ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" березня 2026 р. справа № 300/5538/22
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Остап'юк С.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Івано-Франківського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про роз'яснення судового рішення в адміністративні справі за позовом Окружної прокуратури міста Івано-Франківська до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
Івано-Франківське Міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (далі - заявник) 26.02.2026 звернулось до суду із заявою про роз'яснення судового рішення в адміністративні справі за позовом Окружної прокуратури міста Івано-Франківська до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
Вказана заява подана з підстав того, відповідно до законодавства не підлягають державній реєстрації гідротехнічні споруди (дамби), які не є складовою частиною меліоративної мережі.
Розглянувши подану заяву та матеріали даної адміністративної справи, суд зазначає наступне.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.02.2025, яке набрало законної сили 06.11.2025, позов Окружної прокуратури міста Івано-Франківська задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області у непроведенні реєстрації права власності на гідротехнічну споруду - дамбу річки Бистриці Надвірнянської в с. Угорники, правий берег нижче автомоста до с. Підлужжя, довжиною 1,8 км, висотою 3-4 м.
- зобов'язано Івано-Франківську міську раду Івано-Франківської області вчинити дії щодо реєстрації права власності на гідротехнічну споруду - дамбу річки Бистриці Надвірнянської в с. Угорники, правий берег нижче автомоста до с. Підлужжя, довжиною 1,8 км, висотою 3-4 м. .
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 судом видано виконавчий лист від 07.01.2026.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У постанові від 21.03.2019 у справі №807/1689/14 Верховний Суд вказав, що зміст ухвалених судових рішень повинен відповідати приписам КАС України. Рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно бути гранично повним, зрозумілим, чітким, обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності.
Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення.
Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
У разі, коли судове рішення не відповідає вказаним критеріям, останнє підлягає роз'ясненню судом, який ухвалив вказане судове рішення за заявою учасника справи.
Критерії прийняття до розгляду, а також особливості розгляду судами заяв роз'яснення судових рішень встановлені статтею 254 КАС України.
Згідно з положеннями вказаної статті, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Верховним Судом у постанові від 13.09.2019 у справі №816/1512/15 зазначено, що роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Зокрема, це стосується недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, яка означає, що судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час виконання рішення. Підставою для подання заяви про роз'яснення рішення, є його незрозумілість.
Таким чином, у заяві про роз'яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання. Роз'яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов'язкового характеру.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 у справі №814/907/16 та від 01.09.2020 у справі №806/984/18.
Верховний Суд у постанові від 30.04.2020 у справі №22а-11177/08 також вказав, що фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в постановлене рішення.
Системне тлумачення вищевказаних положень процесуального закону дозволяє дійти висновку, що рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні відповідної неясності і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.
Подібні висновки також були неодноразово висловлені Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 13.07.2016 у справі №21-6440іп15, від 12.07.2017 у справі №802/1028/13-а, а також у постановах Верховного Суду від 26.01.2018 у справі №138/815/17, від 16.07.2020 у справі №619/3407/16-а, від 30.12.2020 у справі №766/9580/17, від 26.05.2022 у справі №620/1269/20.
З огляду на вищезазначене, враховуючи імперативні положення статті 254 КАС України, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.12.2023 у справі №400/2839/22 наголошено на наявності критеріїв визначення судом можливості прийняття до розгляду заяви про роз'яснення відповідного судового рішення:
(1) заява про роз'яснення судового рішення має бути подана особою, щодо якої воно ухвалене, або особою, якою буде здійснюватись його примусове виконання;
(2) судове рішення має підлягати виконанню, але на момент подання відповідної заяви має бути ще не виконане;
(3) заявником має бути доведено, що зміст резолютивної частини судового рішення є нечітким або незрозумілим.
Крім того, згідно з висновками, що сформульовані у рішенні Європейського Суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) "BALAN v. The Republic of Moldova (No. 2)" (заява №49016/10), яке головним чином стосується встановлення правомірності роз'яснення судового рішення, Суд зобов'язаний не допускати порушення принципу правової визначеності під час розгляду заяви про роз'яснення судового рішення. У цій справі ЄСПЛ вказав, що роз'яснення рішення, яке в результаті фактично змінює спосіб його виконання, виходить за межі звичайного тлумачення чи виправлення канцелярських або судових помилок, що має наслідки, несумісні з принципом юридичної визначеності, гарантовані статтею 6 Конвенції.
Проаналізувавши заяву Івано-Франківського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про роз'яснення судового рішення від 26.02.2026, суд доходить висновку, що доводи заявника не стосуються питання незрозумілості/нечіткості резолютивної частини рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.02.2025, натомість зводяться до необхідності вказати Управлінню, які дії та у який спосіб необхідно вжити задля вирішення питань, що пов'язані з даним судовим спором.
З приводу наведеного слід зауважити, що чинним законодавством передбачено механізм надання роз'яснення змісту судового рішення, а не роз'яснення порядку виконання судового рішення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 16.08.2023 у справі №382/904/17.
Більше того, Верховний Суд, зокрема, у постановах від 20.02.2019 у справі №814/907/16, від 01.09.2020 у справі № 806/984/18 дійшов висновку, що роз'яснення порядку та способу виконання рішення суду, шляхом використання механізму, визначеного статтею 254 КАС України, не допускається.
Натомість порядок вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, встановлення судового контролю за виконанням судових рішень, а також визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, можуть бути розглянуті судом у відповідності до статей 382, 383 КАС України. Крім того, суд також зауважує, що статтею 252 КАС України передбачено механізм ухвалення додаткового рішення, зокрема, у разі якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення.
Таким чином, із поданої заяви від 26.02.2026 слідує, що порушені заявником питання стосуються роз'яснення порядку та способу виконання рішення, а тому до них не може бути застосовано механізм, визначений статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що резолютивна частина рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі №300/5538/22 є чіткою і зрозумілою: терміни, вжиті у ній, відповідають тому змістові, що вони мають згідно з законодавством України; ці терміни чітко співвідносяться із поняттями, які вони означають; така не містить положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що рішення суду є чітким та зрозумілим, не може бути зміненим по суті, а тому в задоволенні заяви Івано-Франківського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про роз'яснення судового рішення від 26.02.2026 слід відмовити.
Керуючись статтями 243, 248, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви Івано-Франківського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 26.02.2026 про роз'яснення судового рішення про роз'яснення судового рішення від 05.02.2025 в адміністративній справі №300/5538/22 за позовом Окружної прокуратури міста Івано-Франківська до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання суддею, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Суддя Остап'юк С.В.