09 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/24874/25
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 25.04.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 всі періоди роботи згідно з трудовою книжкою, зокрема періоди з 16.03.1993 по 30.08.1997 та з 20.12.2000 по 16.09.2001.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та призначити пенсію за віком починаючи з 18 квітня 2025 року.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідач протиправно відмовив в призначенні пенсії; позивачу протиправно не був зарахований до страхового стажу період роботи з 16.03.1993 по 30.08.1997 та з 20.12.2000 по 16.09.2001.
Ухвалою від 31.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачі подали відзиви на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 16.03.1993 по 30.08.1997 згідно з трудовою книжкою колгоспника від 20.05.1984 № 756, оскільки в запису про звільнення не зазначено підстави для звільнення (наказ). Додатково зазначаємо, що в уточнюючій довідці від 15.04.2025 № 40 відсутня інформація щодо наказу про звільнення. Не зараховано до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 20.12.2000 по 16.09.2001 згідно з трудовою книжкою колгоспника № НОМЕР_1 від 20.05.1984, оскільки наявне виправлення в даті припинення виплати. Таким чином, підтверджений належними документами, страховий стаж становить 11 років 10 місяців 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, тому ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії.
Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.04.2025 звернулась до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідно до принципу екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії було направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області за результатами розгляду заяви позивача прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 25.04.2025 № 064150018161, оскільки страховий стаж особи становить 11 років 10 місяців 23 дні.
Листом від 29.04.2025 № 0600-0213-8/39628 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило про прийняте рішення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону №1058-ІV).
Абзацом другим частини четвертої статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.
Суд зауважує, що трудова книжка містить всю необхідну інформацію про роботу позивача, а саме про дати прийняття на роботу та звільнення з неї, назви посад, тобто про періоди зайнятості позивача на відповідних роботах, а також про підстави внесення відповідних записів.
Достовірність внесеної інформації підтверджена підписами уповноважених осіб роботодавців, які скріплені печатками підприємств, тому у суду відсутні будь-які підстави для сумніву в достовірності внесених до трудової книжки даних.
Однак, недотримання роботодавцем порядку ведення трудової книжки не може ставитися в провину власнику трудової книжки та позбавляти її права на соціальний захист. Окремі недоліки та неточності, наявні в трудовій книжці, не залежали та не залежать від волевиявлення позивача.
Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року в справі № 677/277/17 висловлено правову позицію, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Суд також враховує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі № 754/14898/15-а.
Суд враховує, що вказані вище недоліки не стали перешкодою для подальшого внесення до трудової книжки відомостей про прийняття позивача на роботу та про звільнення після видання відповідних наказів, тобто визначальних відомостей про факт зайнятості позивача на відповідних роботах у відповідному періоді.
В свою чергу відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.
Керуючись вище вказаними правовими висновками Верховного Суду, суд вважає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах, а тому відповідачем безпідставно не зараховано період роботи позивача з 17.06.1987 по 27.11.1987.
Щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи в колгоспі.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа (пункт 13 Постанови № 310).
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі), при цьому саме уповноважена особа колгоспу несе відповідальність за правильність ведення трудової книжки колгоспника.
Тому, суд вважає помилковими доводи пенсійного органу про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду з 16.03.1993 по 30.08.1997 та з 20.12.2000 по 16.09.2001, адже працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Дана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення/перерахунку пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а, від 17.07.2018 року у справі №220/989/17.
Отже, на час звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії позивач мав право на зарахування трудового стажу, набутого в період: з 16.03.1993 по 30.08.1997 та з 20.12.2000 по 16.09.2001, як наслідок Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно відмовив в його зарахуванні, а тому позов в даній частині підлягає задоволенню.
Щодо вимоги призначити пенсію, то вона задоволенню не підлягає, оскільки стаж позивача, з урахуванням періодів з 16.03.1993 по 30.08.1997 та з 20.12.2000 по 16.09.2001 складає менше 27 років.
Щодо стягнення на користь позивача витрат правничу допомогу, розмір яких позивачем в позовній заяві зазначений 8788,80 грн, то суд відмовляє в їх стягнені, оскільки позивачем доказів їх понесені, як то передбачено ч. 7 ст. 139 КАС України, не надано.
Враховуючи часткове задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати в сумі 484,48 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під.,2 поверх, м. Харків, 61022, код 14099344) задовольнити частково.
Визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.04.2025 № 064150018161.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 16.03.1993 по 30.08.1997 та з 20.12.2000 по 16.09.2001 до страхового стажу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 484,48 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області .
Відмовити позивачу у стягненні на його користь витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк