24 лютого 2026 року Справа № 160/32911/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого суддіГорбалінського В.В.
при секретарі судового засіданняФіліпенко А.С.
за участі:
позивача представника позивача представника відповідача Гаврилової С.П. Темченко С.Л. Сухотської К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог):
- скасувати податкові повідомлення-рішення №0424102409, №0424062409, №0424122409, №0424072409 від 02.07.2024 року; податкове повідомлення рішення №0437162408 від 30.07.2025 року; рішення №0424092409 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.07.2024 року, прийняті на підставі акту перевірки №1454/04-36-24-09/2923002765 від 29.05.2024 року.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що вона з 09.02.2017 року по 27.04.2021 року перебувала на спрощеній системі оподаткування (2 група) та сплачувала єдиний податок, а отже дій відповідача щодо нарахування: штрафу за несвоєчасне подання ліквідаційної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік, та несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за результатами 4 кварталу 2019 року при переході на спрощену систему оподаткування при перебуванні на загальній системі оподаткування (з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року); податку на доходи фізичних осіб та штрафу за заниження загального оподаткованого доходу за рахунок завищення витрат, які враховуються при обчисленні чистого оподаткованого доходу, у зв'язку з неподанням інформації, первинних документів, пов'язаних з предметом перевірки та відсутністю підтвердження сплати задекларованих витрат за період з 09.02.2017 року по 27.04.2021 року; накладення штрафу за ненадання первинних документів платником податків посадовим особам органів державної податкової служби, що належать або пов'язані з предметом перевірки за період з 09.02.2017 року по 27.04.2021 року; донарахування військового збору за 2017-2019 роки і штрафних санкцій є протиправними. Крім цього позивач зауважила, що відповідачем прийняті з порушенням строків, визначених статтею 102 ПКУ. Крім цього позивач зауважила, що оскільки позивач не сплатила суму податкового зобов'язання, визначеного податковим органом за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, правові підстави для нарахування суми штрафних санкцій відсутні, а отже податкове повідомлення-рішення №0424062409 від 02.07.2024 року в частині нарахування 102 444,95грн штрафних санкції є протиправне. Також позивач зауважила, що подвійне стягнення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вимогою про сплату боргу (недоїмки) та за судовим рішенням за позовом про стягнення податкового боргу суперечить статті 61 Конституції України та є незаконним. Крім цього позивач зазначила, що нарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2019 рік є протиправним, оскільки у 2019 році вона перебувала на спрощеній системі оподаткування (як платник єдиного податку 2 групи). Також позивач зауважила, що оскільки відповідач не врахував сплачені позивачем платежі у вигляді єдиного податку з фізичної особи підприємця, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за роботодавця (22%), військового збору за найманих осіб, податку на доходи фізичних осіб у рахунок зменшення податкового боргу. Підсумовуючи позивач зазначила, що оскаржувані ппр не містять розрахунку зобов'язань. На підставі зазначеного позивач просить задовольнити позовні вимоги.
01.12.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
16.12.2025 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що позивач не надала до перевірки первинні документи та виписки банку про рух грошових коштів в розрізі корнтрагентів, у зв'язку з чим за результатами перевірки було неможливо: встановити наявність або відсутність залишків товарно матеріальних цінностей; встановити наявність або відсутність заборгованостей в розрізі контрагентів; здійснити перевірку з питань щодо отримання та надання сум фінансової допомоги; здійснити перевірку з питань щодо укладання з іншими особами договорів комісії (доручення), перебуваючи у якості комітента(довірителя) та комісіонера (повіреного); здійснити перевірку з питань щодо використання вексельних схем розрахунків з іншими суб'єктами. На підставі зазначеного встановлено відповідні порушення. Крім цього відповідач зауважив, що позивач річну податкову декларацію про майновий стан i доходи за 2017 рік із терміном подання - 09.02.2018 року фактично подала 05.12.2019 року, річну податкову декларацію про майновий стан i доходи за 2018 рік із терміном подання - 09.02.2019 року фактично подала 05.12.2019 року, чим порушила абз.2 пп.177.11 ст.177 Податкового кодексу України, а декларацію про майновий стан і доходи при переході на спрощену систему оподаткування за період перебування на загальній системі оподаткування (з 29.01.2019 року по 31.01.2019 року) за результатами 4 кварталу 2019 року із терміном подання - 10.02.2020 року подала 19.02.2020 року, уточнену подала 03.03.2020 року, чим порушила п.п.177.5.2. п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України. На підставі зазначеного відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
17.12.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відповіддю на відзив.
В обґрунтування відповіді на відзив зазначено, що відповідачем не надано довідку поштового відділення про причину невручення поштового відправлення, яким направлено наказ про проведення перевірки та запит про надання документів, а рекомендовані повідомлення не містять інформації про невручення поштового відправлення та його причини. Отже, у випадку ненадання підтвердження вручення позивачу зазначених документів (без належного оформлення повідомлення про вручення із зазначенням причини невручення), відповідач не мав права проводити перевірку, а був зобов'язаний повторно надіслати позивачу наказ про проведення перевірки та запит щодо надання первинних документів. У зв'язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги.
13.01.2026 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із за запереченнями на відповідь на відзив, в яких відповідач підтримав свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.
09.02.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із додатковими поясненнями.
У вказаних поясненнях зазначено, що у лютому 2017 року ОСОБА_2 попросив зареєструватися позивача фізичною особою-підприємцем, для того щоб через цей ФОП він мав можливість провадити свою підприємницьку діяльність. Перебуваючи в стані залежності від свого роботодавця позивач погодилась на цю пропозицію, після чого ОСОБА_2 самостійно оформив всі необхідні документи для реєстрації в якості фізичної особи-підприємця та подав їх до реєстратора. Так 09.02.2017 року позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець після чого веденням звітності, рухом коштів по рахунку та веденням усією господарською діяльністю займався виключно ОСОБА_2 . У квітні 2021 року позивач фактично припинила свої трудові відносини з ОСОБА_2 та звільнилась з торгівельного магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » після чого ОСОБА_2 припинив діяльність позивача як фізичної особи-підприємця.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 09.02.2017 року по 27.04.2021 року та перебувала на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.
На підставі пп.19-1.1.1 п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.7 п. 78.1 ст. 78, ст.79, пп.69.35 п.69. підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №№2755-VI (зі змінами та доповненнями), ст.13, ст.25, п.9-25 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями), відповідно до вимог Законів України від 17.03.2020 року №533-ІХ, від 13.05.2020 року №591-ІХ та від 14.07.2020 року №786-ІХ, з урахуванням змін до п.52 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень», наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі ГУ ДПС) від 15.04.2024 №1438-п та у зв'язку з отриманням відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення господарської діяльності платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), проведено документальну позапланова невиїзна ППФО ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 09.02.2017 року по 27.04.2021 року.
29.05.2024 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено акт №1454/04-36-24-09/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 09.02.2017 року по 27.04.2021 року.
Перевірка проводилась з 16.05.2024 року по 22.05.2024 року.
Перевіркою встановлене, зокрема, такі порушення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 :
- п.177.2 ст.177, пп.177.4.1 пп.177.4.3, пп.177.4.4 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України в частині заниження суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2017-2019 роки в загальній сумі 409 779,81 грн., у т.ч. за 2017 рік - 95 832,83 грн., за 2018 рік - 141 815,49 грн., за 2019 рік - 172 131,49 грн.;
- п.1.2 п.16 підр.10 розділу ХХ, ст.177 Податкового кодексу України в частині ненарахування військового збору за 2017-2019 роки в загальній сумі 34 148,32 грн., у т.ч. за 2017 рік - 7 986,07 грн., за 2018 рік - 11 817,96 грн., за 2019 рік -14 344,29 грн.;
- абз.1 п.2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017-2019 року у загальній сумі 384 993,80 грн., а саме: 2017 рік - 93 181,00 грн., 2018 рік - 137 602,28 грн., 2019 рік - 154 210,52 грн.;
- абз.2 пп.177.11 ст.177 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного надання річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік (по терміну подання 09.02.2019 року - фактично надано 05.12.2019 року); п.п.177.5.2. п. 177.5 ст.177 Податкового кодексу України, а саме: при переході на спрощену систему оподаткування за період перебування на загальній системі оподаткування (з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року) в частині несвоєчасного надання податкової декларації про майновий стан і доходи за результатами 4 кварталу 2019 року (по терміну подання 10.02.2020 року - фактично надано 19.02.2020 року);
- п.44.1, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України в частині ненадання первинних документів за період з 09.02.2017 року по 27.04.2021 року до контролюючого органу для проведення перевірки.
На підставі висновків акту перевірки №1454/04-36-24-09/2923002765 від 29.05.2024 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято:
- податкове повідомлення-рішення №0424062409 від 02.07.2024 року, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на доходи з фізичних осіб за результатами річного декларування у розмірі 512 224,76 грн., у т.ч. за податковим зобов'язанням 409 779,81 грн. та штрафними санкціями 102 444,95 грн;
- податкове повідомлення-рішення №0424072409 від 02.07.2024 року, яким збільшено грошове зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 42 685,40 грн., у т.ч. за податковим зобов'язанням 34 148,32 грн. та штрафними санкціями 8 537,08 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0424102409 від 02.07.2024 року, яким застосовано штрафні санкції за несвоєчасне подання ліквідаційної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік та несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за результатами 4 кварталу 2019 року при переході на спрощену систему оподаткування за період перебування на загальній системі оподаткування (з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року) в сумі 680,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0424122409 від 02.07.2024 року, яким застосовано штрафні санкції за ненадання первинних документів за період з 09.02.2017 року по 27.04.2021 року до контролюючого органу для проведення перевірки в сумі 1 020,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0437162408 від 30.07.2025 року, яким збільшено грошове зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 34 148,32 грн.
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0424092409 від 02.07.2024 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного соціального внеску у розмірі 384 993,80 грн. застосовано штрафні санкції у розмірі 192 946,90 грн.
Непогоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням про застосування штрафних санкцій, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
Підставами позову згідно позовної заяви визначено:
- порушення строків проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, визначені ст.102.1 Податкового кодексу України;
- неповідомлення позивача про призначення перевірки.
Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Надаючи правову оцінку підставам позову щодо порушення строків проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Надаючи правову оцінку підставам позову щодо порушення строків проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, суд виходить із наступного.
Відповідно до пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Абзацом 1 пункту 102.1 статті 102 глави 9 розділу II Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано (підпункт 102.2.1 пункту 102.2 статті 102 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.102.3 ст.102 Податкового кодексу України відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого:
- платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні;
- контролюючому органу згідно із законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку (перевірки) платника податків;
- контролюючим органом зупинено, продовжено, перенесено строки проведення перевірки у порядку, передбаченому статтями 44, 82 та 85 цього Кодексу або Митним кодексом України;
- контролюючий орган не може провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у зв'язку із:
складанням акта про неможливість проведення перевірки (крім випадку визнання незаконними дій із складання такого акта);
недопущенням платником податків посадових осіб контролюючого органу до перевірки при дотриманні умов контролюючим органом:
а) визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, передбачених статтею 81 цього Кодексу;
б) визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, передбачених статтею 349 Митного кодексу України;
оскарженням платником податків у судовому порядку рішення контролюючого органу про проведення перевірки (крім випадків визнання протиправним та/або скасування такого рішення).
- здійснюється адміністративне або судове оскарження платником податків рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання.
Згідно з п.52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантин у, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупинено перебіг строків давності, передбачених статтею 102 Кодексу, крім:
документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;
документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.
Відповідно до п.2 розділу ІІ Закону України від 15.03.2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» дія пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України зупиняється на період дії воєнного, надзвичайного стану.
Згідно п.69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (в редакції, що діяла з 03.03.2022 до 27.05.2022 року) для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (в редакції чинній з 27.05.2022 року 01.08.2023) для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:
- дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;
- строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов'язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені;
- строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов'язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, результатами фактичних перевірок.
Відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (в редакції, що діє з 01.08.2023) тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:
- дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;
- строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені;
- строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки.
Пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» податкового кодексу України з 18.03.2020 року діяла в редакції Закону України від 17.03.2020 №533-ІХ):
«Установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.
Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року.
Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.
На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.»
Законом України №591-IX від 13.05.2020 року внесено зміни у пункті 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України:
в абзаці першому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінити цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)";
в абзаці восьмому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінити цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)", а слова та цифри "до 30 березня 2020 року" - словами та цифрами "протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)";
в абзаці дев'ятому слова та цифри "до 31 травня 2020 року" замінити словами та цифрами "по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)";
в абзаці десятому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінити цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)";
Законом України №786-IX від 14.07.2020 року пункт 52-2 підрозділу 10:
після абзацу першого доповнено новим абзацом такого змісту:
"документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків".
У зв'язку з цим абзаци другий - одинадцятий вважати відповідно абзацами третім - дванадцятим;
в абзаці третьому слово і цифри "підпунктом 78.1.8" замінити словами і цифрами "підпунктами 78.1.7 та 78.1.8".
Законом України №2118-IX від 03.03.2022 року підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112) доповнено пунктом 69 такого змісту:
"69. Установити, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
69.1. У випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
69.2. Податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються.
69.9. Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.».
Законом України №2120-IX від 15.03.2022 року підпункт 69.2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України викладено в такій редакції:
"69.2. Податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім:
камеральних перевірок декларацій або уточнюючих розрахунків (у разі їх подання), до яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, показники яких сформовані на підставі податкових накладних та/або розрахунків коригування, складених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або митних декларацій, за виключенням товарів (продукції), визначених підпунктами 215.3.1, 215.3.2, 215.3.2-1 та 215.3.3-1 пункту 215.3 статті 215 Кодексу.
Така камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена протягом 90 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання;
фактичних перевірок.
У разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок, передбачених цим підпунктом, до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за якими покладено на контролюючі органи, а вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), у такому випадку не застосовуються, у тому числі положення підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу";
Законом України №2142-IX від 24.03.2022 року у пункті 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України:
у підпункті 69.1 слова "трьох місяців" замінено словами "шести місяців";
підпункт 69.2 після абзацу третього доповнено новим абзацом такого змісту:
"камеральних перевірок податкових декларацій платників єдиного податку четвертої групи".
У зв'язку з цим абзаци четвертий і п'ятий вважається відповідно абзацами п'ятим і шостим.
Законом України №2260-ІХ від 12.05.2022 року абзац 1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України викладено в такій редакції:
"69. Установити, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті";
підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України викладено в такій редакції:
"69.2. Податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім:
а) камеральних перевірок;
б) документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями.
Отже, враховуючі зміни та доповнення, внесені до Податкового кодексу України, строки давності, визначені статтею 102 Податкового кодексу України, зупинялися згідно з пунктом 52-2 та підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України з 18.03.2020 року до 01.08.2023 року, крім випадків, передбачених цим кодексом, зокрема, для позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 цього кодексу строки давності зупинялися з 18.03.2020 року до 27.05.2022 року (2 роки + 2 міс. + 9 днів, або 800 днів).
З урахуванням викладеного, строк давності для обрахунку строку проведення позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та прийняття рішень за наслідками такої перевірки згідно зі статтею 102 Податкового кодексу України, що зупинявся відповідно до пункту 52-2 та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу складає (3 роки (1095 днів) + 2 роки (730 днів) + 2 міс (61 день) + 9 днів), тобто 1895 днів.
Отже в даному випадку строк давності для проведення перевірки розпочався з 27.04.2021 року та складав 1895 днів, тобто кінцева дата для визначення контролюючим органом грошового зобов'язання у даному становить 05.07.2026 року.
В свою чергу спірна перевірка була проведена в період з 16.05.2024 року по 22.05.2024 року, тобто в межах строків давності.
Таким чином суд доходить висновку, що доводи позивача, що відповідачем порушено строки проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, визначені ст.102.1 Податкового кодексу України, не віднайшли свого відображення в матеріалах справи, та не можуть свідчити про протиправність оскаржуваних рішень.
Надаючи правову оцінку підставам позову щодо неповідомлення позивача про призначену перевірку та неотримання позивачем запиту про надання первинних документів для перевірки, суд виходить із наступного.
Відповідно до п.42.2, 42.3 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
Як встановлено судом на податкову адресу позивача (м. Дніпро, вул. Стефаника, 5), яка також зазначена в позовній заяві як адреса позивача, було надіслано наказ про призначення перевірки №1438-п від 15.04.2024 року та запит про надання первинних документів, однак на адресу податкового органу повернувся конверт із вказаним наказом та запитом.
Суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.03.2020 року по справі №804/1318/18 та постанові від 24.09.2019 року по справі №825/1109/19, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем вжито всіх необхідних заходів щодо надіслання на податкову адресу позивача необхідних документів під час призначення та проведення податкової перевірки, в свою чергу, позивач, як добросовісний платник податків мала забезпечити отримання нею кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім цього позивач у судовому засіданні підтвердила, що її податковою адресою є м. Дніпро, вул. Стефаника, 5.
Таким чином суд доходить висновку, що доводи позивача, що відповідач не мав права проводити перевірку, а був зобов'язаний повторно надіслати позивачу наказ про проведення перевірки та запит щодо надання первинних документів є необґрунтованими та не можуть слугувати підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.
Крім цього суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Тобто, у разі якщо до закінчення перевірки або протягом десяти робочих днів з дня отримання акту перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
У постановах від 29.05.2020 року у справі №826/27811/15, від 06.08.2019 року у справі №160/8441/18, від 31.01.2020 року у справі №826/15328/18, від 03.10.2023 року у справі №420/534/20 Верховний Суд сформулював такі висновки. Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Поряд з цим у постанові від 08.09.2019 року у справі №802/1069/13-а Верховний Суд також зауважував, що обставина щодо порушення платником податків обов'язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, надати після початку перевірки всі документи, які пов'язані з предметом перевірки, не означає, що платник не має права додатково їх надати до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов'язку врахувати при прийнятті рішення додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.
Також у постановах від 08.09.2019 року у справі №802/1069/13-а, від 01.04.2020 року у справі №640/637/19, від 04.03.2020 року у справі №0440/5658/18 Верховний Суд висловив позицію про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, контролюючий орган до прийняття рішення за результатами такої перевірки зобов'язаний призначити та провести позапланову перевірку.
У постановах від 24.02.2020 року у справі №440/4443/18, від 27.04.2022 року у справі №420/13197/20 Верховний Суд виснував, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на визначені нормами ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі якщо рішення контролюючого органу вмотивоване саме не наданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.
Узагальнюючи наведені вище підходи, суд касаційної інстанції у постанові від 14.08.2024 року у справі №560/12984/23 зазначав, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених ПК України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об'єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.
Отже, після початку перевірки, яка в даному випадку була позаплановою невиїзною, саме на позивача було покладено обов'язок надати у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, а у податкового органу їх прийняти та оцінити. Право контролюючого органу під час проведення перевірок додатково запитувати документи не означає, що за відсутності відповідного запиту вважається, що документи були надані у повному обсязі.
Ненадання у повному обсязі документів, що стосується предмету перевірки під час проведення та до її завершення, не позбавляло можливості платнику податків подати такі документи, які на думку податкового органу не було надано до перевірки, до прийняття ППР, після його прийняття при оскаржені в адміністративному порядку, чи до суду.
Суд зазначає, що нехтування таким своїм обов'язком з боку платника податків та не скориставшись такою можливістю під час оскарження, тоді, коли на думку платника мова йде про безпідставне неприйняття, неврахування контролюючим органом усіх необхідних документів у випадку їх надання під час перевірки, прийняття рішення за її наслідками, не дає можливості вважати за таких обставин, що суб'єкт господарювання у повному обсязі належним чином виконав свій обов'язок та спростував сам факт порушення.
Означеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.08.2025 року по справі №380/26019/23.
З огляду на ненадання позивачем під час перевірки первинних документів, як і ненадання їх до суду, суд доходить висновку про відсутність підстав вважати, що позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо сплати податків та зборів, а також спростував сам факт порушення.
Таким чином суд не вбачає підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій.
Щодо доводів позивача, що подвійне стягнення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вимогою про сплату боргу (недоїмки) та за судовим рішенням за позовом про стягнення податкового боргу суперечить статті 61 Конституції України та є незаконним, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу позивача, що надання оцінки порядку стягненню податкового боргу з позивача у межах адміністративної справи з приводу оскарження рішень податкового органу, на підставі яких виникають підстави для стягнення податкового боргу в майбутньому, виходить за межі спірних правовідносин.
А отже вказані доводи позивача не свідчать про протиправність оскаржуваних рішень.
Також суд зазначає, що доводи позивача, що оскаржувані рішення не містять розрахунку грошових зобов'язань є необґрунтованими, оскільки відповідачем надано до суду відповідні податкові повідомлення-рішення з відповідними розрахунками грошових зобов'язань.
Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)
Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень.
Керуючись ст.2, 12, 77, 78, 90, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 06.03.2026 року, відповідно до ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський