарські операції позивача та його контрагента на предмет їх реальності, контролюючий орган вийшов за межі власних повноважень, які йому надані саме у межах процедури вирішення питання про реєстрацію податкової накладної, оскільки податковий орган, як уже зазначалось вище, має перевірити відомості податкової накладної та первинних документів на правильність та відсутність суперечностей лише за зовнішніми (формальними, очевидними) критеріями. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі 31.05.2023 у справі № 260/6334/21.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які б спростовували твердження позивача, та не навели обґрунтованих мотивів прийняття оскарженого рішення, яким відмовлено позивачу у реєстрації спірної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Водночас, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, зокрема тих, які були надані контролюючому органу разом з поясненнями щодо податкової накладної, реєстрацію якої було зупинено, суд доходить висновку, що останній не мав правових підстав для відмови позивачу у їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За таких обставин оскаржуване рішення Комісії регіонального рівня № 7092619/40967952 від 21.07.2022 про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - не відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому належить до скасування.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 11 від 20.04.2022, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 520, рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, приймають комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі територіальних органів ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Пунктом 19 Порядку № 1246 визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);
неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Згідно із пунктом 20 Порядку № 1246 внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
Відповідно до положень Порядку № 520 для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної обов'язковим є підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, тобто подані позивачем документів для реєстрації спірних податкових накладних мають підтверджувати зазначені у них дані та мають бути достатніми для прийняття рішень про їх реєстрацію в ЄРПН.
Верховним Судом у постанові від 21.02.2023 у справі № 2240/3271/18, від 02.07.2024 у справі № 440/5004/23 сформовано висновок, відповідно до якого предметом доказування при вирішенні вимог про зобов'язання ДПС України зареєструвати податкову накладну (у разі скасування рішення Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної) мають бути встановленими обставини достатності документів для її реєстрації.
Судом установлено, що у позивача наявні первинні та інші документи, що відображають зміст господарської операції позивача із його контрагентом (ТОВ «ТАЄРС ЛІЗИНГ»), які подавались до податкового органу при реєстрації податкової накладної, що не спростовується відповідачами, та вони були достатніми для прийняття податковим органом рішення про реєстрацію податкової накладної.
Щодо інших доводів, викладених відповідачами у відзиві, суд зауважує, що у постановах від 23.05.2023 у справі № 500/770/21, від 30.05.2023 у справі № 500/889/21, від 20.06.2023 у справі № 200/6012/20-а, від 03.10.2023 у справі № 380/4146/22 Верховний Суд зробив висновок, що, приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника податку на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.
З огляду на наведене зобов'язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 11 від 20.04.2022 датою її подання на реєстрацію є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, застосування якого призведе до відновлення такого права.
Суд також вважає помилковим посилання представника відповідачів на те, що зобов'язання зареєструвати в ЄРПН спірну податкову накладну є втручанням у дискреційні повноваження відповідачів, оскільки в даному випадку саме обраний судом спосіб захисту порушених прав платника є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Наведене узгоджується із правовою позицією, що викладена Верховним Судом у постановах від 28.04.2023 у справі № 640/24227/19, від 17.05.2023 у справі № 140/14282/20, від 18.04.2024 у справі № 160/18840/22, від 14.08.2024 у справі № 120/5503/23, від 06.03.2024 у справі № 440/3706/23.
Так, у пункті 80 рішення у справі “Перес проти Франції» (“Perez v. France», заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі “Артіко проти Італії» (Artico v. Italy) серія A. 37, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно “заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов'язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі “Ван де Хурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. Netherlands) серія A. 288, заява № 16034/90, пункт 59).
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги слід задовольнити.
Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.
Щодо розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору та професійної правничої допомоги, суд дійшов такого.
Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при поданні позову був сплачений судовий збір у загальному розмірі 2481,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 325 від 23.08.2022.
З огляду на те, що позовні вимоги носять немайновий характер і позов підлягає задоволенню, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору порівну в сумі по 1240,50 грн.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
За змістом статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина сьома статті 139 КАС України).
Аналіз вищевикладених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги.
Водночас, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку.
При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
В позовній заяві зазначено, що послуги адвоката за актом виконаних робіт складають 25000,00 грн. На підтвердження цих витрат надано копії документів, зокрема: угоди про надання правничої допомоги від 02.04.2021 б/н (далі - Угода), додаткової угоди від 02.04.2021 до вказаної угоди про надання правничої допомоги, акту прийому-передачі документів від 19.08.2022, додаткової угоди № 12 від 19.08.2022 до угоди про надання правничої допомоги, додатку № 1 до вказаної додаткової угоди № 12, акту виконаних робіт від 22.08.2022, платіжне доручення від 23.08.2022 № 324 щодо оплати послуг з надання правничої допомоги на суму 25000,00 грн.
Згідно з пунктом 1.1 Угоди Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню Клієнту консультаційних, юридичних і представницьких послуг, в тому числі по захисту інтересів останнього в усіх органах державної влади, місцевого самоврядування, установах, організаціях та підприємствах незалежно від їх форми власності чи підпорядкування, Господарських, Адміністративних судах та судах загальної юрисдикції.
Відповідно до пунктів 3.1.-3.2. Угоди розмір винагороди (гонорару) і порядок його внесення визначаються додатковими угодами.
Окрім гонорару Клієнт в повному обсязі сплачує Виконавцю кошти, необхідні для покриття фактичних витрат (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються Виконавцем, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов тощо), пов'язаних з виконанням доручення протягом 7ми календарних днів з моменту виставлення рахунку.
Пунктом 4.1 Угоди визначено, що Виконавець приступає до роботи після підписання Додаткової угоди на виконання певного виду робіт.
Згідно з пунктом 3 додаткової угоди від 02.04.2021 до Угоди беручи до уваги фактори, що впливають на визначення розміру гонорару:
- ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення та необхідність досвіду для успішного завершення доручення - 4000,00 грн;
- вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю Виконавцем інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі - 3000,00 грн;
- необхідність виїзду у відрядження - 5000,00 грн;
- важливість доручення для Клієнта - 1000,00 грн;
- роль Виконавця в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає Клієнт - 3000,00 грн;
- досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає Клієнт - 3000,00 грн;
- особливі або додаткові вимоги Клієнта стосовно строків виконання доручення - 1000,00 грн;
- характер і тривалість професійних відносин Виконавця з Клієнтом - 3000,00 грн;
- професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності Виконавця - 2000,00 грн.
Сторони домовились, що гонорар Виконавця за послуги, визначені пп. 1.1. - 1.5. Додаткової угоди до Угоди про надання правничої допомоги від 02.04.2021 у розраховуватиметься відповідно до потреб Клієнта та вартості факторів, викладених в таблиці.
Згідно з актом прийому-передачі документів від 19.08.2022 за Угодою про надання правничої допомоги від 02.04.2021 ТОВ «ДЖЕТ ТАЄРС» передало адвокату ряд документів для виконання Угоди.
Відповідно до пункту 1 додаткового угоди № 12 від 19.08.2022 до Угоди про надання правничої допомоги від 02.04.2021 та завдання, викладеного в листі за вих. 19/08/22-4 від 19.08.2022 Клієнт доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати Клієнту правничу допомогу з представництва інтересів Клієнта в судах всіх інстанцій, зборі та правовому аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються питання представництва та захисту інтересів, складанні необхідних для представництва інтересів процесуальних документів та іншу правничу допомогу з питань щодо:
- визнання протиправним та скасування рішення Комісії регіонального рівня ДПС № 7092619/40967952 від 21.07.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (щодо відмови у реєстрації податкової накладної № 11 від 20.04.2022);
- зобов'язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 11 від 20.04.2022.
Пунктом 2 цієї додаткової угоди визначено, що найменування та вартість послуг (гонорару) розраховується на підставі даних, зазначених в таблиці та додатково погоджуються Сторонами в Додатках до даної Додаткової угоди:
- вивчення матеріалів - 1500,00 грн;
- дослідження законодавства, що регламентує предмет спору - 1500,00 грн;
- підготовка позовної заяви для подання до Окружного адміністративного суду м. Києва - 1500,00 грн;
- оформлення додатків до скарги - зняття ксерокопій документів - 1000,00 грн;
- вивчення матеріалів справи (відзив та інші документи, подані відповідачем) - 2000,00 грн;
- підготовка відповіді на відзив відповідача для подання до Окружного адміністративного суду м. Києва - 2000,00 грн;
- представництво інтересів Клієнта у судовому засіданні в Окружному адміністративному суді м. Києва - 1750,00 грн;
- вивчення матеріалів справи (апеляційна скарга та інші документи, подані відповідачем до Шостого апеляційного адміністративного суду) - 2500,00 грн;
- підготовка відзиву на апеляційну скаргу відповідача для подання до Шостого апеляційного адміністративного суду - 2000,00 грн;
- представництво інтересів Клієнта у судовому засіданні в Шостому апеляційному адміністративному суді - 2000,00 грн;
- ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення - 10000,00 грн;
- необхідність досвіду для успішного завершення доручення;
- вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю Виконавцем інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі - 18000,00 грн;
- необхідність виїзду у відрядження - 8000,00 грн;
- важливість доручення для Клієнта - 1750,00 грн;
- роль Виконавця в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає Клієнт - 2000,00 грн;
- досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає Клієнт - 3000,00 грн;
- особливі або додаткові вимоги Клієнта стосовно строків виконання доручення - 5000,00 грн;
- професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності Виконавця - 2000,00 грн.
Пунктом 3 вказаної додаткової угоди визначено, що оплата вартості послуг (перерахування гонорару), зазначених в Додатках до даної Додаткової угоди та/або Актах, здійснюється Клієнтом шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок або касу Виконавця. Сторони також можуть визначити інший порядок оплати, вартість професійної правничої (правової) допомоги, строки та умови проведення розрахунків. У цьому випадку Сторони керуються умовами таких додатків та/або Актів.
Згідно з додатком № 1 від 19.08.2022 до додаткової угоди № 12 від 19.08.2022 Сторони визначили найменування та вартість послуг (гонорару), які Виконавець зобов'язується надати, а Клієнт - сплатити:
- вивчення матеріалів - 2250,00 грн;
- дослідження законодавства, що регламентує предмет спору - 3000,00 грн;
- підготовка позовної заяви для подання до Окружного адміністративного суду м. Києва - 6000,00 грн;
- оформлення додатків до скарги - зняття ксерокопій документів - 1000,00 грн;
- необхідність досвіду для успішного завершення доручення - 4000,00 грн;
- важливість доручення для Клієнта - 1750,00 грн;
- особливі або додаткові вимоги Клієнта стосовно строків виконання доручення - 5000,00 грн;
- професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності Виконавця - 2000,00 грн.
Всього - 25000,00 грн.
Також згідно з актом виконаних робіт від 22.08.2022 для виконання предмету Угоди про надання правничої допомоги від 02.04.2021 та завдання, викладеного в листі за вих. 19/08/22-1 від 19.08.2022 Виконавцем виконано наступну роботу:
- вивчення матеріалів - 2250,00 грн;
- дослідження законодавства, що регламентує предмет спору - 3000,00 грн;
- підготовка позовної заяви для подання до Окружного адміністративного суду м. Києва - 6000,00 грн;
- оформлення додатків до скарги - зняття ксерокопій документів та їх засвідчення - 1000,00 грн;
- необхідність досвіду для успішного завершення доручення - 4000,00 грн;
- важливість доручення для Клієнта - 1750,00 грн;
- особливі або додаткові вимоги Клієнта стосовно строків виконання доручення - 5000,00 грн;
- професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності Виконавця - 2000,00 грн.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, у тому числі, у рішенні від 28 листопада 2002 року “Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах “Ніколова проти Болгарії» та “Єчюс проти Литви»).
У справі “Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) вказано, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У зазначеному рішенні Європейського суду з прав людини також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим, Суд вказав, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Також у постанові від 19 лютого 2020 року у справі у справі № 755/9215/15-ц Великою Палатою Верховного Суду сформовано висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Слід вказати, що наявність або відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу (як це встановлено частиною сьомою статті 134 КАС), але не впливає на обов'язок суду під час вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 цього Кодексу і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.
Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22.
Перевіряючи обґрунтованість заявлених витрат на правову допомогу, суд зазначає, що дана справа не є справою значної складності, судом не було встановлено наявності виключної правової проблеми при вирішенні даного спору.
До того ж, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, тобто адвокат не приймав участі при розгляді справи у суді, а тому суд вважає, що заявлена сума витрат на правничу допомогу не відповідає ознакам обґрунтованості та розумності.
Також слід вказати, що за змістом Угоди від 02.04.2021, укладеної між адвокатом Самосуд Ж.О. та ТОВ «ДЖЕТ ТАЄРС», її предметом є загальне надання останньому консультаційних, юридичних і представницьких послуг, в тому числі по захисту інтересів в усіх органах державної влади, місцевого самоврядування, установах, організаціях та підприємствах незалежно від їх форми власності чи підпорядкування, а також судах.
Водночас, з наданих представником документів вбачається, що безпосередньо надання правничої допомоги у цій справі № 640/14818/22, здійснювалось за додатковою угодою № 12 від 19.08.2022 до вказаної угоди про надання правничої допомоги.
Згідно з додатком № 1 до вказаної додаткової угоди та акту виконаних робіт від 19.08.2022 розмір наданих послуг склав 25000,00 грн.
При цьому, належних доказів на підтвердження реальності та необхідності цих витрат, та їх обґрунтованого (розумного) розміру, зокрема щодо необхідності окремої оплати за професійний досвід, науково-теоретичну підготовку, репутацію та професійні здібності адвоката, на які містяться посилання у вищеописаних судом документах, не надано.
До того ж, в акті виконаних робіт адвокатом, серед іншого, окремо визначено суми оплати за необхідність досвіду для успішного завершення доручення - 4000,00 грн та професійний досвід (разом з іншими навичками) - 2000,00 грн.
Водночас, не доводиться в чому полягає різниця між наведеними поняттями та реальна необхідність їх окремої оплати як один від одного, так і в цілому від наданих послуг.
Суд зазначає, що Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не визначено таких видів правничої допомоги (послуг) як професійний досвід адвоката, його підготовка, репутація здібності, тощо, які стосуються виключно його особистих якостей.
При цьому слід зазначити, що визначена між адвокатом та клієнтом сума за надані адвокатом послуги, стосується виключно відносин між клієнтом та адвокатом, та не може бути преюдиційною обставиною для суду.
Крім того, певні додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання адвокатом доручення, важливість доручення для клієнта тощо також стосуються виключно відносин між клієнтом та адвокатом, які не можуть відшкодовуватись за рахунок інших учасників справи.
Суд вважає, що завищений розмір адвокатських витрат, який не відповідає критеріям розумності та обґрунтованості, а також послугам, що безпосередньо стосуються предмету розгляду відповідної справи, може покласти на іншу сторону, з якої стягуються такі витрати, надмірний тягар щодо їх відшкодування.
Тож суд зазначає, що виходячи з критеріїв реальності витрат на правову допомогу в цій справі (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та необхідності таких витрат, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12250,00 грн (вивчення матеріалів - 2250,00 грн; дослідження законодавства, що регламентує предмет спору - 3000,00 грн; підготовка позовної заяви для подання до Окружного адміністративного суду м. Києва - 6000,00 грн; оформлення додатків до скарги - зняття ксерокопій документів та їх засвідчення - 1000,00 грн), а саме по 6125,00 грн з кожного відповідача, що, на думку суду, є обґрунтованою і розумною сумою для цієї справи, з урахуванням наведених висновків суду, встановлених обставин та наданих адвокатом послуг.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 241, 243, 246, 252, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕТ ТАЄРС» (код ЄДРПОУ 40967952, місцезнаходження: м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд 6-А) до Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, місцезнаходження: м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19), Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, місцезнаходження: м. Київ, Львівська площа, буд. 8) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві від 21.07.2022 № 7092619/40967952 про відмову в реєстрації податкової накладної від 20.04.2022 № 11.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕТ ТАЄРС» від 20.04.2022 № 11 датою її фактичного подання для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕТ ТАЄРС» сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 1240,50 грн (одна тисяча двісті сорок гривень 50 коп.).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕТ ТАЄРС» сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 1240,50 грн (одна тисяча двісті сорок гривень 50 коп.).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕТ ТАЄРС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6125,00 грн (шість тисяч сто двадцять п'ять гривень 00 коп.).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕТ ТАЄРС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6125,00 грн (шість тисяч сто двадцять п'ять гривень 00 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Свергун