09 березня 2026 року м. Київ справа №640/13566/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до1. Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_4; 2. Державного бюро розслідувань
провизнання протиправними та нечинними окремих положень інструкції,
ОСОБА_1 (позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 (відповідач-1), Державного бюро розслідувань (відповідач-2), в якому просить суд:
- визнати протиправними та нечинними пункт 3 Розділу IX (Строк проведення службових розслідувань, які тривали станом на 24.02.2022 або були розпочаті у період дії воєнного стану і які з об'єктивних причин та обставин не можуть бути завершені у встановлені цією Інструкцією строки, продовжується до одного місяця, починаючи з дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану) та абзац 1 пункту 7 Розділу IX (Ознайомлення працівника Державного бюро розслідувань, щодо якого проводиться службове розслідування, з висновком службового розслідування після його затвердження в установленому порядку, а також з матеріалами, зібраними у процесі службового розслідування, відбувається перед переданням до Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань) Змін до Інструкції, затверджених наказом Директора Державного бюро розслідувань №141 від 25.03.2022.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2022 у справі №640/13566/22 відкрито провадження у справі.
Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ установлено, що з дня набрання чинності цим Законом: до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2025 справа розподілена судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 справу прийнято до провадження, розгляд справи розпочато спочатку, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, відповідачем-1 14.03.2022 видано наказ №131 «Про проведення службового розслідування» стосовно позивача на предмет причетності до невиконання чи неналежного виконання своїх службових обов'язків.
Наказом відповідача-1 №156 від 11.04.2022 «Щодо внесення змін до наказу Бюро №131 від 14.03.2022» ОСОБА_1 відсторонена на час проведення службового розслідування від виконання посадових (службових) обов'язків. Станом на дату подачі позовної заяви службове розслідування стосовно позивача триває більше п'яти місяців, від виконання посадових (службових) обов'язків відсторонена упродовж чотирьох місяців.
Як зазначає позивач, враховуючи проведення на виконання наказу №131 «Про проведення службового розслідування» службового розслідування за процедурою, встановленою Бюро - Інструкцією в редакції, актуальній на час проведення розслідування, положення Змін до Інструкції, затв. наказом Відповідача 1 №141 від 25.03.2022, безпосередньо стосуються прав, свобод та інтересів позивача.
Позивач зазначає, що пунктом 3 розділу IX Змін до Інструкції, затверджених наказом відповідача-1 №141 від 25.03.2022, встановлення строків проведення службового розслідування, та абз.1 п. 7 Розділу IX Змін до Інструкції, встановлення строків на ознайомлення з матеріалами службового розслідування на не визначений час в залежності від подій, що пов'язані з обставинами, які не залежать від виконавців наказу, але, у той же час, надають їм не передбачені законом права встановлювати строки на свій розсуд, суперечать актам вищої юридичної сили, загальній меті проведення службового розслідування (дисциплінарного провадження), тобто є безпідставними, а також прийняті відповідачем-1 з перевищенням своїх повноважень у зв'язку з чим є протиправними.
Позивач зазначає, редакцією Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Бюро, затв. наказом т.в.о Директора Державного бюро розслідувань від 14.01.2020 №9 (Інструкція) станом до внесення до неї оскаржуваних змін, а саме її п.5 розділу IV, встановлено строк проведення службового розслідування у вигляді одного місяця з можливістю його продовження за вмотивованим поданням керівника Управління внутрішнього контролю Бюро на один місяць, що відповідає вимогам та не суперечить Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Наказом відповідача-1 №141 від 25.03.2022 затверджено Зміни до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань. Пунктом 3 розділу IX Змін до Інструкції визначено, що строк службових розслідувань, які тривали станом на 24.02.2022 або були розпочаті у період дії воєнного стану і які з об'єктивних причин та обставин не можуть бути завершені у встановлені цією Інструкцією строки, продовжується до одного місяця, починаючи з дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану.
Як вказує позивач, означеним наказом відповідача-1 введено порядок службового розслідування, строки якого не визначені у часі. Таке рішення не лише надає право Бюро на свавільне визначення строку службового розслідування, або ухилення від визначення такого строку до настання певної події, що не передбачене законом, але й призводить до порушення інших норм закону та прав державних службовців. Також зазначає, вказана норма Змін до Інструкції суперечить КЗпП України, Закону України «Про державну службу», Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затв. постановою КМ України від 04.12.2019 №1039.
Поряд з цим, абз.1 п. 7 Розділу IX Змін до Інструкції, затв. наказом відповідача-1 №141 від 25.03.2022, встановлено нові норми щодо ознайомлення з матеріалами службового розслідування, які порушують вимоги актів законодавства. Вказаним пунктом визначено, що ознайомлення працівника Бюро, щодо якого проводиться службове розслідування, з висновком службового розслідування після його затвердження в установленому порядку, а також з матеріалами, зібраними в процесі службового розслідування, відбувається виключно перед їх переданням до Дисциплінарної комісії Бюро.
За посиланнями позивача, за таких змін, наявність зафіксованих у Інструкції прав особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, є суто формальним фактом, оскільки навіть за їх реалізації особою після затвердження висновку додаткові дії за клопотанням особи не можуть бути проведені, а відповідно нові докази та нововиявлені обставини -перевірені. Такою нормою втрачається право на захист особи, принцип повноти та неупередженості розслідування. Крім того, враховуючи встановлені п.З Розділу IX Змін до Інструкції строки проведення службового розслідування, визначені окремою подією, особа, стосовно якої проводиться службове розслідування у порушення Конституції України, Закону України «Про інформацію», Закону України «Про захист персональних даних» позбавлена можливості отримати інформацію щодо себе у визначені у часі строки взагалі та у визначені цими актами строки зокрема.
Таким чином, на переконання позивача, вказана норма Змін до Інструкції суперечить Конституції України, Закону України «Про інформацію», Закону України «Про захист персональних даних».
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на їх необґрунтованість з таких підстав.
Відповідно до наказу ДБР від 11.10.2022 № 267/ос припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади керівника Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань 17.10.2022 у зв'язку зі скороченням численності та штату державних службовців.
Відповідач зазначає, звільнення позивача з посади унеможливлює подальше проведення службового розслідування та очевидно свідчить про неможливість порушення прав, свобод та інтересів - на порушенні яких ОСОБА_1 наголошує у своєму позові. Питання щодо ймовірних порушень прав ОСОБА_1 у зв'язку із проведенням ДБР відносно неї службового розслідування, вже було предметом дослідження судами різних інстанцій, зокрема рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.01.2023, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023 у справі № 400/3781/22 (в касаційному порядку не оскаржено) відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДБР.
Рішеннями у справі № 400/3781/22 встановлено відсутність порушення прав ОСОБА_1 під час проведення службового розслідування, а, враховуючи звільнення позивачки та завершення службового розслідування у зв'язку із цим, ОСОБА_1 не є суб'єктом оскарження Інструкції № 9, а оскарження певних положень Інструкції № 9 - розслідування по якому не проводиться у зв'язку зі звільненням позивачки, очевидно не призведе до поновлення ймовірно порушених прав чи інтересів позивачки, та не поверне її в попередній правовий статус, а відповідно суперечить меті адміністративного судочинства.
Відповідач акцентує, ОСОБА_1 помилково ототожнює процедури проведення службового розслідування з процедурою розгляду та проведення дисциплінарного провадження.
Інструкція № 9 прийнята на виконання вимог статей 14 та 24 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» з метою врегулювання порядку проведення службових розслідувань стосовно працівників ДБР, є нормативно-правовим актом, оскільки регулює порядок проведення службових розслідувань лише в системі ДБР, відповідно розповсюджує свою дію лише на працівників ДБР, а тому врегульовує порядок проведення службового розслідування відповідно до приписів вказаного законодавства.
За таких умов, посилання позивачки на невідповідність положень Інструкції № 9, зокрема пункту 3 Розділу ІХ та абзацу 1 пункту 7 Розділу ІХ положенням статті 72 Закону України «Про державну службу» та Порядку № 1039 не заслуговують на увагу, оскільки вказаними актами регулюються засаднично різні процедури для органів виконавчої влади та ДБР - державного правоохоронного органу (стаття 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань»).
Також відповідач зазначає, продовження строків у зв'язку з веденням військового стану щодо вчинення тих чи інших юридично значущих дії, передбачено не лише Інструкцією № 9, а також іншими нормативно - правовими актами. При цьому конструкція продовження строків у інших нормативно - правових актах аналогічна конструкції продовження строків проведення службового розслідування відповідно до Інструкції № 9 та зводиться до того, що всі дії будуть завершені не пізніше 30 днів після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни.
При цьому, зазначає, продовження строків проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 обумовлено не лише розпочатою збройною агресію російської федерації та запровадженим військовим станом, а також і поведінкою самої позивачки.
Інструкцію № 9 доповнено новим абзацом 1 пункту 7 Розділу ІХ Інструкції № 9 відповідно до якого ознайомлення працівника ДБР, відносно якого проводиться службове розслідування, з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі службового розслідування, можливо лише перед переданням до Дисциплінарної комісії ДБР.
У той же час, як зазначає відповідач, аналогічна норма Інструкції № 9 щодо ознайомлення з матеріалами службового розслідування діє з моменту її затвердження, зокрема відповідно до розділу VІІ Інструкції № 9 працівник ДБР, щодо якого проводиться службове розслідування, має право за письмовим рапортом (клопотанням, заявою) ознайомлюватися з висновком службового розслідування після його затвердження в установленому порядку, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, та висловлювати письмові зауваження.
Додатково відповідач вказує, під час відпрацювання Управлінням внутрішнього контролю фактичних місць дислокації та виконання службових обов'язків працівниками ДБР в умовах воєнного стану в Україні, встановлено, що по завершенню своєї відпустки 28.02.2022 позивачка не приступила до виконання службових обов'язків та лише через тиждень 07.03.2022 направила рапорт на ім'я Директора ДБР, у якому вказала причини неявки на робоче місце.
На підставі зазначеної інформації, з метою перевірки викладених фактів, ДБР видано наказ від 14.03.2022 № 131 «Про проведення службового розслідування», з яким у відповідності до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції № 9 ОСОБА_1 ознайомлено 15.03.2022 (у порядку визначеному чинним законодавством та Інструкцією № 9).
Відповідно до пункту 1 Розділу V Інструкції № 9, особа, щодо якої проводиться розслідування, може бути відсторонена від виконання посадових чи службових обов'язків за посадою на час проведення службового розслідування. Рішення про відсторонення приймає Директор ДБР.
Відсторонення працівника ДБР від виконання посадових чи службових обов'язків за посадою здійснюється на підставі наказу Директора ДБР, воно не може тривати більше строку, передбаченого для проведення службового розслідування або зазначеного в рішенні суду (пункт 1 розділу V Інструкції).
Ураховуючи те, що позивачка обіймала посаду керівника самостійного структурного підрозділу Управління міжнародного співробітництва ДБР категорії «Б» у структурі якого дві відділи загальною штатною численністю 9 осіб, а, відтак, у разі не вирішення питання про її відсторонення від виконання посадових обов'язків, може впливати на підлеглих та на хід службового розслідування, а також вчиняти інші дії, які можуть унеможливити встановлення об'єктивних обставин та належного проведення службового розслідування.
За наведених обставин у Директора ДБР були усі правові підставі визначені положеннями частини 1 статті 12, частини 6 статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та пункту 1 Розділу V Інструкції від 14.01.2020 № 9 прийняти рішення про проведення службового розслідування, та про відсторонення від виконання посадових обов'язків позивачки.
Оскільки оскаржуваними наказами ДБР трудові відносини позивачки не припинялись, а також не зупинялася і виплата заробітної плати, то з фактичних обставин справи вбачається відсутність порушеного права.
Також починаючи з 11.04.2022 (дата внесення змін в наказ ДБР № 131 від 14.03.2022 «Про проведення службового розслідування»), позивачка безперервно відсторонена від виконання своїх обов'язків за посадою, тобто не виконує будь-якої роботи за посадою, у зв'язку із чим не може на законних підставах, протягом вказаного періоду, працювати з відомостями, що становлять державну таємницю.
У зв'язку із відстороненням ОСОБА_1 від виконання посадових обов'язків, тобто відстороненням від виконання роботи, в тому числі від роботи з матеріальними носіями секретної інформації, наказом ДБР від 31.03.2022 №130/2-ос/д позивачці припинено, на період відсторонення, виплату щомісячної доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
У відповіді на відзив позивач позовні вимоги підтримує, просить задовольнити у повному обсязі, зазначає, оскаржувані зміни до Інструкції забезпечують свавілля у діях уповноважених на проведення службових розслідувань осіб Бюро, суперечать актам вищої юридичної сили та порушують права осіб, стосовно яких проводяться такі розслідування, зокрема позивача.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач акцентує, рішеннями у справі № 400/3781/22 встановлено відсутність порушення прав ОСОБА_1 під час проведення службового розслідування, а враховуючи звільнення позивачки та завершення службового розслідування у зв'язку із цим, ОСОБА_1 не є суб'єктом оскарження Інструкції № 9.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до наказу т.в.о. директора Державного бюро розслідувань І. Венедіктовою від 14.01.2020 №9, з метою нормативного врегулювання проведення службового розслідування стосовно працівників Державного бюро розслідувань, відповідно до пункту 8 частини першої статті 12, пункту 6 частини другої статті 24 Закону України «Про державне бюро розслідувань», затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань.
Згідно з наказом директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 від 25.03.2022 №141, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, положень Закону України «Про правовий режим воєнного стану», керуючись пунктом 8 частини першої статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», затверджено Зміни до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом Державного бюро розслідувань від 14 січня 2020 року № 9 (зі змінами).
Відповідно до Змін до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, затверджених наказом Державного бюро розслідувань 25.05 2022 № 141, доповнено розділ IX такого змісту:
«Розділ ІХ. Особливості проведення службового розслідування у період дії воєнного стану в Україні
У період дії воєнного стану службове розслідування (з числа незавершених станом на 24.02.2022 або розпочатих у цей період) проводиться відповідно до цієї Інструкції з урахуванням таких особливостей.
1. Під час службового розслідування листування підрозділу внутрішнього контролю зі структурними підрозділами центрального апарату та територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, їх працівниками може здійснюватися з використанням засобів електронної комунікації (електронної пошти або через месенджери за контактними даними, які є у розпорядженні підрозділу внутрішнього контролю).
Кореспонденція, надіслана підрозділом внутрішнього контролю з використанням засобів електронної комунікації, вважається такою, що отримана адресатом на другий день з дня її відправлення.
Інформація, запитувана працівниками підрозділу внутрішнього контролю (у тому числі пояснення працівників Державного бюро розслідувань, копії документів тощо), надсилається з використанням засобів електронної комунікації працівнику підрозділу внутрішнього контролю, який є ініціатором такого запиту.
Якщо у запиті не зазначено строку надання інформації, така інформація (у тому числі пояснення працівників Державного бюро розслідувань, копії документів тощо) має бути надана протягом трьох робочих днів. У разі значного обсягу підготовки таких документів - не пізніше п'яти робочих днів.
Якщо працівник Державного бюро розслідувань не надав пояснення протягом трьох робочих днів або не повідомив про поважні причини його ненадання, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що працівники підрозділу внутрішнього контролю складають акт.
Перебування на дистанційній роботі, у відрядженні чи відпустці не є поважними причинами, оскільки пояснення надається з використанням засобів електронної комунікації.
Поважними причинами є:
1) перебування на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров'я. розташованих на підконтрольних органам державної влади України територіях, з подальшим підтвердженням: у паперовому вигляді - належним чином оформленим листком непрацездатності, поданим до кадрового підрозділу; в електронному вигляді підрозділом фінансової діяльності та бухгалтерського обліку інформації про наявність відкритого лікарняного у відповідній базі;
2) безпосередня участь у бойових діях;
3) перебування на тимчасово окупованій території.
Від працівника Державного бюро розслідувань, щодо якого є підтвердні дані про самовільне залишення ним визначеного його керівництвом місця дислокації, виїзд до інших регіонів країни чи за кордон, пояснення не відбираються, працівник Державного бюро розслідувань вважається таким, що відмовився від надання пояснень.
2. Наказ про проведення службового розслідування доводиться до відома працівника Державного бюро розслідувань або відповідного керівника структурного підрозділу Державного бюро розслідувань чи директора територіального управління Державного бюро розслідувань, стосовно працівника якого проводиться службове розслідування, зокрема із використанням засобів електронної комунікації.
3. Строк проведення службових розслідувань, які тривали станом на 24.02.2022 або були розпочаті у період дії воєнного стану і які з об'єктивних причин та обставин не можуть бути завершені у встановлені цією Інструкцією строки, продовжується до одного місяця, починаючи з дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану.
4. Час тимчасової втрати працездатності особою, стосовно якої проводиться службове розслідування, її перебування на лікуванні, у відпустці або відсутності з інших документально підтверджених причин до строку проведення службового розслідування не зараховується.
Працівник Державного бюро розслідувань, який перебуває у службовому відрядженні та щодо якого видано наказ про відсторонення від виконання посадових чи службових обов'язків за посадою, може бути відкликаний зі службового відрядження за попереднім погодженням з керівником підрозділу внутрішнього контролю.
5. Працівники Державного бюро розслідувань зобов'язані надавати: письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, документи чи матеріали, засвідчені належним чином (якщо є можливість), відповідно до своїх службових обов'язків.
6. Працівник Державного бюро розслідувань, щодо якого проводиться службове розслідування, має перебувати за місцем дислокації, визначеним його керівництвом, або на дистанційній роботі та сприяти проведенню службового розслідування, а про зміну місця дислокації негайно повідомляти підрозділ внутрішнього контролю.
7. Ознайомлення працівника Державного бюро розслідувань, щодо якого проводиться службове розслідування, з висновком службового розслідування після його затвердження в установленому порядку, а також з матеріалами, зібраними в процесі службового розслідування відбувається перед переданням до Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань.
Протягом трьох робочих днів із дня затвердження у встановленому порядку висновку службового розслідування працівник Державного бюро розслідувань, стосовно якого воно проводилось, повідомляється про завершення розслідування із визначенням дати та місця прибуття для ознайомлення з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі службового розслідування.
Ознайомлення працівника Державного бюро розслідувань з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі службового розслідування, проводиться протягом робочого дня у присутності уповноваженого працівника підрозділу внутрішнього контролю, про що робиться відповідна відмітка в аркуші ознайомлення.
У разі відмови працівника Державного бюро розслідувань засвідчити підписом факт ознайомлення з висновком службового розслідування, а також матеріалами, зібраними в процесі службового розслідування, уповноважений працівник підрозділу внутрішнього контролю робить про це запис в аркуші ознайомлення, який засвідчується їхніми підписами.
Якщо працівник Державного бюро розслідувань, стосовно якого проведено службове розслідування, не прибув у визначений для ознайомлення день та місце без поважних причин (хвороба, відрядження, відпустка, виконання невідкладних службових обов'язків тощо) та не повідомив підрозділ внутрішнього контролю про причини своєї відсутності, вважається, що в такої особи зауважень до результатів службового розслідування немає.
Про факт неприбуття працівника Державного бюро розслідувань для ознайомлення з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі службового розслідування, не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для ознайомлення складається довідка за підписом уповноваженого працівника підрозділу внутрішнього контролю з відображенням відомостей про дату та спосіб доведення до відома працівника Державного бюро розслідувань інформації стосовно необхідності прибуття та відомостей щодо причин його неприбуття.
8. У висновку, по можливості, зазначаються відомості про дату народження, освіту, стаж державної служби чи служби на посаді особи начальницького складу (прирівняний до вказаного стаж служби), щодо якої проводиться службове розслідування, строк перебування на останній посаді в Державному бюро розслідувань, заохочення та дисциплінарні стягнення, які раніше застосовувались до працівника Державного бюро розслідувань.
9. Після затвердження висновку підрозділ внутрішнього контролю передає до Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань усі зібрані матеріали.
Матеріали мають містити:
1) опис матеріалів;
2) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення працівником дисциплінарного проступку;
3) матеріали та висновок службового розслідування;
4) довідку за підписом уповноваженого працівника підрозділу внутрішнього контролю з відображенням відомостей про дату та спосіб доведення до відома працівника Державного бюро розслідувань інформації стосовно необхідності прибуття та відомостей щодо причин його неприбуття;
5) аркуш ознайомлення працівника Державного бюро розслідувань з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі службового розслідування.».
Незгода позивача з редакцією пункту 3 Розділу IX та абзацу 1 пункту 7 Розділу IX Змін до Інструкції, затверджених наказом директора Державного бюро розслідувань №141 від 25.03.2022, зумовила звернення позивача з даним позовом до суду.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 5 КАС України декларує право на звернення до суду та способи судового захисту, згідно частини першої якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
У пункті 1 резолютивної частини Рішення від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» треба розуміти, як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який:
а) виходить за межі змісту суб'єктивного права;
б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;
в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;
г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;
д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;
є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб'єктивне право, і пов'язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: «Дозволено все, що передбачено у законі», а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: «Дозволено все, що не забороняється законом».
Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб'єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов'язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.
Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб'єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.
Отже, з огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17 виснував, що обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:
(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;
(б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до частини другої статті 124 Конституції України;
(в) встановлена законом заборона пред'явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);
(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);
(д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.
Отже, з наведеного слідує необхідність з'ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб'єкта владних повноважень.
У справі, що розглядається, наявність порушеного права та законного інтересу оскаржуваними Змінами до Інструкції №9 позивач пов'язує з проведенням службового розслідування відносно себе.
Надаючи оцінку посиланням позивача, викладеним у якості обґрунтувань позову у справі, що розглядається, у взаємозв'язку з дослідженням наявності порушеного права, свобод, інтересу позивача прийняттям оскаржуваних Змін до Інструкції, затверджених наказом директора Державного бюро розслідувань №141 від 25.03.2022, суд приймає до уваги таке.
Так, правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань визначає Закон України від 12 листопада 2015 року № 794-VIII «Про Державне бюро розслідувань» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин першої, четвертої статті 10 Закону № 794-VIII керівництво діяльністю Державного бюро розслідувань здійснює його директор, який має першого заступника та двох заступників. У разі відсутності директора Державного бюро розслідувань його повноваження здійснює перший заступник директора Державного бюро розслідувань, а в разі його відсутності - один із заступників директора Державного бюро розслідувань згідно із розподілом обов'язків.
Повноваження директора Державного бюро розслідувань, першого заступника директора Державного бюро розслідувань і заступника директора Державного бюро розслідувань припиняються в зв'язку із закінченням строку повноважень або у разі: 1) подання письмової заяви про припинення повноважень за власним бажанням; 2) призначення чи обрання на іншу посаду за його згодою; 3) досягнення 65 років; 4) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; 5) набрання законної сили рішенням суду про визнання його недієздатним або про обмеження його цивільної дієздатності, про визнання його безвісно відсутнім чи про оголошення його померлим; 6) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього або притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, набрання законної сили рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави; 7) припинення ним громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України; 8) смерті; 10) набуття громадянства іншої держави; 11) наявності заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини.
Згідно із пунктом 8 частини першої, частиною четвертою статті 12 Закону № 794-VIII директор Державного бюро розслідувань видає у межах повноважень накази і розпорядження, дає доручення, які є обов'язковими для виконання працівниками Державного бюро розслідувань.
У разі звільнення директора Державного бюро розслідувань з посади, його смерті або відсутності відомостей про місце його перебування повноваження директора Державного бюро розслідувань протягом 60 днів виконує його перший заступник, а в подальшому - почергово кожний із заступників і знову перший заступник з ротацією кожні 60 днів до того часу, доки не буде призначено нового директора Державного бюро розслідувань в порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону № 794-VIII трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (в частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
Згідно із абзацом 2 частини шостої статті 14 Закону № 794-VIII на осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюється Дисциплінарний статут Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Пунктом 6 частини другої статті 24 Закону № 794-VIII визначено, що підрозділ внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань має обов'язок проведення службового розслідування стосовно працівників Державного бюро розслідувань.
Відповідно до частин першої, другої статті 25 Закону № 794-VIII для розгляду питань застосування дисциплінарних стягнень до працівників Державного бюро розслідувань утворюється Дисциплінарна комісія у складі п'яти осіб. До складу Дисциплінарної комісії входять три особи, визначені Радою громадського контролю при Державному бюро розслідувань.
Склад та положення про Дисциплінарну комісію Державного бюро розслідувань затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.
Дисциплінарна комісія на підставі службового розслідування, що проводиться підрозділом внутрішнього контролю, складає висновок про наявність чи відсутність в діях працівника Державного бюро розслідувань дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення.
Процедуру проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань та його територіальних управлінь - осіб рядового та начальницького складу, державних службовців та працівників, які працюють за трудовими договорами у ДБР, оформлення таких розслідувань, і реалізація прийнятих за ними висновків визначає Інструкція про порядок затвердження службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, затверджену наказом ДБР від 14 січня 2020 року №9.
Відповідно до пунктів 2, 3 Інструкції №9 службове розслідування за фактами порушень законодавства у сфері охорони державної таємниці проводиться відповідно до Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939.
Службове розслідування за фактами втрати документів або розголошення відомостей, які містять службову інформацію, проводиться відповідно до Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 736.
Відповідно до пункту 4 Інструкції №9 у кожному випадку вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, невиконання працівниками Бюро вимог Закону України «Про запобігання корупції» з метою виявлення причин та умов, що сприяли їх вчиненню, службове розслідування призначається або проводиться за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що вчинене працівником Бюро правопорушення містить ознаки кримінального правопорушення, Управління внутрішнього контролю Бюро, негайно письмово повідомляє про це Директора Бюро (пункт 5 Інструкції №9).
Пунктом 6 Інструкції №9 встановлено, службове розслідування проводиться незалежно від здійснення за тим самим фактом розслідування у кримінальному провадженні чи провадження справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з пунктом 7 Інструкції №9 службове розслідування не проводиться стосовно працівників Бюро, з якими припинено трудові правовідносини. У такому разі службове розслідування може бути призначене з метою встановлення причетності (непричетності) до події інших працівників Бюро, виявлення та усунення причин і умов, що сприяли вчиненню неправомірних дій, усунення їх наслідків.
Судом встановлено, наказом Державного бюро розслідувань від 11.08.2020 року №511-ос ОСОБА_1 призначено на посаду керівника Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань.
Наказом ДБР від 07.10.2020 року №97дск/ос/д позивачці надано доступ до державної таємниці для роботи з інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно».
Відповідно до наказу ДБР від 14.03.2022 року №131 «Про проведення службового розслідування» заступнику начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції Управління внутрішнього контролю ОСОБА_2 , старшому оперуповноваженому в ОВС відділу з питань запобігання та виявлення корупції Управління внутрішнього контролю Бурлюку Олексію Володимировичу, оперуповноваженому відділу з питань запобігання та виявлення корупції Управління внутрішнього контролю Ступ'як Мар'яні Тодорівні доручено проведення службового розслідування на предмет причетності до невиконання чи неналежного виконання обов'язків керівника Управління міжнародного співробітництва ДБР ОСОБА_1 .
Пунктом 2 вказаного наказу визначено провести службове розслідування у термін з 15.03.2022 року по 14.04.2022 року.
З вказаним наказом позивачку ознайомлено 15.03.2022 року.
Наказом Директора ДБР ОСОБА_4. від 31.03.2022 року №ВС-1-ос/дск/д припинено доступ до державної таємниці керівнику Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 .
Наказом Директора ДБР ОСОБА_3 від 31.03.2022 року №ВС-2-ос/д "Про припинення доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці" припинено щомісячну доплату за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 10 відсотків посадового окладу з 28 лютого 2022 року керівнику Управління міжнародного співробітництва ДБР ОСОБА_1 .
Наказом Директора ДБР ОСОБА_4. від 11.04.2022 року №156 "Щодо внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 14.03.2022 року №131 "Про проведення службового розслідування" пункт 3 наказу ДБР від 14.03.2022 року №131 "Про проведення службового розслідування" викладено у такій редакції: "Відсторонити на час проведення службового розслідування керівника Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 від виконання посадових (службових) обов'язків із збереженням заробітної плати".
Підставою для проведення службового розслідування стала службова записка Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань від 14.03.2022 року №2/10-10/6/22. Правовою підставою для проведення службового розслідування визначено наказ Державного бюро розслідування від 14.01.2020 року № 9 "Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань".
Вважаючи протиправними дії керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань Чобітка Богдана Петровича щодо складання службових записок №2/10-10/6/22 від 14.03.2022 року та №10/10-10/22 від 11.04.2022 року, наслідком реалізації яких стали накази про призначення службового розслідування, відсторонення від виконання посадових обов'язків та несплату доплати за роботу, яка передбачає доступ до держаної таємниці, позивач оскаржила такі дії у судовому порядку.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 у справі №400/3781/22 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань Чобітка Богдана Петровича, Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 та Державного бюро розслідувань про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023 у справі №400/3781/22 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року - змінено, доповнивши мотивувальну частину рішення правовими підставами для відмови у задоволенні позовних вимог.
У межах справи №400/3781/22 судами встановлено, службове розслідування відносно позивачки розпочато на підставі наказу Директора ДБР від 14.03.2022 року №131, відповідно до наказу ДБР від 11.10.2022 №267/ос ОСОБА_1 звільнено із 17.10.2022 у зв'язку зі скороченням численності та штату державних службовців. На момент звільнення позивачки відсутні докази прийняття стосовно неї рішення за наслідками розгляду матеріалів службового розслідування. Факт звільнення позивачки припиняє завершення службового розслідування належним чином.
З огляду на матеріали справи, що розглядається, наказом Державного бюро розслідувань від 11.10.2022 №267/ос припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади керівника Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань 17 жовтня 2022 року у зв'язку зі скороченням чисельності та штату державних службовців (т.1 а.с.136).
Відповідно до висновку службового розслідування від 08.11.2022 №41/10-10/9/22 службове розслідування за фактом можливої причетності до вчинення правопорушень, невиконання чи неналежного виконання службових (посадових) обов'язків керівника Управління міжнародного співробітництва ОСОБА_1 завершено.
У вказаному висновку зазначено, що, оскільки, відповідно до вимог пункту 7 Розділу І Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом Державного бюро розслідувань від 14.01.2020 №9 з змінами службове розслідування не проводиться стосовно працівників ДБР, з якими припинено трудові правовідносини, із врахуванням звільнення ОСОБА_1 (наказ ДБР від 11.10.2022 № 267/ос) із займаної посади з 17.10.2022, направлення матеріалів даного службового розслідування до Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань стосовно вказаної особи не здійснювати.
З наведених вище норм виснувається, оскаржувані приписи Інструкції №9 обмежені дією за визначеним колом суб'єктів, а саме: стосовно працівників Державного бюро розслідування та його територіальних управлінь- осіб рядового та начальницького складу, державних службовців та працівників, які працюють за трудовими договорами у Бюро.
Враховуючи сукупність встановлених обставин, у контексті справи, що розглядається, суд констатує, що службове розслідування відносно позивача завершено, направлення матеріалів службового розслідування до Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань стосовно ОСОБА_1 не відбулося, оскаржувані зміни до Інструкції №9 не породжують будь-яких юридично значимих наслідків для позивача, оскільки не має впливу на його права, обов'язки та інтереси як особи, яка звільнена з Державного бюро розслідувань.
Також означена Інструкція є актом з організації процедури проведення службових розслідувань, оформлення таких розслідувань, і реалізації прийнятих за ними висновків, отже стосується вирішення процедурних питань у процесі проведення службового розслідування, відтак не зумовлює самостійних правових наслідків, а тому не може бути самостійним предметом судового розгляду.
При цьому, суд враховує висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 08 вересня 2022 року у справі № 400/2913/20, відповідно до яких, зокрема, підрозділ внутрішнього контролю не є Дисциплінарною комісією, а службове розслідування, яке проводить цей підрозділ (якщо виявить для цього підстави), не є дисциплінарним провадженням, хоча його результати можуть слугувати підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника ДБР відповідно до Закону № 889-VIII, але з урахуванням особливостей, визначених Законом № 794-VIII (як це передбачено абзацом третім частини шостої статті 14 Закону № 794-VIII).
У цьому контексті немає підстав вважати, що норми розділу V Інструкції № 9 суперечать положенням Закону № 889-VIII (а конкретно статті 72 глави 2 розділу VIII), адже цей підзаконний нормативний акт виданий для реалізації положень Закону № 794-VIII, який - зважаючи на сферу його правового регулювання - для цих правовідносин є спеціальним. Тому розглядати спір треба передовсім через призму цього Закону й нормативних актів, виданих для реалізації його приписів. Положення Закону № 889-VIII в цьому випадку можуть застосовуватися в частині (й у спосіб), яка їм не суперечитиме.
Підсумовуючи викладене, висновується, що безпосередньо для позивача оскаржувані Зміни до Інструкції №9 не породжують негативних наслідків, не спричиняють суттєвого негативного впливу саме на позивача.
Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Зазначене є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки сама по собі суб'єктивна незгода позивача з оскаржуваним пунктами Інструкції №9 жодним чином не свідчить про те, що вказаний акт порушує матеріально-правові інтереси позивача.
Беручи до уваги викладене, суд констатує, що в ході розгляду справи не підтверджено належними та достатніми доказами наявність підстав для формування висновку суду про протиправність чи невідповідність правовим актам вищої юридичної сили оскаржуваних пунктів Змін до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, затверджених наказом Державного бюро розслідувань від 25.03.2022 № 141, так і не доведено та не обґрунтовано порушення прав позивача, що спричинені прийняттям спірних Змін.
Відповідно до положень частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення даного спору по суті.
З огляду на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255, 264 КАС України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.