ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" березня 2026 р. справа № 826/8758/15
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про скасування наказу, поновлення на роботі та зобов'язання нарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункту 6 наказу Державної екологічної інспекції України №109-о від 20.04.2015 року в частині його звільнення з посади;
- зобов'язання видати наказ щодо поновлення на посаді завідуючого сектору внутрішнього аудиту Державної екологічної інспекції України;
- зобов'язання нарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з офіційного сайту Державної екологічної інспекції України позивачу стало відомо, що 20 квітня 2015 року видано наказ №109-о від 20.04.2015 року, відповідно до якого його звільнений з посади завідуючого сектору внутрішнього аудиту Державної екологічної інспекції України. Днем звільнення зазначено перший день виходу з лікарняного на роботу. Так, зі змісту спірного наказу вбачається, що позивача звільнено за невиконання вимог ч. 2 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про очищення влади», що виразилось в неподанні керівникові установи відповідача власноручно написаної заяви у строк, передбачений Законом, про те, що до нього не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо нього, відповідно до Закону. Проте, позивач не погоджується із наведеними та вказав, що у період з 27.01.2015 по момент звільнення перебував на лікарняному, відтак він фізично не мав змоги подати відповідно заяву. Також зазначив, що у зв'язку з перебування на лікарняному до нього не було доведено наказ про початок проведення перевірки та, відповідно, необхідність подання заяви. Окрім цього вказав, що спірний наказ винесений не уповноважено на те особою, а згідно приписів КЗпП України взагалі не допускається звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про скасування наказу, поновлення на роботі.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, судову справу №640/8758/15 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.
В Івано-Франківському окружному адміністративному суді справа №640/8758/15 зареєстрована 05.03.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025, справу №640/8758/15 передано судді Шумею М.В.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/8758/15 за позовом за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про скасування наказу, поновлення на роботі.
Розгляд справи ухвалено розпочати з початку та здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
28.03.2025 року від Державної екологічної інспекції України до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві. Зазначає, що позивач про початок проведення перевірки та необхідність подання відповідної був повідомлений належним чином, згідно листа відповідача від 03.04.2015 №6-2/960, а відповідно до доповідних записок головного управління сектору по роботі з персоналом позивача було повідомлено по телефону. Відповідач вказав, що норми КЗпП України відповідно до яких не допускається звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності не поширюються на звільнення працівників відповідно до пункту 7-2 частини 1 статті 36 КЗпП України, а наказ про звільнення прийнятий уповноваженою особою. Просить відмовити у задоволенні позову.
01.10.2025 року позивачем подано клопотання про зміну предмету позову.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, подане клопотання, суд дійшов висновку, що вищевказане клопотання не підлягає до задоволення з огляду на нижчевикладене.
Частиною 1 статті 47 КАС України встановлено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно частин 1 та 2 статті 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Так, у даній справі суд прийняв до свого провадження дану справу 11.03.2025 року, а заява про уточнення позовних вимог подана до суду позивачем 01.10.2023 року, тобто з порушенням встановленого частиною 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України строку для подання заяви про уточнення позовних вимог.
За таких обставин, у зв'язку з пропуском строку подання заяви про уточнення позовних вимог, у прийнятті останньої слід відмовити.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
Наказом Держекоінспекції України від 16.05.2014 №115-0 ОСОБА_1 призначено на посаду завідуючого сектору внутрішнього аудиту Державної екологічної інспекції України.
На виконання вимог Закону України «Про очищення влади», Порядку проведення перевірки відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №563, та Плану проведення перевірок відповідно до Закону України «Про очищення влади», затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №1025-р, Державною екологогічною інспекцією України, в особі першого заступника голови ОСОБА_2 , прийнято Наказ №96-о від 01.04.2015 року «Про проведення в апараті Держекоінспекції України перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», відповідно до п.3 якого визначено провести в центральному апараті Держекоінспекції України та територіальних органах Держекоінспекції України перевірку відповідно до затвердженого Плану заходів, визначивши днем початку проведення перевірки - 07 квітня 2015 року, відносно керівників структурних підрозділів Держекоінспекції України, керівників та заступників керівників територіальних органів Держекоінспекції України.
Згідно пункту 6 наказу Держекоінспекції України від 20.04.2015 №109-о «Про звільнення» відповідно до пункту 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) ОСОБА_1 звільнено з посади завідуючого сектору внутрішнього аудиту Державної екологічної інспекції України за невиконання вимог частин другої та третьої статті 4 Закону України «Про очищення влади», що виразилось в неподанні керівникові Держекоінспекції України власноруч написаної заяви у строк, передбачений Законом України «Про очищення влади», про те, що до нього не застосовуються відповідні заборони і про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо нього, відповідно до Закону України «Про очищення влади».
Пунктом 6.1 даного наказу визначено - вважати днем звільнення позивача перший день виходу з лікарняного на роботу.
Даний наказ підписано першим заступником голови Держекоінспекції України Синьогубовим В.М.
Відповідно до наказу від 19.05.2015 №132-о серед іншого було визначено, що пункт 6 та 6.1 наказу від 20.04.2015 №109-о вважати відповідно пунктами 5 та 5.1.
Наказом Держекоінспекції України від 25.05.2015 №136-о “Про виплату компенсації при звільненні ОСОБА_1 » було постановлено - вважати днем звільнення позивача 25.05.2015, тобто перший день виходу з лікарняного. Даний наказ підписано першим заступником голови Держекоінспекції України Синьогубовим В.М.
Судом також встановлено, що позивач з 27.01.2015 по 23.05.2015 перебував на лікарняному, що підтверджується наявними у матеріалах адміністративної справи листками непрацездатності (а.с. 11-13 т.1, 80 т.2).
Позивач вважає наказ про звільнення протиправним та незаконним, а тому звернувся до суду з вимогою про його скасування, поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року № 1682-VII (далі - Закон) визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1682-VII очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист (частина друга статті 1 Закону №1682-VII).
Статтею 2 Закону №1682-VII встановлено, що заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо: 1) Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністра України, а також міністра, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, їх перших заступників, заступників; 2) Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, керівника податкової міліції, керівника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, їх перших заступників, заступників; 3) військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації; 4) членів Вищої ради юстиції, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, професійних суддів, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника; 5) Глави Адміністрації Президента України, Керівника Державного управління справами, Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їх перших заступників, заступників; 6) начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту; 7) посадових та службових осіб органів прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Національного банку України; 8) членів Центральної виборчої комісії, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, голів та членів національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв'язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг; 9) керівників державних, у тому числі казенних, підприємств оборонно-промислового комплексу, а також державних підприємств, що належать до сфери управління суб'єкта надання адміністративних послуг; 10) інших посадових і службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування; 11) осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у пунктах 1-10 цієї частини.
Так, відповідно до статті 4 Закону №1682-VII особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону. Заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві згідно з планом проведення перевірок, затвердження якого передбачено пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону.
Заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві згідно з планом проведення перевірок, затвердження якого передбачено пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону.
Неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону №1682-VII.
Подання заяви, у якій особа повідомляє про те, що до неї застосовується заборона, зазначена у частині третій або четвертій статті 1 цього Закону, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після подання такої заяви та застосування до неї відповідної заборони.
Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону №1682-VII організація проведення перевірки осіб (крім професійних суддів та осіб, зазначених в абзаці третьому цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.
Порядок проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №563 (далі - Порядок №563), визначає механізм проведення перевірки достовірності відомостей, що подаються посадовими і службовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також особами, які претендують на зайняття відповідних посад, щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону №1682-VII.
Згідно з пунктом 49-1 Порядку №563 перевірці підлягають особи, які займають посади, передбачені пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону №1682-VII, а також особи, за якими в установленому законодавством порядку зазначені посади зберігаються.
Пунктом 4 Порядку №563 передбачено, що організація проведення перевірки покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої проводиться перевірка (далі - керівник органу).
Відповідно до пунктів 5-8 Порядку №563 керівник органу або голова суду згідно з планом проведення перевірок, затвердженим Кабінетом Міністрів України, приймає рішення про початок проведення перевірки у відповідному органі (далі - початок проведення перевірки в органі), в якому встановлює дату початку проведення перевірки, а також відповідальним за проведення перевірки визначає кадрову службу чи інший структурний підрозділ такого органу (далі - відповідальний структурний підрозділ).
Рішення про початок проведення перевірки в органі оприлюднюється в день його прийняття на офіційному вебсайті органу, в якому проводиться перевірка, та в той самий день доводиться відповідальним структурним підрозділом такого органу до відома осіб, які підлягають перевірці.
У разі коли в органі, в якому проводиться перевірка, відсутня технічна можливість для оприлюднення рішення про початок проведення перевірки в органі, такий орган надсилає зазначене рішення в день його прийняття у паперовій та електронній формі (скановану копію у форматі pdf) на електронну адресу органу, якому підпорядковується зазначений орган. Орган, якому підпорядковується орган, в якому проводиться перевірка, у той самий день оприлюднює рішення на власному офіційному вебсайті.
Особа, яка підлягає перевірці, зобов'язана у десятиденний строк із дня початку проведення перевірки в органі подати до відповідального структурного підрозділу, зокрема у разі незастосування заборон, передбачених частиною третьою або четвертою статті 1 Закону: власноручно написану заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом, про те, що до неї не застосовуються заборони, передбачені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, про згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо неї за формою згідно з додатком 1; копії, засвідчені підписом керівника кадрової служби і скріплені печаткою (далі - засвідчені копії): сторінок паспорта громадянина України з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу паспорта та місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України); декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, складеної за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».
Згідно з пунктом 10 Порядку №563 повідомлення особою, яка підлягає перевірці, в заяві про те, що до неї застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті Закону України «Про очищення влади», або неподання нею заяви у строк, зазначений у пункті 8 цього Порядку, є підставою для звільнення особи з посади, що вона обіймає, не пізніш як на третій день після подання такої заяви або закінчення строку подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої відповідно частиною третьою або четвертою статті 1 Закону.
Згідно п.14 Порядку, відповідальний структурний підрозділ протягом десяти днів з дня надходження заяви особи, яка підлягає перевірці, на підставі відомостей, наявних в особовій справі такої особи, або на підставі наданих особою документів, а також інформації з Реєстру про внесення відомостей про особу до Реєстру або відсутність у Реєстрі таких відомостей, перевіряє достовірність відомостей, зазначених у заяві, щодо незастосування до неї заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону, на основі критеріїв, визначених пунктами 1 - 8 частини другої, пунктами 1 і 2 частини четвертої статті 3 Закону.
Відповідно до пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені Законом України «Про очищення влади».
Як встановлено судом, на виконання вимог Закону України «Про очищення влади», Порядку проведення перевірки відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №563, та Плану проведення перевірок відповідно до Закону України «Про очищення влади», затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №1025-р, Державною екологогічною інспекцією України, в особі першого заступника голови Синьогуба В.М., прийнято Наказ №96-о від 01.04.2015 року «Про проведення в апараті Держекоінспекції України перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» визначено провести перевірку 07 квітня 2015 року відносно керівників структурних підрозділів Держекоінспекції України, керівників та заступників керівників територіальних органів Держекоінспекції України.
Узв'язку з неподанням позивачем керівникові Держекоінспекції України власноруч написаної заяви у строк, передбачений Законом України «Про очищення влади», про те, що до нього не застосовуються відповідні заборони і про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо нього, відповідно до Закону України «Про очищення влади» відповідно до наказів Держекоінспекції України від 20.04.2015 №109-о «Про звільнення» від 25.05.2015 №136-о позивача було звільнено 25.05.2015 - у перший день виходу з лікарняного.
Суд вважає спірний наказ про звільнення позивача винесено незаконно, з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що позивача у період з 27.01.2015 по 23.05.2015 перебував на лікарняному, що підтверджується наявними у матеріалах адміністративної справи листками непрацездатності, а отже в силу вказаних обставин був позбавлений можливості, на виконання наказу про проведення перевірки, подати у встановленому порядку та строки відповідну заяву (а.с. 11-13 т.1, 80 т.2).
При цьому відповідачем зазначено, що згідно листа Держекоінспекції від 03.04.2015 № 6-2/960 та відповідно до змісту доповідних записок головного спеціаліста Сектору по роботі з персоналом від 03.04.2015, 10.04.2015 та 14.04.2015, ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність в термін до 16 квітня 2015 року особисто подати керівникові Держекоінспекції власноруч написану заяву про те, що до нього не застосовуються заборони, визначені Законом № 1682-VII, про надання згоди на проходження перевірки та оприлюднення відомостей.
Проте, на переконання суду, посилання відповідача на те, що згідно листа відповідача від 03.04.2015 №6-2/960 позивач був повідомлений належним чином про початок проведення перевірки та необхідність подання відповідної згідно, а відповідно до доповідних записок головного управління сектору по роботі з персоналом позивача було повідомлено по телефону є безпідставними, оскільки жодних доказів про те, що позивача фактично, належним чином було ознайомлено зі змістом листа від 03.04.2015 №6-2/960 (зокрема, повідомлено йому під розписку, надіслано йому за адресою проживання (та ним отримано), відповідачем суду не подано.
При цьому станом на дату винесення листа - 03.04.2015 позивач згідно листка непрацездатності серії АГО №650935 перебував на лікарняному, що ставить під сумнів фактичне ознайомлення його з таким листом.
Повідомлення позивача згідно складених доповідних записок головного спеціаліста Сектору по роботі з персоналом у телефонному режимі суд оцінює критично, так як дана форма повідомлення не є належною і не передбачена чинним законодавством та, відповідно, неможливо встановити факт такого повідомлення саме позивача.
Відтак, жодних доказів про обізнаність позивача з початком проведення перевірки та необхідність подання відповідно заяви, відповідачем не подано та суду не доведено.
З огляду на викладене та фактичну відсутність позивача на робочому місці у зв'язку із перебування його на лікарняному у період з 27.01.2015 по 23.05.2015, ОСОБА_1 був позбавлений можливості подання вищевказаної заяви та ознайомитися з початком проведення щодо нього перевірки, а тому винесене рішення про звільнення через неподанням позивачем власноруч написаної заяви у строк, передбачений Законом України «Про очищення влади» є протиправним.
Також суд звертає увагу, що спірний наказ про звільнення позивача з посади був виданий під час перебування останнього на лікарняному. При цьому відповідачем, в свою чергу, не заперечується факт того, що він був обізнаний про дану обставину.
Так, відповідно до приписів ч.3 ст. 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п.5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
З матеріалів справи вбачається, що позивач задовго до початку проведення перевірки та на момент звільнення, а саме з 27.01.2015 по 23.05.2015 перебував на стаціонарному лікуванні.
Таким чином, суд вважає, що спірний наказ є також протиправним та підлягає скасуванню, оскільки він прийнятий в період тимчасової непрацездатності позивача, що є порушенням ч.3 ст. 40 КЗпП.
Щодо послання відповідача на те, що відповідно до пункту 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені Законом України «Про очищення влади», а тому на позивача не поширюються вимоги ч.3 ст. 40 КЗпПУ є безпідставними, оскільки норми трудового законодавства поширюються на всіх працівників, які виконують роботу на підставі трудового договору, крім випадків визначених законом, в тому числі і на позивача розповсюджуються спірні приписи КЗпПУ. Норм, які б спростовували вказане відповідачем не зазначено та судом не встановлено.
Щодо підпису наказу від 20.04.2015 №109-о та наказу від 25.05.2015 №136-о уповноваженою на те посадовою особою суд зазначає наступне.
Згідно з частиною п'ятою статті 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», заступники керівника центрального органу виконавчої влади здійснюють повноваження відповідно до затвердженого керівником центрального органу виконавчої влади розподілу обов'язків, якщо інше не передбачено законом.
У разі відсутності керівника центрального органу виконавчої влади чи неможливості здійснювати ним свої повноваження з інших причин його обов'язки виконує один із заступників відповідно до встановленого керівником центрального органу виконавчої влади розподілу обов'язків.
Згідно до абз.5 п.1 Розподілу обов'язків між Головою Держекоінспекції України, першим заступником Голови та заступником Голови, затвердженого наказом Держекоінспекції від 03.06.2014 року №65 Голова, в установленому порядку, призначає на посаду та звільняє з посади працівників Держекоінспекції України, керівників територіальних органів та її заступників.
Відповідно до пункту 2 Розподілу обов'язків між Головою Держекоінспекції України, першим заступником Голови та заступником Голови, перший заступник Голови Держекоінспекції України за посадою має право виконувати обов'язки є першим заступником Головного державного інспектора України з охорони навколишнього природного середовища.
Крім того, відповідно до абз.7 пункту 2 Розподілу обов'язків між Головою Держекоінспекції України, першим заступником Голови та заступником Голови у період виконання обов'язків Голови Держекоінспекції України, здійснює загальне керівництво діяльністю Держекоінспекції України, застосовує в установленому порядку заходи дисциплінарного впливу до працівників Держекоінспекції України та її територіальних органів, окрім Голови та заступника Голови, а також в установленому порядку, призначає на посади та звільняє з посад працівників Держекоінспекції України.
Згідно абз. 6 пункту 2 Розподілу обов'язків між Головою Держекоінспекції України, першим заступником Голови та заступником Голови за дорученням Голови Держекоінспекції України приймає в установленому порядку рішення з інших питань основної діяльності Держекоінспекції України.
В абзаці 1 п. 4 Розподілу обов'язків між Головою Держекоінспекції України, першим заступником та заступником Голови, зазначено: установити такий порядок взаємозамінності Голови Держекоінспекції України, першого заступника Голови та заступника Голови Держекоінспекції України: у разі відсутності Голови Держекоінспекції України його обов'язки виконує перший заступник Голови Держекоінспекції України.
Судом встановлено, що наказ від 20.04.2015 №109-о та наказ від 25.05.2015 №136-о підписані першим заступником голови Держекоінспекції України Синьогубовим В.М.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що відповідно до розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.05.2015 № 518-р ОСОБА_2 відсторонено від виконання обов'язків першого заступника Голови ДЕІ України, а розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.05.2015 № 519-р тимчасово покладено виконання обов'язків Голови ДЕІ України на ОСОБА_4 .
Надалі розпорядженням Кабміну від 27.05.2015 № 556-р визнано таким, що втратив чинність розпорядження від 20.05.2015 № 519-р, яким ОСОБА_4 було призначено ТВО Голови ДЕІ України.
Щодо посилання відповідача про те, що ОСОБА_4 не був ознайомлений із вказаним розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.05.2015 № 519-р суд зазначає, що розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності та є обов'язковими до виконання.
Отже, в період з 20.05.2015 по 27.05.2015 згідно з вищевказаним обов'язки Голови ДЕІ України тимчасово виконував ОСОБА_4 , проте наказ від 25.05.2015 № 136-о підписаний не уповноваженим та відстороненим від виконання обов'язків першим заступником Голови ДЕІ України Синьогубом В.М., що на переконання суду є протиправним.
Також, наказ від 25.05.2015 №136-о було прийнятий відповідно до наказу від 20.04.2015 №109-о, який безпосередньо пов'язаний з останнім, та ним визначено день звільнення позивача - 25.05.2015, як перший день виходу з лікарняного.
Відтак, суд вважає за необхідне в порядку частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, що є завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
На переконання суду, вихід за межі позовних вимог в даній справі безумовно узгоджується з захистом прав, свобод та інтересів фізичної особи, та відповідно спрямований на ефективне відновлення порушених прав цієї особи.
Таким чином, враховуючи вищевказану норму частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні даного публічно-правового спору суд вважає пункт 1 наказу від 25.05.2015 №136-о “Про виплату компенсації при звільненні ОСОБА_1 » також протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За правилами пункту 5 розділу IV Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, установленим із дотриманням вимог законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2015 року було витребувано у відповідача довідку-розрахунок середньої заробітної плати, проте останнім надано довідку від 03.06.2015 із розрахунком середньої заробітної плати виключно за останній місяць роботи позивача, що не відповідає вимогам Порядку №100.
Відтак, суд позбавлений можливості належним чином обчислити суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Таким чином слід зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково.
Відповідно до норм статті 371 КАС України рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 25 травня 2015 року на посаді завідуючого сектору внутрішнього аудиту Державної екологічної інспекції України та нарахування і виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку за один місяць - звернути до негайного виконання.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказу Державної екологічної інспекції України №109-о від 20.04.2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 завідуючого сектору внутрішнього аудиту Державної екологічної інспекції України.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Державної екологічної інспекції України від 25.05.2015 №136-о “Про виплату компенсації при звільненні ОСОБА_1 ».
Поновити ОСОБА_1 з 26 травня 2015 року на посаді завідуючого сектору внутрішнього аудиту Державної екологічної інспекції України.
Зобов'язати Державну екологічну інспекцію України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 з 26 травня 2015 року на посаді завідуючого сектору внутрішнього аудиту Державної екологічної інспекції України та нарахування і виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку за один місяць - допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
Відповідач:
Державна екологічна інспекція України, код ЄДРПОУ 37508533, Пров. Новепечерський, 3, корп. 2, м. Київ, 01042.
Суддя Шумей М.В.