про залишення позовної заяви без руху
09 березня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1206/26
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Савонюк М.Я., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Державної установи “Петрівська виправна колонія №49» про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Державної установи “Петрівська виправна колонія №49» (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправними дії Державної установи “Петрівська виправна колонія (№49)», які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2025 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати Державну установу “Петрівська виправна колонія (№49)» нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2025 року в загальній сумі 397220,35 гри., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи “Петрівська виправна колонія (№49)», яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов'язати Державну установу “Петрівська виправна колонія (№49)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
За результатами перевірки матеріалів позовної заяви в порядку статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя встановив, що адміністративний позов подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Водночас, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити йому нарахування та виплату індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.07.2025.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив службу у Державній установі “Петрівська виправна колонія №49» до 31.07.2025 включно, а отже до спірних правовідносин в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 31.07.2025 підлягає застосуванню передбачений частиною другою статті 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду, який починає обраховуватись з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Позивачем до позовної заяви додано довідку Державної установи “Петрівська виправна колонія (№49)» про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2018 по 31.07.2025 №9.1/224 від 19.11.2025.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 виснував, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19.07.2022 по 30.03.2023] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні.
За встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскільки датою звільнення позивача зі служби є 31.07.2025, його представник листом Державної установи “Петрівська виправна колонія (№49)» №49.6520.9/1 від 19.11.2025 отримала довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2018 по 31.07.2025 №9.1/224 від 19.11.2025, тому у даному випадку обрахування строків звернення до суду слід проводити відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України - з дати отримання вказаної довідки.
При цьому, з даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 04.03.2026, тобто із пропуском тримісячного строку.
Представник позивача одночасно з поданням позову надала суду заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій зазначає, що у період до 19.07.2022 частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України визначалось, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Вказує, що з урахуванням внесених змін до редакції частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України до вимог стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 20.07.2022 по 31.07.2025 відлік тримісячного строку звернення до слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Разом з тим, у даному випадку ОСОБА_1 дізнався про розмір індексації грошового забезпечення та порушення своїх прав лише після отримання відповіді на адвокатський запит свого представника.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, позаяк в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/20314/20 (постанова від 02.12.2021), досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка має об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Як зазначено судом вище, позивачу ще у листопаді 2025 було відомо про порядок обрахунку грошового забезпечення та виплачені суми індексації грошового забезпечення. При цьому до суду із цим позовом звернувся 04.03.2026, тобто у строк, що перевищує три місяці з дати отримання відповідних відомостей.
Однак, у заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не надав жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не навів поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
З огляду на наведене, у суду відсутні підстави вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Стосовно посилань представника позивача на Рішенням Конституційного Суду №1-р/2025 від 11.12.2025, то суд зазначає, що Конституційним Судом визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат лише частину першу статті 233 КЗпП України.
Предметом спору у цій справі є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату індексації грошової забезпечення позивача у належному розмірі після його звільнення зі служби, тому строк звернення позивача до суду у межах спірних правовідносин регулюється частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України.
За правилами частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу слід усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтею 169 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи “Петрівська виправна колонія №49» про визнання дій та бездіяльності протиправними - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК