09 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 917/1572/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М.,
розглянувши заяву комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - Підприємство)
про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Булгакової І.В. (головуючий), Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М.
від розгляду справи № 917/1572/24
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Буд Проект" (далі - Товариство)
до Підприємства
про стягнення 25 054 885,33 грн.
За результатами розгляду заяви про відвід Верховний Суд
Підприємство 06.02.2026 (через систему "Електронний суд") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 06.11.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 у цій справі та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
До касаційної скарги Підприємством додано клопотання про зупинення дії оскаржуваних рішення Господарського суду Полтавської області від 06.11.2025 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 у цій справі, мотивоване, зокрема, таким:
- примусове виконання цих рішень та стягнення грошових коштів у розмірі 25 054 885,33 гри заборгованості, 300 658,62 грн судового збору, 150 000,00 грн витрат за проведення експертизи, досить негативно вплине на матеріальний стан Підприємства, оскільки вказані суми є значними, що також підтверджується банківською випискою за особовими рахунками станом на 05.02.2026, згідно з якою вихідний залишок складає лише 67 073,67 грн (додається до касаційної скарги), яка свідчить про скрутне матеріальне становище і проблематичність виконання оскаржуваних рішень;
- накопичення боргів та штрафних санкцій невідворотно призведе до зупинення роботи Підприємства, заблокує здійснення не тільки поточної господарської діяльності, проведення поточних ремонтів, а й взагалі надання послуг водопостачання та водовідведення населенню та бюджетним установам, що може призвести до екологічної катастрофи;
- Підприємство не зможе здійснювати обов'язкові бюджетні платежі, як то виплати за спецводокористування та інші податки;
- у разі задоволення касаційної скарги виконання зазначених судових рішень буде передчасним та порушить законні права та інтереси скаржника, а захист його прав, без зупинення їх виконання, стане неможливим та можуть виникнути проблеми з поверненням стягнутих коштів, оскільки стягнуті на користь держави кошти будуть розподілятися до бюджетів усіх рівнів пропорційно, відповідно до Бюджетного кодексу України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 23.02.2026, зокрема: відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.11.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 зі справи № 917/1572/24; призначив розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні Касаційного господарського суду на 19.03.2026 об 11:00; у задоволенні заяви Підприємства про зупинення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 06.11.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 у справі № 917/1572/24 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку відмовив.
Підприємство 24.02.2026 та 03.03.2026 (через систему "Електронний суд") повторно подало до Суду клопотання та доповнення до нього, в яких останнє просило зупинити дію оскаржуваних судових рішень у цій справі до закінчення їх перегляду в касаційному порядку у зв'язку з тим, що 13.02.2026 позивачем до суду першої інстанції подано заяву про видачу наказу на виконання цих судових рішень, отримання якого призведе до звернення до виконавчої служби для стягнення коштів у примусовому порядку.
Також заявник посилався на те, що у разі примусового стягнення з Підприємства на підставі виданого Господарським судом Полтавської області наказу про примусове виконання рішення у цій справі та накладення арешту на майно Товариства, в тому числі на грошові кошти, в рамках кримінальних проваджень, такі обставини цілком перешкоджатимуть здійсненню повороту виконання рішення суду щодо повернення Підприємством грошових коштів в розмірі 25 054 885,33 грн як безпідставно примусово стягнутих, які фактично є власністю територіальної громади міста, оскільки відповідно до статуту Підприємства засновником і його власником є Кременчуцька міська територіальна громада в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Окрім того, у доповненнях до клопотання заявник додатково зазначав про те, що станом на сьогодні з'явилися істотно нові обставини, які не були відомі та не існували на момент подання скаржником до касаційного суду (09.02.2026) клопотання про зупинення дії рішення Господарського суду Полтавської області від 06.11.2025 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 у цій справі, а саме: 26.02.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Благадиром Дмитром Григоровичем ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 згідно із заявою стягувача про примусове виконання наказу, виданого Господарським судом Полтавської області 24.02.2026, відповідно до якого ухвалено стягнути з Підприємства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Будпроект" 25 054 885,33 грн заборгованості, 300 658,62 грн судового збору, 150 000,00 грн витрат за проведення експертизи, постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 2 550 554,39 грн та розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, загальна сума яких складає 243,00 грн.
Наведене, на думку заявника, слугувало обґрунтованими підставами для зупинення дії оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 04.03.2026 відмовив у задоволенні клопотання Підприємства про зупинення дії рішення Господарського суду Полтавської області від 06.11.2025 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 у справі № 917/1572/24.
До Верховного Суду 06.03.2026 надійшла заява про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Булгакової І.В. (головуючий), Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М. від розгляду справи № 917/1572/24.
За доводами Підприємства заяву про відвід подано з метою забезпечення достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який обгрунтований сумнів у безсторонності та об'єктивності, враховуючи позиції Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з приводу недовіри до суду, а також запобіганню подальшого можливого впливу на суддів. Так, заяву про відвід мотивовано тим, що:
- враховуючи обставини, на які посилався відповідач в обґрунтування заявлених ним клопотань про зупинення дії оскаржуваних судових рішень, останній вважає, що у разі можливого скасування Верховним Судом оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій у цій справі, стягнення спірної суми за оскаржуваними судовими рішеннями в порядку примусового виконання, в подальшому, ускладнить відповідачу повернення коштів, враховуючи ймовірність відсутності такої суми коштів у стягувача, що стане наслідком порушення збалансованості інтересів сторін порушення прав відповідача у цій справі;
- у контексті цих обставин зупинення дії оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку було тимчасовим та цілком законним заходом;
- у медійному просторі наявні статті, в яких мова йде про корупційні зв'язки: "ІНФОРМАЦІЯ_1" (ІНФОРМАЦІЯ_2); "ІНФОРМАЦІЯ_3" (ІНФОРМАЦІЯ_4); "ІНФОРМАЦІЯ_5" (ІНФОРМАЦІЯ_6);
- Підприємство є об'єктом критичної інфраструктури, здійснює водопостачання і водовідведення міста Кременчук та 8 сільських населених пунктів. Чисельність споживачів в зоні відповідальності відповідача становить 92 942 абонентів. Справа становить значний суспільний інтерес та знаходиться на "підвищеному контролі громадськості та медіа", що обумовлює необхідність максимальної прозорості дій суду;
- стосовно позивача органом досудового розслідування внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12026170500000256 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України та розпочато розслідування. Водночас, накладення арешту на майно Товариства, в тому числі на грошові кошти, в межах кримінального провадження, цілком перешкоджатиме здійсненню повороту виконання рішення суду у цій справі;
- зазначене, на думку відповідача, залишено поза увагою колегією суддів у розгляді питання щодо зупинення дії оскаржуваних судових рішень у цій справі, що, у свою чергу, свідчить про наявність упередженого ставлення. Ураховуючи отриману ухвалу Верховного Суду від 04.03.2026 у цій справі, Підприємство не довіряє цьому складу суду щодо подальшого розгляду справи № 917/1572/24 з підстав упередженості та необ'єктивності, що виключає участь цієї колегії суддів у подальшому розгляді справи в силу приписів пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України, пункту 2.5 "Бангалорських принципів поведінки суддів", статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Розглянувши доводи Підприємства, викладені у заяві про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Булгакової І.В. (головуючий), Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М. від розгляду справи № 917/1572/24, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, зважаючи на таке.
Згідно з частиною першою статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до частини третьої статті 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
За приписами частин першої, другої, третьої статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Практика ЄСПЛ свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункті 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії").
ЄСПЛ в пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об'єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України").
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею або колегією суддів принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді або колегії суддів, що вказують на його (їх) безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Відповідно, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність визначених процесуальним законом підстав для відводу.
Окрім того, у силу приписів частини четвертої статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Однак, доводи Підприємства в обґрунтування заявленого відводу фактично зводяться до незгоди заявника з процесуальними рішеннями колегії суддів, прийнятими за наслідками розгляду клопотань відповідача про зупинення дії оскаржуваних судових рішень, що безпосередньо підтверджується змістом поданої заяви про відвід колегії суддів у цій справі та доводами заявника.
Так, як вже частково зазначалося, до касаційної скарги Підприємством було додано клопотання про зупинення дії оскаржуваних рішення Господарського суду Полтавської області від 06.11.2025 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 у цій справі.
Колегією суддів, якій заявлено відвід, розглянуто доводи відповідача, наведені на обґрунтування цього клопотання, та висновано відсутність підстав для його задоволення, враховуючи те, що зупинення виконання судового рішення в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов'язком суду, беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення, а також з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції підстав для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваного судового рішення, оскільки на доведення таких підстав не наведено документально обґрунтованих обставин.
На обґрунтування свого висновку колегія суддів зазначила, що:
- застосування відповідних повноважень має бути обґрунтованим, а підстави - вагомими, оскільки у такому випадку інша сторона у справі (учасники справи), на користь якої постановлено рішення, буде обмежена у праві на задоволення своїх вимог;
- заява (клопотання) про зупинення виконання (дії) судових рішень повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, насамперед вона має бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини, які у даному випадку можуть утруднити поворот виконання судового рішення і наявністю доказів на підтвердження таких обставин;
- в ухвалі про зупинення виконання (дії) судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення;
- саме лише посилання скаржника на потенційну можливість настання для нього негативних наслідків без подання відповідних доказів, які підтверджували б необхідність зупинення виконання оскаржуваного судового рішення, не є тією безумовною підставою для зупинення виконання (дії) судового рішення, а право скаржника на касаційне оскарження судового рішення саме по собі також не може бути причиною зупинення виконання (дії) рішень суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов'язковими до виконання (стаття 129-1 Конституції України, стаття 326 ГПК України);
- необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду;
- Підприємством не доведено обставин того, що захист прав Підприємства, його свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Відмовляючи у задоволенні повторного клопотання Підприємства (від 24.02.2026; з урахуванням доповнень від 03.03.2026) про зупинення дії рішення Господарського суду Полтавської області від 06.11.2025 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 у справі № 917/1572/24, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, якій заявлено відвід, в ухвалі від 04.03.2026, зокрема, зазначив, що:
- Підприємством не доведено, що захист його прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, адже з наведених заявником обґрунтувань не вбачається, як саме невжиття заходів щодо зупинення виконання оскаржуваного рішення призведе до неможливості захисту його інтересів, відновлення порушених прав або неможливості повороту виконання судових рішень;
- Верховний Суд не може ставити під сумнів законність судового рішення апеляційного господарського суду на стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження тільки через те, що таке судове рішення оскаржено і скаржник вважає його незаконним;
- сам по собі факт видачі судового наказу не є тим безумовним та достатнім доказом, який засвідчує неможливість повороту виконання рішення у разі його скасування, а також посилання скаржника на потенційну можливість у зв'язку з цим настання для нього негативних наслідків, не можуть бути підставою для зупинення виконання (дії) судового рішення, а право скаржника на касаційне оскарження судового рішення саме по собі також не може бути причиною зупинення виконання (дії) рішень суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов'язковими до виконання (стаття 129-1 Конституції України, стаття 326 ГПК України);
- враховуючи, що зупинення виконання судового рішення в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов'язком суду та з огляду на необхідність забезпечення балансу прав та інтересів сторін на стадії касаційного провадження з урахуванням наданих скаржником доказів та наведених доводів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення виконання (дії) оскаржуваних судових рішень цій справі.
Верховний Суд наголошує на тому, що незгода сторони з процесуальними рішеннями колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Булгакової І.В. (головуючий), Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М., яка розглядає цю справу, зокрема, у питанні наявності/відсутності обґрунтованих підстав для зупинення дії (виконання) оскаржуваних судових рішень не може бути підставою для її відводу від розгляду справи № 917/1572/24 в силу положень частини четвертої статті 35 ГПК України.
Водночас, доводи Підприємства про те, що у медійному просторі наявні статті, в яких йде мова про корупційні зв'язки не можуть свідчити про упередженість та/або необ'єктивність колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, якій заявлено відвід, оскільки вони (статті) не містять будь-якої інформації у цьому контексті, як стосовно цієї колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в цілому, так і стосовно суддів, які входять до її складу (Булгакової І.В., Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М. ).
Отже, за результатами розгляду заяви Підприємства про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Булгакової І.В. (головуючий), Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М. від розгляду справи № 917/1572/24, колегія суддів дійшла висновку, що наведені заявником обставини не можуть бути підставою для відводу, у той час як інших доводів, які б містили об'єктивно обґрунтовані посилання на дійсні обставини, які викликають сумнів у неупередженості колегії суддів та могли б бути підставою для її відводу у розумінні статті 35 ГПК України, у заяві не наведено.
Таким чином, встановивши необґрунтованість заявленого відводу колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Булгакової І.В. (головуючий), Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М., Верховний Суд дійшов висновку про його передачу відповідно до частини третьої статті 39 ГПК України на автоматизований розподіл справ для визначення судді для вирішення питання щодо зазначеного відводу.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 ГПК України, Верховний Суд
1. Заяву комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Булгакової І.В. (головуючий), Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М. від розгляду справи № 917/1572/24 визнати необґрунтованою.
2. Передати заяву комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Булгакової І.В. (головуючий), Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М. від розгляду справи № 917/1572/24 на авторозподіл для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, для вирішення ним питання про відвід.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова