27 лютого 2026 року Справа № 160/36528/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДНІПРО МОНТАЖ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
І. ПРОЦЕДУРА
24.12.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДНІПРО МОНТАЖ», у якій позивач просить суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО МОНТАЖ» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 97670,64 грн.
Ухвалою суду від 29.12.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 29.12.2025 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:
докази сплати заборгованості у добровільному порядку, згідно до вимог ст.ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.
21.01.2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
23.01.2026 року позивачем до суду подано відповідь на відзив.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 27.02.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО МОНТАЖ» за рік складала 190 осіб , таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону №875-ХІІ Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО МОНТАЖ» повинна була скласти 8 осіб.
Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 4 особи , що є менше ніж встановлено нормативом.
За 4 робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особами з інвалідністю у 2023 році, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО МОНТАЖ» до 15.04.2024 повинно було самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 428381,44 грн.
Дана сума заборгованості по адміністративно-господарським санкціям підтверджується рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року у справі №160/14185/24. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року у справі №160/14185/24 Соборним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) стягнуто заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій за 2023 рік за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на загальну суму 428381,44 грн.
Сума коштів для погашення заборгованості надійшла на реєстраційний рахунок Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 15 липня 2025 року.
Враховуючи, що сума адміністративно-господарських санкцій була сплачена з простроченням у кількості 456 днів, за Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО МОНТАЖ» обліковується заборгованість зі сплати пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на суму 97670,64 гривень.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що за таких обставин, з урахуванням правової природи спірних санкцій, а також відсутності спеціального правового регулювання, необхідним є застосування аналогії закону, а саме - положень пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в частині зупинення перебігу строків сплати адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені на період дії воєнного стану (аналогічна правова позиція наведена у Постанові ВС №320/1390/24 від 05.03.2025).
Згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14 , 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР , Статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України.
Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Вказують, що лист ТПП України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 є належним підтвердженням наявності форс-мажорних обставин у період дії воєнного стану, у зв'язку з чим суб'єкти господарювання мають право користуватися ним та посилатися на нього при обґрунтуванні неможливості належного виконання зобов'язань і звільнення від відповідальності.
За таких обставин притягнення Відповідача до адміністративно господарської відповідальності є протиправним та юридично необґрунтованим, оскільки невиконання зобов'язання безпосередньо спричинене дією форс-мажорних обставин, підтверджених листом Торгово промислової палати України, які виключають наявність складу правопорушення.
Позивачем не дотримано встановленої законом процедури притягнення Відповідача до відповідальності, оскільки не проводилися заходи державного нагляду (контролю), не складалися акти перевірки та не направлялися вимоги про сплату адміністративно господарських санкцій і пені.
Також, вказують про те, що в діях Відповідача взагалі відсутній склад правопорушення, оскільки ним виконано обов'язок щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а функція пошуку кандидатів покладена на державну службу зайнятості.
У даному випадку, пеня у розмірі 97 670,64 грн. становить 22,8% від суми основного боргу (428 381,44 грн.), що є надмірно великим розміром штрафної санкції.
Вказують, що відповідачем добросовісно було сплачено основну суму боргу у розмірі 428 381,44 гривень.
Посилаючись на вказані обставини просили у задоволенні позову відмовити.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач перебуває на обліку у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО МОНТАЖ» за рік складала 190 осіб , таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону №875-ХІІ Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО МОНТАЖ» повинна була скласти 8 осіб.
Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 4 особи , що є менше ніж встановлено нормативом.
За 4 робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особами з інвалідністю у 2023 році, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО МОНТАЖ» до 15.04.2024 року повинно було самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 428381,44 гривень.
Вказана сума заборгованості по адміністративно-господарським санкціям підтверджується рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року у справі №160/14185/24.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року у справі №160/14185/24 Соборним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) стягнуто заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій за 2023 рік за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на загальну суму 428381,44 грн.
Сума коштів для погашення заборгованості надійшла на реєстраційний рахунок Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 15 липня 2025 року.
Отже, що сума адміністративно-господарських санкцій була сплачена з простроченням у кількості 456 днів, за Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО МОНТАЖ» обліковується заборгованість зі сплати пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на суму 97670,64 грн.
Вказана сума заборгованості по сплаті пені підтверджується Розрахунком суми пені у розмірі 97670,64 грн. заборгованості за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, визначені Законом.
За частинами 1, 2, 3статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Частиною 1статті 20 Закону України №875-XIIпередбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Згідност.238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Частинами 1, 2ст.218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
За вимогами частини 4статті 20 Закону України №875-XIIадміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Частиною 2 статті 20 Закону передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70 "Деякі питання реалізації норм Законів України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про зайнятість населення", роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення. Порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджуються Мінсоцполітики.
Механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлений в Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженомунаказом Міністерства праці та соціальної політики України 15.05.2007 №223.(Порядок №223).
Відповідно до пунктів 2.2., 2.3 Порядку №223 пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання.
Адміністративно-господарська санкція це грошове зобов'язання, альтернативне зобов'язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону, сплачується у порядку і розмірах, передбачених Законом та постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70) "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Згідно з пунктами 3.4, 3.6, 3.7 цього Порядку нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).
Нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу. При частковому погашенні боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку боргу.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Таким чином, оскільки відповідачем було порушено терміни сплати адміністративно-господарських санкцій, то позивачем правомірно нараховано пеню за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за звітний 2023 рік.
Відповідачем наявність пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій не спростовано, доказів її сплати не надано.
Також, слід вказати про те, що відповідно до частини 1 статті 20 «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року №875 (у редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №875-ХІІ) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Частиною 2 статті 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи із розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Аналогічне правило закріплено й в п. 4 Порядку сплати підприємствами установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70.
Нарахування пені відділеннями Фонду здійснюється з 16 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, по день сплати включно. Документами, що підтверджують невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, є розрахунок сум адміністративно господарських санкцій (в тому числі уточнений розрахунок сум адміністративно господарських санкцій), що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону №875-ХІІ, у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю разом з Пенсійним фондом України та/або рішення суду.
Пеня сплачується роботодавцями відділенням Фонду за своїм місцезнаходженням (для юридичних осіб) або місцем проживання (для фізичних осіб- підприємців) на рахунки, відкриті в органах Казначейства за рахунок прибутку, що залишається після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі несплати пені чи неможливості її сплати за рішенням суду її стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно роботодавця в порядку, передбаченому законом. Відсутність факту сплати адміністративно-господарських санкцій доводить відсутність об'єкту обчислення пені, що доводить передчасність та безпідставність її пред'явлення.
Механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом №875-XII, визначений Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року №223 (далі- Порядок №223).
Відповідно до пунктів 2.2., 2.3 Порядку №223 пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно господарської санкції, передбаченої Законом за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання. Згідно з пунктами 3.4, 3.6, Порядку №223 нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу). Нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу.
При частковому погашенні боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку боргу. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №804/1732/16, а також у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі №160/34488/24.
Обов'язок сплатити адміністративно-господарські санкції виник у відповідача на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року у справі №160/14185/24, відповідно до якого Соборним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі в порядку виконавчого провадження стягнуто з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 428381,44 грн.
Таким чином, оскільки відповідачем було порушено терміни сплати адміністративно-господарських санкцій (зарахування адміністративно-господарських санкцій за рішенням суду першої інстанції з відповідача на користь позивача відбулось лише 15.07.2025), то позивачем правомірно нараховано пеню за 2023 рік за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за період з 16.04.2024 по 15.07.2025 включно у розмірі 97670,64 грн.
Щодо зупинення строків нарахування адміністративно-господарських санкцій і звільнення від відповідальності.
Позивач неналежно посилається лише на лист від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1, яким Торгово-промислова палата України засвідчила форс мажорні обставини, з огляду на таке.
Торгово-промислова палата України листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Однак, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислова палата України від 15 липня 2014 року за № 40(3) (з наступними змінами).
Відповідно до частини першої статті 14-1 Закону України «Про торгово промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
За умовами пункту 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/ обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
У сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (пункт 6.12 Регламенту).
Таким чином, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті Торгово-промислової палати України.
Лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач, не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Крім того, загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 видано без дослідження наявності причинно наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання. Тобто, введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.
Вказане свідчить, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання конкретного зобов'язання.
Верховний Суд у постанові від 07 червня 2023 року у справі №906/540/22 дійшов наступних висновків:- Торгово-промислова палата України листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);- вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований всім, кого це стосується, тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні;- лист Торгово-промислової палати України не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
У постанові від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21 Верховний Суд вказав, що сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Вказане свідчить, що лише посилання відповідача на існування листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не звільняє його від відповідальності щодо сплати пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за не працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки останній не вказує конкретних обставин, які завадили йому виконати цей обов'язок щодо нарахованої органом контролю пені.
Отже, позовні вимоги, позивача слід задовольнити у повному обсязі.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДНІПРО МОНТАЖ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи задоволення позовних вимог суб'єкта владних повноважень та не понесення ним судових витрат пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДНІПРО МОНТАЖ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО МОНТАЖ» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 97670,64 гривень.
Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (49000, м.Дніпро, вул. Старокозацька, 52, код ЄДРПОУ 25005978).
Відповідач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДНІПРО МОНТАЖ» (49000, м. Дніпро, вул. Сергія Єфремова, 16, код ЄДРПОУ 40001303).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 27.02.2026 року.
Суддя В.В. Ільков