09 березня 2026 рокуСправа №160/24832/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради (далі - відповідач), в якій позивач, з урахування зміни предмету позову, просить:
-визнати дії відповідача щодо анулювання бронювання ОСОБА_1 за заявою №20250807-92272 незаконними;
-зобов'язати відповідача поновити бронювання ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він з серпня 2023 року працює в КНП «МКЛ №16» ДМР лікарем-анестезіологом у відділенні анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії. У зв'язку з тим, що КНП «МКЛ №16» ДМР має статус об'єкту критичної інфраструктури, він як працівник підприємства з 26.03.2025 був заброньованим за поданням керівника підприємства відповідно до постанови КМУ від 27.01.2023 №76. Позивач вказує, що умови праці не змінював, продовжував працювати і КНП «МКЛ №16» ДМР не виключалося з переліку критично важливих підприємств. Однак, його бронювання було анульовано 07.08.2025, тоді як жодних змін умов праці, які б могли послугувати правовою підставою для зазначеного не відбувалося. Позивач категорично не погоджується з відповідачем та вважає, що анулювання бронювання відбулось за відсутності правових підстав, без обґрунтованого подання керівника органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування. Крім того, керівником КНП «МКЛ №16» ДМР не було зроблено аналіз кадрового складу закладу, не було зроблено якісний відбір працівників, які підлягають мобілізації, аналіз відбору працівника порівняно з іншими та з урахуванням змін умов праці, чого не відбувалося. За результатом такого аналізу керівник закладу мав дійти обґрунтованого висновку щодо можливості анулювання бронювання саме ОСОБА_1 і зазначити таке обґрунтування у своїй відповідній заявці. Також не було обґрунтовано, за яким принципом здійснювався відбір осіб для зняття їх з бронювання. З огляду на викладене, вважає дії керівництва КНП «МКЛ №16» щодо анулювання бронювання свідченням грубого порушення гарантій працівників та захисту їх прав, тому просить задовольнити позов та відновити порушене право у спосіб, що заявлений.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 КАС України.
Ухвалою суду від 03.09.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позову.
08.09.2025 від представника позивача адвоката Гусакової О.Б. надійшла заява про виконання ухвали суду, до якої було долучено ордер серії АЕ №141404, копію паспорта позивача, платіжну інструкцію про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн.
Ухвалою суду від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/24832/25; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Цією ж ухвалою витребувано у Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради: усі докази з їх документальним підтвердженням на обґрунтування правових підстав щодо анулювання бронювання ОСОБА_1 .
Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
29.09.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому не визнає позовних вимог, вважає їх безпідставними з огляду на наступне. На час виникнення спірних правовідносин у цій справі на території України діє воєнний стан. Призов на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Пунктами 15, 18-20, 201, 221 статті 4 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» визначено, що до повноважень Дніпропетровської обласної військової адміністрації та її структурного підрозділу (департамент охорони здоров'я ДОВА) відноситься управління закладами охорони здоров'я, які належать територіальним громадам або передані їм, а саме, зокрема: здійснення забезпечення організації призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу та альтернативну (невійськову) службу, направлення для проходження базової військової служби, підготовки молоді до військової служби, сприяння в організації навчальних (перевірочних) та спеціальних військових зборів, забезпечення доведення до підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, а також населення розпорядження керівника місцевої державної адміністрації (військової, військово-цивільної) або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик військовозобов'язаних та резервістів до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки; забезпечення бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час, надання звітності з цих питань; організація та здійснення заходів, пов'язаних із мобілізаційною підготовкою, мобілізацією, демобілізацією та цивільним захистом; здійснення під час мобілізації своєчасного оповіщення і забезпечення прибуття громадян, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації, взаємодії з органами державної влади, іншими державними органами, силами оборони і силами безпеки, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, надання їм і одержання від них в установленому законодавством порядку інформації, документів і матеріалів, необхідних для виконання повноважень з питань мобілізації та демобілізації. Аналогічні повноваження у військових адміністраціях передбачені статтею 15 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану». Таким чином, за вимогою та діючими повноваженнями Департаментом охорони здоров'я ДОВА було прийнято по відношенню до позивача рішення щодо його розбронювання для подальшого призову за мобілізацією в умовах воєнного стану. З цього приводу розпорядчі документи зі статусом «Для службового користування» в розпорядженні відповідача є відсутніми. За цих обставин, з боку відповідача 07.08.2025 здійснено дії щодо розбронювання позивача, про що було повідомлено Департамент охорони здоров'я ДОВА, за інформацією якого ІНФОРМАЦІЯ_1 було сформовано розпорядження №4556194 від 08.08.2025р. про виклик позивача до зазначеного ІНФОРМАЦІЯ_1 на 13.08.2025, з яким позивач був ознайомлений 12.08.2025 під особистий підпис, однак на цей виклик не з'явився. Таким чином, відповідач діяв в межах встановлених законодавством та виконував законні вимог вищої керівної інстанції.
02.10.2025 представником позивача подана відповідь на відзив, в якій зазначає непогодження з доводами відповідача, вважає відзив необґрунтованим та таким, що не спростовує доводів позовної заяви, вимога Департаменту охорони здоров'я ДОВА не є обґрунтованим поданням керівника критично важливого підприємства в розумінні до п. 31 Порядку бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76.
06.10.2025 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів та заява про зміну предмету позову.
Ухвалою суду від 13.10.2025 прийнято до розгляду заяву представника позивача адвоката Гусакової О.Б. про зміну предмету позову у справі.
Цією ухвалою витребувано у Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради: заяву про анулювання бронювання №20250807-92272 від 07.08.2025.
22.10.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву з урахуванням зміни предмету позову, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію аналогічними за змістом доводами, що викладені у первинно поданому відзиві. На переконання відповідача, доводи позивача про недотримання відповідачем процедури та підстав зняття/анулювання бронювання є необґрунтованими та не можуть утворювати предмет спірних правовідносин в силу дискреційності таких повноважень. За таких обставин, не визнає уточнених позовних вимог, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
24.10.2025 представником позивача адвокатом Гусаковою О.Б. подано додаткові пояснення, у яких зазначає, що додана заява про анулювання бронювання є необґрунтованою, оскільки в заяві не вказано причини розбронювання ОСОБА_1 , вона не містить обґрунтованого подання керівника критично важливого підприємства. Також відсутні будь-які відмітки, галочки, підкреслення тощо серед обраних підстав, які послугували скасованою бронювання останнього. У зв'язку з чим вважає, що заява та дії відповідача про анулювання бронювання є незаконними.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 09.10.2014 Тернівським РСГУДМС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Позивач з 01.08.2023 працює в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради (далі - КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР) на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 04.03.2025 №1-4/3 КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР визначено виконавцем мобілізаційного завдання (замовлення) на надання послуг та підготовку фахівців у сфері охорони здоров'я в особливий період.
Розпорядженням начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 05.03.2025 №505/0/527-25 «Про підтвердження статусу підприємств, установ, організацій критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР підтверджено статус критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
За змістом довідки відповідача від 16.04.2025 №517/4, позивач за встановленим порядком через ЄДВ «Дія» з 26.03.2025 був заброньований за КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР на термін до 05.03.2026 за заявою №20250326-852130 від 26.03.2025, що відображено в електронному військово-обліковому документі, сформованого 31.07.2025 з мобільного застосунку від Міністерства оборони України «Резерв+».
17.07.2025 на адресу КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР від Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної військової адміністрації надійшла телеграма №535 від 17.07.2025 в додаток до листа Міністерства охорони здоров'я України про надання інформації згідно з наданої форми в електронній формі (в форматі Ехсеl) з подальшим підтвердженням в паперовому вигляді.
18.07.2025 КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР до Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної військової адміністрації надано інформацію по поданим кандидатам на розбронювання (кількість - 2 особи, 1 з яких відмовився від підписання контракту під час мобілізації).
В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до директора КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР з листом від 24.07.2025 №6/4826, в якому повідомив необхідність організації роботи щодо оперативного анулювання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації заброньованому військовозобов'язаному, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який спланований до укомплектування медичних підрозділів на виконання вимог розпорядження Командувача Сухопутних військ України від 23.06.2025 №284, листа Міністерства охорони здоров'я.
Відповідачем ініційовано анулювання бронювання позивача, подавши заяву №20250807-92272 через вебпортал електронних послуг «Дія».
Відповідно до витягу з Єдиного державного вебпорталу електронних послуг «Дія» результат анулювання бронювання за заявою №20250807-92272 встановлено, що 07.08.2025 анульовано бронювання працівника - ОСОБА_2 .
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо анулювання бронювання, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (строк дії воєнного стану в Україні в подальшому неодноразово продовжувався та на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи не скасований та не припинив свою дію).
Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 №2105-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено про проведення загальної мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (строк проведення загальної мобілізації надані продовжено іншими Указами).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин).
За змістом частини першої, другої та третьої статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини дев'ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Частиною восьмою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Нормами статті 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
У свою чергу, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
У відповідності до статті 24 Закону №3543-ХІІ бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
За змістом частини другої статті 25 Закону №3543-ХІІ порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов'язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання.
Порядок бронювання військовозобов'язаних за списком військовозобов'язаних під час дії воєнного стану затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 27.01.2023 №76 (далі - Порядок №76 в редакції, чинної на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 76 цей Порядок визначає механізм бронювання під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу: в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування (далі - державні органи); в органах державної влади, інших державних органах, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро, Державному бюро розслідувань, органах прокуратури, БЕБ, ДСНС, Державній кримінально-виконавчій службі, Службі судової охорони, в судах, установах системи правосуддя та органах досудового розслідування (крім військовозобов'язаних, зазначених в абзаці другому цього пункту), а також на штатних посадах патронатних служб державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України; на підприємствах, в установах та організаціях, які в установленому порядку визначено критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період (далі - критично важливі підприємства); на підприємствах, в установах та організаціях, які в установленому порядку визначено критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (далі - критично важливі установи); у спеціалізованих установах ООН, міжнародних судових органах, міжнародних та неурядових організаціях та установах, членом, учасником або спостерігачем у яких є Україна відповідно до укладених міжнародних договорів України; в операторах протимінної діяльності, які проводять розмінування (гуманітарне розмінування) відповідно до законодавства (далі - оператори протимінної діяльності).
Дія цього Порядку не поширюється на військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, розвідувальних органах України.
Згідно із абзацами 1, 2, 4, 5, 8 пункту 3 Порядку №76, бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), в електронній формі засобами Порталу Дія.
Заброньованим військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).
Військовозобов'язані, зазначені у пункті 1 цього Порядку, підлягають бронюванню незалежно від військового звання, віку та військово-облікової спеціальності.
Строк дії відстрочки не може перевищувати, зокрема, 12 місяців - для військовозобов'язаних, зазначених в абзацах п'ятому та сьомому пункту 1 цього Порядку.
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що бронюванню підлягають, зокрема, всі військовозобов'язані: працівники критично важливих підприємств, крім працівників критично важливих підприємств, зазначених в абзаці третьому пункту 8 цього Порядку.
Відповідно до пункту 14 Порядку №76, для цілей бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, засобами Порталу Дія Мінекономіки формує та веде Єдиний перелік органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій для бронювання військовозобов'язаних (далі - Єдиний перелік), до якого включаються державні органи та органи, зазначені в абзаці третьому пункту 1 цього Порядку, критично важливі підприємства, критично важливі установи.
Мінекономіки вносить до Єдиного переліку державні органи та органи, зазначені в абзаці третьому пункту 1 цього Порядку. Відповідний державний орган, який прийняв рішення про визначення підприємств, установ, організацій критично важливими підприємствами, критично важливими установами, вносить до Єдиного переліку такі критично важливі підприємства та критично важливі установи, крім юридичних осіб - релігійних організацій.
Відповідно до пункту 25 Порядку №76, бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється засобами Порталу Дія за списками, які формуються керівником державного органу, критично важливого підприємства, критично важливої установи або уповноваженою ним особою.
Згідно з пунктом 4 Порядку №76 керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відповідають за включення військовозобов'язаних працівників до списків.
Відповідно до пункту 31 Порядку № 76, надана відстрочка підлягає анулюванню в разі: 1) закінчення строку її дії; 2) завершення критично важливим підприємством виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань; 3) позбавлення підприємства, установи, організації статусу критично важливого підприємства, критично важливої установи державним органом, який прийняв рішення про визначення їх критично важливою установою; 4) ліквідації органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, критично важливого підприємства, критично важливої установи; 5) звільнення військовозобов'язаного з органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, критично важливого підприємства, критично важливої установи (крім звільнення з посади з подальшим призначенням на іншу посаду в межах одного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, критично важливого підприємства, критично важливої установи); 6) тимчасового припинення дії трудового договору військовозобов'язаного з критично важливим підприємством, критично важливою установою; 7) обґрунтованого подання керівника органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування засобами Порталу Дія; 8) обґрунтованого подання керівника критично важливого підприємства, критично важливої установи, але не частіше ніж один раз на п'ять календарних днів засобами Порталу Дія; 9) надання відстрочки з інших причин, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; 10) припинення укладеного договору (контракту) або закінчення строку призначення - для працівників спеціалізованих установ ООН, міжнародних судових органів, міжнародних та неурядових організацій та установ, членом, учасником або спостерігачем у яких є Україна відповідно до укладених міжнародних договорів України; 11) невиконання оператором протимінної діяльності протягом шести місяців робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) за сертифікованим процесом (процесами) на основі інформації, поданої Центром протимінної діяльності; 12) невідповідності військовозобов'язаного умовам, зазначеним в абзаці третьому пункту 8 цього Порядку; 13) звільнення з посади священнослужителя (за заявою ДЕСС в електронній формі про анулювання бронювання військовозобов'язаного працівника, що формується на основі інформації, поданої юридичною особою - релігійною організацією); 14) виключення суб'єкта господарювання з переліку, зазначеного в абзаці шістнадцятому пункту 5 цього Порядку, або працівника суб'єкта господарювання із складу бригади, зазначеної в абзаці шістнадцятому пункту 5 цього Порядку.
Відповідно до пункту 32 Порядку № 76 керівник державного органу, критично важливого підприємства, критично важливої установи або особа, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, може подати засобами Порталу Дія заяву в електронній формі про анулювання бронювання військовозобов'язаного працівника (далі - заява про анулювання бронювання), в якій містяться такі відомості щодо: 1) державного органу, критично важливого підприємства, критично важливої установи: повне найменування юридичної особи або відокремленого структурного підрозділу юридичної особи; код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи (у разі наявності) або відокремленого структурного підрозділу юридичної особи (у разі наявності); місцезнаходження юридичної особи або відокремленого підрозділу юридичної особи (крім критично важливих підприємств, а також критично важливих установ, які визначені Мінстратегпромом); 2) військовозобов'язаного: прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України); причина анулювання відстрочки.
Формування заяви про анулювання бронювання завершується накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису керівника державного органу, критично важливого підприємства, критично важливої установи або особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, відокремленого підрозділу юридичної особи, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та надсилається до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в автоматичному режимі здійснюється анулювання відстрочки та переведення військовозобов'язаного на загальний військовий облік у разі, коли військовозобов'язаний: перебуває у трудових відносинах з державним органом, критично важливим підприємством, критично важливою установою, зазначеними в заяві про анулюванню бронювання; має бронювання за державним органом, критично важливим підприємством, критично важливою установою, зазначеними в заяві про анулюванню бронювання.
Таким чином, із аналізу наведених приписів слідує, що відстрочка (бронювання), надана військовозобов'язаному, може бути анульованою, зокрема, за обґрунтованим поданням керівника критично важливого підприємства, критично важливої установи, яке його бронювало.
У межах правовідносинах, що виникли між сторонами, спір точиться щодо анулювання позивачеві бронювання від призову на військову службу під час мобілізації, вчиненого відповідачем за заявою №20250807-92272.
В ході судового розгляду встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 04.03.2025 №1-4/3 КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР визначено виконавцем мобілізаційного завдання (замовлення) на надання послуг та підготовку фахівців у сфері охорони здоров'я в особливий період та відповідно до розпорядження Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 05.03.2025 №505/0/527-25 відповідач є критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Позивач є працівником КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР, з 01.08.2023 працює на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії, відповідно до даних мобільного застосунку «Резерв+» станом на 31.07.2025 перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 як військовозобов'язаний та був заброньованим на строк дії відстрочки до 05.03.2026, яке 07.08.2025 було анульовано за ініціативою керівника КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР - підприємства із статусом критично важливого.
За таких обставин, суд не вбачає протиправних дій з боку відповідача, які стверджує позивач.
Посилання сторони позивача на те, що правових підстав для анулювання його бронювання не було, оскільки він не звільнявся з роботи, не змінював умов праці, а КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР не втратило статус об'єкту критичної інфраструктури, не враховується судом, оскільки, як зазначалось, анулювання бронювання для військовозобов'язаного працівника можлива за ініціативою роботодавця у відповідності до положень підпункту 8 пункту 31 Порядку № 76 і для таких цілей керівник подає через Порталу Дія заяву в електронній формі про анулювання бронювання військовозобов'язаного працівника.
Не знайшли свого обґрунтованого підтвердження і доводи сторони позивача щодо відсутності правових підстав для анулювання броні.
Як убачається з матеріалів справи, Департаментом охорони здоров'я Дніпропетровської обласної військової адміністрації запитувалась у КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР інформація по кандидатам на розбронювання. Про те, що позивач був «спланований до комплектування медичних підрозділів» на виконання вимог розпорядження Командувача Сухопутних військ України від 23.06.2025 №284, листа Міністерства охорони здоров'я, свідчить і лист ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24.07.2025 №6/4826, який наданий позивачем разом з відповіддю на відзив, а отже позивачеві достеменно було відомо про причини, які стали підставою для анулювання бронювання, тож відсутність у заяві відповідача №20250807-92272 причин анулювання відстрочки не свідчить про протиправність дій відповідача у спірних правовідносинах.
З огляду на викладене, дії відповідача щодо анулювання бронювання відповідають вимогам чинного законодавства, порушень з боку відповідача судом не встановлено, а матеріали справи не містять.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 01984624, місцезнаходження: 49069, м. Дніпро, пр. Б. Хмельницького, буд. 19) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова