09 березня 2026 року Справа № 280/183/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
24.06.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач 1), Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним витяг з наказу військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 4042 «Про внесення змін в наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2024р. №1521 в частині причинного зв'язку загибелі (смерті) ОСОБА_2 (у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби), та витягу з наказу військової частини НОМЕР_1 №138 від 15.05.2024р., в частині причинного зв'язку загибелі (смерті) ОСОБА_2 (у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби), та сумою виплат, призначених сім'ї загиблого (померлого) ОСОБА_2 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , внести зміни до витягу з наказу військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 4042 /«Про внесення змін в наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2024р. №1521 в частині причинного зв'язку загибелі (смерті) ОСОБА_2 (у зв'язку з захистом Батьківщини), та витягу з наказу військової частини НОМЕР_1 №138 від 15.05.2024р., в частині причинного зв'язку загибелі (смерті ) ОСОБА_2 (у зв'язку з захистом Батьківщини), та суми виплат, призначених сім'ї загиблого (померлого) ОСОБА_2 відповідно до п.2 Постанови КМУ №168;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 15 000 000,00 грн (п'ятнадцять мільйонів гривень) як члену сім'ї (дружині) загиблого (померлого) під час захисту Батьківщини військовослужбовця ОСОБА_2 .
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є дружиною загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , який проходив військову службу у Військовій частини НОМЕР_1 . На переконання позивача, Військовою частиною НОМЕР_1 безпідставно було визначено причинний зв'язок смерті військовослужбовця ОСОБА_4 як такий, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби. Вважає, що за наявними документами причина смерті пов'язана із захистом Батьківщини. Для отримання виплати одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 Постанови №168 у розмірі 15 000 000,00 грн позивач звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 за відповідною заявою, яку було надіслано до Міністерства оборони України. У зв'язку з невірним на переконання позивача визначенням Військовою частиною НОМЕР_1 причинного зв'язку смерті військовослужбовця ОСОБА_4 , Міністерство оборони України повернуло документи на доопрацювання у зв'язку з неможливістю здійснити виплату такої допомоги через встановлену Військовою частиною НОМЕР_1 причину смерті.
13.01.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/183/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Військовою частиною НОМЕР_1 позов не визнано. У письмовому відзиві, який надійшов до суду 26.01.2026 за вх.№4332 посилається на наступні обставини. У зв'язку з нещасним випадком, що стався 27.03.2024, відповідач на підставі Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 27 жовтня 2021 року № 332 (надалі - Інструкція) провів спеціальне розслідування, за результатом якого складено акти форми НВ-2, НВ-3 від 18.04.2024. Посилається на те, що розслідування було проведено з урахуванням положень Інструкції з причин, що нещасний випадок стався не внаслідок бойових уражень або дій з боку противника, та не в районі ведення воєнних (бойових) дій. Розслідуванням було встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_4 під час виконання бойового розпорядження наступного змісту: «підготувати мінно-вибухові та невибухові засоби для встановлення інженерних загороджень та бути в готовності до виконання завдань», у населеному пункті Жовта Круча, Запорізького району, Запорізької області. Внаслідок необережного поводження з мінно-вибуховими пристроями відбувся вибух, у зв'язку з чим військовослужбовець ОСОБА_4 отримав поранення не сумісні із життям. Зроблено висновок, що зазначений нещасний випадок стався під час виконання обов'язків військової служби. Зазначає, що відповідач в силу положень Інструкції мав визначити, чи стався нещасний випадок під час виконання обов'язків військової служби, чи ні. Встановлення інших обставин в рамках цієї події призведе до порушення чинних норм законодавства.
Заперечення проти відзиву на позов надійшли до суду 29.01.2026 за вх.№4913. Представник позивача наполягає на тому, що військовослужбовець ОСОБА_4 помер (загинув), безпосередньо під час виконання заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с. Жовта Круча, Запорізького району, Запорізької області, під час дії воєнного стану. Посилається на висновок ВЛК, яким було встановлено даний факт.
Міністерством оборони України позов не визнано. У письмовому відзиві, який надійшов до суду 03.02.2026 за вх.№5525 посилається на те, що за наявними документами смерть військовослужбовця ОСОБА_4 наступила в результаті його необережності під час виконання ним обов'язків військової служби. Абз. 1 п. 2 Постанови №168 передбачено умови для призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн, а саме: смерть особи настала внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва). У разі подання Позивачем до комісії Міністерства оборони України документів, що встановлюють факт загибелі ОСОБА_4 під захисту Батьківщини, вони будуть розглянуті у встановленому порядку та буде прийняте відповідне рішення. Просить залишити позовні вимоги до Міністерства оборони України без задоволення, оскільки вони є передчасними.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є дружиною загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , який проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно витягу з бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2024 солдату ОСОБА_4 наказано до 15:00 27.03.2024 підготувати мінно-вибухові та невибухові засоби для встановлення інженерних загороджень та бути в готовності до виконання завдань.
Витяг з журналу бойових дій Військової частини НОМЕР_1 містить запис про те, що солдат ОСОБА_4 загинув у н.п. Жовта Круча в ході підготовки мінно-вибухових та невибухові загороджень, які мали використовуватись для проведення бойових завдань, внаслідок детонації бойового комплекту.
Згідно виданого Запорізьким обласним бюро судово-медичної експертизи лікарського свідоцтва про смерть від 29.03.2024 №106 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок множинних проникаючих та непроникаючих сліпих уламкових ушкоджень голови, тулуба та верхніх кінцівок, з ушкодженням кісток скелету та внутрішніх органів.
Військовою частиною НОМЕР_1 складено акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку, який відбувся 27.03.2024 о 09 год 15 хв. З його змісту вбачається, що солдат ОСОБА_4 , призваний на військову службу по мобілізації, перебував у підсобному приміщенні тимчасового місця дислокації інженерно-саперного взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 . 27.03.2024 близько 08 год 15 хв у цьому місці пролунав вибух, який стався через необережне поводження з мінно-вибуховими пристроями, внаслідок якого солдат ОСОБА_4 отримав поранення не сумісні з життям. Смерть настала внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2024 № 1521 «Про результати спеціального розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_4 », урахуванням внесених змін наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2025 №4042/нод розслідування завершено, зроблено висновок, що нещасний випадок, внаслідок якого настала смерть солдата ОСОБА_4 , стався під час виконання ним обов'язків військової служби. В стані алкогольного або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин не перебував.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2024 №138 солдата ОСОБА_4 виключено зі списків особового складу у зв'язку зі смертю, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно витягу з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії №3207 від 20.11.2024 одержані солдатом ОСОБА_4 поранення, що послужили причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримані під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2024 №138, лікарським свідоцтвом про смерть від 29.03.2024 №106. Поранення, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
Позивачем було подано до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000,00 грн як члену сім'ї (дружині) загиблого (померлого) під час захисту Батьківщини військовослужбовця ОСОБА_4 .
Відповіддю на звернення позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 21.07.2025 повідомив, що документи у зв'язку з загибеллю ОСОБА_4 було надіслано на комісію Міністерства оборони України. Згідно витягу з протоколу засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначанням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №41/д від 30.05.2025 документи були повернуті на доопрацювання по причині того, що обставини смерті ОСОБА_4 , викладені в акті проведення спеціального розслідування Військової частини НОМЕР_1 , не дозволяють отримати одноразову допомогу.
Вищезазначені обставини стали підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до пункту 1, підпункту 1 пунктів 2, 3 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно із пунктом 1 статті 16-1 Закону № 2011-XII, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Згідно із пунктом 4 статті 16-1 Закону № 2011-XII, до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Відповідно до підпункту а) пункту 1, пункту 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого: розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень.
Відповідно до пункту 1 статті 16-3 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.
Згідно із пунктами 6, 9, 10 статті 16-3 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 № 975, якою затверджено відповідний Порядок (надалі - Порядок № 975, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
За пунктом 4 Порядку одноразова грошова допомога призначається у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві
Відповідно до приписів пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", статті 9-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 28 червня 2023 р. № 3161-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" Кабінет Міністрів прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі Постанова № 168).
Відповідно до пункту 2 Постанови № 168, особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.
Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов'язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.
У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України "Про Національну поліцію" та пункті 4 статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, у рівних частках.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок (у постановах від 29.03.2024 (справа № 440/3321/23) від 21.08.2024 (справа № 160/20229/22), від 18.11.2024 (справа №240/1743/24), відповідно до якого питання розміру допомоги визначається окремо та залежить від окремих чинників (умов), а саме:
у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (абзац 1 пункту «а» частини першої статті 16-2 Закону №2011-ХІІ);
у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби (абзац 2 пункту «а» частини першої стаття 16-2 Закону №2011-ХІІ);
у розмірі 15 000 000 грн на період дії воєнного стану для сімей загиблих осіб (абз. 1 п. 2 Постанови №168). Також, сімей осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (абзац шостий пункту 2 Постанови №168).
Верховний Суд в постанові від 17.03.2025 у справі № 280/2749/24 ще раз звернув увагу на те, що чинним законодавством України передбачено три розміри одноразової грошової допомоги, для кожного із яких чітко визначені на законодавчому рівні умови призначення та виплати.
Так, на відміну від Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, Постанова № 168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у сумі 15 000 000 грн.
Спірною обставиною у даній справі є визначення наказом командира Військової частини НОМЕР_1 причинного зв'язку смерті військовослужбовця ОСОБА_4 .
Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено спеціальне розслідування щодо нещасного випадку, внаслідок якого ОСОБА_4 отримав поранення, не сумісні з життям.
Наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332 затверджена Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України (далі - Інструкція № 332), та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36 «Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за № 169/5360 (зі змінами).
За змістом абз.1 пункту 1 розділу ІІ Інструкції № 332 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції № 332 про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому. У разі настання нещасного випадку безпосередній командир (начальник) або керівник робіт зобов'язаний: терміново організувати надання домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги потерпілому військовослужбовцю, забезпечити за потреби його доставку до закладу охорони здоров'я; негайно повідомити про нещасний випадок командира військової частини; зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку місце події та устаткування, яке там знаходилось, у такому стані, у якому вони перебували на дату настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших військовослужбовців і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних нещасних випадків.
Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції №332 ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил.
Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців внаслідок бойових уражень або дій з боку противника є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають.
Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил, але не пов'язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.
Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Інструкції № 332, якщо нещасний випадок визнаний комісією з розслідування таким, що не пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, на затвердження командиру військової частини надається тільки акт за формою НВ-2, який зберігається у діловодстві військової частини.
Пункт 10 розділу ІІ Інструкції № 332 містить перелік обставин, за яких нещасний випадок визнається пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби і за яких складається акт за формою НВ-3, і такими є:
виконання потерпілим військовослужбовцем службових обов'язків згідно з розпорядком дня військової частини, у тому числі у відрядженні;
виконання потерпілим військовослужбовцем державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
перебування потерпілого військовослужбовця у складі добового наряду;
виконання завдань відповідно до розпоряджень та наказів командира військової частини в позаслужбовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні на території військової частини та поза її межами;
прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, пішки або на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності;
виконання дій, що не входять до кола службових обов'язків потерпілого військовослужбовця, а саме: із запобігання виникненню аварій або рятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку;
участь у спортивних змаганнях та інших масових заходах і акціях, які проводяться військовою частиною самостійно або за рішенням старшого командира;
прямування потерпілого військовослужбовця до місця відрядження і у зворотному напрямку на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності;
заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або дій, зазначених в абзаці восьмому цього пункту, незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з'ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків позаслужбового характеру, що підтверджено висновком відповідних органів;
отримання потерпілим військовослужбовцем травми або інших ушкоджень унаслідок погіршення стану його здоров'я, яке сталося під впливом небезпечного фактору чи середовища у процесі виконання ним обов'язків військової служби, що підтверджено медичним висновком;
раптове погіршення стану здоров'я потерпілого військовослужбовця або його смерть під час виконання обов'язків військової служби внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих факторів та (або) важкості чи напруженості роботи, яка виконувалась, що підтверджено медичним висновком, якщо робота, що виконувалась, була протипоказана за медичним висновком про стан його здоров'я та якщо потерпілий не проходив відповідного медичного огляду;
смерть військовослужбовця внаслідок захворювання або травми, отриманих ним раніше під час виконання обов'язків військової служби, що підтверджено медичним висновком;
оголошення судовим рішенням військовослужбовця померлим.
Відповідно до п.18 розділу ІІ Інструкції № 332 за результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються:
дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок;
військове звання, прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця;
вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я;
коли стався нещасний випадок (під час виконання обов'язків військової служби чи ні);
перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин;
порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення;
заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому.
З встановлених фактичних обставин вбачається, що військовослужбовець ОСОБА_4 , виконуючи бойове розпорядження (під час виконання обов'язків військової служби), отримав несумісні з життям поранення внаслідок вибуху у підсобному приміщенні тимчасового розташування інженерно-саперного взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
З наявного в матеріалах справи копії наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.04.2024 №121, яким визначено райони ведення воєнних (бойових) дій за період з 01 по 31 березня 2024 року, населений пункт Жовта Круча, Запорізької області, Запорізького району не входив до району ведення воєнних (бойових) дій у березні 2024 року (дата настання нещасного випадку).
Також, розслідуванням не було встановлено, що вибух стався не внаслідок дій противника, а внаслідок необережного поводження з мінно-вибуховими пристроями.
Зазначені фактичні обставини позивачем не заперечуються, однак протиправність спірних в наказів командира Військової частини НОМЕР_1 зводиться до іншого трактування обставин, за яких загинув військовослужбовець ОСОБА_4 .
Судом не встановлено суттєвих порушень процедури проведення розслідування, які б вплинули на його результат, а тому викладені висновки в наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2024 №1521 (з урахуванням внесених змін наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2025 №4042/нод) суд вважає правомірними.
Крім того, наявне посилання позивача на висновок 11 Регіональної військово-лікарської комісії, зафіксований витягом з протоколу засідання №3207 від 20.11.2024, що ОСОБА_4 отримав несумісні з життям поранення під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2024 №138, лікарським свідоцтвом про смерть від 29.03.2024 №106. Поранення, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
Водночас, з наявної в матеріалах справи копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2024 №138 вбачається, що ОСОБА_4 загинув під час виконання обов'язків військової служби, а лікарське свідоцтво про смерть від 29.03.2024 №106 містить відомості про обставини, за яких отримано травму: "ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків".
Враховуючи вищезазначені обставини, суд не може вважати належним доказом витяг з протоколу засідання №3207 від 20.11.2024 11 Регіональної військово-лікарської комісії, оскільки викладені в ньому висновки прямо суперечать документам, на підставі яких вони були зроблені.
Таким чином, у суду відсутні підстави для скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №4042 «Про внесення змін в наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2024 №1521 в частині причинного зв'язку загибелі (смерті) ОСОБА_4 (у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби), та витягу з наказу військової частини НОМЕР_1 №138 від 15.05.2024, в частині причинного зв'язку загибелі (смерті) ОСОБА_4 (у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби), та сумою виплат, призначених сім'ї загиблого (померлого) ОСОБА_4 .
Позовні вимоги до Міністерства оборони України суд також відхиляє з огляду на відсутність підстав для змін зробленого висновку щодо причинного зв'язку смерті ОСОБА_4 . Крім того суд зазначає, що однією з основних умов для отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн відповідно до п.2 Постанови №168 є смерть військовослужбовця внаслідок отриманого поранення безпосередньо в районах ведення (здійснення) бойових дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями держави-агресора. У даній справі належним чином встановлено, що смерть ОСОБА_4 сталась під час виконання обов'язків військової служби не районі ведення (здійснення) бойових дій, що є окремою підставою для відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн відповідно до п.2 Постанови №168.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6; код ЄДРПОУ 00034022), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 09.03.2026.
Суддя М.С. Лазаренко