09 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/3966/25
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 82 Протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19 квітня 2024 року № 32/975 щодо призначення одноразової грошової допомоги особі з інвалідністю II групи внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, у зв'язку із зміною групи інвалідності та причинного зв'язку інвалідності, на підставі довідок МСЕК серії 12 ААА № 218531 від 02 жовтня 2015 року та серії 12 ААГ № 414490 від 04 вересня 2023 року - у розмірі різниці між 300- та 150-кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2015), в сумі 158700 (сто п'ятдесят вісім тисяч сімсот) грн;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням ІІ групи інвалідності згідно з пунктом "б" частини першої статті 16-2 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-ХІІ) у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач наполягає на тому, що відповідачем безпідставно виплачено спірну одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності за наслідком поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини 04 вересня 2023 року, визначаючи розмір одноразової грошової допомоги як різницю між 300- та 150-кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2015 рік). Позивач стверджує, що діагностоване захворювання у 2015 році, яке визнане таким, що пов'язане з проходженням військової служби та за яким згідно із довідкою МСЕК серії ААА № 218531 від 02 жовтня 2015 року (до акту огляду МСЕК № 518/2) позивачу встановлено III групу інвалідності та 40 % втрати професійної працездатності (довідка від 10 листопада 2015 року серії ЖИА № 003763), не пов'язане із пораненням 15 серпня 2022 року, в результаті якого позивачу встановлено ІІ групу інвалідності та 55 % (довідка від 04 жовтня 2023 року серії 12 ААА № 097585), а тому відповідачем виплачено спірну одноразову допомогу у неповному розмірі.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року поновлено строк звернення до суду з цим позовом та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву доводить обґрунтованість оскаржуваного рішення стверджуючи про те, що пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі зміни групи інвалідності або її причинного зв'язку з урахуванням раніше виплачених сум. Що відповідає, як зазначає відповідач, положенню абзацу 3 підпункту 1 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (надалі - Порядок № 975), відповідно до якого виплата одноразової грошової допомоги здійснюється на підставі прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня року, в якому вперше встановлено інвалідність. Оскільки позивачу первинно встановлено інвалідність у 2015 році, а у 2023 році змінено групу інвалідності та її причинний зв'язок, за нормою статті 16-3 Закону № 2011-XII позивач набув право на доплату, яку й було виплачено у сумі 158700 грн (різниця між 300 та 150 прожитковими мінімумами станом на 2015 рік). У своїх доводах відповідач покликається на висновки Верховного Суду у справі № 560/419/24, тому просить суд відмовити у позові.
Третьою особою у встановлений судом строк пояснень щодо заявлених позовних вимог не подано, про причини суд не повідомлено. При цьому позивачем на виконання ухвали суду від 12 березня 2025 року подано суду належні докази направлення третій особі 04 квітня 2025 року поштовим зв'язком копії позовної заяви з додатками.
Розглянувши доводи та заперечення сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному їх дослідженні, встановивши фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає таке.
Суд встановив, що довідкою Військової частини польова пошта НОМЕР_1 (а.с.8) підтверджено, що у періоди: з 29 серпня 2014 року по 06 жовтня 2014 року, з 10 жовтня 2014 року по 11 січня 2015 року, з 18 березня 2015 року по 09 квітня 2015 року ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
24 червня 2015 року госпітальною Військово-лікарською комісією Військової частини НОМЕР_2 за розпорядженням ТВО командира Військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 15 червня 2015 року № 87 було проведено огляд позивача щодо придатності до військової служби. Свідоцтвом про хворобу № 625 підтверджено захворювання позивача: хронічний дискогенний часто рецидивуючий попереково-крижовий радикуліт з ураженням L.5-S1 корінців праворуч в стадії нестійкої ремісії зі стійким больовим та нейродистрофічним синдромом при помірному порушенні функції правої нижньої кінцівки. Поширений міжхребцевий остеохондроз поперекового відділу хребта, секвестровані грижі міжхребцевих L.4, L.5 дисків ліковані оперативно (17 квітня 2015 року) з больовим синдромом при помірному порушенні функції.
Згідно з протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 05 жовтня 2015 року № 3652: Захворювання, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини.
На підставі довідки МСЕК серії ААА № 218531 від 02 жовтня 2015 року (до акту огляду МСЕК № 518/2) позивачу встановлено III групу інвалідності. Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
ІІІ група інвалідності щоразу підтверджувалась при повторних оглядах позивача 22 листопада 2017 року (довідка МСЕК серії ААА № 861883) та 24 листопада 2020 року (довідка МСЕК серії ААВ № 294134).
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого від 10 листопада 2015 року серії ЖИА № 003763 (до акту огляду МСЕК № 518/2) ступінь втрати професійної працездатності позивача у відсотках: 40 %.
Відповідно до протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 26 лютого 2016 року № 12, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про можливість призначення одноразової грошової допомоги, пункт 84: старшині у запасі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), звільненому 11 вересня 2015 року, який є інвалідом III групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, на підставі довідки МСЕК серії 12 ААА № 218531 від 02 жовтня 2015 року у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності в сумі 206700 грн.
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_3 від 17 квітня 2023 року № 4665 ОСОБА_1 в період з 06 серпня 2022 року по 15 серпня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України у селі Гусарівка Харківської області.
Довідкою Військової частини НОМЕР_3 від 22 вересня 2022 року № 6420 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) підтверджено, що 15 серпня 2022 року позивач одержав вибухову травму: вогнепальне осколкове проникаюче торакоабдомінальне поранення з пошкодженням куполу діафрагми. Вогнепальне осколкове поранення правої легені. Правобічний гемопневмоторакс. Вогнепальне осколкове наскрізне поранення правої долі печінки. Гемоперітонеум. Вогнепальне осколкове наскрізне поранення правої нирки. Післятравматичний правобічний пневмоніт. Що також підтверджується первинною медичною карткою (форма 100).
Відповідно до довідки Військово-лікарської комісії від 22 червня 2023 року № 1424, зокрема, встановлено причинний зв'язок вогнепального поранення 15 серпня 2022 року: "Поранення, Так, пов'язане із захистом Батьківщини" та на підставі статей 77б, 64б, 23б, 39б, 40в, 54в, 52г, 61г графи II Розкладу хвороб позивача визнано обмежено придатним до військової служби.
На підставі довідки МСЕК серії 12 ААГ № 414490 від 04 жовтня 2023 року (до акту огляду МСЕК № 1743/1) позивачу встановлено II групу інвалідності безтерміново; "Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини".
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого від 04 жовтня 2023 року серії 12 ААА № 097585 (до акту огляду МСЕК № 1743/1) ступінь втрати професійної працездатності позивача у відсотках: 55 %.
Як підтверджено протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19 квітня 2024 року № 32/975, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги, пункт 82: Головному сержанту ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), який є особою з інвалідністю II групи внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, у зв'язку із зміною групи інвалідності та причинного зв'язку інвалідності, на підставі довідок МСЕК серії 12 ААА № 218531 від 02 жовтня 2015 року та серії 12 ААГ № 414490 від 04 вересня 2023 року - у розмірі різниці між 300- та 150-кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2015 рік), в сумі 158700 (сто п'ятдесят вісім тисяч сімсот) грн 00 коп.
Одноразова грошова допомога у сумі 158700 грн виплачена позивачу 02 травня 2024 року, що підтверджено платіжним дорученням від 01 травня 2024 року № 1806, відомостями нарахування коштів від 01 травня 2024 року № б/н і розподілу виплат від 02 травня 2024 року та не заперечується позивачем.
Оскільки поранення 2022 року не пов'язане із захворюванням 2015 року позивач вважає неправомірним виплату спірної грошової допомоги 02 травня 2024 року у сумі різниці між 300- та 150-кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2015 рік), що зумовило виникнення спору у цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з того, що ключовим питанням у справі є визначення права особи, яка була отримувачем одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням у 2015 році III групи інвалідності відповідно до Порядку № 925, на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із пораненням, отриманими під час захисту Батьківщини у 2022 році та встановленням у 2023 році IІ групи інвалідності, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2023 року. А тому при вирішенні цієї справи суд враховує таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі - Закон № 2232-XII), відповідно до статті 41 якого виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом № 2011-ХІІ.
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальним захистом військовослужбовців є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з положеннями пункту 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Підпунктом 4 пункту 2 зазначеної статті передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до пункту 3 статті 16 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом № 2232-XII.
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Як визначено у підпункті "б" пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
У разі встановлення більшого ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках чи зміни його причинного зв'язку, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (крім випадків поранення, травми, контузії, каліцтва, отриманих у різний період часу, за якими виплата допомоги здійснюється окремо, без урахування раніше виплачених сум).
У разі якщо під час первинного огляду було встановлено ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках, а під час наступного огляду (переогляду) встановлено інвалідність, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Пунктом 10 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців здійснюється відповідно до Порядку № 975 (тут і надалі в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) .
Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, (окрім іншого): у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Відповідно до пункту 17 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Як встановлено судом, на підставі акта огляду № 518/2 за результатами огляду органами МСЕК 02 жовтня 2015 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серії ААА № 218531 від 02 жовтня 2015 року) й у зв'язку із встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності відповідач виплатив позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 16 Закону № 2011-ХІІ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у сумі 206700 грн.
По тому, внаслідок отриманого 15 серпня 2022 року поранення, на підставі акта огляду МСЕК № 1743/1 04 жовтня 2023 року позивача визнано особою з інвалідністю ІІ групи у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААГ № 414490 від 04 жовтня 2023 року.
Спір у цій справі стосується питання реалізації позивачем права на соціальне забезпечення, а саме - нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням йому інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Суть позовних вимог полягає в зобов'язанні уповноваженого органу здійснити перерахунок та виплату зазначеної допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01 січня 2023 року, як розрахункової величини, що підлягає застосуванню на момент виникнення права на відповідну виплату. А позовні вимоги у цій справі сформульовані з урахуванням того, що позивачу вже було здійснено виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності ІІ групи у 2023 році у розмірі 158700 грн. Відтак спір між сторонами не стосується факту наявності у позивача права на таку виплату як таку, а зводиться виключно до правильності визначення її остаточного розміру відповідно до вимог спеціального законодавства.
Тому, вирішуючи спір у цій справі суд виходить з того, що 04 жовтня 2023 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності в результаті поранення (на відміну від захворювання у попередньому випадку), яке, своєю чергою, є окремою самостійною підставою для встановлення ІІ групи інвалідності, а відтак новою підставою для виплати спірної одноразової допомоги за наслідком нового страхового випадку, - відмінного від попереднього та з ним не пов'язаного.
Роблячи такі висновки суд враховує, що ані довідка Військової частини НОМЕР_3 від 22 вересня 2022 року № 6420 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), ані виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 9140, ані довідка ВЛК від 22 червня 2023 року № 1424 не містять жодних посилань на захворювання, за яким позивачу 02 жовтня 2015 року було встановлено ІІІ групу інвалідності, що додатково підтверджує відсутність взаємозв'язку між захворюванням 2015 року (пов'язаного із захистом Батьківщини) та пораненням у 2022 році (пов'язаним із захистом Батьківщини), які, відповідно, є окремими самостійними страховими випадками, кожен з яких має власні причини, час настання та, відповідно, правові наслідки.
Посилання відповідача на 2015 рік як на дату "первинного встановлення" інвалідності не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки встановлення позивачу 02 жовтня 2015 року ІІІ групи інвалідності по причині: "внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини" (довідка МСЕК серії ААА № 218531 від 02 жовтня 2015 року), та ІІ групи інвалідності 04 жовтня 2023 року причина: "поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини", відбулося з різних підстав та внаслідок окремих ушкоджень здоров'я (захворювання та поранення), отриманих упродовж різних періодів та за відмінних обставин. Формальне ототожнення або об'єднання цих подій для визначення дати розрахунку виплати, на переконання суду, є помилковим і суперечить меті спеціального законодавства.
Так само безпідставно покликається відповідач на висновки Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 560/419/24, оскільки застосування правових висновків Верховного Суду, насамперед, у силу норми частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), обумовлено подібністю правовідносин. Натомість у справі № 560/419/24 позивачу вперше було встановлено ІІ групу інвалідності у березні 2014 року, яка настала внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби, а у 2023 році, при повторному огляді підтверджено II групу інвалідності, але змінено її причинний зв'язок. Тож ці висновки є нерелевантними.
За встановлених обставин цієї справи та наведеного у цьому судовому рішенні правового регулювання спірних правовідносин суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності у 2023 році, що настала внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини у 2022 році, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2023 року, як окремого (автономного) випадку, за яким вперше встановлено інвалідність у зв'язку з новим пораненням.
На користь таких висновків суду свідчать зроблені Верховним Судом у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 240/1623/20 висновки про те, що визначена у пункті 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII заборона щодо виплати одної грошової допомоги, може мати місце лише у разі спливу дворічного строку саме після первинного встановлення інвалідності чи втрати працездатності через одне й те ж ушкодження здоров'я, а не внаслідок різних.
Висновки у цій справі, на переконання суду, узгоджуються із міжнародними зобов'язаннями України за Європейською соціальною хартією (переглянутою) (ETS № 163), ратифікованою Законом від 14 вересня 2006 року № 137-V. Відповідно до пунктів 2 та 3 статті 12 "Право на соціальне забезпечення" Сторони зобов'язуються: (1) підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рівні, щонайменше на рівні, необхідному для ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення; (2) докладати зусиль для поступового піднесення цієї системи на вищий рівень.
Тлумачення вказаних положень у контексті спірних правовідносин свідчить, що принципи стабільності, фінансової сталості та передбачуваності механізмів соціального забезпечення є невід'ємними елементами міжнародного стандарту, який зобов'язує державу вибудовувати правила визначення і виплати соціальних гарантій через запровадження стійких, передбачуваних та фінансово обґрунтованих правил.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення частині відмови позивачу у призначенні спірної одноразової грошової допомоги не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання призначити, нарахувати та виплатити спірну одноразову грошову допомогу.
Отже, позовні вимоги слід задовольнити.
Зважаючи на відсутність понесених позивачем судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 139, 241 - 243, 246, 250 КАС України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Міністерства оборони України (пр-т Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19 квітня 2024 року № 32/975 щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю II групи внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, у зв'язку із зміною групи інвалідності та причинного зв'язку інвалідності, на підставі довідок МСЕК серії 12 ААА № 218531 від 02 жовтня 2015 року та серії 12 ААГ № 414490 від 04 вересня 2023 року - у розмірі різниці між 300- та 150-кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2015 рік), в сумі 158700 (сто п'ятдесят вісім тисяч сімсот) грн.
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з ІІ групою інвалідності згідно з пунктом "б" частини першої статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Приходько
09.03.26